Записки української садівниці з «турне» італійськими селами

Коли дочка як подарунок надіслала мені квитки на літак Бухарест-Мілан-Бухарест з датами, які свідчили, що свій День народження я проведу в Мілані, я була в шоці! Оце сюрприз! Мілан? Де я і де Мілан? Що я там робитиму? Шопінг? Гіршого подарунку для мене годі і придумати. Але вже за кілька хвилин Настуня мене заспокоїла: «Мамо, я повезу тебе в «турне» італійськими селами, а «Мілан», бо в село, навіть в Італії, не існує повітряного сполучення.» О, це вже набагато краще. Це геніально! Це прекрасно! Грацє, сіньйоріта! Про свої враження від поїздки, а конкретніше, чим зачепили мене італійські села, і що ми, українські садівники, можемо «взяти на озброєння», розкажу в цій публікації.

Записки української садівниці з «турне» по італійським селам

Перше враження – саме сильне

Муніципалітет Аббадія-Ларіана (регіон Ломбардія провінція Лекко) з населенням близько трьох тисяч людей розташований в мальовничій місцевості передгір’я Альп на березі озера Комо. Раніше я читала, що в цій провінції мають маєтки найбагатші люди планети, адже ландшафт і клімат тут дійсно незабутньо красиві. Але «дача» Мадонни десь недалеко в горах місцеве населення зовсім не збуджує, як і нечисленних туристів в цю пору, до яких 22 березня доєдналися і ми.

А от що збуджує, так це краса природи! Прозоро-чиста вода озера в обіймах високих скелястих гір… Лебеді, дикі качки, голуби і чайки, і ще з десяток необізнаних мною птахів, які почуваються тут як вдома (чому, власне, почуваються, це і є їх дім), довіряють людям і їдять з рук.

А качки не просто їдять! Побачивши «необережного» туриста, який о шостій ранку пішов прогулятися до озера, починають ходити за ним гуртом, прозоро натякаючи, що можна було б взяти з собою на прогулянку хоч шматочок хліба 😊

І все це при температурі повітря +20 і лагідному сонечку! Зазначу, коли я вирушала в подорож з України, вдома (їхала автобусом в Бухарест з Одеси) було +4, вітряно, похмуро і мокро. І я добряче змерзла, коли гуляла Одесою пів дня в очікуванні автобуса.

То ж після холодної і мокрої України Італія здалася мені раєм на Землі 😊 Погода тут була приблизно така, як у нас на початку травня. Магнолії і форзиції вже практично відцвіли, гліцинія – на старті.

І тільки коли повернулася за тиждень в Україну, а у нас неочікувано +30 на сонці, природа прокидається на очах, зрозуміла, що якби ми прилетіли в Італію в дощову похмуру погоду, мої перші враження були б набагато градусів меншими.

Тому зараз можу точно сказати, що моє перше і найсильніше враження про Ломбардію – Рай на Землі – викликане саме теплим сонечком і яскравістю рослин, які в цей час в Італії вже у повній красі, тоді як українські сади тільки починають прокидатися і незадоволено відмічають бридкість української березневої погоди.

Всі фото в галереях відкриваються в повному розмірі, якщо на них клікнути.

Рослини, на яких зупинилося моє око

Газони, які по-нашому і не газони

Оливкові сади вздовж берега на фоні неймовірних газонів-галявин, де жовтець повзучий і стокротки (маргаритки) змагаються між собою красою і свіжістю, а деінде до цього хору доєднуються і кульбабки…

Такі «дикі» газони, які по-нашому зовсім і не газони, бачила я і в італійських містах: соковито-зелені, з жовтими і білими «зірочками» кульбабок і маргариток вони випромінюють здоров’я і любов до природи.

В якийсь з днів гуляли середмістям Лекко і я помітила, як косять газони італійці в містах — лишають смуги нескошених трав під парканами чи біля доріг, щоб «бур’яни» змогли розмножитися насінням і наступної весни ці газони також посміхалися маргаритками і кульбабками.

У нас в цьому питанні все поки не так безхмарно і природно. Бо в більшості бігаємо по своїх блискучих неприродно вилизаних газонах з гербіцидом в оприскувачі і щедро зрошуємо кожну кульбабку… А в містах комунальники роками викошують газони під нуль, не даючи насіятися «бур’янам».

