Знайомтеся — вічнозелений декоративний кущ піраканта

Мрія кожного садівника – щоб його сад був декоративним цілий рік. І, в принципі, цього можна досягнути навіть в нашій кліматичній зоні, треба тільки знати, які декоративні дерева і кущі для озеленення не втрачають своєї краси з приходом холодів. Використовуючи такі рослини в ландшафтному дизайні, досвідчені дизайнери можуть перетворити звичайний сад на справжню зимову казку. Але вічнозелені декоративні кущі красиві і в теплу пору року, то ж їх цінність важко перебільшити. Сьогодні поговоримо про популярну серед професіоналів і маловідому серед любителів рослину – піраканту. Жива огорожа, яку вона може створити, це шедевр дизайну саду, що навіть початківці можуть зробити своїми руками.

Знайомтеся – вічнозелений декоративний кущ піраканта

Як виглядає піраканта?

Вічнозелена Піраканта (Pyracantha), на відміну від більшості декоративних дерев і кущів для озеленення, має всього сім видів, але при цьому в Европі сьогодні масово використовується в дизайні садів. У нас вона дуже популярна серед професіоналів, а от у пересічних садівників її можна зустріти не часто. Але, впевнені, скоро вона займе достойне місце серед невибагливих декоративних кущів в українських садах. Бо вона того варта!

В залежності від виду, висота піраканти може сягати від одного до шести метрів. Її кущі, або прямостоячі, або широко розкидаються у різні боки. Пагони вкриті довгими шипами (2,5 см), які роблять піраканту незамінною при створенні живих огорож. Такий «паркан» захистить ваше подвір’я чи сад від недоброзичливців не гірше дерев’яної огорожі, а виглядає набагато красивіше.

Листя рослини має зубчату форму, вічнозелене, воно взимку набуває бурого відтінку. Дорослі рослини так рясно цвітуть навесні, що листя декоративного куща стає зовсім непомітним за цвітом. Плоди піраканти схожі на маленькі яблучка. Можуть бути, в залежності від виду, яскраво червоними, помаранчевими чи жовтими. На жаль, вони не їстівні для людей, але пернаті жителі вашого саду будуть дуже вдячні за такий продукт. До речі, подивіться, як зробити креативну годівничку своїми руками.

Подивіться, як піраканту використовують в озелененні італійських сіл і міст на фото статті “Записки української садівниці з “турне” італійськими селами”.

Піраканта (Pyracantha) – це надійна і красива жива огорожа для вашого саду

Піраканта в ландшафтному дизайні

Як і інші вічнозелені декоративні кущі, піраканта, найчастіше знаходить наступне використання в ландшафтному дизайні:

• При створенні живих огорож;
• В якості солітерів;
• Для створення вічнозелених бордюрів (низькорослі сорти);
• В групових посадках, наприклад, на міксбордерах;
• Як рослина контейнерного саду для озеленення терас, веранд, балконів.

Особливість піраканти — її податливість для формування. Піраканту можна вирощувати і вдома, як кімнатну рослину. Але при цьому їй треба створити сприятливі умови для зимівлі – прохолоду.

Ось так піраканта виглядає весною, коли цвіте

Види і сорти піраканти для нашого клімату

Найбільш стійкими до морозів та примх погоди є наступні види рослини:

• Піраканта пурпурова (Pyracantha coccinea);
• Піраканта вузьколиста (Pyracantha angustifolia).

Ці декоративні кущі нормально переносять українські зими навіть без додаткового укриття. Якщо все-таки вічнозелений кущ піраканти цих видів підмерз в особливо морозну зиму, нічого страшного – він швидко відновиться. Головне – вчасно обрізати пошкоджені морозом пагони.

