Цвітіння форзиції для садівників завжди означало, що прийшов час для обрізування і формування троянд. Зазвичай цей процес починається раніше, але жовті «дзвіночки» вважаються основним орієнтиром. Форзиція наразі вже в повному цвіту, тож тема обрізування і формування троянд якраз на часі. Начебто про це вже багато писали і розповідали, та все одно постійно виникають питання: як правильно, як краще, а як краще саме мені? В цій статті ми проведемо віртуальну подорож садом замку Сісінгхерст, який вважається прикладом світового садового мистецтва, і особливо відомий своїми оригінальними надбаннями щодо формування і обрізування троянд. Ми теж навчимося обрізувати свої троянди так, щоб вони утворювали неймовірно пишно квітучі чагарники, як на фото з замку.
Зміст:
Фортеця Сісінгхерст (Sissinghurst) була збудована в далекому 1530 році на місті стародавньої нормандської садиби в графстві Кент на південному сході Англії. Проходимо повз безсумнівно цікаву історію замку, що охоплює століття — монархів, часи розквіту та виживання, від в’язниці до законодавця моди в садовому мистецтві. Одразу зосередимось на 1930 році, коли замок у напівзруйнованому стані був куплений дипломатом Гарольдом Ніколсоном і його дружиною письменницею Вітою Секвіл-Вест.
Поступово сім’я відновила замок і створила сад, який став взірцем ландшафтної дизайнерського думки Великобританії 20 сторіччя. Перфекціоніст за натурою Гарольд спланував простір, поділивши його в строгій геометрії, створивши його чітку структуру. Талановитий садівник Віта, тонко відчуваючи природу рослин і схиляючись до невимушених ліній, заповнювала чітко сплановані ділянки багаторічниками і чагарниками, яким була надана свобода для пишного зростання.
Старовинні цегляні будівлі, стіни, середньовічний рів, збережені власниками, визначили стиль всього саду. Додатково зведені стіни, жива загорожа з тису, грабів, самшитів, утворюють лабіринт за зразком французьких садів. В центрі саду знаходиться «коло» Гарольда – основа саду, його композиційний центр незалежно від пори року. Це круглий газон, огорожений живоплотом з тису, з чотирма симетричними проходами до прямокутних квітників, підкреслених низьким самшитовим бордюром.
Таким чином визнавчився чіткий поділ саду на «кімнати», які утворювали незалежні міні-сади, об’єднані арками і проходами. З часом сад був прикрашений арками та живоплотами з плетистих троянд. Поділ на окремі незалежні сади дозволив сміливо експерементувати з кольоровою палітрою.
На той час мати такий сад було привілеєю еліти. Саме цей сад і започаткував моду в ландшафтному дизайні на поділ саду на окремі зони-«кімнати». На відміну від звичних пейзажних англійських парків і садів, в Сісінгхерсті не має плавних переходів із одного саду в інший. Всі міні-сади індивідуальні і неповторні не тільки за формою, а і за кольоровим рішенням.
Один з найвитонченіших і найвишуканіших садів – Білий сад (The White Garden) – знаходиться саме в Сісінгхерсті. Він має чітку структуру у формі хреста, в центрі якого знаходиться павільон. Чотири прямокутники хреста розбиті на менші прямокутники, в яких хаотично посаджені рослини всіх відтінків білого: віоли, іриси, жоржини, гладіолуси, дейції. (На головному фото до цієї статті — якраз Білий сад під час цвітіння троянди на павільйоні. Внизу на фото – Білий сад в Сісінгхерсті весною.)
До 1950 року Білий сад був заповнений трояндами, але, коли вони переросли свої розміри, їх перенесли в місце, яке стало Трояндовим садом (The Rose Garden). Трояндовий сад планувався як сад витких троянд, жимолості, інжиру та винограду. І сьогодні сад має значну колекцію троянд, переважно старовинних, оскільки їх дуже полюбляла хазяйка саду. Пік цвітіння троянд приходиться на першу половину літа, в цей час сад постає в повній красі. Передують трояндам іриси, продовжують цвітіння саду клематиси, хризантеми та айстри.
