Чому я не копаю свій город, або Як мені вдалося відмовитися від лопати

Для переважної більшості моїх знайомих ідея «не копати» звучить зовсім дико. Та що там говорити, мій чоловік теж з болем і тугою дивиться на не скопані грядки. Хоча на них все прекрасно росте та плодоносить. Тому весною я дозволяю йому що-небудь перекопати, щоб кардинально не ламати його світогляд. Поступово привчаємося: різкі зміни у звичках — не для всіх. У цій статті я поділюся своїм досвідом землеробства без постійного перекопування, можливо, і ви захочете полегшити собі життя на землі, відмовившись від лопати.

Чому я не копаю свій город, або Як мені вдалося відмовитися від лопати

Зміст:

• Огороджені грядки — перший етап на шляху до городу «без лопати»
• Усі бур’яни, рослинні та кухонні відходи — у садок та на грядки!
• Як на 4-х сотках вирощувати все, що потрібно і що хочеться?
• «Байкал-ЕМ» та скошена трава дозволили не копати нашу нову ділянку
• Ґрунт повинен бути живим!

Огороджені грядки — перший етап на шляху до городу «без лопати»

Моя система землеробства не передбачає кардинальної відмови від лопати — куди ж без неї? Я всього лише прагну до зменшення трудовитрат та «знущання» над ґрунтом. Як каже моя знайома-біолог, гола земля — ​​це нонсенс!

Не буду описувати усі варіанти, які я перепробувала на шляху до «звільнення» від лопати, оскільки це було довго і густо всіяно глузуванням консервативних близьких.

Але ось початок, поштовх, думаю, слід зазначити — огороджені грядки.

Читайте також наші матеріали:

• Як я зробила вузькі грядки і спростила собі життя;
  Високі і вузькі — або грядки «по науці.

У Хабаровському краї, де почалося моє самостійне городництво, огороджені грядки — норма, крім, звичайно, картопляних полів. Для мене (я виросла в підмосковному селі та була вихована на сформованих рівними прямокутниками грядках на чистій, без єдиної бур’янинки ділянці), видовище огороджених дошками гряд з травою між ними було диким, неестетичним та абсолютно неприйнятним. Спочатку.

Потім виявилося, що це зручно та практично:

• значно менше обробки (що при нормальному 8-годинному робочому дні, наявності сім’ї та будинку — істотний плюс);
• менше бруду, який любі родичі тягнуть в будинок, оскільки трава — не гола земля, не порошить в спеку і не липне грудками в дощ;
• зручно поливати — бортики не дають воді розтікатися;
• навесні огороджена грядка прогрівається швидше;
• вкривати таку грядку теж зручно: накинув спанбонд на сходи — ось і парник;
• і бонус для власників собак — набагато легше привчати собаку не бігати по грядках, оскільки по трав’яній доріжці між грядками пересуватися значно зручніше. Щоправда, з котами цей номер не проходить 🙂 .

Це був перший крок до зменшення перекопування. А теоретичне обґрунтування знайшлося у брошурі Сергія Дубініна «Врожайна грядка-короб». Але його технологія підготовки ґрунту мені не сподобалася — надто трудомістка.

Спочатку видовище огороджених дошками гряд з травою між ними для мене було диким та неестетичним

Усі бур’яни, рослинні та кухонні відходи — у садок та на грядки!

Двигуном подальшого прогресу, як зазвичай, виявилася лінь. Організація компостної купи якось не склалася: складати, поливати, ворушити — це ж скільки мороки! І вся виполота та підкошена трава пішла спочатку під малину, жимолость, смородину. З прошарком кухонних відходів.

Ягода стала більшою, кущі здоровішими, черв’яки для риболовлі, на радість чоловікові, різко збільшили свої демографічні показники. На наступний рік трава та бур’яни, яких не бракувало, пішли вже в грядки, під картоплю, під полуницю. Рослинам сподобалося, мені теж — зменшилася кількість бур’янів, через шар трави пробивалися тільки дуже злі.

Після цього я зважилася ще на один кардинальний крок, який викликав бурхливий протест чоловіка: відмова від підгортання картоплі. Друге підгортання (перше він відстояв) замінила товстим шаром трав’яної мульчі. Врожай вийшов не гірше, а роботи істотно менше. Бонусом на всіх замульчованих рослинах пішло зменшення поливу — під трав’яною мульчею волога зберігається довше, та ще й вранці конденсується роса.

Як на 4-х сотках вирощувати все, що потрібно і що хочеться?

