Пам’ятаєте, як у дитинстві прикладали листок подорожника до розбитого коліна? Впевнена, що всі це хоч раз в житті робили за прикладом інших дітей або по бабусиній підказці. А потім забулося, й мало хто подорослішав та згадав ту чарівну рослину, коли в черговий раз щось собі поранив. А дарма. Ця дивовижна рослина, яка має наукову назву Plantago, віками служила людству їжею та лікувала безліч хвороб. Вона поширена по всій планеті. Її назва на всіх мовах пов’язана зі шляхом та слідами. Одвічний супутник, готовий надати невідкладну допомогу, де б ти не був, та нагодувати тебе зголоднілого.
Зміст:
Найдавніший відомий опис подорожника міститься в Materia Medica, або Hashayesh арабською мовою, який написав Педаній Діоскорид (40–90 рр. н. е.), грецький ботанік.
Його книга є енциклопедією фітотерапії та фармакопеєю з усього світу. Подорожник також є однією з 9 рослин, що згадуються у англосаксонській трав’яній антології 10 століття під назвою Wegbrade або Waybread, що можна перекласти як «дорожній хліб».
Це одна з трав, що містяться в «Заклинанні з дев’ятьма травами Лакгунга», трав’яному препараті, призначеному для захисту від «отрут, переносимих вітром» (зараз це повітряно-крапельний шлях). Препарат супроводжувався заклинанням, що фактично закликало цю надстійку до пошкоджень траву протистояти так само міцно хворобі людини.
У сучасному світі подорожник також є визнаною офіційною лікарською рослиною, постійно досліджуються нові та перевіряються відомі його властивості.
У нас найпоширенішими видами є подорожник великий та середній, трохи рідше зустрічається ленцетолистий, який культивують для використання у фармакології.
Також популярності набувають сорти подорожників з яскравим забарвленням листків, які теж не втратили своєї природної сили. Окрім поживної та лікарською цінності, подорожник ще є дуже непоганим пилконосом. Тож рішення виростити у себе в саду один з яскравих сортів (з відомих ‘Rubrifolia’ з пурпуровим листям і ‘Variegata’ із строкатим листям) цієї рослини буде цілком зрозумілим.
Всі види і форми подорожника мають дуже подібний склад та використання, тож давайте розглянемо їх далі.
Читайте також про користь листя дуба у матеріалі за посиланням.
Подорожник ланцетолистний (Plantago lanceolata) в Україні поширений у лісостепу, степу та у Криму. Листки ланцетні або вузьколанцетні, гострі, дрібнозубчасті по краю, з довгим черешком. Росте в мішаних лісах, на галявинах, луках, лісових розсадниках, серед чагарників. На даний момент попит на сировину виріс, тому на замовлення фармацевтичних компаній почали культивувати цей подорожник.
Подорожник великий (Plantago major) заготовляють у всіх областях України. Він росте на галявинах, луках, уздовж просік, на лісокультурних площах і як бур’ян на розсадниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні-липні.
Подорожник середній (Plantago media) відрізняється від великого шорстко-пухнастим опушенням, еліптичними листками з черешком, у кілька разів коротшим від пластинки. Росте як бур’ян на лісокультурних площах, лісосіках, трапляється на полянах, уздовж доріг, залугованих ділянках.
Читайте також про ромашку лікарську в статті за посиланням.
Всі вищезазначені види подорожника їстівні. Молоде ніжне листя рослин використовують сирим як листки салату, відсутність запаху дозволяє його поєднувати з будь-якими складовими. Старше листя потребує теплової обробки/обварювання та може бути використане у рагу та супі. Насіння можна варити як рис або перемелювати та додавати до борошна.
Звісно, що лікарські властивості подорожника теж не обмежуються лише першою допомогою при травмах, натертих на ногах пухирцях та подряпинах. Далі розглянемо перелік всіх досліджених чеснот подорожника.
Протизапальну та знеболюючу дію продемонстрували спиртові екстракти листя, насіння та водний екстракт подорожника. Він також допомогає зменшити біль неврологічного характеру. Ним лікують гнійні рани, хронічні та прогресуючі рани, опіки, бешихове запалення, свербіж, кропив’янку та фістулу.
Є відомості, що подорожник здатен подолати сибірську виразку на тваринах. В таких випадках хворі місця присипають порошком сухої рослини або готують мазь на основі цього порошку.
