Вирощуємо глід — заради плодів і надзвичайної краси

Глід часто сприймають як рослину перш за все лікарську, широко поширену в природі і малоцікаву у якості окраси саду. Та насправді це абсолютно незамінний різновид листопадних чагарників, якому знайдеться місце у будь-якій садибі. Ніжне весняне цвітіння, яскраві червоні супліддя, живописна крона з червонуватими колючими гілками роблять глід особливим. Сольно, в групах чи живих огорожах, він всюди демонструє дивовижну надійність, зимостійкість та посухостійкість. Це невибагливий до грунтів та догляду класичний декоративний чагарник, який ще й подарує цінні плоди.

Вирощуємо глід — заради плодів і надзвичайної краси

Опис рослини

Серед листопадних чагарників важко знайти рослину настільки ж просту й поширену, як глід (Crataegus). Він привабливий цілий рік: ранньою весною розпускає доволі яскраве листя, в травні цвіте ніжними квіточками, влітку утворює густу темну крону. А яскраве намисто з ягід на фоні дивовижного перефарбовування крони в жовті, помаранчеві, червоні відтінки восени — це просто незабутнє видовище!

Доволі великі чагарники, багатостовбурові чи класичні дерева висотою від 3 до більш як 6 м, глоди завжди вирізняються густотою листя, симетрією і акуратністю крони. Сіра кора стовбурів з віком красиво відслоюється, а тонкі, дуже міцні, колючі, як правило прямі або злегка звивисті гілочки приваблюють пурпурово-червоним відтінком. Серед глодів є поділ на дві великі групи:

• американські види з найчастіше цільним, невиражено лопатевим листям та дуже великими й густими колючками;
• європейські глоди з трьох-семилопатевими листками, короткими й більш рідко розташованими шипами. Колючки спочатку м’які, зелені, а потім настільки тверді, що пробивають навіть товсті підошви.

Суцвіття глоду складається з 8-20 досить великих, до 2,5 см, квіточок з кругленькими пелюстками та численними тичинками, пильовики на яких найчастіше забарвлені в яскраві пурпурові відтінки. У багатьох декоративних глодів є чудові махрові форми. Цвітуть глоди після розпускання листя, в травні-червні.

Плодоносять кущі нестабільно, до відсутності врожаю може призвести навіть сильна злива під час цвітіння. Та один кущ може принести від 1 до 10 кг, у вдалі роки і більше ягід. Розмір плодів з 1-4 великими тригранними кісточками — від 1 до 3 см. М’ясисті, жовтуваті всередині, червоні, зрідка — жовті чи майже чорні, вони терпкувато-кисло-солодкі на смак, їстівні у більшості культурних видів. Найчастіше вони округлі, схожі на мініатюрні яблучка, але є сорти і види з грушоподібними плодами. Плодоносити глід починає з шостого року, а іноді й пізніше.

Кількість цукрів у ягід глоду накопичується з заморозками, а ось вміст яблучної кислоти, дубильних, пектинових речовин незмінно високий. Смачні великі ягоди вживають свіжими, використовують для приготування повидла, мармеладу, джемів. Дрібніші та сухіші плоди, як і суцвіття, сушать як лікарську сировину. І офіційна, і народна медицина використовують глід як засіб для лікування нервових та серцево-судинних хвороб.

Глід звичайний, або колючий (Crataegus laevigata)

Вимоги глоду до місця в саду

Абсолютна невибагливість до грунту дозволяє використовувати глід у будь-якому місці саду, за винятком кислих та перезволожених ґрунтів. Глід чудово росте навіть на кам’янистій, бідній, піщаній землі, хоча й надає перевагу родючим, середнім і важким. Дренованність — дуже важливий параметр для цього чагарника. Для найкращого цвітіння та плодоношення бажано обирати лужні типи грунту або до посадки додатково провести розкислення вапном.

