Logo

Троянди спадщини — стародавні, або старовинні садові

До старовинних, або страродавніх садових троянд (Old Garden Roses) відносяться всі троянди, які були виведені до 1867 року. Тоді французьким гібридизатором паном Гійо світові була представлена ​​троянда під назвою «La France» — перша чайно-гібридна троянда (Hybrid Tea). Чим захоплювались садоводи минулого, чим надихаються сьогоднішні? Хто вони такі, що їх були забули і згадали знов? Відомий англійський селекціонер троянд Девід Остін, закоханий у старовинні троянди, в  20 столітті розворушив інтерес до цих троянд. Поруч з назвою «старовинні троянди» дуже часто фігурує  натяк на попереджувальні знаки — історія заплутана. Які вони — старовинні троянди? Яким був їх шлях від щедрого природнього дару — шипшини — до золотого скарбу в руках людства, який і досі відточується і вдосконалюється?

Троянди спадщини — стародавні, або старовинні садові

Троянди спадщини — стародавні, або старовинні садові

Зміст:

Класифікація старовинних садових троянд

Старовинні садові троянди визначаються як клас троянд. Вони поділяються на два великих підкласи: «до» та «після» використання в селецкії Китайських троянд (The China Rose). В зарубіжних джерелах зустрічаються визначення «Античні» (Antique Roses) та «Старовинні троянди» (Old Roses). Старовинні троянди — це ті, які були відомі в Європі до кінця 1700-х років. Античні троянди — це ті, в яких можна простежити зв’язок з китайською трояндою.

Особливість цієї Китайської троянди полягає в тому, що вона була першою справжньою повторно квітучою трояндою, відомою Західному світу. Старовинні здебільшого не повторюють цвітіння, а античні троянди здебільшого цвітуть повторно саме через вплив властивостей Китайської троянди в селекційних програмах. Зі здатністю квітнути повторно троянди назавжди змінилися. Спочатку народилися античні троянди, а згодом і всі сучасні. Зважаючи на це, можна виділити підкласи, які складають клас Старовинні садові троянди (Old Garden Roses):

Старовинні троянди (Old Roses) :

  • Альба (Alba)
  • Гальські троянди (Gallica);
  • Дамаські троянди (Damask);
  • Центифольні (Centifolia або Provence);
  • Мохові троянди (Moss);
  • Портландські (Portland).

Троянда Аlba Semi-plena, інтродукція невідома троянда Альба, знайдена до 1626 р.

Троянда Аlba Semi-plena, інтродукція невідома, знайдена до 1626 р.

Античні троянди (Antique Roses):

  • Китайські або бенгальські троянди (China/Bengale);
  • Бурбонські троянди (Bourbon);
  • Нуазетові троянди (Noisette);
  • Ремонтантні гібриди (Hybrid Perpetual);
  • Чайні троянди (Tea).

Тобто, гальські, бурбонські, дамаські або чайні троянди — це групи троянд, які існували до 1867 року і які складають один клас Старовинних садових троянд зараз. Це означає, що навіть якщо конкретний сорт бурбонської троянди був введений після 1867 року, на сьогодні це сорт класу Стара садова троянда.

Так само, як сучасні троянди поділяються на підкласи флорибунди, шраби, чайно-гібридні і т. д., у старовинних садових троянд теж виділяють підкласи і класи. Простіше кажучи, старі садові троянди – це   група класів, що відповідають одному визначенню, підведеному під єдиний знаменник – 1867 рік.

Деякі спеціалісти часто неформально класифікують як старовинні  наступні групи троянд:

  • старі сорти рамблерів (Rambler), виведені до 20-30-х років 20 століття;
  • мускусні гібриди (Hybrid musk). Вони хоча і виникли вже на початку 20 ст., їх властивості та догляд  більше схожі на старовинні садові троянди, ніж сучасні троянди;
  • гібриди Ругози (Hybrid Rugosa) — похідні від Rosa rugosa з Японії та Кореї, починаючи з 1880-х років. Більшість з яких є надзвичайно ароматними, з повторним цвітінням, визначальною рисою яких є  зморшкувате листя ;
  • Таємничі Бермудські троянди (Bermuda “Mystery” Roses), які є такими, оскільки їх історичні назви були втрачені. Це група з декількох десятків старовинних троянд, вирощених на Бермудських островах.
troyandi-spadshhini-01-1024x590-3310874

Троянда Ballerina, Bentall, Німеччина, 1937, мускусний гібрид

Історія трояндового шляху — від найповажнішого віку до сучасності

Старовинні садові троянди також називають трояндами спадщини (Heritage Roses) або історичними трояндами (Нistoric roses).

