Logo

Форзиція — перша красуня весни

Найбільш відома серед жовтоквітучих кущів, форзиція давно займає місце незамінного для ранньої весни декоративного чагарника. Наче всипана золотими зірочками, вона додає сонячності голим гілочкам сусідів і сірим пейзажам. Ранній старт цвітіння не заважає кущам виглядати привабливо і решту року. А восени листя знов вибухає кольорами. Здатність форзиції швидко розростатися, формуючи красиві пишні кущики, незрівнянна. Полюбили садівники форзицію ще й за простий характер. Це типовий пейзажний чагарник, що задовільниться дійсно мінімальним доглядом і росте майже сам по собі.

Форзиція — перша красуня весни

Форзиція — перша красуня весни

Форзиція — опис рослини

Милуючись на цвітіння форзицій навесні, важко запідозрити їх близьку спорідненість з такими несхожими оливами. Та форзиції (Forsythia) — це рослини саме з сімейства Маслинових (Oleaceae). Її ще романтично і оманливо-літературно інколи називають форсайтією — в честь англійця-ботаніка Вільяма Форсайта, а не персонажів монументальних романів легендарного Джона Голсуорсі. В природі форзиції ростуть переважно на сході Азії, хоча один вид — південно-європейський.

Тендітні, витончені та пишні одночасно, форзиції дивовижно однорідні і схожі. Їх легко підібрати за розміром саме для свого садку. При висоті від 1 м до більш як 3 м і такій же ширині, форзиції бувають компактними, густими, розлогими чи більш «прозорими». Завдяки досить яскравій корі вони виглядають дуже привабливо навесні, створюючи дивовижні графічні візерунки.

Цвітіння форзицій — один з символів приходу весни. Форзиція зазвичай квітне на межі зими та весни, у березні-квітні, ледве розтане сніг. Та зміни клімату вносять корективи і тут: два останні роки через холодну весну форзиція «стартує» значно пізніше.

Яскраво-жовті, з сліпучими відтінками жовтих, золотавих, сонячних чи лимонних барв — дзвоники квіточок діаметром в 2-3 см з декількома прицвітниками здаються особливо прекрасними на фоні ще голих гілочок. Квіти форзиції розпускаються у пазухах, частіше не по одній, а в пучках по 2-6 квіточок.

Квітки тримаються довго, до 25 днів, опадають аж після розпускання листя, залишаючи по собі золотий килим. Листя супротивне, витягнуто-овальне, просте чи трійчасте, довжиною до 7 см, приємного світлого тону, що дозволяє форзиції влітку виступати яскравим фоном для інших рослин. Двогнізді коробочки плодів численні, розтріскуються поздовжньо при дозріванні крилатого насіння.

Восени форзиції дарують особливе шоу: листя перефарбовується у яскраві оранжево-червоні, жовті чи пурпурові кольори.

Форзиції (Forsythia) — це рослини з сімейства Маслинових (Oleaceae)

Форзиції (Forsythia) — це рослини з сімейства Маслинових (Oleaceae)

Вимоги форзицій до місця в саду

Коли цю рослину приписують до чагарників, здатних рости майже в будь-яких умовах, вас не обманюють. Звичайно, для форзицій є свої заборони: вона не цвістиме в тіні, обмерзатиме у вітряному місці, не буде нормально розвиватися в твердій глині, кислому чи сирому грунті. Та це «стандартні» обмеження для будь-якого чагарника з числа красивоквітучих видів. А загалом форзиція приємно дивує:

  • кущі чудово розвиваються при будь-якому освітленні від сонця до напівзатінку;
  • пухка, легка, середньородюча земля їм цілком підійде (ідеал — супіщаники та суглинки);
  • їм підходять і свіжі, в міру вологі, і сухі грунти.

Про інші декоративні невибагливі чагарники читайте в статті Невибагливі і прекрасні – декоративні кущі, топ-10.

Посадка й пересадка форзицій

Форзицію краще висаджувати восени, даючи кущам достатньо часу на укорінення, хоча б за декілька тижнів до першого несильного приморозку. Та при поливах влітку можна провести посадку і навесні.

Дистанція до сусідніх рослин — 1,5 м (для високих сортів — 2 м).

Форзиціям потрібні великі посадкові ями глибиною до 70 см і шириною хоча б у півметра. Грунт змішайте порівну з компостом (чи перегноєм) і піском, на дно закладіть два шари дренажу — з щебня чи битої цегли і піску, загальною висотою в 20-25 см.

Кореневу шийку потрібно залишити на рівні землі, для рясного поливу — відразу зробити лунку. Политі кущики — замульчуйте.

Дистанція при посадці форзицій до сусідніх рослин — 1,5 м (для високих сортів — 2 м)

Дистанція при посадці форзицій до сусідніх рослин — 1,5 м (для високих сортів — 2 м)

Особливості догляду за форзиціями

Єдине, що для форзицій справді потрібно робити — не забувати про обрізку після цвітіння. Найулюбленіша стратегія прихильників форзицій — просто вкоротити всі гілки на третину чи половину висоти. Та ми порадимо з третього року ще й видаляти найстаріші гілочки, щоб не довелось для збереження інтенсивності цвітіння кожні 3-4 роки обрізати кущ для омолодження кардинально, «на пеньок». Після зими краще одразу обріжте підмерзлі, сухі гілочки.

Підживлення можна вносити:

  • лише один раз — ранньою весною, комплексними добривами (60 г) і органікою (від 3 кг);
  • після сходу снігу комплексними добривами, а після цвітіння — фосфорно-калійними (по 45-60 г на кущ).

Поливати форзицію потрібно лише в дуже тривалу, аномальну посуху (2-3 рази на місяць).

З бур’янами краще боротися оперативно, поєднуючи виполювання з розпушуванням. Та краще не забувати підтримувати добрий прошарок мульчі, що дозволить мінімізувати догляд. Найкраща мульча для форзицій — органіка.

Нові сорти стійкі до шкідників та хвороб, на старих форзиції може зустрічатися в’янення та бактеріоз. Кущі чутливі до нематод і інших грунтових шкідників.

Щоб точно вберегти бруньки форзиції зимою, варто зв’язувати та нахиляти гілки або обертати крони нетканими матеріалами. На випадок безсніжжя краще подбати про окучку сухим листям чи лапником.

форзиція — один з кращих ранніх медоносів, що рятує бджілок після тривалої зими

форзиція — один з кращих ранніх медоносів, що рятує бджілок після тривалої зими

Форзиції в дизайні саду

Це невибагливий, стійкий до забруднення, універсальний кущ, доречний навіть у найменшому садку. Потрібно пам’ятати, що це перш за все пейзажний вид (хоч форзиція і чудово піддається строгому формуванню). Природну красу форзицій можна використати:

  • розміщуючи кущі чи групу поодинці для окраси газону, біля доріжок, елементів малої архітектури;
  • на квітниках і в міксбордерах природного стилю;
  • у масивах на схилі;
  • у пейзажних, вільно зростаючих огорожах — змішаних чи лише з форзицій (важливо обирати сорти з густим листям);
  • для окраси рокарію чи великого альпінарію;
  • як підбивку, обрамлення групп хвойних, дерев чи груп з чагарників і дерев.

Форзиції також формують в сферичні крони, а високі пониклі — направляють по стінах і опорах. Цей чагарник за умови вибору компактного сорту та формування навіть можна виростити в горщику. І використати для вигонки зимою!

Не менш важливо пам’ятати, що форзиція — один з кращих ранніх медоносів, що рятує бджілок після тривалої зими.

Форзиції чудово поєднуються з хвойними, спіреями, багрянником, барбарисами та іншими пейзажними кущами. Їх доповнюють первоцвітами та весняними цибулинними, вітреничками, рястом, килимовими флоксами та іншими весняноквітучими грунтопокривними видами. Вони дивовижно добре поєднуються з геранями та аюгами.

