Три любові Віктора Ганущина: подорожі, фото, сад

Якось в 2008 році Віктор Ганущин вирішив, що достатньо за своє життя попрацював на когось. Можна вже дозволити собі займатися тільки тим, чого душа просить – подорожувати, фотографувати і вирощувати рослини… Сьогодні його садиба в селі Кам’яниця Закарпатської області – унікальне місце не тільки в Україні, а й у Європі. Він не просто відвідав кілька десятків країн – в деталях пізнав їх національний колорит, флору і фауну. Його фотоапарат зробив тисячі унікальних знімків, які надихають інших відкривати цей Великий і Прекрасний Світ. Не менше вражають і фото його саду. Бо це справжня перлина ландшафтного мистецтва серед величних Карпатських гір. Ії господар і творець поділився з читачами ЗЕЛЕНОЇ САДИБИ своїм досвідом створення саду-мрії.

Віктор Ганущин - мандрівник, садівник, фотограф

Віктор Ганущин – мандрівник, садівник, фотограф

*Всі фото публікації, розміщені в галереях, відкриваються у повному розмірі (достатньо клікнути по світлині).

Про садибу

ОД: «Три любові Віктора Ганущина: подорожі, фото, сад»… Яка любов прийшла першою?»

ВГ: «Три джерела, три складові частини марксизму»…)))) Пам’ятаєте, треба було вивчати такий твір Леніна? Так от, те, що ви перерахували, знаходиться у такому ж тісному діалектичному зв’язку в моєму житті. Як біолог за освітою, подорожувати та фотографувати почав ще у студентські роки. І незважаючи на те, що за спеціалізацією я зоолог, в кадрі дуже часто були рослини, квіти тощо. Нову хвилю моє захоплення флорою отримало, коли купив в 2003 році садибу в селі під Ужгородом.

Садиба фото

Так було в 2009 році

Розведення цікавих нових рослин стало логічним напрямком… ну не картоплю ж вирощувати?)))) Це вимагало нових знань та спілкування з колегами на форумах. Прийшли до загальних подорожей по садах Чехії та Польщі… Ну, звісно, це все фотографувалось. А ці подорожі вже логічно переросли в самостійні поїздки за рослинами у різні країни. А потім не лише за рослинами. Але весь час з фотоапаратом… отака діалектика».

Садиба Ганущин фото

Садиба в 2016 році

ОД: «Яку загальну територію займає ваша садиба сьогодні? Скільки відведено під ландшафтний сад?»

ВГ: «Територія садиби поступово розширювалась, і на даний час займає близько 0,7 га. Під старий, закладений попередніми господарями сад, відведено біля 6 сотин, під будинок та територію біля нього – теж приблизно стільки ж, все інше – це різноманітні типи садів: регулярний, рабатки, гірки, пінетум (колекція з хвойних рослин, від родової назви сосен Pinus – ред.), відтворена на колишньому картопляному полі лука «а-ля Удольф», велика територія під лісовою ділянкою.

Віддавши данину регулярному саду та ознайомившись з різноманітними тенденціями в світовому садівництві через Інтернет, прийшов до твердого висновку, що сад природного стилю, то мені найближче по світогляду. Тому в подальшому всі ділянки розроблялись без «квадратно-гніздового» підходу».

Про сад і його рослини

ОД: «Чи знаєте хоч приблизну кількість видів рослин, які у вас живуть?»

ВГ: «Види, сорти, форми – немає їм числа))) Коли кожного року складаю порожні горщики після сезону, то все думаю – де ж то я все те посадив? Останній рік навіть вже прошу друзів поменше присилати рослин на обмін чи у подарунок».

ОД: «А які з них потребують найбільше уваги?»

ВГ: «Найбільше уваги завжди новопосадженим – діти, їм догляд треба…. Коли вони виростають, то стараюсь, щоб «жили своїм життям». Що дуже вибагливе, то не моє… Наприклад, однорічками ніколи займатись не буду. Або жоржини-гладіолуси – викопуй-закопуй)))».

ОД: «Які рослини в своєму саду вважаєте найціннішими?»

ВГ: « Тут безперечно – секвойядендрон гігантський та плакучий кедр».

Секвойадендрон 2015 рік фото

Секвойадендрон, 2015 рік.

Кедр плакуча форма фото

Кедр, плакуча форма.

ОД: «Чи можете хоч приблизно підрахувати, скільки коштів вже вкладено в ваш сад?»

