Сад родини Микитинець з Мелітополя і його колекція старовинних троянд

Сьогодні запрошую познайомитись з прекрасним садом, який знаходиться ні близько, ні далеко – в славному місті Мелітополь Запорізької області рідної України. Цей сад вкотре доводить, що за красою, як і за щастям, далеко ходити не треба, все при тобі, тільки побач. Світлини з цього саду не раз вже були «декораціями» моїх статей і робили їм честь. Я знову схиляю голову, адже для мене особисто і, впевнена, всім «заглибленим» поціновувачам троянд і садового мистецтва взагалі, ця південна перлина видається одним з найпрекрасніших куточків нашого краю. Трохи дикий, як говорять його господарі, але безмежно мальовничий і сповнений втіхи для господарів і натхнення для глядачів, якими ми можемо бути з вами прямо зараз. Отже, друзі, запрошую: терасний сад родини Микитинець, з їхнього гостинного дозволу.

Сад родини Микитинець з Мелітополя і його колекція старовинних троянд

Зміст:

• Про сад.
• Про троянди і догляд.
• Колекція старовинних троянд.
• Післямова.

Про сад

Вже більше 10 років господарі – Валерій та Галина Микитинець з трьома дітьми – опікуються садибою, вкладаючи в неї свій час, душу і уявлення про прекрасне. Сад знаходиться в самому місті, старій його частині. Розбитий він на крутому схилі довжиною приблизно 100 м, шириною 15-20 м, всього займає трохи більше 20 соток.

З кожного боку від стежки, що в’ється схилом, самотужки побудовано приблизно по 10 терас. Поступово, в рік по 1-2. З досвідом вивчилися тонкощі, які не одразу вдалося врахувати, адже все робилось самотужки,  руками і знаннями любителів. Зараз господарі стараються одразу закладати крапельний полив. Грунт – важкий лужний суглинок. Каміння для будівництва терас збирається навкруги. Місцеві жителі називають його «сарматняком» (від сарматського моря), нагадує господарям рідний Крим, Херсонес.

Будинок та подвір’я знаходяться на горі, внизу кілька соток — майже рівна ділянка, також розбита на двох рівнях. На більш високому рівні знаходиться садок старовинних троянд, куди мріється альтанка, на нижньому — був город, але зараз там грядки ірисів і трохи місця під батати господаря. Троянди подобаються більше хащами. Організований розарій рядками, з якого все починалось, не виглядає так розкішно в спекотному кліматі, багато сортів переростає заявлені розміри і утворюють величезні кущі.

Господарі терасного саду в Мелітополі — родина Микитинець

Розкішну колекцію троянд, півоній, ірисів та інших багаторічників, ліан, весняних цибулькових і хвойних рослин, тримають на плечах старі плодові дерева, які теж не залишаються поза увагою – формуються і обрізаються кожної весни.

З кожної сторони від центральної доріжки побудовано приблизно по 10 терас. Будівництво ще не закінчено. Доводиться враховувати складний схил в двох напрямках – від подвір’я вниз до города і від сусідів до сусідів вздовж, але під меншим кутом.

Весна на терасах саду в розпалі

Сад має хвойні і плодові дерева та ліани, багато інших рослин і квітів.

Антропоморфна фігура з каменя, на зразок тих що багато в степу було, зроблена руками господаря саду  паном Валерієм, на фоні Rersian Yellow гібриду троянди Foetida,  що перекладається як «смердюча» – подобається мухам, жукам та бджолам, але людині начеб то ні… (?!)

Найвища тераса. По центру розлігся New Dawn, праворуч зверху Angela

«Наш куточок Криму», – так тепло відзиваються про це місце господарі саду

Про троянди і догляд

Колекція троянд пані Галини налічує більше 600 сортів, трохи більше 100 з яких – це старовинні троянди. Для порівняння і підсилення враження: розарій Київського ботанічного саду ім. Гришка (найбільший в Україні) налічує 23 види шипшини та 150 сортів троянд.