Значно краще росте глід на родючій землі. Заздалегідь в грунт на кожен квадратний метр варто внести 50 г вапна (кісткове або фосфоритне борошно — за інструкцією виробника), по відру компосту чи перегною, піввідра піску. Якщо грунт надто щільний або кислий, можна заміними землю в посадковій ямці на суміш з рівних частин перегною (компосту) з листової землею, у яку додали для текстури пісок.

Для максимального розкриття декоративності потрібні сонячні місця. Та всі види та сорти, за винятком глоду даурського та великоколючкового, є рослинами тіньовитривалими і можуть добре розвиватися як на сонячній ділянці, так і в напівзатінку або затінку. Недостатнє освітлення прямо позначається на рясності цвітіння й плодоношення, але не на красі листя чи щільності й колючках.

Всі види глоду дивовижно стійкі до забрудненого середовища й міських умов.

Читайте також нашу статтю про корисну і красиву обліпиху. Повірте, сортова, вона може і не давати порослі.

Глід криваво-червоний, чи сибірський (Crataegus sanguinea)

Посадка й пересадка глоду

Для глоду кращим варіантом саджанців вважаються дворічні рослини. Підготовка зводиться до звичайного замочування для саджанців з відкритою кореневою системою та поливу для контейнерних рослин. Потреба в обрізці залежить від того, у якій формі ви бажаєте вирощувати глід:

• для деревовидної форми обрізку краще не проводити або злегка вкоротити пагони, згодом — видалити зайві стебла;
• для отримання кущів ті види, що схильні рости деревцем, варто обрізати до коротких пеньків, щоб вони пустили численну поросль та перетворились на чагарники.

Висаджувати кущі глоду можна як навесні, до набухання бронюк, так і восени, з другої половини жовтня до завершення листопада.

Оптимальна дистанція між кущами глоду та до сусідніх рослин — від 1 до 2 м залежно від максимальної висоти обраного сорту і виду. Глід висаджують у просторі посадкові ямки з діаметром і глибиною близько 70 см. На дно краще закласти потужний дренаж з битої цегли, щебню, піску висотою близько 10-15 см.

При висаджування варто звернути увагу на кореневу шийку: вона повинна залишитися на одному рівні з грунтом після усідання землі.

Читайте також нашу статтю Горобина чорноплідна — красива, корисна і просто незамінна!

Саджанці глоду для посадки

Особливості догляду за глодом

Фактично, глід не потребує догляду взагалі. Він настільки посуховитривалий, що може обійтися без жодного поливу у будь-якому віці. Для рясного цвітіння і отримання якнайкращого врожаю зазвичай проводять підтримуючі поливи з частотою близько 1 разу в місяць, в тривалу посуху — 2-3 рази (1 відро на кущ). Окрім поливу, доречно вносити 1-2 підживлення в рік. Навесні використовують повне мінеральне добриво або будь-яку зрілу органіку в стандартній кількості (50-60 г і 5-6 кг). Повторне підживлення можна провести перед цвітінням, зеленими добривами або настоєм гною.

Під кущами не варто давати розростатися бур’янам. Прополювання декілька разів за рік з розрихленням грунту на глибину до 10 см можна замінити простим мульчуванням будь-якими доступними матеріалами.

Всі види глоду чудово переносять стрижку та формування, їх можна стримувати по висоті, загущувати та надавати певних контурів. Для утворення непроникних, дуже густих колючих огорож глід після посадки обрізають на висоту пеньків у 15-20 см, а потім щорічно залишають по 1-2 пагони до утворення суцільної стіни, переплітаючи гілки між собою до потрібної висоти, ширини і гущини. Видаляти пошкоджені, сухі гілки потрібно щорічно, обов’язково для будь-якого виду. Глід краще обрізати до розпускання бруньок, та, за потреби, огорожі можна стригти ще й в липні.