ВГ: «Вирощування колекційних рослин нагадує казку про Буратино в Країні дурнів. Кожен рік ми закопуємо в землю гроші)))) Скільки? Якби то рахував, то ніколи би не займався цією справою.

Звичайно, великі рослини – дерева, кущі – з віком збільшують свою вартість. Але вона має її лише з ділянкою, бо пересадити 10-ти річне дерево реально неможливо.

ОД: «Як збирали та збираєте свою колекцію рослин в саду? Чи багато привозите у свій сад з подорожей?»

ВГ: «Основне джерело надходження цікавих рослин  – це розплідники Європи. Так було 10 років тому, так лишається і на сьогоднішній день. Хоча за ці роки створилось дуже багато потужних виробників в Україні, але вони працюють на ширвжиток. З подорожей можна привезти лиш насіння, і цей шлях дуже довгий… Щось адаптується, щось випадає… Найбільш цікаві – цибулини, вони більш стійкі. Наприклад, підсніжники з Греції квітнуть зараз, а є вид, що може зацвісти якраз на Новий рік – казка «12 місяців» у житті)))».

ОД: «Чи є у вас улюбленці – рослини, які приносять особливу насолоду та втіху?»

ВГ: «Таких багато. Наприклад, той самий секвойядендрон. Як не підійти до нього, не торкнутись, не зарядитись його могутньою енергією? А коли зацвітає альпійська гірка, то можу годинами ходити навколо, милуватись, вибирати ракурси, фотографувати… Чисельні карликові хвойні теж дають неабияку насолоду… А магнолії у квітах!?»

Магнолії в саду фото

ПРО АЛЬПІЙСЬКУ ГІРКУ

ОД: «Ваша альпійська гірка відома далеко за межами Ужгорода і України, ви навіть проводили в цьому році івент «Весняна гірка у весняному Ужгороді», в рамках якого демонстрували її бажаючим. Як довго ви створювали цю красу і наскільки вона практична в догляді?

ВГ: «Історія гірок на моїй ділянці починається з 2006, коли почав робити суху підпорну стінку та вирішив прикрасити її квітучими рослинами, це привело до пошуку інфо, потім перша проба – гірка з підручних матеріалів, точніше – підніжних))) Село Кам’яниця багате на каміння… Але тільки після відвідин садів чеських скалничкарів (тих, хто має скалки), відбулось розуміння, що таке справжня сучасна альпійська гірка(скалка). Аж тут відкрилась можливість купити сусідню ділянку з великою кількістю каміння, заготовленого для будівництва. «Стукайте… і вам відкриється.» Ну, прийшлось використовувати цей камінь.

Альпійська гірка 2009 рік

Альпійська гірка, 2009 рік.

Поступово, клаптик за клаптиком, викладались ділянки нової гірки. Камінь за каменем прийшлось перебрати власними руками, лише величезні брили стали відправними «скелями» композиції. Отак за допомогою кувалди, лома та «якоїсь матері» за два роки гірка набула завершеного вигляду, точніше – закінчився камінь…

альпійська гірка кінець будівництва травень 2011

Альпійська гірка, кінець будівництва, травень 2011.

Бо коли збирався у Непал, то терміново будував нову тіньову ділянку, з вулканічних туфів. Камінь прийшлось частково довозити з навколишніх гір у багажнику власної Вектри))) Зате тепер гірка на двох сотинах живе своїм життям та вимагає лише двох-трьох прополок на рік. Рослини підібрані такі, що живуть без поливу».

Альпійська гірка 2015 рік

Альпійська гірка, 2015 рік.

ОД: «До речі, про івент. На сьогодні подібні «садові» заходи ще не дуже популярні в Україні, на відміну від Європи. Як ви вважаєте, чи є майбутнє у таких івентів в Україні, і чи можуть вони приносити реальний заробіток власникам розкішних садів?»

ВГ: «Щодо заробітку, то це поки додатковий «головний біль», а не заробіток. Але майбутнє в нього є. Нажаль, я можу приймати лише групи по 6 – 12 осіб. Менше – буде дорого для відвідувачів, більше – втрачається контроль за групою, затопчуть більше, ніж дозволено))) Реальний заробіток на таких івентах дає продаж свого посадматеріалу, але я цим не займаюсь систематично».

ОД: «А хто доглядає сад, коли ви подорожуєте?»