До речі, в ботанічному саду Варенни я побачила такі ж прекрасно розтріпані газони як фон до скульптур в античному стилі. Тобто мавританські газони в провінції Італії — це не тому, що в селах не раціонально доглядати за «класичними», а тому, що це тренд сучасного садівництва. «Вилизані» газони — не модно, не естетично, не доречно, бо НЕ природно.

Італійські сосни і кипариси

Йдемо далі, прогулюючись селом… Прості дерев’яні або бетонні лави під тінню олив чи на відкритому сонці, гравійні доріжки, а то і просто витоптані стежки… І просто неймовірна кількість вічнозелених і хвойних рослин!

Першу скрипку серед них грають італійські сосни. Сосна італійська, або пінія (Pinus pinea) — вид, який важко сплутати з нашими рідними європейськими соснами. Вони схожі, як і всі рослини роду, але інші. Крони італійських сосен формуються природним чином «шапочкою» високо вгорі.

При цьому, на жаль, ця сосна має занадто низьку зимостійкість для українського клімату (7), тому успішно рости може десь хіба на Закарпатті чи на півдні.

Гарна новина в тому, що наша рідна сосна європейська за бажання садівника може формуватися «під італійську». Для цього, грубо кажучи, поступово зрізаються в процесі росту рослини більшість нижніх гілок, а верхні стрижуться в шапочку.

Кипарисів також багато, але значно менше, ніж сосен. Всі хвойні — старі-старезні, величні і… якісь загадкові. Фотографуючи кипариси, з сумом згадую такі ж величні в Ялті, які знімкувала в 2012 році.

На зміну думці «ех, не ростуть в нас кипариси, а так би…» приходить згадка про туї висотою з добру п’ятиповерхівку, які бачила якось в Славську, подорожуючи Карпатами. «А смереки? А ялини? Ялівці, тиси, кипарисовики…, — кажу сама собі. — Всі ці хвойні дерева і кущі успішно ростуть в Україні, то чого ти до цих кипарисів причепилася?»

Читайте нашу статтю, які хвойні рослини ростуть найшвидше.

Живоплоти в італійських селах

В селі просто величезна кількість живоплотів. І більшість — не з хвойних, а з вічнозелених рослин, які, до речі, чудово ростуть і у нас. Піраканта, плющ, самшит, бирючина, барбарис, бересклет, падуб, магонія…

Є, звичайно, і такі, що в нас не зимують. Багато живоплотів з акуби японської, лавру. Розмарин росте і цвіте, як бур’ян. Кущі – величезні – близько метра висотою!

Дуже сподобалися живоплоти з чагарників, які мають яскравий червоний приріст весною. Вже «місцева» українка Ірина, з якою познайомилися на залізничній станції, сказала, що в нас цей кущ не зимує. Я й сама його, здається, впізнала як знайому кімнатну рослину.

Але ж, коли погуглила, виявилося, що це фотинія пильчата, яка чудово росте в Україні на півдні і в Закарпатті. Поспілкувавшись в одній із садівничих груп на Фейсбук, дізналася, що в багатьох садівників вона успішно зимує вже кілька років і на Волині, і на Київщині, в інших регіонах. Правда, так само є і непоодинокі випадки вимерзання. Я чомусь ніколи її у нас не бачила, бо такий живопліт точно не пройшов би повз мене непоміченим.

Не раджу одразу купувати багато саджанців фотинії на живопліт, один-два кущики – достатньо, щоб зрозуміти, як вона зимуватиме саме у вашому саду і чи можна їй довірити функцію паркану.

Про пальми і агави, які ростуть в селах Ломбардії, як у нас тополі і бузок, писати не буду. А ось мандарини і помело з плодами на деревах, які бачила в ботанічному саду (хоча з приватних садів мандаринчики також виглядають), хочеться написати, бо дуже… життєрадісні (це саме вдале слово, яке можна тут підібрати) ті помаранчеві плоди, що виглядають над живоплотами…

Як українські села зробити ще красивішими

Для себе відмітила кілька основних пунктів, на які нам треба звернути увагу, щоб наші села виглядали так само яскраво, як в Італії.

