Спаржа, або Аспарагус — вирощування в українських умовах

Спаржа, від пагонів якої у захваті весь світ, у нас залишається дорогим делікатесом. І навіть ті, хто прикрашає садки холодком-аспарагусом, їдять спаржу не часто. Розкішні величезні листки, схожі на хмаринки, насправді листям не є. Та красу стебел з видозміненими відгалуженнями недаремно так полюбляють додавати до букетів. Аспарагус — дивовижна рослина з отруйними ягодами та їстівними ніжними пагонами — зірка європейської кухні, яку вирощувати насправді дуже легко. Для збору першого врожаю доведеться трохи почекати, та, в цілому, всі складнощі з вирощування спаржі закінчуються на виборі правильного місця і поливі.

Спаржа, або Аспарагус — вирощування в українських умовах

Спаржа — опис рослини

Спаржу відварюють, готують на грилі та на пару. Солодкуватий присмак, що нагадує молодий горошок, незрівнянна текстура та властивості афродизіаку, унікальний склад мінералів та вітамінів, якісна клітковина, лікувальні властивості — це все про неї.

Спаржа, чи Аспарагус аптечний, звичайний, їстівний (Asparagus officinalis) — потужний дводомний трав’янистий багаторічник, що з роками формує настільки великі кущі та кореневища, що з ними неможливо впоратися навіть лопатою. Вегетувати спаржа починає однією з перших, як тільки достатньо прогріється земля.

Великі, сильні, густо розгалужені стебла висотою від 50 до 150 см ростуть від дуже потужних горизонтальних коренів. Ефект голковидного листя забезпечують листочкоподібні кладодії, що під гострим кутом відходять пучками від тонких галужень стебла. Саме завдяки цим видозміненими пагонам зелень аспарагусу виглядає як величезне пухнасте «листя».

Їстівні в аспарагусу лише молоді пагони, що ледь пробиваються з землі. Вони швидко стають жорсткими, волокнистими, гіркуватими та непридатними в їжу, але на початковій стадії росту, до того, як почне розгортатися «колосок» пагону на верхівці, вони ніжні, соковиті й надзвичайно смачні.

Цвітіння у аспарагусу їстівного малопомітне, бліді дзвіночки квіток на тонких квітконіжках ховаються в зелені. А ось червоні ягоди діаметром до 8 мм дуже яскраво виділяються на фоні зелені. І є отруйними. Цвітіння спаржі триває з червня близько 3-4 тижнів, насіння дозріває восени.

Для збору врожаю пагонів потрібно зачекати до третього року після посіву, зате потім пагонів стає з кожним роком все більше. Ідеал — пагони в 20-22 см довжиною. Зелену спаржу зрізають при досягненні висоти в 10-15 см, заглиблюючись на 5 см в землю, білу — розгрібаючи окучку. Збирати врожай можна до червня, щоб залишити час на нарощування коренів. Зазвичай, пагони доводиться зрізати щодня.

Як овочеву культуру спаржу дуже полюбляють на Заході, а от у нас спаржею досі частіше називають квасолю і зі здивуванням сприймають величезну ціну аспарагусу на полицях супермаркетів. Як не дивно, цю рослину у нас вирощувати не складніше, ніж в США, Канаді чи Європі. І нові сорти вирізняються надврожайністю. Це один з найбільш надійних та легких в вирощуванні (і цінних) багаторічних овочів.

Спаржа, чи Аспарагус аптечний, звичайний, їстівний (Asparagus officinalis)

Де посадити спаржу?

При виборі місця для аспарагусу варто завжди пам’ятати, наскільки потужна ця рослина. Її не посадиш в композиціях, лише як одиночні кущі чи невелику окрему групу. Кущі спаржі висаджуються на одному місці на десятиліття, і їм потрібно дати достатньо простору для розвитку.

Якнайкраще для аспарагуса підходять світлі ділянки, не обов’язково сонячні. Спаржа не любить протягів, надмірної спеки, південної орієнтації. На сонячних ділянках вона більш вимоглива до поливу, тому краще обрати світлі ділянки з м’яким вранішнім чи вечірнім сонечком, легкий напівзатінок.

Для аспарагусу однаково важливі і родючість землі (у бідному грунті пагони будуть жорсткими, тонкими і неїстівними), і її легка, пухка текстура. Аспарагус не терпить застою води, сирості, занадто щільного грунту. Повітря повинно вільно проникати до потужних коренів. Закладка дренажу на глибині від 50 см дозволяє створити ідеальні умови навіть на несприятливій глинистій землі чи при високому рівні грунтових вод.

Спаржа не буде рости не те що в кислому, а навіть в слабокислому грунті, зате обожнює нейтральні та слабколужні умови. Корегують показники рН вапном.

На ділянку, де планують посадити спаржу, потрібно заздалегідь внести щедру порцію компосту чи перегною, при потребі — пісок для розрихлення.

Читайте також нашу статтю Люфа — від насіння до мочалки.

Насіння і розсада спаржі

Розмноження аспарагусу з насіння, живця чи поділки

Найшвидший спосіб отримати врожай — посадити поділку. За родючістю і довговічністю вегетативне розмноження поступається насіннєвому. Та й у продажу кущі спаржі не зустрінеш. Якщо ними готові поділитися колеги, сусіди чи є можливість розділити старий кущ, поділки висаджують за загальними правилами.

