Любисток в моєму саду з’явився випадково. Минулої весни купувала у бабусі на базарі розсаду якихось квітів, і три його невеликі поділки вона мені дала «в нагрузку». «А що це?» — питаю. — «Любисток. Посади, ростиме на одному місці багато років, на кухні пригодиться, і чоловік любитиме!» Про любисток як приправу я знала і навіть використовувала сушений для червоного борщу. Три кущики були висаджені біля томатів і ніякого догляду не отримували. За минулий сезон я і листочка з них жодного не зірвала, взагалі, якось забула про них. Ростуть собі і ростуть… Цієї весни, коли любисток почав вилазити з землі, я навіть не одразу зрозуміла, що це. Добре, що не виполола. І такий він був гарний посеред ще голого городу! І я почала вивчати питання, як його їсти. Тепер любисток – одна з улюблених моїх приправ. Можливо, прочитавши цю статтю, і ви поселите його в себе на городі. І не пожалієте! Бо це ще й лікарська рослина.
Зміст:
Любисток лікарський (Levisticum officinale) – представник улюбленої всіма городниками родини Зонтичних. Це великий трав’янистий багаторічник, що має товсте і м’ясисте коріння. Воно забезпечує рослині виживання навіть в самих непривабливих умовах – на бідному і неструктурованому грунті.
На одному місці цей багаторічник може рости не менше 10 років, а якщо його ділити кожні 5-7 років, декоративність любистку буде завжди на висоті.
В мене цього року він виріс приблизно до 50 см, тому я була здивована, коли прочитала, що любисток лікарський може вирости до 2-х метрів у висоту! Уявляєте, який гігант? Бамбук якийсь, а не любисток))
Сортові рослини, а який в мене сорт – я не знаю, мабуть, можуть бути значно меншими. На сьогодні селекціонери вивели різні сорти любистку з пахучою і ніжною зеленню (часто насіння любистку в продажу зустрічається без назви сорту). Але, скоріше всього, з кожним роком любисток бере все більшу висоту, а мій ще поки молодий.
Пагони рослини густо галузяться у верхній частині, де розвивається найкрасивіше і найсмачніше в любистку – листя. Чимале, з виразними зубчиками, глянцеве і насичено темно-зелене, воно не втрачає свіжого вигляду навіть в літню спеку. За формою листки любистку нагадують селеру, до речі, є щось у них спільне і в ароматі.
Кущики любистку на городі виглядають дуже святково з весни до глибокої осені, з кожним роком формуючи все густішу масу зелені і пагонів. Пишуть, що найбільше проявляє свою красу ця рослина на багатих гумусом ґрунтах, але і на моїй бідній піщаній землі любисток – дуже навіть красивий.
Як цвіте любисток, на власні очі я ще не бачила. Пишуть, що починає він цвісти з другого року, та мій чомусь цвісти цього сезону не захотів. Квіти прикрашають любисток майже все літо – це типові для зонтичних «парасольки» білого чи жовтого, в залежності від сорту, кольору.
Вважається, що зелень втрачає ніжність після цвітіння, тому його можна не допускати, зрізаючи квітконоси. Але лікарські властивості після цвітіння стають сильнішими. Якщо суцвіття не зрізати, у вересні любисток зав’яже буроваті плоди, які також використовуються в народній медицині.
Читайте також нашу статтю про пажитник і його лікувальні властивості.
Зелень любистку має стійкий, пряний і освіжаючий одночасно аромат. Він трохи нагадує селеру, але дещо ніжніший. Любисток хочеться нюхати, в прямому значенні цих слів. Навіть не нюхати, а вдихати на повні груди.
До речі, працюючи над статтею, зрозуміла побажання бабусі, в якої купила поділки любистку, «чоловік любитиме». Виявляється, любисток українські жінки колись використовували як… афродизіак! Відваром любистку не тільки полоскали волосся після миття, а й натирали все тіло. Вважалося, що аромат, в який «загорталася» жінка після таких процедур, збуджує чоловіка і стимулює до сексуальних подвигів)))
Смак любистку описати мені важко – він і солонуватий і солодко-гострий одночасно. При цьому у молодої зелені смак ніжніший, ніж у листків любистку в другій половині літа і восени. Зате «старий» любисток має виразніший смак і більш насичений аромат.
На кухні я з ранньої весни почала додавати любисток в свіжі салати. Приблизно в кінці червня багато зелені зрізала і заморозила. Кущики відросли знову, і до зими я планую ще одну зрізку. При цьому весь сезон ми постійно різали зелень любистку для салатів і для перших, і других страв.
Любисток — незамінний як приправа до червоного борщу. Взагалі, ця трава – ідеальна приправа для будь-яких перших страв. Її особливість після термічної обробки – вона втрачає свій смак і аромат, але дивним чином підсилює смак основної страви — такий собі природний підсилювач смаку. Це стосується як м’ясних, так і рибних страв. А пісні страви з любистком стають більш наваристими, ніби і не пісні.