Вважається, що троянди вирощували в багатьох ранніх цивілізаціях щонайменше 5000 років тому. Відомо, що їх вирощували в стародавньому Вавилоні. Картини з трояндами були виявлені в єгипетських пірамідних гробницях 14 століття до н. е.. Існують записи, що їх вирощували в китайських садах та грецьких садах щонайменше за 500 р. до н.е.

Більшість рослин, які вирощувались у тих стародавніх садах, ймовірно, були видами, зібраними з дикої природи. Однак велику кількість відібраних сортів плекали з ранніх часів.

Стрімке розведення троянд почалося в Європі приблизно з 17 століття. Цьому сприяло впровадження нових видів, піднесення цікавості до садів і парків привілейованого товариства, як відзнаки респектабельності і достатку. Вже в 19 столітті розвиток трояндарства досяг свого апогею: з того часу створено величезний асортимент троянд. Чому сприяло потрапляння на благодатну європейську ниву Китайської троянди, яка цвіла повторно.

Для історії старовинні садові троянди є класом. Чотири букви і тисячоліття копіткої праці. Нам цікаво прослідкувати за всіма можливими ниточками, які ведуть нас до витоків.

Читайте також:

Гальські троянди та троянди Альба

Найдавнішими відомими в Європі були  Гальські троянди та троянди Альба. Один з найстаріших сортів датується 14 століттям – Maiden`s Blush. Першими розповсюдженими трояндами були гальські (або французькі) троянди. Це дуже старий клас, є вихідцем з центральної та південної Європи та Західної Азії. Ця троянда вирощувалася в середні віки в монастирських садах за свої лікарські властивості. Звідси ще одна їх назва «Аптекарські троянди». Рожеві, малинові, пурпурові і аж чорнильні – таких кольорів прагнуть селекціонери всіх часів.

Гальська троянда Cardinal de Richelieu, Patmentier, Бельгія, 1847

Гальська троянда Cardinal de Richelieu, Patmentier, Бельгія, 1847

Дамаські троянди

Наступними трояндами, які розповсюдились європейськими садами десь між 1254 та 1276 роками, були Дамаські троянди. Є давні римські фрески, які засвідчують, що принаймні одна з дамаських троянд існувала в Європі за сотні років до цього. Але заслугу приписують Роберту де Брі (Robert de Brie), який привіз з перших хрестових походів дамаську троянду Autumn (або Four Seasons), що вирізнялась повторним цвітінням з усіх «докитайських» троянд.

Потрапили вони з Персії, столиця якої – Дамаск. Схрещення з цими трояндами дали нащадків, здатних квітнути повторно. Дамаські троянди славляться тим, що з них роблять трояндову олію.

Дамаська троянда Ispahan, невідомої інтродукції, до 1827

Дамаська троянда Ispahan, невідомої інтродукції, до 1827

Троянда Madame Hardy, Hardy, Франція, 1832

Троянда Madame Hardy, Hardy, Франція, 1832

Центифольні троянди

Наймолодший клас серед старовинних троянд, які були розповсюдженими у 18 столітті — центифольні троянди, або столисті (від густомахрових, більше 100 пелюсток квітів). Походження їх досить невизначене: одні дослідники вважають, що це – природній вид, інші – результат складних схрещувань.

troyandi-spadshhini-12-1024x1024-8948553

Центифольна троянда Paul Ricault, Portemer pere, Франція, 1845

Мохові троянди

Центифольні троянди дали світу мохові троянди, особливістю яких є опушення на верхній частині пагона і довкола основи квітки. Воно нагадує мох і при натиранні видає приємний бальзамічний аромат, що нагадує  хвою. Мохові троянди були дуже популярні в Вікторіанську епоху, але як група вони не сприяли розробці нових класифікацій троянд.