Вічнозелені і хвойні рослини

Перше. І основне. Вічнозелені і хвойні рослини. Їх у нас має рости значно більше. Ще більше! Ще!!! На фоні цих рослин листопадні дерева і кущі, які пів року в наших умовах можуть похвалитися хіба архітектурою голих стовбурів і гілок, малопомітні і не викликають  щемливої туги за літом і теплом.

Нам вічнозелені рослини потрібні ще більше, ніж в Італії, де значно тепліше і сонця набагато більше і взимку. А їх у нас менше. Значно менше. Що нам заважає вирощувати ялинки, сосни, туї і інші хвойні в дворах і на вулицях?

В Італії вони чудово ростуть поряд з мандаринами, а посади у нас ялинку неподалік яблуні, «люди засміють» 😊 Або покрутять пальцем біля скроні, бо ж ялинка в дворі – погана прикмета… Я нічого не переплутала? Чи то не ялинка, а туя? Бо туя – це ж «тільки для кладовищ»…

Звичайно, так думають не всі українські господарі, настрої змінюються, і нехай моя стаття стане ще одним кроком на шляху до переосмислення ідей садівництва в нашій країні.

Прискіпливий читач скаже: «Ха — хвойні! Поїдь в Карпати і подивися, скільки в нас хвойних!» Я була в Карпатах, Прикарпатті і Закарпатті з пару десятків разів точно. І там ландшафти не менш красиві, ніж я побачила в Італії. Просто гори інші 🙂 Але Україна — це не тільки Карпати…

Живоплоти — для себе і для людей

Друге – живоплоти. Українська традиція сучасності загородитися від сусідів і всього світу двохметровим парканом, може, і має якусь користь в певних випадках і місцевостях, але, як вам ідея посадити з боку вулиці якийсь живопліт? З бирючини, туї, барбарисів, піраканти тощо…

А, може, і не живопліт, а дерева з декоративними кущами в їх ногах. Давайте робити красиво не тільки в себе «за парканом», а й з іншого боку – для людей. Бо і ми є ці «люди»!

Наші ділянки не на безлюдному острові, а в селах чи містах, де живуть тисячі людей. І, погодьтеся, набагато приємніше мати будинок в зеленому, чистому і охайному селі, де кожна хата, як намальована – в оточенні красивих в будь-яку пору року рослин.

Читайте нашу статтю, які рослини посадити для «швидкого» живоплоту.

Фасад будинків

Колір наших будинків найчастіше в сірих чи коричневих тонах. Тобто не самої веселої і яскравої кольорової гамми. І це при тому, що ми пів року живемо в умовах дефіциту сонця. Коли погода сіра, хочеться максимально яскравих кольорів навкруги, а у нас все кольору «асфальт».

Зверніть увагу на колір будиночків в Данії, Норвегії і інших скандинавських країнах, де сонця ще менше, ніж у нас. І ці європейці вважаються, до речі, найщасливішими людьми в усьому світі.

У мене і в самої сірий фасад, бо з кольорів сайдингу, який змогли запропонувати нам місцеві будівельні магазини, були тільки світло-сірий, темно-коричневий і ще один буро-коричневий. Вибирала найменше «зло» – світло-сірий.

Але навіть «похмурий» фасад будинку можна зробити значно веселішим. Пофарбуйте двері в яскравий колір чи зробіть яскраві зовнішні віконниці на вікнах. О! Ці віконниці – ще один «гачок», за який зачепила моє серце Італія, а ще раніше Хорватія.

Пофарбуйте сарай чи вуличний душ/туалет в… рожевий! Так, а чому ні? До речі, на фото внизу мій рожевий душ, який вірою і правдою служив нам на дачі, поки ми не мали «зручностей» в будинку. Як на мене, дуже мило. Хіба було б краще, якби він був коричневий?

Варіантів, як додати яскравих кольорів будинку і двору безліч. Просто зверніть увагу на свій двір з точки зору, «а що можна перефарбувати?».