Найбільш продуктивний та простий спосіб — вирощування спаржі з насіння. Її можна посіяти в садку в травні, коли минуть значні приморозки, на постійному місці, з проріджуванням чи відразу з дистанцією біля півметра. І ретельно поливати молоді рослинки, щоб вони не згоріли на спеці. Та простіше й раціональніше вирощувати через розсаду. Тим більше, що схожість аспарагусу неоднорідна та низька.

У березні чи першій половині квітня насіння висівають в будь-який легкий універсальний субстрат. Варто попередньо замочити насіння на добу в теплій воді, обробити стимулятором росту, якщо є час — проростити на торфяній таблетці, щоб не витрачати даремно ємності та грунт. Сіють аспарагус з заглибленням на 2-3 см, відразу в індивідуальні стаканчики чи торф’яні горщики.

Для спаржі потрібно підтримувати температуру від 20 до 25 градусів. При ознаках появи всходів (не раніше 4 тижнів) рослини відразу переносять на найяскравіше освітлення. Вирощують розсаду зі звичайними поливами, без підживлення до червня, висаджуючи за тими ж принципами, що й поділки.

Зелені пагони, нарізані весною, вкорінюють як живці, під ковпаком в вологому піску, дорощуючи в горщиках до осені.

Їстівні у аспарагусу лише молоді пагони, що ледь пробиваються з землі

Як висаджувати і пересаджувати спаржу?

Аспарагуси в групах варто розташовувати на дистанції не менше 50 см, для міжрядь — 60-70 см.

Провести посадку можна весною, до початку розпускання пагонів чи восени, у вересні, в крайньому разі — до середини жовтня.

І розсаду, і поділки висаджують у великі посадкові ями глибиною та шириною близько 40 см. Встановлюють саджанці на невеликий насип, обережно розправляючи і рівномірно розподіляючи корені по ямі, слідкуючи за тим, щоб коренева шийка була нижче лінії грунту приблизно на 5-6 см (з урахуванням усадки землі).

Завершити висадку потрібно поливом, рясним, глибоким. Землі до відновлення росту спаржі не можна давати пересихати, в засуху повторюючи поливи кожні 2-3 дні.

Чим довше аспарагус росте на одному місці, тим більше соковитих пагонів дає. На одній ділянці спаржу можна залишати довше ніж на 10 років. Та рано чи пізно аспарагус так розростається, що потребує перенесення й омолодження.

Спаржа погано переносить пересадку, і чим старіше кущ, тим важче її виконати, і тим гірше приживаються рослини. Викопувати кущі потрібно обережно, не пошкоджуючи корені, з великим запасом землі. Велику спаржу інколи доводиться розкачувати, щоб «зрушити», при роботі з жорсткими товстими коренями можна легко зламати лопату. Краща стратегія — підкопати по периметру й розкачати, а потім розрубати сокирою. Розділяти кущі варто на великі частини.

Читайте також нашу статтю Квасоля — більше, ніж цінний овоч.

Солодкуватий присмак, що нагадує молодий горошок, незрівнянна текстура та властивості афродизіаку – це все про спаржу

Догляд за аспарагусом для гарного врожаю

Без достатнього зволоження землі на успіх з аспарагусом можна не розраховувати — не лише на врожай, а й на високу декоративність. Орієнтуватися потрібно на стан грунту та кількість опадів, обов’язково проводячи поливи з травня до серпня.

Підживлення для аспарагусу вносять регулярно, комплексними добривами, в період активної вегетації — не менше 3 разів в кількості 30 г добрива на 1 м². За сезон варто вносити не менше 20-30 кг органічних добрив, частину — у вигляді мульчі.

Оскільки виполювати бур’яни та рихлити землю потрібно надобережно, спаржу краще вирощувати з мульчуванням влітку, що дозволить уникнути зайвих робіт в прикореневій зоні (корені у спаржі поверхневі, їх надто легко пошкодити). Та шансів бур’янам давати не варто.

Найсмачніші пагони — білі. Для відбілювання кущі окучують на висоту в 25 см, подібно до порею. Пагони зрізають, коли вони ледь почнуть прориватися на поверхню: як тільки поверхня почне розтріскуватися, землю відгрібають, проводять зрізку, а потім повторюють окучку знову.

Спаржа вражається специфічним шкідником — спаржевою мухою, часто страждає від фузаріозу, іржі, ризоктоніозу. Вражені пагони краще зрізати, декілька разів обробляючи рослину системними препаратами.

Аспарагус зимує в нашому кліматі з мінімальним захистом. Зелень можна залишати на зиму чи зрізати, як тільки пагони пожовтіють. Високе мульчування з компосту чи перегною (зрілих, якісних), в крайньому випадку, торфу чи листя — все, що потрібно рослині. Лише в перші два роки молоді кущі варто окучити повище для захисту навіть в найбезсніжніші зими.

Зняти укриття потрібно якнайраніше, щоб спаржа могла вільно прокинутися й почати рости. І провести окучку для відбілювання за бажанням.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.