ЗЕЛЕНА САДИБА > Архів > Ландшафтний дизайн > Дизайн саду > Сад на «мільйон» своїми руками — історія з перших вуст

Сад на «мільйон» своїми руками — історія з перших вуст

26.10.2017

12322

Дизайн саду

Ландшафтний дизайн

Сади і парки України і світу

Дивисенко Оксана

Оксана Дивисенко – засновниця, головний редактор і постійний автор «Зеленої садиби». Щиро переконана, що життя за містом прекрасне, але поки з родиною веде «подвійне життя»: в мальовничому волинському селі і у звичайній міській квартирі. Щиро ділиться з читачами своїм досвідом створення красивого саду і затишного буття.

Такі історії надихають, бо змушують повірити у власні сили. Такі люди викликають захоплення, бо надзвичайно красиві фото саду свідчать не тільки про бездоганний смак господарів, а й про величезну працю, яку вони вклали в кожен його квадратний метр. В цій публікації завітаємо в сад родини Людмили і Анатолія Воропаєвих з Дніпра. Це подружжя, не маючи професійної освіти ландшафтних дизайнерів, за десять років створили невимовно красивий сад своїми руками. Історією його розвитку Людмила Воропаєва люб’язно поділилася з нашими читачами в інтерв’ю.

Людмила Воропаєва – власниця саду “Єва”

Продовження історії саду «Єва» читайте в статті Вілла «Єва» — продовження історії саду на мільйон.

Від дачі — до «Єви»

Оксана Дивисенко: Людмило, розкажіть, з чого починався ваш сад? Які передумови сприяли його створенню?

Людмила Воропаєва: Історія нашого захоплення садом почалася давно. Спочатку була бабусина дача — невелика (5,5 сотки), зате дуже затишна, з красивим садом. Та поступово наші бажання переросли можливості цієї ділянки. До того ж, як часто буває на наших дачах, там постійно мали місце такі неприємності як крадіжки. Тому 10 років назад почалася історія нашого нового саду.

Площа ділянки — 28 соток (разом з будівлями, плодовим садом, невеликим городом). Тут є все, що треба для заміського життя. Ми довго вибирали це місце, адже воно повинно було стати нашим новим домом. На той момент донька була вагітна, і саме вона, побачивши цю ділянку, сказала, «це САМЕ ТЕ місце». Таким чином, опосередковано, ала наша внучка також брала участь у виборі. Тому сад і носить її ім’я — «Єва»!

Всі фото в галереях «за кліком» відкриваються в повному розмірі.

ОД: З чого довелось починати на новому місці?

ЛВ: Починали в чистому полі. Грунт довелося завозити. Найскладніші роботи з планування ділянки, звичайно ж, проводилися за допомогою спеціальної техніки. Вирішили, що насамперед треба зробити ту частину саду, яка розташована за будинком, так зване, патіо.

В ту пору, дякуючи досвіду роботи на дачі і книгам на садівничу тематику, ми досить впевнено вміли доглядати за рослинами. Ці знання стали в пригоді, коли довелося купувати посадковий матеріал, бо розмір нового саду був значно більший за бабусину дачу.

Частину рослин купували на розпродажах і, звісно, доводилося їх лікувати і відновлювати. Книги допомогли і при плануванні ділянки. Красиві картинки спокушали і обіцяли, що і у нас все може бути таким само гарним.

Скільки коштує «Едем»

ОД: Ці «обіцянки» себе виправдали – картинки з вашого саду у мене особисто викликають просто дитячий захват! А разом з ним — і дуже меркантильне запитання щодо вартості такої краси в доларовому еквіваленті.

ЛВ: Можу одразу сказати, скільки вкладено в наш сад коштів — неміряно! Це при тому, що всі роботи по висаджуванню рослин виконані мною і чоловіком особисто. Деякі саджанці купувалися дорослими, тому вже коштували чимало, наприклад, сосна чорна чи Гінкго. Камінь для підпірних стінок привезли з Криму ще 12 років тому, і тепер його ціна тільки виросла.

Якщо сад має невелику площу і власників молодого віку, то вигідно купувати маленькі рослини і чекати, поки вони виростуть. Ми і сьогодні продовжуємо купувати саджанці. Зараз можемо собі дозволити, створивши основу саду, висаджувати зовсім маленькі рослини.

Попередній садівничий досвід дозволив нам гарно економити: живцювання, вирощування рослин з насіння — чудовий спосіб отримати практично безкоштовні саджанці. Правду кажуть, очі бояться, а руки роблять…

Якщо точніше говорити про те, скільки коштів вкладено в наш сад, то я погоджуюся з думкою, що в середньому одна сотка при створенні таких садів коштує приблизно 1000 доларів, — Людмила Воропаєва.

