Існує думка серед садівників: однорічні квіти на клумбі – це для «погратися» в садівництво початківцям, садівники зі стажем переходять виключно на багаторічники, щоб мінімізувати працю в саду і не сіяти кожного року насіння. Довгий час так думала і я, поки минулого року не вирішила посіяти в саду космею. Ну дуже вже люблю її з дитинства! Хіба важко мені посіяти її пару рядочків, щоб потім милуватися всю другу половину сезону? Для космеї я виділила невелику грядочку і разом з нею посіяла ще кілька видів однорічних квітів.
І знаєте що? Цього року асортимент своїх однорічників я вирішила розширити в кілька разів і вже закупила купу насіння. Бо однорічні квіти – це просто і недорого! Крім того, вони практично не вимагають догляду. Принаймні, ті види, що сіяла я минулого року. І мають ще цінні переваги, про які і розкажу в цій публікації. І покажу! Тут буде багато фото 😊
Зміст:
Наша ділянка, 25 соток, поділена на дві частини. Менша, загороджена по периметру, – прибудинкова територія зі старим плодовим садом, який дістався у спадок від колишніх господарів і квітниками з багаторічниками, які зробила вже я. Більша – не огороджена, межує з сусідськими городами, ще на половину не освоєна. Тож ж для однорічних квітів я виділила «козирну» грядку на полі (полем ми умовно називаємо цю — більшу — частину нашої садиби) – попереду свого городу.
Космея, гіпсофіла (для букетів з трояндами), календула (для чаю), лаватера (бачила колись її шикарні кущі на відпочинку на Світязі і собі захотілося), матіола і волошки були посіяні рядками поряд один з одним. Особливої підготовки землі ніякої не було – перекопала, вибрала бур’яни, внесла нітроамофоску, бо земля в мене дуже бідна – пісок пісочком.
Окремо на прибудинковій території я посіяла однорічні айстри – цілу грядку. Це улюблені квіти мого чоловіка і згадка про його маму, яка через суворий клімат північного Казахстану, де прожила майже все життя, мала дуже невеликий вибір щодо вирощування квітів.
Ці айстри подарували нам не тільки яскраву картинку в саду з другої половини літа, а й десятки букетів для себе і знайомих.
Однорічні квіти були посіяні в перших числах травня. Першими, ще в кінці червня, зацвіли волошки, а з середини липня до них доєдналися і інші однорічники. І тут виявилося, що «на полі» милуватися своїм космосом мені не зручно, хочеться бачити його з веранди, з вікна будинку, з гойдалки… Кругом!
А тут ще й місця після весняних цибулинних, що вже давно відцвіли, досі лишалися голими. І я почала пересаджувати свої однорічники на квітники до своїх багаторічників, тим більше, що на грядці однорічні квіти росли дуже густо і їх і так, і так треба було розрідити.
Як показала практика, космея переносить пересадку чудово навіть вже з квітами. Волошка і гіпсофіла – теж. Лаватера пересаджувалася ще з бутонами, але також нормально перенесла пересадку і зацвіла, може, на тиждень пізніше тої, що не пересаджувалася.
З усіх моїх однорічників тільки матіола не дуже відреагувала на пересадку. Можливо тому, що я її посадила в горщик і там їй не дуже сподобалося.
Космею я частково також посадила у горщики, щоб була під носом біля веранди, будівництво якої якраз завершили.
Зазначу, що пересаджувала я свої однорічники в липневу спеку. Перший тиждень поливала щодня, але більше ніякого догляду вони не отримували. Правда, на космеї ближче до осені відривала квіти, що відцвіли, щоб вона не зав’язувала насіння і продовжувала цвісти.
Всі фото відкриваються у повному розмірі, якщо на них клікнути!
Моя космея радувала нас до першого серйозного заморозку – 13 жовтня. Однорічна гіпсофіла цвіте значно менше, та й дуже активно вирізалася у мене для букетів.
Лаватера також цвіла до першого заморозку, але вже у вересні стала виглядати менш декоративно, бо відцвілі суцвіття на ній я не видаляла і кущики стали не так рясно цвісти, рослина почала витрачати всі ресурси на зав’язування плодів. Волошки теж цвіли тільки в першій половині літа, зате точно насіялися по всьому саду і я думаю повилазять в найнеочікуваніших місцях цього року.
Серед однорічників, які цвіли в моєму саду торік, варто згадати ще й чорнобривці і агератум, які я купувала на базарі розсадою, щоб раніше зацвіли. Чорнобривці, коли я почала пити чай з чорнобривцями, також пересадилися від грядки з капустою ближче до кухні.
Пару кущиків вже в квітах я посадила навіть в контейнери, щоб були завжди під рукою. Повідривала нижні гілочки і вийшло цікаве деревце з чорнобривців 😊 Правда, сильний вітер якось його зламав, то ж цей експеримент вважаю не дуже вдалим.
А ось агератум мені дуже полюбився – цвів з початку літа і до того ж першого замрозку, ніякого догляду не потребував, навіть суцвіття відцвівші не відривала, але на його декоративність це не вплинуло.
До речі, цього року я планую посадити агератум поряд з капустою, бо вичитала, що його запах не переносить білокрилка. Треба перевірити 😊
Люблю всіх!
Оксана Дивисенко.