Наш рожевий літній душ. Зроблений “з гімна і палок” як тимчасовий тішив око два літа)))

Горщики і декор

Те, що європейці дуже люблять контейнерні рослини, я помітила ще пару років назад, подорожуючи Хорватією. В Італії люблять горщики не менше. І що в них тільки не росте!

В містах і містечках в кінці березня найбільше було віоли. У великих і малих горщиках, на сходах, підвіконнях і всіляких «парапетиках» — кругом в цю пору цвіте і пахне віола.

По селах – скромніше – сукуленти, розмарин, чебрець… Щось таке, що не треба особливо доглядати і поливати. Але, подивіться на фото внизу, як мило це виглядає! І це не в когось у приватному дворі. Це на громадській території.

Європейці ставлять горщики з рослинами навіть там, де їх бачать переважно тільки водії машин, які проїжджають повз, і самі господарі, повертаючись чи виходячи з двору. І їм не важко оту всю красу поливати. В спеку, мабуть, пару разів за день…

Окремо хотілося б написати про садовий декор, але ця публікація вже і так завелика 🙂 Тому буду лаконічною. Садовий декор, який я побачила в магазинах і в озелененні міст і сіл Італії, так мені сподобався (і це так не схоже на наших «гномів і лелек з полімеру»), що я приїхала «вагітна ідеєю» відкрити онлайн крамничку садового декору.

Ось тепер виношую її. І, можливо, скоро запропоную вам щось таке, від чого ваша садівнича душа посміхнеться і одразу скаже «хочу!».

Садіть не тільки для себе, а й для людей

Основна відмінність українських сіл від італійських — ми натхненно турбуємося про красу власних садиб, практично повністю нехтуючи красою сільських вулиць і громадських зон. До своїх воріт ми йдемо чи їдемо понурими сільськими вулицями, які часто не мають нормальних доріг і «прикрашені» хіба різноманіттям парканів і «шапками» плодових дерев, які ростуть за ними…

Ми або закриваємо очі на ці «дрібні негаразди» і бачимо тільки створену своїми руками красу власних садиб, або кидаємо каміння в бік влади, що вона нічого не робить для розвитку села.

І це… Нормально! Це природно. Бо коли не закриті базові потреби людини, вона не може думати і турбуватися про довкілля, громаду тощо. А вони в нас поки не закриті. Бо ми — молоде суспільство, яке, на відміну від бабусі-Європи, зараз бореться за своє право на життя і свободу вибору.

Як європейці ми сьогодні тільки народжуємося, а точніше — відроджуємося. Занадто мало часу пройшло з тих пір, як наші батьки чи діди були кріпаками в колгоспах, а в 80-ті-90-ті виживали за рахунок городів, використовуючи кожен метр ділянки для вирощування їжі.

Нашим батькам переважно було «не до квіточок»… І ніхто не залишив нам в спадщину традиції садівництва як мистецтва, чим можуть похвалитися садівники Англії, Франції, Італії і інших європейських країн.

Зате наші предки передали нам таку волю до життя, сміливість і жагу до свободи, якої ще треба пошукати у наших західних сусідів. І зараз, поки українське військо на полі бою дає нам можливість жити на Батьківщині, давайте ми, українські садівники, базові потреби яких закриті (бо ще й сьогодні, на жаль, багатьом українцям — «не до квіточок») будемо робити її красивішою!

Вона і так у нас красуня! Але трохи більше уваги, не тільки до свого, а й до загального, і наші села і містечка заграють зовсім іншими фарбами.

Давайте не чекати ініціативи від влади! Почати можна з малого — потурбуватися про красу вулиці біля наших парканів. Показуймо приклад!

І не бідкайтеся, якщо ваші тюльпани за парканом хтось викопає… Не від щасливого життя людина краде квіти. Злодій же їх не з’їсть? В своєму дворі посадить. Заспокойте себе, що ви потурбувалися про красу двору людини, яка не може дозволити купити собі тюльпани 🙂

Дорогі читачі! Ми не можемо похвалитися таким кліматом, як в Італії, але ми можемо зробити наші двори і вулиці не менш красивими у будь-яку пору року. До речі, італійці за свою чудову погоду в ті місяці, коли ми зимуємо, платять високу ціну – в останні роки там неймовірна спека влітку!

Люблю всіх!