Я впевнена, що чорнобривці в Україні даремно залишаються поза увагою як дієва лікарська рослина. Кожен з вас, певно, має свою історію знайомства з цією поширеною прикрасою клумб на практиці. Для мене чорнобривці — це складова номер один у борщі (щоб отримати смак, як у бабусі в селі). Для когось — це чай, що бадьорить. Хтось без нього не може уявити соус до м’яса або смажене курча. В цій статті я спробую максимально обґрунтувати переваги та всі, не без гріха, недоліки нашого маленького мексиканця. Дізнайтеся більше про чорнобривці — лікарські властивості рослини і їх використання.
Внесу трохи ясності з приводу назв, бо наш герой має їх забагато. У різних куточках планети його ім’я плутають з не менш славетною календулою (Calendula officinalis). Тож роблю наголос саме на латинській назві Tagetes (всім видам), яку чорнобривець отримав на честь дитини-пророка, що навесні явила себе етруським землеробам.
Зміст:
Найбільш поширені в Україні види чорнобривців:
Менш відомі у нас, але дуже ароматні види:
Читайте також про 5 причин вирощувати календулу у матеріалі за посиланням.
В теплих країнах чорнобривець є багаторічною рослиною, що здатна відновлюватися й рясно цвісти навіть після зрізання. Але в нас його вирощують як однорічник, здатний швидко порадувати квітами (високорослим треба трохи більше часу) й цвісти впродовж всього сезону до пізньої осені.
Тож щодо врожайності можна не перейматися, як і місцем під цю корисну невибагливу та здатну навіть покращити якість ґрунтів рослинку. Чому? Бо різновиди чорнобривців, що мають сильний аромат, відлякують шкідливих комах та труять своїм корінням нематод. Хіба не найкраща рослина-оберіг грядок?
Чорнобривці полюбляють равлики (на жаль), тож висаджені поруч з капустою та виноградом, приймуть перший удар на себе.
Їх можна висаджувати як поміж рослин (окрім бобових, увага!), що потребують захисту, так і як бордюр. Все що потрібно для успіху — сонячне місце та полив за дуже посушливої погоди.
Навіть коли чорнобривцю дуже зле, всі негаразди практично не зачіпають квітку, й він героїчно продовжує цвітіння. Це запорука того, що без врожаю ви не залишитеся, головне його зібрати та зберегти.
Читайте також про лікарські властивості листя дуба.
В принципі використовують всі частини рослини (нижче буде про це), але для себе я збираю квітку разом з квітколожем на випадок потреби у зеленій частині рослини, вибираючи таку, що ще не встигла сформувати насіння.
Збір проводиться впродовж сезону цвітіння й це є не дуже зручно, оскільки все літо ви будете збирати сировину. Але воно того варте.
Сушать квітку або цілою, або одразу розбираючи на частини: зелене окремо від пелюсток. Для цього сировину розкладають в один шар на гладкій натуральній тканині або папері (кращий варіант) у сухому, затіненому та дуже добре провітрюваному приміщенні (тут я особисто використовую невеличкий кулер).
У деяких рецептах використовують насіння чорнобривця. Тут щодо збору та сушіння інструкції зайві: квітка відцвіла, трохи підсохла її зелена частина — беремо, досушуємо на папері й зберігаємо у сухому та відносно прохолодному місці до потреби.
Як приготувати чай з чорнобривців дивіться у матеріалі за посиланням.
Тепер настав час розглянути традиційне застосування чорнобривця на його батьківщині. Настій або відвар всієї рослини в Мексиці приймають як:
У Бразилії настій цілої рослини приймають при бронхітах і ревматизмі, настій листя — як глистогінний засіб, а настій кореня — як проносне.
Черокі використовували його для миття шкіри та для отримання жовтого барвника. Ацтеки використовували чорнобривці для лікування очних інфекцій та при карбункулах. Сучасні джерела теж визнають роль чорнобривців у лікуванні очних інфекцій важливою та такою, що прискорює процеси відновлення.
