Відомий у західній традиції як один з символів Різдва, падуб, чи гостролист — рослина легендарна. І не лише через символізм. Від краси блискучого, з особливими зубчиками по краю, щільного листя падубів не відвести очей в будь-яку пору року. Падуби гнучкі за формами росту, легко стримуються, привабливо виглядають навіть взимку. А розкішне намисто яскравих ягід наче коралі світиться на темному фоні зелені і здається справжньою нагородою за правильний догляд. Щоправда, це рослина теплолюбна, що вносить свої нюанси у вирощування цього декоративного куща в Україні.
Зміст:
Дивовижний чагарник, поширений по всій північній півкулі, є рослиною здавна шанованою. У християнстві падуб вважають символом страстей Христових. Здавна шанують і унікальну, майже білу деревину, і таланти відводити блискавки, а у народних повір’ях падуб наділяють ледь не магічними захисними властивостями. Та останнє — це радше з розряду міфів. А ось привабливість чагарника заперечити неможливо.
Падуби — вічнозелені, зрідка листопадні чагарники, а в природі і дерева двудомного типу. Щорічно здатні підростати на 40-50 см, однаково активно набирають і висоту, і об’єми. Та насамперед все залежить від сорту: гібридні падуби, наприклад, підростають лише на 5-10 см. Рослини утворюють поросль, та рідко коли заважають або демонструють агресивність. Для всіх падубів характерна густа крона та прямі, розкидисті, вкорочені, рідше — пониклі гілки, що утворюють густу витягнуту форму. Кора світла й у багатьох видів досить ефектна. Падуби чудово формуються в фігури й огорожі, але привабливі і без стрижки. Висота в Україні обмежена 1,5 м, в природі падуби виростають до 15 м.
Листя у цих рослин відоме дуже великими, майже трикутними зубчиками, що формують навдивовижу красивий контур і вражають неочікуваною гостротою. Та є види з майже рівним краєм. Хвилясті, витянуто-яйцевидні листки до 7 см довжиною сидять на коротких черешках, дивуючи яскравим глянцем і дуже щільною текстурою. Молоді листочки забарвлені в пурпурові чи рожеві відтінки. Є у падубів і варієгатні чи прикрашені контрастними облямівками форми і сорти.
Цвітуть падуби навесні, дуже незвично: духмяні, білі квіти зібрані в короткі китиці біля гілочок. З приходом осені починають дозрівати червоні, зрідка жовті чи темно-сині плоди-ягоди діаметром до 1 см, що зберігаються на кущиках всю зиму. Плодоношення непередбачуване і залежить від багатьох факторів. Та найчастіше воно визначається тим, чи не забули про потребу висаджувати падуби не по одному, а по декілька різностатевих кущів: за винятком гібридів, у падубів жіночі та чоловічі квітки формуються на різних рослинах.
Візитна картка падубів — легендарний падуб гостролистний, чи звичайний (Ilex aquifolium) — потужний чагарник з короткими гілочками та густою пірамідальною кроною, що може витримати морози лише до -20 °С, та й то за умови пошуку місцевих сортів. Саме ця рослина стала символом Різдва, приваблюючи яйцевидними, з великими та колючими трикутниками-зубчиками, блискучими листками та маленькими сферами яскраво-полум’яних плодів у китицях. Для України падуб звичайний залишається рослиною півдня або контейнерної культури.
Найбільшою популярністю в усьому світі користуються гібридні падуби — сорти високого, великолистного, ефектного, універсального падубу мезерва (Ilex x meserveae). Майже всі рослини одночасно формують чоловічі та жіночі квіти, що дозволяє цьому падубу куди частіше приносити жаданий декоративний врожай яскравих плодів. А виражено-фігурні листки компактного розміру розташовані так щільно, що деякі кущі можуть позмагатися у густоті з самшитами.
Падуб зморшкуватий (Ilex rugosa) — найкращий неквітучий вид для формування в строгі контури, з дуже густою й дрібною зеленню та червоними ягодами. Висота не перевищує 40 см.
Падуб колхидський (Ilex colchica) — чарівний низькорослий, до 50 см, сланкий вид з зубчато-колючими, майже чорними листочками, що щорічно вимерзає до рівня снігу і дуже швидко відростає знову.
Падуби гладкий (Ilex glabra) — середньорослий вид з ланцетними листочками майже рівної форми та чорними ягодами.
Падуб городчатий (Ilex crenata) представлений як середніми, до 1,5 м, так і дуже компактними сортами, за щільністю густого листя чимось нагадує самшити і чудово формується в огорожі. Більшість сортів теплолюбні, та є винятки.
Лише один з садових різновидів падубів — падуб мутовчатий (Ilex verticillata) — належить до листопадних рослин. Це компактний чагарник висотою до 140 см з дуже красиви гілками, в верхній частині обліплених плодами.
Падуби — рослини переважно м’якого клімату. Їх не даремно використовують в озелененні в основному на півдні, на Закарпатті, адже це зірка м’яких зим. У наших реаліях падуби в середньому витримують не більше -22 °С, формують низькі кущі й часто вимерзають вище лінії снігу. Зимостійкість цього чагарника зростає з кожним роком. Найбільші ризики вимерзання у молодих рослин в перший рік, а ось дорослі й сильні спокійно витримують морози до -28 °С. Щоб мати шанс прикрасити садок падубом, потрібно купувати виключно районовані, вирощені у вашому регіоні рослини з підвищеною зимостійкістю. Як одні з найбільш витривалих зарекомендували себе такі сорти падубу як:
Це універсальний, пишний і дуже цікавий вічнозелений чагарник, що приємно дивує своєю тіньовитривалістю. У першу чергу його використовують як скелетну рослину, для утворення основи озеленення, стабільно привабливих акцентів та композицій, що дозволять садку привабливо виглядати навіть взимку. Падуб часто вважається рослиною виключно пейзажною, та за умови формування він чудово впишеться навіть в регулярні садки. А вибір видів і сортів різної висоти дозволяє знайти свій падуб для ділянки будь-якого розміру.