І тут трапилася у моєму житті доленосна зустріч: мене познайомили з дивовижною жінкою, яка примудряється на наявних 4-х сотках вирощувати все, що потрібно, і все, що хочеться.

Я б ніколи не повірила, що так буває, але вона запросила мене до себе, і я все побачила на власні очі і почула на власні вуха.

Читайте також нашу статтю Як американці 3 тонни овочів на 4 сотках вирощують.

У землі вона копає тільки ямки для посадки великих саджанців. Для всього іншого легко розгрібає руками — кидає туди картоплю, прилаштовує бульби жоржин, маленькі поділки багаторічників, цибулини, насіння, присипає, поливає та чекає результату. Голої землі немає! Незайнятої — тільки вузькі доріжки, вкриті картоном.

Під кущами жоржин (понад два десятки сортів) прекрасно ростуть картопля та капуста, садова суниця займає весь простір під яблунями та смородиною. Є невелика ділянка суниці на відкритому просторі, але там, виявляється, ростуть нарциси і тюльпани (в серпні цього було не видно).

Морква росте з цибулею, буряк розсаджений усюди поодинці, горох та квасоля плетуться по чагарникам, які відплодоносили. Гарбузи висять на паркані. Огірки та помідори — у теплиці, впереміш з динями та кавунами. Високорослі томати – ще й на опорах, поруч з малиною.

Під кущами ростуть та цвітуть багаторічники. Виноград, лимонник, актинідія — біля стін будинку та гаража нікому не заважають. При цьому ціла сотка відведена під квіти: троянди, лілійники, лілії, аквілегії, астильби, айстри, бегонії, піретрум, дзвіночки, гладіолуси, флокси, герані….

Посадковим матеріалом вона мене постачала наступні кілька років до нашого переїзду — дякую їй! І я, разом з власними придбаннями, щільно засадила усі вільні місця на своїх 8 сотках. При цьому щорічно вона випробовує новинки і всяку екзотику. Вдома теж — все в рослинах, але це окрема тема.

Її технологія обробітку: навесні та восени уся ділянка, крім доріжок, засипається сіном, або соломою, або соєвим шротом. Протягом літа усі висмикнуті бур’яни складаються сюди ж. Тут же залишається усе бадилля та усі кухонні відходи, заквашені «Байкалом-ЕМ». Щодо цього препарату я прослухала цілу лекцію та дуже пройнялася. По ходу екскурсії я перепробувала все дозріле, і пройнялася ще сильніше.

Ось тепер я була готова НЕ КОПАТИ! Але був не готовий чоловік, і, найголовніше, була не готова земля.

Важкий суглинок, пересихає на спеці до кам’яного стану. Згадується, якось на початку садово-городньої кар’єри копала шматок ділянки під картоплю (чоловік був у від’їзді). Повне враження, що копаєш асфальт.

Кілька років мульчування травою та бур’янами, поливом розчином «Байкалу-ЕМ» я покращувала структуру ґрунту. Від підгортання картоплі вдалося відмовитися зовсім. Від перекопування грядок під все, що засаджується розсадою —  теж. І від підживлення гноєм та мінеральними добривами теж відмовилися.

Освоєння нашої нової ділянки на Кубані ми теж почали з огороджених грядок

«Байкал-ЕМ» та скошена трава дозволили не копати нашу нову ділянку

А потім ми переїхали на Кубань, в Передгір’я Кавказу. Купили будинок з майже 17-ма сотками землі і почали все спочатку. Майже все, і навіть молодий плодовий сад — тут були.

Земля — ​​важка руда (а подекуди блакитна) глина з тонким шаром наносного лісового ґрунту (змиває з навколишніх гір). Ґрунт слабкокислий, судячи з рослин, що ростуть. Величезна кількість всякої підґрунтової живності — кроти, землерийки, полівки. Я думаю, вони дуже активні — таку землю копати!

По весні ділянку під картоплю чоловік за звичкою перекопав. І кілька грядок під овочі — теж. Огородили відразу ж. Це був пробник. Невдалий. Врожай коренеплодів виріс дуже навіть так собі. А ось томати, посаджені розсадою в ямки, і вкриті травою, чудово плодоносили до осені.

Не пам’ятаю вже яким чином я натрапила на статті Н. І. Курдюмова — чудового кубанського популяризатора раціонального землеробства. Пише багато, цікаво, з гумором та дуже корисно. Прочитала «Розумний город», зробила висновки та восени ми почали робити місце для баштану.