ОД: Це вартість рослин така величезна?

ЛВ: Ні, не тільки. Сюди входить не лише вартість самих рослин, але й витрати на різні матеріали, садові доріжки, арки, опори для ліан, різноманітні підставки… Садові фігури ми не використовуємо. «Переросли», чи що? А ось без пірамід для клематисів, решіток для троянд в нашому саду не обійтися.

Доріжки садові ще, звичайно, потрібні. І не тільки для краси, але й функціонально. Ходити по газону у нас не заборонено. Про вартість самих робіт — промовчу, бо ж робота в своєму саду приносить задоволення…

ОД: А які рослини вашого саду мають найвищу ціну? І, взагалі, чи знаєте ви, скільки «мешканців» живе в саду «Єва» сьогодні?

ЛВ: Самі дорогі рослини в саду — це, мабуть, рослини, котрі ми висадили як пам’ять про наших батьків: сосна канадська Банкса і Гінкго.

Ми постійно брали в роботу різні частини ділянки — газони. Кожен з них має свою назву, щоб було зрозуміло, що і де росте. Кількість рослин на ділянці порахувати неможливо, якщо одним словом — БАГАТО. Як такої колекції рослин у нас нема. Та нам цього і не потрібно. Колекція — це далеко не завжди про зручний, затишний і красивий сад.

При цьому в нашому саду враховуються побажання всіх членів родини. В цьому році, наприклад, додали в сад багато півоній, ну і, звичайно, троянди. Для них дивним чином завжди знайдеться місце, хоч, здається, що місця для нових посадок вже нема.

Рослини розростаються і часто займають значно більше квадратних метрів, ніж планувалося з самого початку. І справа не тільки в тому, що не правильно розрахували, а в тому, що, як каже мій чоловік, добре їм у нас!

Відкривайте фото у повному розмірі!

Робота, яка не закінчується ніколи

ОД: Я так зрозуміла, що ви мали чіткий план по розвитку саду з самого початку. Чи все вже реалізовано з того першого плану?

ЛВ: З самого початку ми вирішили зробити одразу кілька місць для відпочинку. Одне з них — «зелена кімната». Це круглий майданчик, вимощений старою цеглою, оточений живоплотом з бирючини. Посередині — в’яз штамбової форми. Правда, пройшло чимало років, коли він почав відповідати нашим очікуванням.

Сьогодні в нашій «зеленій кімнаті» прохолодно навіть в спеку, бо в’яз розкинув шатром свої гілки. Приємно тут випити зранку чаю, посидіти під гомін пташок, почитати чи просто зробити черговий запис у свій щоденник. Так, я веду щоденник, куди записую все, що відбувається в нашій родині і саду.

А вечорами тут ми можемо випити по келиху вина в компанії рідних чи друзів, насолодитися вечірньою прохолодою, поговорити, помріяти, щось запланувати, послухати і просто помовчати.

Відкривайте фото у повному розмірі!

Плодовий сад і город теж, звичайно, планувався з самого початку, але почали працювати над ними пізніше. З городом пішло трохи складніше, далося взнаки, що ми не мали досвіду саме городництва. Але чому ж не скористатися досвідом сусідів? Знову ж таки — книги допомогли, журнали, а пізніше і Інтернет. Впоралися і з городом!

ОД: Городу багато віддаєте свого часу? Які методи обробки грунту застосовуєте?

ЛВ: На своїх овочевих грядках працюємо за методами органічного землеробства. А це означає, що копати не потрібно, плоскоріз тут наш головний друг і помічник. Плюс — сидерати і мульча. А в декоративному саду доводиться використовувати і хімію. Та і плодовий сад часом вимагає обробки хімічними пестицидами, хоч ми і намагаємося цього уникати.

Високі грядки

ОД: Сад такого розміру – це щоденна праця. Які саме роботи там ви проводите регулярно? Яку техніку чи городній інвентар використовуєте?

ЛВ: Рослини, як діти – весь час потребують нашої уваги, навіть ті, що вже виросли. Якісь — більше, якісь – менше. Ось, наприклад, наші гортензії потребують особливої уваги — в саду недостатньо тіні, і їх доводиться часто поливати.

Питання регулярного догляду і боротьби з бур’янами вирішуємо за допомогою мульчування. Мульча дозволяє значно зменшити кількість бур’янів і позбавляє нас нудної і виснажливої роботи по розпушуванню грунту. Та і грунтовим мікроорганізмам є що їсти. Як мульчу викорситовуємо і тирсу, і лушпиння насіння. Давно в справі мульчування допомагає побрібнювач гілок.