Має подорожник протиінфекційний, антибіотичний, протигрибковий, противірусний, протималярійний і протилямбліозний ефекти, але щоб ними скористатися, треба звертати увагу на методи та розчинники для отриманя екстрактів. Хоч звичний водний розчин (відвар, настоянка) теж має певну ефективність, але її недостатньо для подолання хворби, лише для підтримуючого лікування.
Сік листя подорожнику виявився ефективний при лікуванні багатьох очних захворювань, включаючи захворювання судинної оболонки ока, денну сліпоту, кон’юнктивіт і виразки очей. Його використовують у вигляді крапель на додаток до внутрішнього вживання екстрактів рослини.
Подорожник радять при зубному болю, болях у вухах, неприємному запаху з рота, ураженнях порожнини рота, виразках у роті, носовій кровотечі, кровохарканні, хитанні зубів, гінгівіті та тонзиліті. Для рішення цих проблем полощуть горло соком листя або його відваром та закапують сік у вухо.
Дуже часто подорожник використовують для лікування проблем з легенями. Він лікує кровохаркання, астму, туберкульоз, легеневі та множинні ураження, його здавна використовували як відвар для інгаляцій. Прийом всередину соку з медом є найбільш бажаною лікарською формою для лікування легеневих захворювань.
Також подорожник пригнічує дегрануляцію тучних клітин і може використовуватися для лікування астми та алергічних захворювань. У дослідах він захищав мишей від пневмококової інфекції та лікував хронічний бронхіт.
Свою ефективність він також довів при лікуванні шлунково-кишкових проблем. Подорожник використовують при кровотечах у верхніх і нижніх відділах шлунково-кишкового тракту, блювоті, дизентерії, геморої, болях у шлунку, кишкових виразках, диспепсії та запорах.
Слід відмітити, що з проблемами заживлення та захисту ШКТ краще справляється насіння рослини за рахунок більшого вмісту слизу, його рекомендують при запальних захворюваннях кишечника. Насіння подорожника має проносні властивості, стимулює перистальтику і полегшує дефекацію. В той самий час екстракт листа здатен знижувати килотність та моторику дванадцятипалої кишки, “стягує” виразки, підвищує захисні функції слизової та лікує діарею.
Екстракт з насіння подорожника та корінь рослини виявляють гепатозахисну активність і рекомендовані при захворюванях печінки та селезінки.
Подорожник призначають при кондиломах матки, виразці матки, менометрорагії та поліменореї як перорально так і у вигляді спринцювань. Завдяки сечогінній дії подорожника великого, його рекомендують при затримці сечі, гематурії, болях у сечовому міхурі та нирках, також його можна споживати для лікування та профілактики сечокам’яної хвороби.
Лист подорожника може допомогти у профілактиці атеросклерозу. Насіння стане в пригоді для профілактики цукрового діабету.
Подорожник великий містить такі флавоноїди, як лютеолін, апігенін, гіспідулін і байкалеїн, які можуть викликати загибель ракових клітин. Науковці ще вивчають дію водних та спиртових екстрактів рослини, тож впевнено можна говорити лише про профілактику за допомогою подорожника цих хвороб.
Подорожник містить фітохімічні речовини, включаючи алантоїн, аукубін, урсолову кислоту, флавоноїди та асперулозид, що робить його привабливим для використання в косметичних цілях.
Вражаюче як для найдоступнішої рослини, що йде скрізь нашими слідами. Але збирати її краще у перевірених та чистих містах, щоб разом з потенціїною користю не отримати купу небажаних речовин, які зовсім некорисні для організма.
Збирають подорожник у період цвітіння, зриваючи, а ще краще — зрізаючи листки ножицями або ножем, щоб не пошкодити підземну частину рослини. Сушать, розклавши тонким шаром на папері або тканині у сухому, добре вентильованому приміщенні.
Показник повного досушування – «ніжка» листа, якщо вона стала крихкою та легко ламається, сировина готова до зберігання, її вже можна скласти до пакету з товстого паперу або картонної коробки та віднести у сухе прохолодне приміщення.
Свою придатність у сушеному вигляді подорожник зберігає 2 роки.
Насіння збирають, коли воно повністю дозріло разом зі стеблом, досушують у приміщенні (бажано перед висушуванням добре промити) і обтрушують. Далі у рецептах я розповім ще декілька варіантів настоянок, що дозволять зберегти якості свіжої рослини.
