Сидерати виросли — що з ними робити восени?

Фацелія, вика, овес, гірчиця й інші сидерати зазеленіли, піднялися, наростили гарну зелену масу, і тут постає логічне запитання: що з цим добром далі робити? Заробити в ґрунт, скосити під мульчу чи залишити зимувати зеленими? На практиці відповідь залежить від того, яку мету ви собі ставите. Що ви хочете отримати від «зеленого добрива»? Що робити з сидератами восени, ділюся своїм досвідом у цій статті.

Сидерати виросли — що з ними робити восени?

Коли сидерати пора зрізати?

Але спершу треба визначитися, коли сидерати пора зрізати. Це питання вирішальне. Якщо сидерати зрізати зарано — вони ще не встигнуть дати достатньо зеленої маси й коренів, щоб гарно підживити ґрунт. Якщо запізно — стебла огрубіють, перегниватимуть довше, потребуватимуть азоту для цього процесу, а насіння, якщо достигло, потім може проростати там, де ви цього не планували.

Найкращий момент — фаза бутонізації або початку цвітіння. Саме тоді в рослинах накопичено максимум корисних речовин, а зелена маса ще ніжна, легко розкладається. У фацелії це десь через 40–45 днів після сходів, у вики — через 50–60, у гірчиці — навіть раніше. Орієнтуватися можна й на вигляд грядки: коли зелений килим уже щільний, але ще не цвіте — це саме той час.

Восени є ще один критерій — погода. Якщо попереду холод і дощі, краще скосити трохи раніше, щоб рештки встигли підсохнути й частково перегнити до морозів. А якщо осінь м’яка, сидерати можна тримати довше — вони самі покажуть момент, коли вже «готові» зупинитися.

Для тих, хто прагне максимальної користі, важливо пам’ятати: сидерати не мають стояти на грядці до повного висихання. Їхня сила — у живій зелені, а не в дерев’яних стеблах.

Що я робила з сидератами цієї осені

Я цього року сіяла фацелію 7 серпня на двох однакових грядках. До середини жовтня вона перетворилася на густий зелений килим. І ось далі почалася найцікавіша частина експерименту.

Про фацелію як сидерат читайте в статті за посиланням.

Фацелія, яку я скосила і лишила як мульчу на грядці

На одній грядці я фацелію скосила й залишила зелень як мульчу. Пролила «Байкалом», щоб прискорити перегнивання, і планую на початку листопада висадити туди озиму цибулю й посіяти моркву і пастернак. Такий спосіб — це подвійна користь: і живлення для ґрунту, і природний захист від його пересихання. За зиму зелень частково перегниє, а весною овочі стартують на пухкій і поживній грядці.

На другій грядці я фацелію заробила в землю плоскорізом — на глибину кілька сантиметрів, не перевертаючи шар. І одразу посіяла овес – просто розкидала насіння зверху. Сподіваюся, він проросте, трохи підросте до морозів і далі працюватиме залежно від погоди. Але, може, морози прийдуть швидше, ніж я думаю, тоді овес почне проростати у «вікно» відлиги чи навіть ранньою весною.

Чому ніколи не пізно сіяти сидерати на зиму, читайте в статті за посиланням.

Зароблена фацелія й посіяний овес — конвеєр сидератів на грядці

Якщо ж овес за зиму виросте, навесні його можна буде знову заробити в землю і посіяти новий сидерат, в який у травні можна буде висаджувати розсаду помідорів, перців, капусти тощо. Так, прямо в сидерат, прориваючи його, щоб викопати лунку для саджанця. Сидерати, що ростимуть далі навколо розсади ще тиждень-два, захищатимуть її і від низьких, і від високих температур, від вітрів і палючого сонця.

Так утворюється конвеєр сидератів, коли одна зелена хвиля  плавно переходить в іншу, без перерв у роботі ґрунту. Подібний підхід — найефективніший спосіб оздоровити землю, збільшити наявність в ній органіки й розворушити мікробіоту. Ґрунт залишається постійно вкритим і «живим».

Інші варіанти роботи з сидератами

Коли сидерати підросли, не обов’язково поспішати з сапою, косою чи плоскорізом. Є кілька перевірених способів, як із ними поводитися далі — залежно від сезону, погоди й планів на грядку.

1. Залишити як мульчу на всю зиму

Найпростіший і найлінивіший спосіб — просто скосити сидерати й залишити його зелень зверху. Узимку вона частково приморозиться, потім перегниє, а до весни перетвориться на пухкий, темний шар органіки. Така мульча працює як тепла ковдра: зберігає вологу, не дає землі ущільнюватися, стримує бур’яни.

2. Залишити сидерати зеленими на зиму

Деякі сидерати (вика, гірчиця, фацелія, овес, люпин) можна не чіпати взагалі. Вони переживуть частину зими зеленими або змерзнуть і ляжуть природним килимом, що стане чудовим компостом просто на місці. Весною рештки легко розійдуться при поверхневому розпушуванні.

3. Заробити в ґрунт восени

Класичний спосіб: поки тепло, сидерати підрізають і загортають у верхній шар ґрунту на 5–8 см. Там вони швидко перегнивають, годуючи мікробіоту. Головне — не перекопувати з перевертанням пласта, щоб не руйнувати структуру й мікрожиття.

4. Сіяти нову хвилю сидератів

Після перших скосів можна одразу засіяти нову культуру, як я зробила з вівсом. Це безперервний «конвеєр родючості»: кожна наступна рослина продовжує роботу попередньої.

5. Використати сидерати як компост на інших ділянках

Якщо зеленої маси забагато, її можна згрібати й відносити на грядки, під плодові дерева, у теплицю чи в компостну купу. Фацелія та вика — чудові прискорювачі компостування, бо мають багато азоту й м’які тканини.

6. Дати сидератам відцвісти

Іноді варто залишити частину сидератів для цвітіння — наприклад, фацелію. Вона приваблює безліч комах, особливо бджіл, і створює навколо саду справжній мікроклімат життя. Потім її можна скосити й використати як мульчу або зелене добриво. Але це, звичайно, варіант для теплої пори роки.

Натхнення!

Оксана Дивисенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.