Гібіскуси — які бувають і як вирощувати?

Величезні квіти гібіскусів — омріяна окраса саду для багатьох українців. Теплолюбні китайські гібіскуси, гібіски, чи китайські троянди за радянських часів були однією з найрозповсюдженіших кімнатних рослин. А сьогодні — це ще й доступні для українського клімату прекрасні садові кущі, що здатні витримувати зиму у відкритому ґрунті. Та «доступний» зовсім не означає «простий». Ця культура вимагає особливого підходу і все ще пов’язана з певними ризиками вирощування. Те, що гібіскуси масово продають навіть на базарах, не повинно вводити оману.

Гібіскус деревовидний, сирійський чи садовий — як вирощувати

Садові гібіскуси — не окремі види, а особливі гібриди

Гібіскуси бувають кімнатними чи контейнерними, теплолюбними і морозостійкими садовими, здатними рости у відкритому ґрунті. У нас українська назва «гібіск» значно поступається за вживаністю ботанічному «гібіскус». Саджанці останніх трапляються настільки часто, що гібіскуси вже почали втрачати статус екзотичної рослини.

Садові гібіскуси — це гібридні сорти, що якоюсь мірою походять від одного єдиного різновиду — гібіскусу сирійського (Hibiscus syriacus). Та зазвичай у сучасних гібіскусів надскладне походження, яке точно неможливо встановити. Вони продаються і під назвою «гібіскус садовий», і «гібіскус сирійський», і просто «гібіскус». Звертати увагу потрібно не на біологічну назву, а на показники зимостійкості та форму вирощування.

Висота сучасних гібіскусів для відкритого ґрунту — від 1,5 до 3 м, та розраховувати на хоча б середні розміри можна лише у південних областях. У більшості регіонів України висота гібіскусів в саду не перевищує 1-1,5 м. З часом всі гібіскуси розростаються вшир. За формою росту в Україні популярні деревовидні гібіскуси і кущові (чагарникові), а ось трав’янисті, що зникають на зиму, у нас поки рідко зустрічаються.

Яскраво-зелене, з великозубчастим краєм, яйцевидне або кленоподібне листя до 10 см формує густу крону. Та листя у гібіскусів розпускається пізно, особливо у молодих рослин, майже пів сезону пагони стоять голі, а влітку при нестачі догляду «набрати» зелену масу гібіскус частенько так і не встигає. Не завжди здійснюється і мрія помилуватися на рясне цвітіння. В Україні воно зазвичай розпочинається в липні і може тривати з поступовим зменшенням інтенсивності до кінця вересня, але напряму залежить від погоди та поливу.

Одиночні прості або махрові квітки гібіскусів розпускаються рівномірно по всій кроні, при ідеальному догляді — у величезній кількості, але всього на один день, змінюючись новими пуп’янками. Величезні «лійки» діаметром від 7 до 20 см білих, рожевих, бузкових, малинових, двоколірних варіацій забарвлення красуються незмінними яскраво-жовтими тичинками, що зрослися в довгу трубку.

Гібіскус сирійській (Hibiscus syriacus)

Де і як посадити гібіскуси?

Для України гібіскуси варто вважати виключно сонцелюбними рослинами. Легкий затінок допустимий лише в південних областях. Гібіскусу потрібно підібрати максимально теплі, захищені від протягів (особливо напровесні) ділянки.

Гібіскуси деревовидні чи кущові віддають перевагу легкій, пухкій і родючій землі. Гібіскуси не терплять сирості, тому потрібно відразу виключити місця з ризиком перезволоження або подбати про дренаж. З осені або за 1-2 місяці на ділянці варто покращити ґрунт, вносячи органічні добрива (до 10 кг на 1 м²).

Як і всі екзоти, гібіскус сирійський і його гібриди вимагають весняної посадки. Осінь — «запасний» варіант, пов’язаний з підвищеним ризиком обмерзання не визрілих пагонів і недостатнього укорінення. Весняні саджанці зустрічають першу зиму набагато більш адаптованими. Період, сприятливий для висадження гібіскусу, збігається з плодовими деревами — до початку сокоруху і вегетації. При умові посиленого щоденного догляду контейнерні саджанці теоретично можна висаджувати навіть влітку.

При придбанні саджанця найважливіше — переконатися у зимостійкості. Махрові гібіскуси завжди теплолюбніші. Оптимальний варіант — придбати повністю адаптовані до кліматичних особливостей конкретного регіону рослини у місцевих колекціонерів та в розплідниках. При покупці в інтернет-магазинах або інших регіонах варто обов’язково уточнювати зони витривалості.

Зимостійкість гібіскусу значно збільшується з віком, перші два роки будь-який гібіскус краще вирощувати в контейнерній формі, тому потрібно шукати не молоді рослини, а трирічні саджанці (в крайньому разі — дворічні). Правила огляду і пагонів, і кореневої системи стандартні.

Гібіскуси бояться пересихання коренів, контейнерні рослини — кращий варіант, ніж саджанці з відкритими коренями (за винятком випадків, коли є можливість придбати гібіскус прямо перед посадкою, адже так легше переконатися, що у рослини розвинуті, густі, потужні корені).