Почнемо з використання соку свіжої рослини. Для того, щоб його отримати нам необов’язково чекати періода цвітіння, найсоковитіше якраз молоде листя, але його доведеться нарізати дуже багато.
Далі треба як слід вимити “врожай” у холодній воді, висушити рушником, щоб не залишилося краплин води та невідкладно починати подрібнювати. Для цього можна використати як м’ясорубку так і блендер.
Отриману пасту відтискають з усіх сил кріз декілька шарів марлі, щоб сік стік у заздалегіть підготовану емність для подальшого нагрівання/консервування.
Доводять сік до кипіння та кип’ятять впродовж 20 хвилин, розливають по невеликим (максимум 250 мл) стерилізованим баночкам та герметично укупорюють, дають повільно охолонути укутавши або накривши їх ковдрою.
Приготований таким методом сік можна зберігати у погребі або холодильнику до 1 року. Звісно, що у сезон краще його вживати свіжим (але не чавіть занадто багато, навіть у холодильнику він зберігає придатність не більше 2-3 діб): по 1 столовій ложці додають у склянку теплої води та пьють тричі на день перед вживанням їжі.
Розбавлений 1:2 з дистильованою водою сік подорожника використовують при офтальмологічних захворюваннях у якості примочок на очі. У пропорції 1:1:1 (сік, спирт, вода) можна отримати лікувальний косметичний лосьйон для позбавлення від прищів та вугрів.
Ще одним варіантом є приготування сиропу з подорожника. Для цього підготовлене так само як у попередньому рецепті свіже листя дуже дрібно шинкують та вкладають у банку шарами, пересипаючи цукром. Пропорція 1:1 (вага листя та цукру).
Дають настоятися в темному місті при кімнатній температурі, поки весь цукор не розчиниться, увібравши в себе сік з листя (на це може піти близько 2 місяців, але чим дрібніше нарізане листя, тим швидше воно випустить сік).
Далі сироп фільтрують та переливають у стерильну скляну тару, коркують та зберігають у холодильнику при температурі не вище 15 градусів. Слід уважно спостерігати на всіх етапах приготування, щоб виключити бродіння. Такий сироп зазвичай приймають по 1 столовій ложці тричі на день за пів години до їди протягом двох тижнів.
Спиртова настоянка готується зі свіжозібраного листя подорожника та з сухої сировини, різниця буде у міцності розчинника. Так, для приготування свіжозібраного листа нам знадобиться спирт міцністю 70-80%, для сухого – 50%.
Беремо темну скляну ємність, наповнюємо її недрібно нарізаним свіжим листям (щільно, але не трамбуючи) або шматочками сухого листа (приблизний розрахунок 10 грам на 100 мл) по “плечі”. Заливаємо спиртом відповідної міцності так, щоб сировина вся була покрита (для впевненості можна кілька разів струснути банку). Закриваємо щільно кришкою та ставимо у темне місце з кімнатною температурою на 3 тижні.
Далі настоянку з подорожника слід відцідити та розлити по пляшечкам, щільно закрити та поставити у прохолодне темне місце. Приймають її по 30 крапель тричі на день з теплою водою (дасть змогу випаруватися спирту) перед вживанням їжі.
Класичний рецепт використання сухої трави подорожника на воді: пропорції розтертого сухого листа – 2 ст ложки (приблизно 5-6 грам), води – 1 склянка (200 мл). Залити суху сировину окропом та продовжити варити на водяній або паровій бані ще 30-45 хвилин, відцідити та добре віджати, розділити на три прийоми на день до вживання їжі.
Щоб приготувати насіння, потрібно столову ложку останнього залити 1 склянкою міцного окропу, як тільки настій охолоне, випити все разом. Слиз краще отримувати з перетертого насіння у такий самий спосіб.
В народній медицині також використовують корінь подорожника, але особисто я не знайшла хоч яких небудь згадок про це в офіційній медицині.
Читайте також про лікарську силу чорнобривців у статті за посиланням.
Звичайна та безпечна добова доза становить 3–5 г подрібненої трави, розділена на 1–3 прийоми. Та все ж побічні реакції можуть виникати, тож перевищувати її не слід. Перш ніж почати лікування цією рослиною, проконсультуйтеся зі своїм лікарем.
Смачних вам подорожникових салатів та міцного здоров’я!
Оля Юхимівна,
ЗЕЛЕНА САДИБА.