Більше про розумний город читайте в матеріалах «Розумний» город, або Як садівнику-городнику полегшити своє життя.

Огородили ділянку 3,5 м на 2,5 м, застелили попередньо викошену ділянку картоном (меблі купували — багато залишилося), завалили скошеною травою. Для гарбуза — просто завалили травою викошену ділянку. З травою тут проблем немає, росте вона, як на дріжджах, крім посушливих періодів. Майже 17 соток своїх, сусідня покинута ділянка, зона за парканом — тільки встигай косити!

Всю траву я добре пролила настоєм «Байкалу-ЕМ», було ще досить тепло для розвитку мікроорганізмів.

Ліричний відступ: «Байкал-ЕМ» не обов’язково купувати кожен раз заново, достатньо одного придбання. А далі — конвеєр: розвести старе, можна яке забродило, варення або компот водою, додати туди препарат за рекомендацією на етикетці, закрити нещільно кришкою, нехай бродить. Через 3-4 дні настій вилити в харчові відходи, залишивши 10-ю частину, і знову залити компотом. Харчові відходи з препаратом — під трав’яні купи.

Протягом тутешньої несерйозної зими ми аналогічно зробили парничок, тільки огородили вище, грядку під батат, грядку під коренеплоди. Крім трави, туди відправляли листя, шкаралупу від горіхів, кухонні відходи, тирсу. Також будь-якої органікою закидали ділянку під картоплю і раніше скопані грядки.

Навесні, коли прочищали дренажну канаву, в парник і під картоплю висипали вийняту землю.

У грядки під батат і коренеплоди я нагрібла прілого листя зі шкаралупою з-під ліщин на сусідній покинутій ділянці. І знову — листя, скошена трава, «Байкал-ЕМ».

Навесні довелося ще терміново робити грядки під виписану полуницю. Дошки для огородження скінчилися, тому постелила картон, нанесла з річки каменів, обклала периметр, засипала знову ж прілим листям та шкаралупою з-під ліщин, додала трохи землі, збільшивши дренажну канаву.

Посадка в такі грядки дуже проста: розгрібаєш траву та листя, кладеш картоплю, засипаєш. Розгрібаєш траву та листя, висаджуєш розсаду, засипаєш.

Важче з насінням. Але тут допомогли кроти. Не дарма ж вони роблять таку титанічну роботу! Землю з кротячих куп я насипала рядками на грядки та туди садила насіння. Після появи сходів навколо маленьких рослин знову вкладала скошену траву. І так постійно в міру скошування трави та росту рослин. Влітку кухонні відходи повністю йдуть під гарбузи, кабачки, кавуни та дині.

Листя у картоплі в цьому році почало жовтіти вже на початку липня — за два місяці було 2 дощи. Поливали 1 раз. Зараз просто розгрібаємо траву та вибираємо сухі чисті бульби. Кущ та дрібну картоплю залишаю — нехай росте далі.

Баклажани та томати, навіть якщо лежать на траві, не гниють — вона ж суха зверху.

Ну, і наостанок про клумби: викопую ямки, саджу рослини, засипаю травою, укладаю картон, знову траву і зверху шишки (сосна на ділянці, забезпечує ними регулярно).

Молоду картоплю влітку ми копаємо так: просто розгрібаємо траву та вибираємо сухі чисті бульби, кущ та дрібну картоплю залишаємо — ростуть далі

Ґрунт повинен бути живим!

Те, що я бачу, проходячи повз сусідні ділянки, мені не подобається: гола суха, місцями потріскана земля, яка потребує щоденного поливу, і, найголовніше — нежива!

Родючість створюють ґрунтові мікроорганізми, яким потрібні тепло, волога, органіка для переробки та захист у вигляді живої та неживої рослинності. А на прямому сонці вони просто гинуть. Саме ґрунтові мікроорганізми переведуть корисні речовини з органіки в доступну для рослин форму та зроблять непотрібним додаткове підживлення. Треба пестити і плекати своїх крихітних помічників!

Ґрунт у нас під ногами сповнений життя, він пронизаний корінням рослин, ходами ґрунтових мешканців, насичений мікроорганізмами. Це все прижите та усталене, а ми їх — раз, і лопатою на поверхню! Вся структура порушилася, доводиться регулярно поливати, розпушувати, підживлювати.

Я вважаю, що природа за тисячоліття розробила значно більш ефективний спосіб забезпечення родючості, ніж механічні методи обробки. Може, краще повчитися в неї?

Ніколіна Тетяна,

Ботанічка.