Особливого поділу на колекції по групах, виробниках, як такого немає. «Трохи є мускусні разом, франузькі шраби, Барні (італійський виробник), зараз окрема клумба — японки і зрізочні англійкі, старовинні також майже всі внизу, є окремо грунтопокривні. Але все одне строго не виходить… То пересорт, то щось втиснула, то розмір не вгадала, то загинула якась, а я підсадила геть іншу… Ну як у всіх, мабуть…» — ділиться досвідом пані Галина.

«Сад для душі, а не просто розарій…, – наголошує хазяйка саду. Є і просто розарій в саду, але мені троянди рядками не подобаються. Мені подобається наш сад, такий як він є. Можливо, він не відповідає стандартам чи чиїмсь уявленням про красу», – знову цитую пані Галину, чиї уявлення особисто мене надихають з головою, хоча свою красу, я старанно трамбую в стрижені самшитові бордюри.

Не все і не завжди виходить ідеально і по плану. Пробуються класичні кольорові поєднання, трапляються експромти, які бувають дуже вдалими: деякі несподівані, здавалось, кольори оживляють, підсвічуть всю композицію…

«Трохи дикий» (від господарів), «довершений» (від мене) сад на півдні України, що загубився між сусідніми ділянками на вулиці, що колись вела до Криму… Немає враження, що над садом тяжко працювали – він природний та невимушений. Тонкий смак і душа чи душі — тут все поєднано. Любові – багато, кольорів  — море, краса, спека, життя, як воно є…

Розарій з чайно-гібридних троянд, яких в саду не так багато, як інших груп троянд. «Найкраще трояндам з крапельним поливанням — вода тоді вся саме трояндам дістається. На терасах там все відносно рівно, вода нікуди не стікає, зимують ці ч/г в основному під укриттям «підсніжник»: агроволокно по дугах, але цього року не вкрила, бо ніяк морози не приходили… Загалом троянди в нас більше страждають від весняного сонця з сухим вітром. Інфекційний опік — то більша біда, ніж морози. Вони в нас не часто і нижче 20 градусів дуже рідко…» — Галина Микитинець.

Розарій з чайно-гібридних троянд

Не всім трояндам в саду дістається сонечко, але на першу хвилю цвітіння його вистачає достатньо

«Тут в основному французькі шраби, але не тільки, відстань між кущами не більше 70-80 см, але ходити там важко,» — Галина Микитинець

Колекція старовинних троянд

Пані Галина наголошує, що вона в трояндах не професіонал, «просто давно…» і «дуже люблю». А серед всіх «люблю» найбільше – старовинні троянди. В саду зібрано трохи більше 100 сортів, деякі залишаються без назв, деякі втрачено — кожна важлива, за деякими сортами полювання йде не один рік, а ще і в Україні вони зовсім не розповсюджені, а нові старі сорти далеко не дешеві.

Ми просто мусимо почути з перших вуст, візьму сміливість.

В.К.: Пані Галино, а є якісь улюблені сорти серед старовинних? Можливо, є хтось особливий? А улюблена група серед старовинних є? І, звичайно, любимчики в групах? Хоча б коротенько…

Г.М.: Це дуже важко… Старовинні я усі дуже люблю. Вони для мене усі особливі, кожна по-своєму. Якщо щось втрачаю, переживаю і намагаюсь відновити. Група, мабуть, портландських найбільше подобається, ну мохові, бо незвичайні… А так когось виділити дуже важко. Можливо, Souvenir de la Malmaison – подобається, що весь сезон квітне; Louise Odier та Mme Pierre Oger — за рясність та щедрість на квіти; квіти дуже ніжні у MARTHA; окремі квіти дуже гарні у чайних – Lady Hillingdon; за незвичайний колір дуже люблю Gloire de Dijon та Adam; з дамаських неперевершена Leda, з галльських – Cardinal de Richelieu.

В цілому дуже нарядні кущі у старих раблерів Multiflora та Wichurana: Paul Noel, ви самі бачили, який красень та й Alberic Barbier не гірший нічим… Ремонтантні гібриди мають великі квіти та насичені кольори, там майже кожен сорт шедевр: величезні квіти Paul Neyron, оксамитові Souvenir du Docteur Jamain та Alfred Colomb, неперевершений колір у Reine des Violettes, сама чистота та ніжність Frau Karl Druschki, смугастий Ferdinand Pichard і самий оригінальний окрас троянди на сьогодні у Baron Girod de L’Ain… Там можна писати ще томи… Та це враження в основному від тих, хто в мене росте давно, а ще є новенькі, які покажуть себе тільки з роками…

Зліва – направо: троянди Victor Verdier, Jacques Cartier, Mme Pierre Oger, праворуч в кутку ще маленька мохова Madame Louis Lévêque

Ремонтаний гібрид, троянда Baron Girod de, Reverchon Франція, 1897

Ремонтантний гібрид, троянда Alfred Colomb, François Lacharme Франція, 1865

Стародавня троянда Frau Karl Druschki, Lambert, 1901

Стародавня галльська троянда Cardinal de Richelieu, Parmentier Бельгія, 1847

В.К.: Яку профілактику ви проводите старовинним сортам? Моя невідома Alba з середини того літа стояла вся коричнева, хоч я її обробляла, як і всі інші троянди. Ясно, що не всім допомогло на 100 відсотків, деякі прихворіли чорною плямистістю, але не критично, а ці ж зовсім мали жалюгідний вигляд.

Г.М.: Треба проти грибкових хвороб обов’язково обробляти, і краще — профілактично, вже не пам’ятаю назв. Чоловік обробляв виноград та абрикоси, а я додатково ще троянди, особливо старовинні, бо підхоплюють іржу та борошнисту росу. От якраз чорна плямистість в них не дуже поширена, але іржа, бува, щось страшне, як запустити.

В.К.: А якщо вони такі схильні до іржі, є якісь шанси протидії, як гадаєте? Чи ще літо, дивлячись яке?

Г.М.: З профілактикою іржу можна подолати. Перший раз, коли підхопили іржу, я ще нічого не знала про неї. Мені порадили обробити «Стробі». Дуже дієвий препарат, тільки постійно, казали, не можна. Я стараюся по весні 2 рази з інтервалом в 10 днів і по осені також. Літом чоловік ще обробляє «Фальконом» – пару разів може пройтися. Це фунгіциди (проти хвороб). Ми додаємо разом інсектициди (проти шкідників) та підживлення по сезону… Це те,  що я згадала, а так я по хімії не спец, ми раніше і цього не використовували. До війни тільки «Байкал», але потім і виноград почав сильно хворіти і троянди деякі, та й фруктові і хвойні приходилося рятувати від різних напастей…

Нуазетова троянда Gloire de Dijon, Jacotot, Франція, 1850

В.К.: Пані Галино, ви розрізняєте на вигдяд: бурбонські, гальські, нуазетові і т.д., як ми розрізняємо чайно-гібридні і флорибунди, спреї і шраби? Я тільки зрозуміла, що вони таке, але я вирізняю тільки пухнасті мохові))). Бачу, що одні чашечкою, інші прості, інші бліді… Тільки чайні – жовті, але і то не всі.

Г.М.: Не завжди і не всі групи поки що навчилася… Як, наприклад, ми не завжди флорибунди від чайно-гібридної відрізняємо, чи їх від шрабів… Добре відрізняються мохові та портландські, складніше, як на мене, між собою бурбонські з ремонтаними гібридами та гальскі с дамаськими.

Читайте також:

• Троянди спадщини — стародавні, або старовинні садові
• Старовинні троянди саду Мальмезон — колекція хрещеної матері трояндарів Жозефіни
• Світ ландшафтних троянд — мускусні гібриди

Стародавня дамаська троянда Leda, невідомої інтродукції, до 1827 г. Великобританія

Троянда Madame Louis Lеvеque, Louis Lеvеque, Франція, 1898, мохова троянда

В.К.: А тут холодок… Пам’ятаю вашу стратегію, ви коментували не раз, що садите троянди і в тіні: на перше цвітіння їм достатньо запасів сонечка з весни. А не хворіють в таких місцях більше, ніж в сонячних?

Г.М.: Можливо, стародавні взагалі більш хворобливі. Обробляю трохи більше їх… Спека минулого сезону – старовинним не пощастило, ну дуже було важко. І відцвіли, мені здається, швидше… В нас в спеку багато троянд відмовляються квітнути ще раз, навіть якщо можуть.

Троянди в тіні

В.К.: А які найстаровинніші троянди ростуть у вашому саду?

Г.М.: Найстаріші сорти, які мені вдалося знайти та посадити в саду? Вони не найгарніші і не найпишніші, досить вразливі до хвороб і квітнуть тільки один раз на початку літа, але це сорти, яким по кілька сотень років!!!! Тільки вдумайтеся: сорти, які прикрашали Землю, ще з прадавніх часів!!! Вони витримали війни, революції, перевороти, зміни клімату, прогреси та регреси… Вони донесли свою красу до наших часів!!! Я ДУЖЕ ХОЧУ ЩОБ НАША УКРАЇНА ТЕЖ ВСЕ ВИТРИМАЛА І ВИСТОЯЛА!!! І КВІТУВАЛА ЩЕ БАГАТО СТОЛІТЬ, ПРИКРАШАЮЧИ ЗЕМЛЮ СВОЄЮ КРАСОЮ!!! Це дамаська троянда Kazanlik (до 1612 р.), гальська Officinalis ( до 1160 р.), гальська Versicolor (до 1581 р.) — вважається найстарішою з відомих смугастих троянд, мохова Muscosa ( до 1696 р.)

В.К.: Жива реліквія. Я колись робила дитині в школу «Родинне дерево», так всі опитувані родичі зупинялись, максимум, на 4 поколінні, а це початок того століття. І все: далі свою історію я вже не вивідаю, на жаль. А тут – подивіться на роки! Дивовижа!

Мохова троянда Muscosa, невідомої інтродукції, до 1696 р.

Післямова

Поширена думка про старовинні троянди серед садоводів, що вони не такі гарні та не такі пишні, але, мабуть, найжиттєлюбніші і найвитриваліші, якщо дожили до наших днів. Вона в другій частині справедлива, а в першій – таки поверхова! Ними надихався Девід Остін — ми маємо в садах свої англійські троянди – такі не схожі на інші, особливі.

З цих троянд створені найвідоміші в світі розарії та сади: Девід Остін Роузес, Сісінгхерст, Валь-де-Марн та багато інших по всьому світу. Європейські розплідники постійно пропонують асортимент і його розширюють, а деякі і орієнтуються. Створені програми і екскурсії, сайти, енциклопедії. Підвищується інтерес до цих троянд і у нас (просто у нас до всього він підвищується, в хорошому значенні цього слова), вони тільки починають повертатися в сади.

Можливо, сад родини Микитинець – один з перших таких острівців, звідки розтечуться води прекрасних старовинних троянд?

І поки що цей сад не зветься видатним не тому, що він таким не є, бо він таким є безсумнівно. Просто наша українська садова культура тільки починає заносити перо, пробує себе, розписується… Поки господарі примічають недоліки та недороблені місця свого саду, ми насолоджуємося мальовничими ділянками, цікавими рішеннями, красою світлин цього пейзажного саду і бачимо саму досконалість.

Арки, вазони, альтанки, поїлки … все, що присутнє в показових садах і чого, на думку господарів, не вистачає, щоб їхній сад став показовим українським садом, де можна було б приймати відвідувачів і представляти Україну в садовому мистецтві. Все, обов’язково, колись з’явиться в достатній кількості.

Але зібрана колекція троянд та інших багаторічників вже є суттєвою заявкою на визнання. І це об’єктивно. Найголовніше, що вже є у цього саду і чого не купити за гроші – час, що дав визріти його рослинам, «зжитися», перетворивши його на трояндові зарості та романтичні хащі. Ми можемо тільки подякувати за прогулянку і побажати сил, енергії та бажання втілювати задумане і скоріше відкривати двері свого саду для вже існуючих і потенційних поціновувачів цієї життєствердної краси мальовничого пейзажного саду на схилі.

Всі фото, використані в матеріалі, з архіву родини Микитинець;

розмову вела Вікторія Кононенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.