ВГ: «Кожна річ займає рівно стільки місця, скільки ви їй відвели»…

Не можна ставати «рабом» своїх хобі. Коли я не в подорожах, то стараюсь, якщо не щодня, то через день бути в себе на садибі, але не тому, що ТРЕБА, а тому, що ХОЧУ! Я там відпочиваю душею…

Коли ж у подорожах –  за садом приглядають рідні. Цього року я їм навіть грядку з огірками дозволив, щоб більший стимул був))) Вся родина, в міру можливостей, приймала участь у створенні саду. Але зараз вони всі працюють чи вчаться, то я лиш байдикую)))»

ПРО ПОДОРОЖІ

ОД: Давайте поговоримо і про «байдики», це ж так свої подорожі називаєте? 🙂 Ви бачили рослинність світу у найрізноманітніших його куточках. Де природа красивіша, ніж в Карпатах?

ВГ: «Питання провокаційне))) Ви бачили колись захід сонця у пустелі? Це супер!!! Але, якщо оцінювати стан природи в українських Карпатах, то він жахливий.

Коли хтось говорить, що Закарпаття – це українська Швейцарія, то завжди питаю, а ви хоча б у сусідній Словаччині були? По стану збереження природи та її краси ми відстаємо набагато сильніше, ніж по технологіям.

А якщо говорити про аналогічні красиві зелені гори, то Киргизстан –  найкрасивіший».

ОД: «Я звернула увагу, що майже в кожній країні, де ви побували, відвідували Національні парки. Чи можна сказати, що ваша любов до рослин впливає на географію ваших подорожей?»

ВГ: «На географію подорожей впливає мій світогляд, те, що я біолог не лише за освітою, а й за покликом душі. Хоча історичні пам’ятки теж цікавлять, але знайомство з природою – на першому місті. Тому в Америці, наприклад, Нью-Йорк в мене на останньому місті в пріоритетах».

ОД: «Скільки країн на сьогоднішній день ви вже відвідали? Як часто подорожуєте?»

ВГ: «Та хто  їх рахує! Не в тому ж сенс подорожей))) декілька десятків… Стараюсь у рік робити по дві-три великі подорожі, які дозволять глибоко познайомитись з країною. Поки що не добрався до південної Америки та Австралії».

ОД: «Ваші фото дуже красиві і професійні. Де вчилися мистецтву фотографії? Чи маєте якісь улюблені світлини?»

ВГ: «Дякую за комплімент! До професійності ще далеко. Знову ж таки, в Інтернеті є достатньо матеріалів, щоб освоїти засади фотографування. Але дуже багато дає спілкування з майстрами фотографії наживо. Ходіть з ними на зйомки природи, їздіть у фототури… і знімайте, знімайте, знімайте… Тільки не економте на «заварці», тобто на фототехніці))) А улюблені фото постійно викладаю на своїй сторінці у ФБ, підписуйтесь

ОД: «І на закінчення розмови – традиційне: щоб ви порадили садоводам-початківцям? На що звернути особливу увагу при створенні свого саду-мрії?

ВГ: «У кожного своя мрія. Але її можна розвивати від стадії «як у нашому селі» до найкращих взірців садового мистецтва світу.

Інтернет дає для цього безмежні можливості – форуми однодумців та групи на Фейсбуці завжди допоможуть. Але власні очі, то найкраще – треба їздити на виставки, до колег… Ви ж знаєте, нам треба все «руками помацати» 🙂

Поляна крокусів фото

ОД: «Людмила Воропаєва, яка недавно також показала нашим читачам свою садибу, стверджує, що робота в саду не закінчується ніколи. Які маєте плани по розвитку свого саду?»

ВГ: «Зараз на меті розчистка лісової ділянки та створення там лісового парку з моховим камінням та тіньовими рослинами…»

ОД: «Я бажаю, щоб всі ваші починання реалізовувалися у повній мірі, а Світ не переставав дивувати і дарувати найприємніші враження!»

P.S. Щирий талант фотохудожника помножений на природну красу рослин і ландшафтів викликає у мене такі емоції, які навіть десятикратні «вау», «ах» і «ой» не можуть передати 🙂 Сказати, що я вражена – не сказати нічого. Дуже дякую Віктору за те, що поділився з нами КРАСОЮ.

До речі, Віктор готує смачнющий бограч. Майстер-клас Віктора Ганущина з приготування бограчу в казанку – тут.

А поки вирощую весняні цибулинні не на гірці, а на своєму балконі 🙂 Читайте про це тут.

Над інтерв’ю працювала

Оксана Дивисенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Tagged , , , , . Bookmark the permalink.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *