Бирючина — скромний чагарник для ефектного живоплоту

Коли ми купили будинок в селі, наша ділянка мала огорожу від дороги у вигляді сітки рабиці, що натягнута на металевий каркас. Нічого красивого, хоча від сусідських курей захищає нормально (а точніше, курей — від мого собаки). Але, звичайно, хотілося красивий і надійний паркан, що не тільки закриє нас від нескромних очей, а ще й ідеально впишеться в дизайн саду. І от в цьому питанні ми ніяк не могли визначитися, тому і прожили майже два сезони зі старою загорожею. Подорожуючи весною Львівщиною, я побачила живопліт з бирючини. Геніально! Це ж саме те, що я хочу! Всередині липня була куплена наша бирючина в контейнерах. 90 саджанців прижилися всі до одного, і до кінця літа наш майбутній живопліт навіть помітно виріс. В цій статті зібрала детальну інформацію про бирючину і догляд за нею, бо ж історія моєї живої огорожі тільки починається…

Бирючина звичайна та овальнолистна — опис, фото

Про бирючину як декоративний чагарник я знаю давно, адже живопліт з бирючини – це класика англійського саду. Та про те, що бирючина – отруйна рослина, дізналася тільки, обираючи саджанці для живоплоту. Її листки містять глікозиди, що викликають біль в животі, нудоту і блювання. Плоди також отруйні. Їсти ні листя, ні плоди не можна, ні людям, ні тваринам.

Читайте також про мої враження від подорожі італійськими селами і містечками. Бирючину там активно використовують в живоплотах також.

Бирючина – види

Бирючина в Україні представлена, в основному, двома видами і їх сортами. Це ті рослини, які гарантовано виносять наші зими. А загалом цей чагарник в природі має приблизно 5 десятків видів.

При цьому сам по собі кущ бирючини не особливо декоративний. Точніше кажучи — нічого особливого. Зате в групових посадках — у живоплотах — бирючина незамінна і неперевершена.

Я посадила в себе бирючину овальнолистну (Ligustrum ovalifolium). Чесно кажучи, свій вибір  зробила тому, що такої кількості саджанців, як мені потрібно, іншого виду – бирючина звичайна (Ligustrum ovalifolium) – в жодному розпліднику я тоді не знайшла. Але мене цілком влаштувала і овальнолистна. Тим більше, що вона вважається більш декоративною, хоч трохи і менш зимостійкою. До того ж від 20-ти саджанців “Зелені янголи” пропонували хорошу знижку.

Так, бирючина звичайна витримує морози до -35 градусів (4 зона), а овальнолистна – до -29 градусів (5 зона). У нас на Волині – 5 зона, тому морозостійкість овальнолистної бирючини мене цілком влаштувала.

Бирючина овальнолистна (її ще називають каліфорнійська, хоча насправді цей вид родом з Японії) – це густий частково листопадний чагарник, що виростає до 4 метрів у висоту. Що значить – частково листопадний? В теплому кліматі така бирючина — вічнозелена, а ось у нас її вважають напіввічнозеленим чагарником, бо в помірному кліматі частково скидає листя на зиму.

Листочки – яйцевидні, еліптичні, глянцеві, темно-зеленого кольору (виворітна сторона – світло-зелена), довжиною до 5 см. Цвіте бирючина овальнолистна дрібними запашними біленькими квіточками, зібраними в суцвіття, що розпускаються на верхівках пагонів в червні-липні. До речі, багато хто вважає аромат бирючини неприємним, хоча більшість опитаних мною садівників кажуть, що він їм імпонує. Поживемо — побачимо)

Після цвітіння бирючина родить круглі ягоди-кістянки, які восени стають чорного кольору і можуть висіти на кущах до весни.

Бирючина звичайна зовні мало чим відрізняється від овальнолистної. Правда, вона може вирости дещо вищою – до 5-ти метрів, її листки трохи довші – до 6 см. Цвіте в червні дуже ароматними квітами, про приємність їх аромату садівники також не можуть дійти згоди. Її ягоди — такі само красиві та отруйні.

З яких ще чагарників можна створити швидкоростучий живопліт, читайте за посиланням.

Умови і догляд для бирючини в саду

Бирючина – невибагливий чагарник, який може прилаштуватися до різних умов вирощування. При цьому, якщо створити для неї оптимальні умови в саду, хвороби і шкідники обходять її стороною.

Отже, що любить бирючина? І звичайна, і овальнолистна з задоволенням ростиме на повному сонці або в частковій тіні. Але на сонці цей чагарник буде рости краще – швидше і густішим.

Кислотність ґрунту для бирючини не важлива, а ось, що дійсно має значення — його дренаж. Саме тому цей чагарник, я думаю, буде добре рости у мене — на піщаному ґрунті. Тим більше, що він не боїться бідної на поживні речовини землі. Одне весняне підживлення нітроамофоскою додасть бирючині сил для інтенсивного зростання.

Але «на піску» поливати бирючину доведеться частіше, особливо в перший рік після посадки. Я висаджувала свій живопліт з бирючини всередині липня і, поки не замульчувала соломою, поливала перші два тижні щодня.

Звичайно, якщо ви посадите бирючину восени чи весною, то навіть на піщаному ґрунті її доведеться поливати до приживання не так часто.

Загалом же, дорослі чагарники бирючини звичайної і бирючини овальнолистної вважаються відносно витривалими до посухи. Поливати їх треба тільки в періоди, коли влітку тривалий час нема дощів.

Так бирючина овальнолистна цвіте

Розмноження бирючини

Я вже зараз починаю задумуватися, що мені потрібен ще один живопліт з бирючини – з іншого боку ділянки. При цьому я збираюся розмножити цю рослину самостійно – живцями. Це найпростіший спосіб отримати саджанці бирючини.

Найпростіший спосіб для цього – нарізати верхівки пагонів довжиною 10 см в теплий день на початку осені. Нижні листочки з гілочок видаляємо і встромляємо живці в землю на глибину приблизно 4 см. Земля має бути підготовлена – пухка, позбавлена бур’янів, місце в саду для вкорінення живців – напівтінь. На зиму – мульчуємо наш «дитячий садочок» соломою, сіном чи іншими органічними матеріалами.

До середини весни живці бирючини мають почати зростати. Можна пересадити їх в контейнери для дорощування або одразу на постійне місце, коли вони достатньо для цього зміцніють і підростуть.

Читайте також наші статті:

• Найкращі туї для живоплоту
• Паркан біля будинку — 30 ідей з фото
• Які бувають бересклети і як їх вирощувати?

Як посадити живопліт з бирючини?

Живопліт з бирючини – це густа темно-зелена стіна з пагонів і листя рослини, яка може вирости буквально за 3-4 роки. Це один з чагарників, які зростають найшвидше. Швидкість росту, заявлена продавцем, до 50 см за сезон.

Найдешевший варіант – купити саджанці весною з відкритим коренем. Я купувала в середині літа – в контейнерах. Це дорожче, зате стовідсоткове приживання, і влітку в мене часу значно більше, ніж весною.

Щоб посадити живу загорожу з бирючини, ми перекопали приблизно півтора метра землі вздовж теперішнього паркану і вибрали бур’яни. Потім лопаткою для посадки цибулинних я викопувала окрему ямку для кожного саджанця за розміром кореневої грудки (контейнер P9). Попередньо розмітили і позначили місця для посадки. Відстань – 35 см між рослинами і стільки — ж до сітки. Важливо слідкувати, щоб саджанці були висаджені на тій же глибині, що росли в горщиках.

Саджанці з відкритим корінням краще садити в спеціально викопану траншею однакової глибини, яка після посадки засипається землею і утрамбовується біля пагонів. На бідних ґрунтах можна додати комплексне мінеральне добриво, або органіку – компост, перегній. Я не додавала нічого – кожен саджанець ріс в контейнері з «довгограючим» гранульованим мінеральним добривом.

Щоб живопліт з бирючини був більш густим, можна садити саджанці у два ряди в шахматному порядку.

Формування живоплоту з бирючини

Щоб виростити справді густу і красиву зелену стіну з бирючини, її треба правильно і вчасно стригти. Для цього використовують кущоріз чи садові ножиці. Перше формування бирючини проводять одразу після цвітіння. До кінця сезону кущі можна буде обрізати ще 2-3 рази.

За один раз обрізають не більше 15 см пагонів. Щоб сонце рівномірно освітлювало всі частини куща, бирючину стрижуть конусоподібно — зверху вужче, ніж знизу. Так чагарник буде рівномірно зелений зверху донизу. При втраті форми у старих рослин їх можна обрізати дуже коротко – до старої деревини.

Оксана Дивисенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.