Листя форзиції восени

Листя форзиції восени

Види та сорти форзицій

Найкраща форзиція — та, яка є в місцевому розпліднику чи садовому центрі, тобто обрана за висотою й розлогістю з числа сучасних, гібридних, добре адаптованих до умов місцевого клімату, вирощених у вашій місцевості та районованих сортів.

З видових рослин до нашого клімату і зим найкраще пристосовані:

  • форзиція овальнолиста (Forsythia ovata) — компактний, густий, зимо- та посухостійкий, з висотою до 2 м вид з розлогими, сірувато-жовтими пагонами, яскравим листям довжиною до 7 см і невеликими, до 2 см, одиночними яскравими квітами;
  • форзиція плакуча, чи поникла (Forsythia suspensa) — цікавий чагарник з прямими старими та обвислими молодими червонуватими гілочками, потрійними листками, великими, золотавими, зі смужками квітами в пучках (декоративні форми — пурпурова, варієгата, низька Зібольда).
  • форзиція проміжна, чи середня (Forsythia × intermedia) — витривалий гібрид висотою до 3 м з продовгуватими зубчастими листками до 10 см і золотистими квіточками з помаранчевими смужками, більш пізнім квітнево-травневим цвітінням (декоративні форми — густоквіткова, першоцвітна з хвилястими пелюстками, з вражаюче великими квітками).

Менш зимостійкі види, надійні лише на півдні та заході, а от в центральних та на північних областях часто підмерзаючі:

  • форзиція європейська (Forsythia europaea) — середня, до 2 м в висоту, з вузьким листям до 7 см і одиночними дзвониками квітів до 4 см довжиною, що розпускаються одночасно з зеленню;
  • форзиція темно-зелена (Forsythia viridissima) — потужний китайський вид висотою до 3 м, з вертикальними гілочками, дуже великим листям до 15 см і зібраними по 3 салатово-жовтими квітками.

З сортів варто обирати за висотою та відтінками.

«Уікенд» (Weekend) — один з найтендітніших гібридів з прямими довгими гілочками, що зацвітає раніше конкурентів, вже в березні, відразу після сходу снігу.

Фаворити серед карликів — метрові сорти форзиції овальної «Тетраголд» (Tetragold) з дуже темним відтінком жовтих квітів та «Меліса» (Melisa) з надщільною кроною.

Якщо ви шукаєте рослину, що вразила б рясністю й тривалістю цвітіння, варто звернути увагу на особливий гібрид «Голдзаубер» (Goldzauber). Пишний кущ до 2 м в висоту й ширину виглядає як щільна золота хмаринка і є найбільш морозостійким.

Один з найпотужніших сортів — «Лінвуд» (Lynwood), сорт проміжної форзиції висотою біля 3 м з особливим, сліпуче яскравим відтінком великих квіток. Його конкурент — сорт форзиції овата «Спрінг Глорі» (Spring Glory) з дуже яскравим цвітінням і ще яскравішим осіннім листям. Та і він поступається за висотою чотирьохметровому сорту «Беатрікс Фарранд» (Beatrix Farrand).

Прихильники великих квітів оцінять сорт «Парк Декор» (Park Decor) з широкою кроною та темно-жовтими квітками діаметром до 6 см.

Розмноження форзицій

Для форзицій краще використовувати вегетативні методи — так зберігаються сортові переваги, а цвітіння починається не на шостий, а на третій рік. У цього чагарника можна укоренити відведення, зелені живці чи розділити великі старі кущі, що розрослися й випустили чимало порослі. Живці нарізають в червні, вкорінюють під ковпаком в піску за температури в 22-25 градусів.

Насіння вимагає стратифікації протягом двох місяців чи посіву під зиму. Пікірування проводять через рік, два роки рослинки вирощують з ретельним захистом на зиму, а на постійне місце рослини переносять лише на 3-4 рік.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.