Вівсяне магазинне печиво мені не подобається зовсім. І ніколи не подобалося. А на варіант домашнього вівсяного печива звернула увагу, коли в піст шукала рецепти пісної випічки. І ось вже років з десять ці вівсяні коржики роблю дуже часто. По-перше, такі солодощі мають мало калорій. В боротьбі «за фігуру» я не можу зовсім відмовитися від солодкого, а час від часу цю боротьбу таки веду 🙂 По-друге, мій дуже перебірливий до їжі син їсть ці коржики з задоволенням. А так як в їх складі, крім цукру (якого, порівняно, небагато), абсолютно всі інгредієнти корисні для здоров’я малюків, то я намагаюся пекти вівсяне печиво якнайчастіше.
Це один з тих рецептів, з якими можна експериментувати нескінченно. По-перше, борошно можна обрати або біле пшеничне вищого ґатунку, або пшеничне цільнозернове. Звичайно, другий варіант значно кращий. Цільнозернове борошно багате на вітаміни, клітковину та інші корисні речовини, яких немає в білому борошні.
До речі, якщо ви нічого раніше не пекли з цільнозернового борошна, то цей рецепт вівсяного печива ідеально підходить для знайомства з ним. Тим більше, що на смак, як не дивно, вівсяні коржики з «темного» і білого пшеничного борошна практично однакові. А різниця в користі для здоров’я — величезна! Купити борошно з суцільнозмеленого зерна можна сьогодні практично в будь-якому супермаркеті.
По-друге, цукор. Тут також можна «погратися». Коли я в черговий раз починаю рахувати калорії (бо весна близько), роблю вівсяне печиво для себе зовсім без цукру. Точніше, замість рафінованого цукру – столова ложка меду і багато родзинок.
По-третє, добавки до вівсяного печива. Сьогодні я використала моркву і яблуко, але можна обмежитися самим яблуком чи морквою, а можна зробити печиво з гарбузом, бананом чи ананасом. Кожного разу смак буде іншим. Крім того, в тісто до цих коржиків можна додавати родзинки, арахіс, волоські горіхи, кунжут, насіння гарбуза чи соняшника і т.п., при цьому – в різних пропорціях. Так, наприклад, для сина я роблю вівсяні коржики з арахісом і кладу їх так багато, що таке печиво можна вже вважати арахісовим.
Для першого разу рекомендую скористатися наданими інгредієнтами. А далі (якщо сподобається) експериментуйте з наповнювачами, все ж витримуючи пропорцію вівсяних пластівців, борошна і фруктів/овочів:
Тремо на тертушку моркву і яблуко і змішуємо з вівсяними пластівцями і цукром. Добре перетираємо і залишаємо цю масу, як мінімум, на півгодинки. Вівсяні пластівці мають стати м’якими і клейкими. Родзинки промиваємо і замочуємо в холодній воді. Арахіс товчемо в ступці.
Через півгодини додаємо у вівсяну масу родзинки (добре віджати воду), арахіс, олію. Гарно перемішуємо. Додаємо ванілін і соду, погашену оцтом. Знову перемішуємо і поступово вводимо борошно. До речі, його може піти трохи менше чи більше. Все залежить і від борошна, і від соковитості яблука і моркви. Борошно краще підмішувати, виклавши тісто на дошку, а не в мисці.
Тісто має вийти ніжним і еластичним і липнути до рук. Якщо ви замісите занадто густе тісто, вісяне печиво буде сухим. Відщипуємо від тіста приблизно однакові частинки і формуємо майбутні коржики — спочатку ліпимо кульку, а потім її розплющуємо на долоні.
При цьому руки доведеться вмочувати у воду чи в олію, бо тісто липне до рук, і це нормально. З цих інгредієнтів у мене вийшло 12 вівсяних коржиків.
Викладаємо печиво на деко (використовуємо папір для випічки) і ставимо в духовку. Температура випікання 160°С, час — приблизно 20 хвилин. Щоб зрозуміти, що печиво готове, ви можете розламати один коржик і переконатися.
Вівсяне домашнє печиво можна їсти одразу, вийнявши з духовки, але дивним чином годин через 10-12 воно стає набагато м’якішим і ніжнішим. То ж я його називаю «печивом наступного дня». Хоча до завтра воно в нас «доживає» тільки, якщо роблю подвійну порцію.
Любителям солодких десертів хочу зізнатися, що еклери і торт «Наполеон» я люблю більше, ніж це домашнє печиво з вівсяних пластівців. Але, коли починаю перейматися зайвими сантиметрами на талії і відмовляю собі в смаколиках, то ці коржики вважаю не просто смачним, а ідеальним.
І, звичайно ж, краще пригостити дитину такими коржиками, ніж купленими в магазині.
Спробуйте! Вам сподобається!
Наталка Гурман,
ЗЕЛЕНА САДИБА.