Гібіскуси бажано висаджувати у збільшені посадкові ямки глибиною й шириною від 50 см:

• Закладіть дренаж на дні (підійдуть будь-які матеріали).
• В ґрунт в рівній пропорції додайте компост або перегній, невелику пригорщу кісткового борошна або золи та 40-50 г суперфосфату.
• Рівень заглиблення залиште звичним для рослини.
• Після рясного поливу відразу замульчуйте поверхню ґрунту компостом, перегноєм або будь-якими іншими органічними матеріалами.

Гібіскус садовий «Кранберрі Круш» (Gibiscus «Cranberry Crush»)

Гібіскус сирійський і гібриди — догляд

Гібіскус сирійський і його гібриди загалом достатньо стійкі до посух, але не під час цвітіння. Та й густого листя не дочекатися, якщо покладатися лише на природу. В ідеалі потрібно підтримувати стабільну вологість ґрунту, орієнтуючись на підказку самої рослини — ознаки в’янення листя. Поливати гібіскус краще ввечері. Влітку, під час спеки, не відмовляться кущі гібіскуса і від вечірніх обприскувань.

Гібіскуси вирізняються чутливістю і до нестачі, і до надлишку калію та азоту і підвищеною потребою в фосфорі. Для них краще підібрати комплексні добрива для квітучих рослин, що містять і макро-, і мікроелементи. Зазвичай достатньо 2-3 підживлення за сезон:

• напровесні, коли починається відростання зелені;
• на стадії появи перших бутонів;
• через 2-3 тижні після зацвітання.

Гібіскуси чутливі до перегрівання коренів. Для захисту від спеки та щоб позбавити себе необхідності постійно виполювати бур’яни, розпушувати землю після кожного дощу і поливу, варто підтримувати постійним прошарок мульчі під кущем — з торфу, компосту, перегною або будь-яких інших матеріалів, хоч скошеної трави чи соломи.

Гібіскуси будь-якої форми обов’язково щорічно, напровесні, до початку вегетації обрізають: пуп’янки з’являються лише на молодих гілочках. Гібіскуси піддаються і формуванню у строгі контури, штамби. Але зазвичай у них просто злегка вкорочують всі пагони (до третини). Обов’язково щорічно після зими потрібно повністю видаляти пошкоджені та сухі гілки.

Гібіскуси сирійські дивовижно стійкі до хвороб та шкідників, хоча за умови ураження всіх рослин поблизу і на них можуть перекинутися попелиці, кліщі та ін. Найчастіше гібіскуси страждають від неправильних підживлень та догляду, обмерзання, перезволоження, посадки у занадто щільну землю. І від гризунів, які дуже люблять ласувати корою цього чагарнику.

Гібіскус сирійський махровий “Дюк де Брабант”

Зимівля гібіскусу

Рекомендації по укриттю конкретного сорту бажано отримати при купівлі саджанця. Якщо ви купували гібіскус віком від 3 років, адаптований до умов вашої місцевості, висадили рослину навесні, як і для всіх дорослих кущів достатньо простого укриття у вигляді утеплення пристовбурного кола товстим прошарком сухого листя або лапником.

Молоді саджанці в перші дві зими та рослини, придбані у інших регіонах або з невідомою зимостійкістю, потребують більш складної підготовки до зими:

• високого підгортання;
• утеплення пристовбурної зони мульчею чи сухим листям;
• повітряно-сухого захисту крони (можна скористатись будь-яким зручним варіантом: від спорудження каркасу до простого обмотування агроволокном чи мішковиною з утепленням лапником).

Саджанці, щодо яких немає інформації по зимівлі, чи ослаблені рослини на зиму можна перенести в контейнер з великим запасом землі і залишити зимувати в прохолодному місці з іншими садовими контейнерними рослинами (температура 0…+2°C, при максимально яскравому освітленні).

Читайте також нашу статтю Невибагливі і прекрасні – декоративні кущі, топ-10.

Розмноження гібіскусу

Отримати нові кущі не махрових сортів самостійно можна з насіння. Посів проводять на розсаду, в індивідуальні стаканчики, в легкий ґрунт, тримаючи до появи сходів з нижнім підігрівом.

Вкорінення живців — куди більш продуктивний метод. У гібіскусів укорінюють напівздерев’янілі верхівкові живці, які можна нарізати протягом усього літа. Для гібіскусів потрібні легка землесуміш, тепличні умови, температура в +25…+28°C (або нижній підігрів).

В перші 2, а краще 3 роки всі гібіскуси — і з насіння, і з живців — потрібно вирощувати як контейнерні рослини з зимівлею в приміщенні.

Читайте також нашу статтю про вирощування глоду.

Гібіскуси в дизайні саду

Ця особлива рясно квітуча рослина з доволі непростим характером може розглядатись лише в одній якості — як ефектний акцент та окраса, що притягує погляди.

Одиночні кущі гібіскусів — найбільш типовий варіант використання, та можна вводити гібіскус і в композиції, висаджувати групами і навіть рядами. Головне — відвести гібіскусу роль головного домінуючого елемента.

Гібіскус чудово виглядає в парадних ансамблях, озелененні палісадника та зон біля дому, доріжок, водойм і альтанок, лав і скульптур. Кущові і деревовидні гібіскуси можна комбінувати з трав’янистими багаторічниками, сезонними цибулинними, з хвойними і іншими чагарниками з контрастною формою росту.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.