Падуби можно висаджувати:
Належачи до вологолюбних рослин, падуби вимагають дещо специфічного грунту. Він повинен бути одночасно добре дренованим, легким і свіжим, якісно зволоженим, близьким до характеристик лісового ґрунту — родючим, гумусним за текстурою та кислуватим або нейтральним за реакцією. Вологолюбність не означає болотолюбності: падуби не терплять застою води. Для покращення в землю потрібно внести зрілий компост чи перегній, торф і пісок (до 1 відра на кожен м2).
Падуби — одні з найтіньовитриваліших чагарників. Вони категорично не терплять південних орієнтацій та прямого сонця, відкритих ділянок, протягів. Напівзатінок, м’яке розсіяне освітлення, північна орієнтація — ось що потрібно цій незвичній рослині. Підбираючи місце, варто враховувати в першу чергу зимовий період: в затінку, з надійним захистом від протягів падуби зимують куди краще. Та й затінена влітку ділянка не завжди залишається такою ж після листопаду, а якраз зимово-весняне сонце — головний ворог падубів.
Всі вічнозелені різновиди обожнюють підвищену вологість повітря. Їх доцільно розміщувати біля водойм (виключивши перезволожені ділянки).
Читайте також нашу статтю Форзиція — перша красуня весни.
Падуби боятся пересихання коренів, тому купувати варто лише саджанці в контейнерах, рясно поливши рослини за декілька годин до висаджування.
Саджати падуби можна з ранньої весни до кінця вересня, при висаджуванні влітку рослини будуть вимагати дуже ретельного догляду. Потрібно підготувати великі посадкові лунки — в декілька разів більші за кореневу грудку. На дно доречно внести додатково порцію зрілої органіки. Саджанці падубу встановлюють на насип, так, щоб вони залишалися на попередньому рівні після осідання землі. Заповнивши пустоти грунтом, кущик потрібно рясно полити, замульчувати та притінити.
Одна з ключових особливостей падубів, яку варто зауважити ще до придбання саджанців — потреба в постійній вологості грунту. Падуби краще вважати рослинами, що не витримують посуху. І відразу підготуватися до регулярних поливів — 1 раз на тиждень у бездощові періоди.
Падуби вимагають обов’язкового мульчування, що зменшує потребу в поливі завдяки ефективному утриманню вологи. Та й утворення кірки, перегрів падубам не на користь. Для мульчування висотою від 5 до 10 см можна використовувати торф, компост, кору, щепу, хвою, декоративні грунти.
Обов’язковою фактично є лише санітарна чистка — видалення пошкоджених, дуже слабких чи загущуючих гілок. Формують падуби, зрізаючи не більше третини довжини гілок, за бажанням. Обрізку бажано проводити до прокидання бруньок, наприкінці зими, за потреби — ще й влітку, не більше 3 разів сукупно.
Падуби підживлюють с 2-3 року. Рослина цілком задовольняється одним-єдиним підживлення навесні — зрілою органікою чи комплексними мінеральними добривами в стандартній кількості.
Із захворювань для падубів загрозу становлять лише фітофтора та гнилі. До шкідників, окрім попелиць, чагарник у наших садках повністю стійкий.
Падуби можна вважати типово зимозеленими рослинами, що навіть взимку через листя випаровують вологу і тому страждають від вітрів, сонця, морозів ще більше. Якщо для падубу правильно обрати захищене місце, проблем з зимівлею буде менше. Але все-одно взимку падуби треба поливати. Які рослини і чому треба поливати взимку, читайте в нашій статті.
Молоді кущі на зиму потрібно вкривати повністю, повітряно-сухим способом, як гортензії чи троянди. Основу куща окучуйте, засипайте сухим листям, зверху встановіть ящик чи дуги, прикрийте конструкцію агроволокном, зафіксувавши його лапником, бадиллям, по можливості підсипайте взимку ще й сніг. Для дорослих падубів достатньо подбати про захист пристовбурового кола від промерзання на значну глибину окучкою чи мульчею.
Та про найважливіший нюанс зимівлі падубів — їх надзвичайну чутливість до зимового сонця — часто просто забувають. А саме морозобоїни та опіки зимою на напровесні несуть цьогому чагарнику найбільшу загрозу. І закривати кущі агроволокном в недостатньому затінку потрібно обов’язково.
Читайте також нашу статтю Вейгела — один з найкращих квітучих кущів весни.
Оскільки падуби здатні випускати поросль, зазвичай нові кущі отримують найпростішим методом — відкопуванням відростків. Якщо поросль не з’являється, сильні пагони по периметру куща можна закріпити в грунті для вкорінення відводків. Достатньо не забувати підтримувати землю вологою, і вже наступного року ви отримаєте новий кущик.
Падуб можна виростити і з живців. Напівздерев’янілі пагони довжиною до 10 см відділяють з «п’ятою», обробляючи зрізи в укорінювачах. Живці висаджують під плівку, у легку землесуміш. З живцюванням падубу варто запастись терпінням, адже укорінення займає не менше 3-4 місяців. І потрібна дуже стабільна вологість.