Можна використовувати в кулінарії не тільки свіжу і заморожену траву любистку, а й висушену. Крім того, як приправу і з лікарською метою використовують висушене коріння любистку у вигляді порошку.
Читайте також нашу статтю про те, як вирощувати лемонграс в Україні.
Про лікувальні властивості любистку в Інтернеті можна знайти купу інформації, я ж з цією метою зазирнула в енциклопедичний довідник «Лікарські рослини України» (за редакцією академіка А.М.Гродзінського, Київ, 1992 рік). Про хімічний склад рослини не писатиму, зазначу, що він дуже багатий на поживні речовини. Далі – уривки зі згаданого довідника.
Для лікарських потреб використовують коріння, рідше – траву і плоди любистку. Траву заготовляють під час цвітіння рослини, плоди – в період повної їх стиглості. Коріння викопують восени у рослин 3-4-річного віку.
Сушать сировину в затінку на відкритому повітрі або у теплому приміщенні. Штучне сушіння проводять при температурі 40 градусів. Готову сировину, яка дуже гігроскопічна, зберігають у щільно закритих банках чи бляшанках у сухому місці.
Любисток лікарський діє як:
Тонізуюче впливає на серцевий м’яз, посилює кишковий тонус, зменшує метеоризм, зумовлює збільшення кровонаповнення органів малого тазу.
Найчастіше ця рослина використовується як сечогінний засіб при набряках серцевого походження, асциті, хронічних запальних процесах у нирках та сольових діатезах.
Крім застосування любистку як діуретичного засобу, його використовують:
Пом’яте свіже листя любистку прикладають до чола при головних болях різного походження.
Вживання ліків любистку ПРОТИПОКАЗАНЕ при гострому гломерулонефриті та пієлонефриті і вагітним.
Читайте також нашу статтю про користь хрону.
Настій коріння любистку з успіхом застосовують в дерматології і косметології для:
Дуже корисний любисток для волосся. Настоєм коріння двічі на тиждень миють голову (без мила) при випаданні волосся і при лупі.
Внутрішньо:
Зовнішньо:
Любисток легко виростити з насіння, яке попередньо треба замочити в воді або стимуляторі росту. Можна посіяти любисток одразу у відкритий ґрунт під зиму або ранньою весною. Проростає насіння вже при температурі +3 градуси.
Насіння любистку сіють в неглибокі борозни 1,5-2 см, рідко. Проріджують рослини в міру зростання, залишаючи зрештою близько 40-50 см між рослинами.
Можна вирощувати любисток і через розсаду. Посіявши насіння в березні, вже всередині літа отримаєте сильні кущики.
А найпростіший спосіб мати в саду любисток – купити поділку від потужного куща, або кореневий відводок.
Читайте також наші статті:
Любисток може рости на будь-якій землі і на повному сонці, і в легкій напів тіні, але чим менше світла отримує любисток, тим менш виражений його запах і лікувальні властивості. Якщо грунт покращити органікою перед посадкою любистку, він буде рости пишнішим і швидше.
Любисток лікувальний – чимала рослина. Відстань між сусідами також повинна бути чималою – близько 50 см.
Якщо любисток ростиме у вас на ділянці для сухих приправ чи як лікувальна сировина, то можете його посадити і забути до збору врожаю. Якщо ж вас цікавить трава любистку як пряна і смачна зелень, тоді доведеться його регулярно поливати.
Підживлень любисток зазвичай не потребує.
Любисток лікарський як зелень до столу і пряна рослина цікава ще й тим, що рано прокидається після зими, а отже це одна з перших доступних нам на весні вітамінних рослин. При цьому сіяти його щороку не доведеться, бо він багаторічний. Збирати врожай можна вже в перший рік, після зрізування листя воно наростає ще інтенсивніше. А якщо любисток поливати, його свіжу зелень можна вживати аж до морозів.
Для сушеної приправи листя краще збирати після цвітіння, тоді її аромат буде більш виражений. Зелень сушать в провітрюваних приміщеннях або на вулиці без доступу прямих сонячних променів.
Збирати листя можна як частково, так і все одразу. Якщо обрізати любисток низько і забезпечити йому полив, кущики швидко наростуть знову і будуть ще пишнішими.
Корені дорослих рослин любистку (мінімум, два роки – для приправи, і 3-4 роки – з лікувальною метою) викопують повністю, очищають від землі і сушать в підвішеному стані в темному приміщенні, що провітрюється. Висушені корені подрібнюють до стану порошку.
Читайте також нашу статтю Багаторічна рукола — переваги і особливості вирощування.
При всіх своїх неперевершених смакових і лікарських характеристиках любисток – це ще й рослина для краси саду. І його можна вирощувати не тільки на, так званих, аптекарських грядках, в компанії інших лікарських чи пряних трав.
Використовуючи любисток в дизайні саду, можна розставити його пишними кущами акценти, створити бордюри, прикрасити квітники і міксбордери. Пробуйте любисток не тільки як лікарську і пряну рослину, а й як декоративну. Ну бо ж він точно красунчик!
Натхнення!
Оксана Дивисенко,
ЗЕЛЕНА САДИБА.