Глоди хворіють дуже рідко. При розповсюдженні серед яблунь в садку на кущі інколи перекидаються іржа, борошниста роса, п’ятнистості. Пошкоджені пагони з слідами нальоту краще вирізати, а перед зимою чи напровесні, ще до розпускання бруньок, обприскати кущі звичайним розчином бордоської суміші або іншим системним фунгіцидом. Зі шкідників найбільшу шкоду глоду наносять бруньковий кліщ, довгоносики, яблучний пильщики, щитовки та інші комахи, що вражають клени, вишні та яблуні. Осіння та весняна обробка колоїдною сіркою чи системним інсектицидом швидко вирішує проблему.

Всі види і сорти глоду, які відносяться до районованих та рекомендовані для українського клімату, не потребують особливої підготовки до зими. Достатньо восени трішки підвищити мульчу, а для щойно висаджених рослин — підсипати сухе листя на висоту біля 5-10 см.

Читайте також наші статті:

• Невибагливі і прекрасні – декоративні кущі, топ-10
• Смородина золотиста — невизнаний конкурент чорної
• Горобина звичайна в саду — посадка і вирощування

Розмноження глоду

Глід можна вирощувати з насіння, та перші сходи з’являються лише через декілька років. Через надтверду оболонку насіння потребує стратифікації впродовж 6-12 місяців. Після добової обробки в однопроцентному розчині калійної селітри насіння висівають на окремій грядці під зиму. Сходи розвиваються дуже повільно, по декілька десятків сантиметрів на рік, потребують дорощення протягом 2-3 років.

Завдяки чудовому галуженню глід куди простіше виростити з відводків чи відкопуючи кореневу поросль. Улюблені сорти та форми можна щеплювати.

Читайте також про вирощування в саду різноманітних гібіскусів.

Глід в дизайні саду

Цей базовий чагарник може бути використаний всюди, де потрібно створити високі, непроникні, масивні заслони від вітру та небажаних поглядів. Глоди незамінні для узлісся, великих груп, фонових насаджень та масивів. Та найчастіше їх використовують для непрохідних, довговічних живих огорож як пейзажного, так і строгого типу.

Завдяки живописній зміні забарвлення, акуратній кроні, красивому цвітінню та плодоношенню глід чудово виглядає в сольних партіях, як одиночні дерева чи кущі, окраса газонів та високі масивні акценти.

Цвітіння глоду глід морденського (Crataegus х mordenensis)

Види глоду

Розмаїття глодів можна відкривати десятиріччями. В українських садках своєрідним домінатором залишається головний плодовий та цілющий вид — глід одноматочковий (Crataegus monogyna) висотою близько 3 м, з короткими двосантиметровими колючками, глибоко роздільним листям та кулястими, червоними, однокісточковими солодкими плодами, що дозрівають у вересні й жовтні. Це чудовий чагарник для сольних партій та груп, з великим вибором махрових та рясноквітучих сортів. Його головні конкуренти:

• глід звичайний, або колючий (Crataegus laevigata) з менш смачними, та не менш корисними плодами, простими чи махровими квітками, що краще підходить для огорож;
• глід криваво-червоний, чи сибірський (Crataegus sanguinea) з солодкуватими борошнистими плодами.

Для огорож незамінні непрохідні, довгоколючкові, дуже густі глоди круглолистий (Crataegus rotundifolia), віялоподібний (Crataegus flabellata), великопильовиковий, або великоколючковий (Crataegus macracantha), а також легендарна «шпора півня» — глід шпорцевий (Crataegus crus-galli). А глід азароль (Crataegus azarolus) допоможе закріпити навіть відкосні схили.

А є ще десятки декоративних видів глодів, які в одній статті згадати просто неможливо. Все популярнішим стає безплідний, суто декоративний глід морденський (Crataegus х mordenensis) з вишуканим деревовидним силуетом, до 3 м висотою. Він приваблює махровими квіточками, що поступово змінюють яскраво-рожевий колір на білий.