Існують також сучасні мохові троянди. До прикладу, американський селекціонер Ральф Мор створив цілу серію мохових троянд, які повторюють всі властивості батьків, але є їхньою мініатюрною копією.

troyandi-spadshhini-13-1024x1024-3851729

Мохова троянда Blanche moreau, Moreau-Robert, Франція, 1880

Китайські троянди

Китайські (або бенгальські) троянди назавжди змінили трояндовий світ. Вони культивувались у Східній Азії протягом століть, в Європі, куди вони потрапила з першими мандрівниками – з кінця 18 століття. Традиція стверджує, що чотири троянди з Китаю — Slater’s Crimson (1792), Parsons’ Pink (1793), а також чайні троянди Hume’s Blush (1809) та Parks’ Yellow (1824) – першими були завезені до Європи в кінці 18-на початку 19 століття.

Насправді їх було набагато більше, принаймні п’ять китайських троянд, не рахуючи чайних.  Це було щось незвичне для європейських садівників: компактний кущ, червоне листя, менші квіти і не такі ароматні, більш чутливі до холоду, однак вони могли цвісти неодноразово протягом літа і до пізньої осені. А це вже було надзвичайно.

Троянди одразу набули шаленої популярності, як і все китайське в ті часи. Вони швидко розповсюдились європейськими садами, де їх активно почали схрещувати з вже відомими європейцям сортами. Це призвело до створення перших класів ремонтантних троянд (здатних цвісти повторно), а пізніше і сучасних садових троянд.

troyandi-spadshhini-15-1024x1024-1431563

Китайська троянда Old Blush China’, невідомої інтродукції, до 1793, Китай

troyandi-spadshhini-16-1024x676-1074144

Китайська троянда Мutabilis, невідомої інтродукції, 1894, китайські троянди

Портландські троянди

Портландські троянди вважалися першою групою схрещувань між китайськими трояндами та європейськими трояндами. Однак за останніми даними аналізу ДНК стало відомо, що оригінальна The Portland Rose не має китайського походження, але має дамаське та гальське коріння. Ця група троянд була названа на честь герцогині Портландської, яка отримала (з Італії близько 1775 р.) троянду, відому тоді як Scarlet Four Seasons (тепер відома просто як The Portland Rose ). Весь клас портландських троянд був розвинений з цієї троянди.

troyandi-spadshhini-18-1024x1024-6857817

Портландська троянда Comte_De_Chambord, Moreau-Robert, 1860

Бурбонські троянди

Наступний крок в розвитку селекції троянд відбувся завдяки щасливому випадку — спонтанному схрещуванню Autumn Damask з китайською трояндою Old Blush на острові Бурбон (зараз Реюньон) біля узбережжя Мадагаскару в Індійському океані. Так зародилися бурбонські троянди. Вони були вперше представлені у Франції у 1820 році Анрі Антуаном Жаком. В результаті численних схрещувань з гальськими трояндами виник клас бурбонських троянд – різних за виглядом, здатних цвісти повторно, хоч друге цвітіння визначалось  як слабке.

Бурбонська троянда Zéphirine Drouhin, Bizot, 1868

Бурбонська троянда Zéphirine Drouhin, Bizot, 1868

Нуазетові троянди

Приблизно у 1800 році американець Джон Чампней (John Champneys) схрестив китайську Parson’s Pink з мускусною трояндою і відправив сіянці отриманої Champneys’ Pink Cluster, здатної цвісти з весни до осені величезними гронами дрібних рожевих квітів, своєму другові Філіппу Нуассету (Philippe Noisette). Той, в свою чергу, надіслав рослини своєму брату Луї в Парижі, який мав свій розплідник. Так в 1817 році світу предстала троянда Blush Noisette.

Для перших нуазетових троянд було характерне цвітіння дрібних квітів у великих китицях. В результаті подальших схрещувань з чайними трояндами були отримані виткі троянди з великими квітами рідкісних на той час ніжно-жовтих, абрикосових тонів, здатних в теплому кліматі цвісти цілий рік. Саме ця група дала початок розвитку новій групі – групі мускусних гібридів.

Нуазетова троянда Blush Noisette, Noisette, США, 1814

Нуазетова троянда Blush Noisette, Noisette, США, 1814

troyandi-spadshhini-22-1024x1024-7443098

Нуазетова троянда Mme. Alfred Carriere, Schwartz, Франція, 1879

Чайні троянди

Чайні троянди вважаються гібридами китайської троянди з трояндою гігантеа (Gigantea). Відразу після їх появи на початку 19 століття в Європі селекціонери почали працювати з ними, особливо у Франції, схрещуючи їх спочатку з китайськими трояндами, а потім з бурбонськими та нуазетовими. Чайні троянди були здатні цвісти повторно, мали дуже гарну махрову квітку з загнутими пелюстками пастельних відтінків білого, рожевого, жовтого та абрикосових кольорів. Але вони були надто теплолюбиві і вимерзали у відкритому грунті.