Найбільш відомі сорти морозостійкої піраканти пурпурової

• Піраканта пурпурова «Касан» (Pyracantha coccinea Kasan) — висота – до 2,5 метра, листя – блискуче, темно-зелене, цвіте в травні, ягоди – помаранчево-червоні, довго зберігаються на кущах, ідеальна для створення живої огорожі;
• Піраканта пурпурова «Кунтаї» (Pyracantha coccinea var. Kuntayi) — висота – до 1 метра, листя темно-зелене, блискуче, плоди – яскраво червоні, дозрівають в кінці літа, всю зиму прикрашають кущі (поки їх не з’їдять пташки);
• Піраканта пурпурова «Ред колумн» (Pyracantha coccinea red column) — напіввічнозелений декоративний кущ, бо в особливо холодні зими його темно-зелене блискуче листя опадає, цвіте в травні, плоди червоні, бажано укривати на зиму.Ідеальна для вирощування біля стін будинків, на шпалерах.

Найбільш популярні сорти піраканти вузьколистої

• Піраканта вузьколиста «Оранж Глоу» (Pyracantha angustifolia orange glow) –  прямостоячий кущ з рідкими пагонами висотою до 2,5 метрів, в холодні зими листя опадає, цвіте в травні, ягоди – яскраво помаранчеві, на зиму варто утеплити, ідеальна для вирощування біля стін будинків і парканів;
• Піраканта вузьколиста «Голден Шарм» (Pyracantha angustifolia golden charmer) — головна особливість – росте швидше інших сортів і видів, має довгі пагони, цвіте в травні, ягоди – помаранчево-жовті, на зиму рекомендується утеплити.

Вирощування піраканти

Піраканта – ідеальна рослина для «практичного» саду. Її просто вирощувати, бо вона зовсім невибаглива до ґрунтів і може рости навіть на кам’янистих ділянках, де важко посадити будь-що культурне. Єдине, з чим не хоче миритися цей вічнозелений декоративний кущ – зі скупченням холодного повітря в низинах.

Піраканта віддає перевагу напівтіні і дуже любить, коли її з південного боку захищають стіни будівель чи огорож. Ці декоративні кущі можуть рости і на сонці, але їх декоративність втрачатиметься від того, що полудневе світило викликатиме пожовтіння листя.

Дорослі рослини мають високу стійкість до посухи, але від регулярного підживлення не відмовляться. Рослину, яка росте у відкритому ґрунті, рекомендують підживити двічі у квітні азотними добривами і двічі в липні – калійно-фосфорними. Але це не є обов’язковим навіть на бідних грунтах.

Контейнерну піраканту для високої декоративності варто удобрювати кожні два тижні з травня по серпень комплексними мінеральними добривами.

Важливо! Піраканта не любить пересадок! Висаджуючи рослину, врахуйте її розміри через кілька років, бо при пересадці 3-4річних декоративних кущів, як правило, гине вся надземна частина рослини, а в деяких випадках і повністю весь кущ.

Обрізка декоративних кущів піраканти

Вічнозелені декоративні кущі піраканти вимагають і санітарної обрізки, і формувальної. На початку весни рослину обрізати треба обов’язково! При цьому видаляють ягоди, що перезимували, пагони, що неправильно орієнтовані, а також третю частину всіх горизонтальних гілок. Ягоди видаляти не обов’язково, бо це трохи морока. Вони потім і самі відпадуть. Але на початку весни можуть трохи псувати зовнішній вигляд рослини.

Одразу після цвітіння підрізають інші пагони, а в кінці літа – занадто довгі молоді. Старі декоративні кущі, що занадто розрослися, потребують омолоджуючої стрижки. Для цього вирізають всі пагони рослини, залишаючи їм лише 30 см висоти. Найбільш великі зайві пагони вирізають до землі.

Обрізка піраканти – справа не дуже приємна, бо її шипи, які незамінні на живій огорожі, гострі і заважають працювати. Аля ця процедура необхідна задля здорового росту рослини.

Обрізкою піраканті можна надати практично будь-яку форму

Розмноження піраканти

Розмножується цей вічнозелений декоративний кущ насінням, відводками і живцями. Висівати насіння можна восени або навесні. При весняному висіванні треба витримати насіння в умовах стратифікації близько трьох місяців.

Розмноження насінням не зберігає ознаки сорту, тож вибираючи паростки для створення живої огорожі, зупиняйте увагу на рівних за зростом, а також за формою і кольором листя.

Розмножуючи рослину живцями, зберігаєте всі її сортові ознаки. Живці можна брати і зелені, і частково одерев’янілі.

Натхнення!

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Сохранить