Треба сказати, що якісна техніка, як і садовий інструмент, дуже важлива річ для легкого в догляді саду. Крім газонокосилки, є у нас і аератор, і вуличний пилосмок. Хороший акумуляторний обприскувач дозволяє швидко і ефективно обробити рослини за необхідності. Для їх обрізування, до речі, вже не обійтися звичайними садовими ножицями, купили електричний кущоріз.

Відкривайте фото у повному розмірі!

ОД: Що ви, як досвідчений садівник, порадили б садоводам-початківцям?

ЛВ: “Перш за все, терпінння. Не поспішайте робити все і одразу. Не забувайте, що рослинам треба час, щоб показати себе у всій красі. І враховуйте розміри крупномірів в дорослому віці, щоб потім не пересаджувати. А поки вони маленькі, поряд можна посадити дрібні багаторічники і однорічники. Їх набагато простіше пересадити.”

ОД: Які маєте плани на майбутнє? Чого ще, на вашу думку, бракує вашому саду?

ЛВ: Звичайно, плани на майбутнє є. Треба перевести весь город на високі грядки. Треба переробити одні зі сходів в саду, дерев’яні. Треба закінчити ще кілька діляночок… Буває, раптом розумієш, що ось це треба переробити, зробити інакше. Спостерігаю іноді очима сторонньої людини за своїм садом і бачу його слабкі місця. Саме тоді і вмикається фантазія.”

Для троянд завжди знайдеться місце в саду

Не садом єдиним

ОД: А крім саду, якісь ще маєте захоплення? Чи сад – ваша «єдина любов»?

ЛВ: Останнім часом у мене з’явилося нове захоплення — плетіння віночків з живих квітів. Це величезний простір для творчості! Так цікаво підбирати рослини для цього! Процес захоплює і дисциплінує: намагаєшся скоріше закінчити з усіма домашніми справами і роботою в саду, щоб почати робити черговий віночок. Приємно, коли по закінченню роботи людна, якій він призначався, отримала задоволення.

ОД: І хто ці щасливчики?

ЛВ: Рідні, близькі, друзі… Наша сім’я складається з 5-ти людей. Діти працюють в місті але, як правло, проводять вихідні разом з нами. Влітку, звчайно ж, ми більше часу буваємо разом, шкода втрачати можлвість побути на свіжому повітрі, полюбуватися садом на піку цвітіння.

Загалом, наше життя за містом не відрізняється від життя багатьох інших сімей: вирощуємо овочі, фрукти, робимо заготовки на зиму, шукаємо нові рецепти, придумуємо свої… Тут наша дочка — перша! Нудьгувати ніколи.

Звичайно, для того, щоб сад жив і розвивався, потрібні однодумці і помічники. Вся наша сім’я і є такою командою. Любимо ми і гостей приймати — друзів, а іноді і незнайомців. Приємно усвідомлювати, що люди мають можливість в нашому саду «видихнути», розслабитися, поспілкуватися з природою, відпочити від галасливого міста.

ОД: Ой, як «смачно» ви розповідаєте про своє життя! Хочеться зібрати валізи і бігом втікати з міста…

ЛВ: Коли Єва була меншою, просила дідуся будити її, щоб побачити схід сонця. І ось чоловік кожен день ранесенько будив її. Вони виходили в сад і споглядали народження нового дня. А після цього лягали додивлятися сни.

Ми всі в містах не маємо такої можливості — зустрічати схід і захід сонця, бачити яскраве нічне небо, зранку прокидатися не від галасу міста, а від того, що на паркані кричить фазан. До речі, фазанів у нас дуже багато. Уже доводиться захищати від них врожай.

Відкривайте фото у повному розмірі!

P.S. Робота над цим інтерв’ю принесла мені надзвичайне задоволення. Єдине, з чим мала клопіт – з вибором фотографій до матеріалу. Їх дуже багато, і всі вони такі красиві! Тож вирішила продемонструвати побільше і створила цілу фотогалерею. Сподіваюся, що фото саду сім’ї Воропаєвих стануть для читачів ЗЕЛЕНОЇ САДИБИ чудовим прикладом і джерелом натхнення. Для себе підглянула кілька цікавих ідей.

Людмило, дякую за те, що поділилися безцінним досвідом і частинкою свого життя за містом. Хай воно завжди у вас буде прекрасним! 🙂

Якщо хочете спостерігати за розвитком «Єви» і бачити першими нові фото саду, підписуйтеся на персональну сторінку Людмили Воропаєвої у Фейсбук. І, звичайно, не забувайте про ЗЕЛЕНУ САДИБУ, у нас ще багато цікавих історій попереду. А ще подивіться фото саду Віктора Ганущина. Він зовсім інший, «чоловічий», як охарактеризувала його Людмила. Але не менш красивий.