Гібриди на основі чайних сортів вже були більш стійкими. Від гібридів чайних і бурбонських троянд пішла нова «раса» троянд з сильним кущем, міцними гілками, великими квітами, блискучим листям, які вже дуже нагадували сучасні троянди. Чайними троянди були названі за явний, концентрований  аромат чаю.

Чайна троянда Lady Hillingdon, Lowe&Shawyr, Великобританія, 1910

Чайна троянда Lady Hillingdon, Lowe&Shawyr, Великобританія, 1910

Ремонтантні гібриди

В результаті складних схрещувань чайних гібридів з гібридами інших класів був отриманий клас ремонтантних гібридів. В 1838 році вдалося отримати вдале поєднання китайської троянди зі старовинною європейською трояндою. Оскільки ремонтантування — це рецесивна риса, перше покоління азіатських та європейських гібридів вперто не були здатні квітнути більше, ніж раз на сезон. Але коли ці троянди були повторно схрещені з собою та з китайськими, чайними гібридами, деякі їх потомства зацвітали неодноразово.

Таким чином ремонтантні гібриди стали виділяти в окремий клас, що значною мірою походив від бурбонських троянд з домішками китайських, чайних, дамаських, гальських і, меншою мірою, нуазетових, альба і центифольних. Вони стали найпопулярнішими на той час садовими трояндами північної Європи, оскільки ніжні чайні троянди не процвітали б у холодному кліматі. Великі квіти  нових гібридів добре підходили до нового явища того часу – конкурсних виставок.

troyandi-spadshhini-25-1024x1024-5200626

Ремонтантний гібрид, троянда Paul Neyron, Levret, Франція, 1869

Чайно-гібридні троянди

Та все одно багато сортів цього класу виявляли властивість до повторного цвітіння нестабільно. Тенденція була до масивного весняного цвітіння з подальшим розсипаним літнім цвітінням, меншим осіннім сплеском, або і зовсім без такого. Через обмежену кольорову палітру та відсутність надійного повторного цвітіння ремонтантні гібриди були остаточно затьмарені їхніми нащадками – чайно-гібридними трояндами. Вони стали найпопулярнішими садовими трояндами 20 століття. Сьогодні їхня популярність коливається: то поступається місцем більш витривалим чагарникам інших садових груп, то знову викликає до себе неабияке зацікавлення.

troyandi-spadshhini-27-1024x683-6017621

Схрещення ремонтантного гібриду Victor Verdiеr з чайною трояндою Madame Bravy породило  на світ праматір чайно-гібридних троянд La France (Франція, 1867)

Старовинні троянди сьогодні

Інтерес до старовинних троянд в 21 столітті знову почав зростати. Колекціонування старовинних сортів та відновлення втрачених назв, до яких у всіх садівників відзначається особливий потяг, захоплюють сучасних садоводів, як любителей, так і професіоналів. Дорогоцінні в плані історичної значимості сорти збираються по розплідниках, трояндаріях і приватних колекціях всього світу. Ці троянди знаходять своє місце в відомих садах і парках. Розплідники в своїх пропозиціях мають частку або і зовсім орієнтовані на стародавні троянди.

Звичайно, не оминуло захоплення цими трояндами і українських трояндарів, які щиро захоплюються стародавніми трояндами, привертаючи увагу своїх «колег» і мимоволі надихаючи їх на пізнання цього загадкового світу. Мало кого зупиняє однократність цвітіння, не надто великий спектр кольорів, зазвичай поважні розміри і не завжди відмінний імунітет. Адже присутність троянд спадщини  в садах робить їм честь і створює особливий романтичний дух, наскрізь пронизаний таємничістю, повагою і навіть трепетом перед поважним віком і неймовірною красою… Захоплюючись, схиляєш голову.

Ці рослини незрівнянно старші за людство: найдревніші знайдені скам’янілості троянди датуються близько 32 млн. років… )))

Вікторія Кононенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.