Замало відомостей про позитивний вплив від вживання чорнобривців на макулу (жовту пляму). Та деякі джерела стверджують це досить сміливо, щось ацтеки знали 😊
Очікувано, що така красива та багата на лікувальні властивості рослина не залишилася поза увагою в Індії й отримала широке використання в тамтешній медицині.
Відтак пропоную розглянути, як чорнобривці радить використовувати одна з найдавніших наук Аюрведа, окремо.
Чорнобривці лікувальні властивості за Аюрведою, мають наступні:
Ця давня наука використовує всі частини рослини від коріння до пелюсток (залежно від бажаного впливу на організм) як допоміжний засіб та як основний.
Так, порошок з листя тагетесу використовується при проблемі з сечовипусканням та печінням у сечовивідних шляхах. Для отримання лікувального ефекту 3-6 г порошку сушеного листя чорнобривців змішують з рівною кількістю мішрі (нерафінований тростиновий цукор, кам’яний цукор) та приймають цю суміш двічі на день.
При каменях у сечовивідних шляхах листя чорнобривців використовують у вигляді відвару. Для його приготування 20 г листя заливають двома склянками води та виварюють до зменшення об’єму у половину. П’ють двічі на день.
Але додам від себе: будь-який засіб, що добре виганяє камені, слід вживати обережно, бажано попередньо вживати засоби, які подрібнюють камені та впевнитися у цьому зробивши УЗД. Це попередження не стосується «пісочку» у нирках.
Таким самим відваром можна полоскати запалене горло двічі на день.
Порошок з насіння використовують при всіх респіраторних захворюваннях та кашлі. Для цього беруть 3-4 грами порошку з насіння, змішують з такою самою кількістю цукру (мішрі) та приймають двічі на день.
При проблемах з ерекцією Аюрведа радить змішати 3 грами порошку насіння чорнобривців з цукром, вживати таку суміш один-два рази на день та запивати склянкою молока.
Свіжий сік листя допомагає позбутися болю у вухах. Для цього його закапують по 2 краплі у кожне.
Свіжу розтерту (прокручену у м’ясорубці або змелену подрібнювачем до стану пасти) рослину використовують для лікування ран, набряків та наривів, наносячи її на уражену ділянку. Така паста зі свіжих квітів також допомагає позбутися неприємних відчуттів після укусів комах.
Протизапальні, фунгіцидні та антибактеріальні властивості чорнобривців використовують для лікування прищів та проблем зі шкірою. Для цього пасту з квітів кип’ятять у склянці води до зменшення об’єму навпіл, дають охолонути, відціджують та наносять відвар на пошкоджені ділянки на ніч.
Ну, звісно, все має обмеження, тож рекомендовані дози для застосування чорнобривців у вигляді ліків такі: сік – 10-20 мл один або два рази на добу; та до 6 грамів порошку цієї рослини.
Гадаю треба пояснити, чому я процитувала саме ці рецепти та впливи рослини на організм, а в ній (рослині) набагато ж більше корисного!
Так, чорнобривці безперечно мають лікарські властивості. Це ще й харчова та декоративна рослина, багата на купу корисних речовин, і… деякі з них організмом людини майже не засвоюються.
Наприклад, чорнобривці містять багато кверцетину. Та 1% засвоєного нашим організмом навряд дасть очікуваний та оспіваний «інтернетами» ефект. А щоб отримати потрібну кількість цієї речовини саме з чорнобривців, ними слід отруїтися. Не дуже спокусливо виглядає.
Тож залиште кверцитин курям (так, пелюстки тагетесу є добрим додатком до харчування тварин та птиці), вони вас винагородять за це поживними та з яскравими жовтками яйцями, збагаченими ще на одну речовину — лютеїн (теж міститься у чорнобривцях). От де пряма користь для загального та здоров’я очей окремо!
Тож споживаймо з вдячністю смачні та корисні чорнобривці, але не труїмо собі нерви завищеними очікуваннями. Просто добре. Просто допомагає. А подекуди ще й лікує. Будьмо здорові!
Читайте також про подорожник у матеріалі за посиланням
Оля Юхимівна,
ЗЕЛЕНА САДИБА.