Не менш відомі і, тим більше, не менш прекрасні тут створені:
Сади замку Сіссінгхерст відкрилися для публіки наприкінці 1930-х років. Віта Саквілл-Вест і Гарольд Ніколсон були останніми приватними власниками замку Сіссінгерст. Після смерті Віти в 1962 році Гарольд з синами вирішили передати любов всього її життя – сад Сіссінгхерст — під опіку Національного тресту (National Trust). І з 1967 року він почав ним опікуватися. Зараз сад відкритий для відвідувачів, тут проводяться екскурсії та різноманітні культурні заходи.
Повернімося до буденних справ і поговоримо про обрізування троянд. Як і було анонсовано, сьогодні ми звернемо зі звичного традиційного шляху і поглянемо, як цей процес відбувається у Сіссінгхерсті.
Придумали англійці, довели до бездоганності ліній японці, широко використовують американці і французи. У нас цей метод обрізки і формування троянд лише починає «засвічуватись». Хтось робить щось схоже інтуїтивно, а хтось хапається за голову: чому троянда скупо цвіте, чому квіти вгорі, чому голі «ноги»?
Основна «родзинка» методу формування троянд замку Сіссінгхерст полягає в наступному: зігнувши пагони троянди в дугу, можна отримати максимально пишне цвітіння. Вигнута гілка при цьому має відчувати напруження. В цьому положенні, як стверджують спеціалісти саду, троянда буде квітнути якнайкраще. При такому формуванні навіть голі стебла однаково привабливі, як і рясне літнє цвітіння. Це не основна, але і не другорядна думка для естетів і поціновувачів краси присадибної ділянки і ландшафту в усі сезони року. Нам є чому повчитися у англійців.
Прочистивши троянди від, як говорять англійці, «3-D» — (dead, diseased, damaged) мертві, хворі, пошкоджені — вирізавши старі непродуктивні пагони, на заміну яким кущ видасть нові, молоді та сильні, та вкоротивши гілочки другого порядку (ті, що відходять від основних, базальних) до 2-3 бруньок, приступають до формування троянд.
Високі кущові троянди, які мають сильні пагони, що гнуться неохоче «закручують» між чотирма опорами. Це можуть бути товсті гілки каштану або ліщини. Одна за одною гілки, згинаючи наскільки це можливо, кріплять до опор і між собою.
Трояндові кущі з довгими і м’якими гілками, які гнуться легко, прив’язують до декількох дуг з ліщини , встромлених навколо куща на відстані від його центру. Гілка за гілкою, просуваючись від периферії до центру куща, їх згинають дугами і прив’язують кінцями до попередніх зовнішніх гілок. Кущ ніби поступово розбирають на різні боки, роблячи парасольку чи гірку.
Троянди, які не утворюють довгі гілки, і троянди, гілки яких не гнуться, щороку сильно обрізають, стягують шпагатом і підв’язують до єдиної опори, на висоті вже обрізаного куща. Так кущі влітку не розвалюються від ваги великої кількості квітів.
Формування плетистих троянд починають з огляду простору, який відведений під троянду. Починаючи з нижніх і поступово просуваючись вгору, пагони не просто кріплять горизонтально, а згинають під напругою, що забезпечує більш пишне цвітіння і місце для нових приростів.
Наступні гілки, перебираючи одну за одною, кріплять або до стіни, або до найближчої нижньої гілки, виплітаючи мереживо, яке навіть без листя і квітів виглядає гарно. Потрібно звертати увагу, щоб гілочки були прикріплені над дротом, щоб з їх ростом вони не пошкоджувались. Розподіляючи пагони на стіні з рівномірним інтервалом, забезпечується майбутнє рівномірне цвітіння троянди.
Так само формується жива огорожа з плетистих троянд.
Так виглядають троянди з новими приростами восени (фото внизу). Наступної весни гілки знову будуть перебиратися: старі та «3-D» видалятимуться, молодші становитимуть основу і кріпитимуться до тримачів і одна до одної. Стовпи і дуги, які використовуються при цьому, також замінюють.
Головна мета обрізування троянд — формування сильного скелету куща в перші 1-2 роки його життя в саду. Тобто в перші роки вирізаємо повністю (з самого низу) все дрібне, і залишаємо лише найсильніші гілки. В кожної троянди поняття «найсильніші» — різне. В одних це товщина 1 см, в інших – 4 мм. Потім на цих найсильніших гілках виростають хороші бокові пагони і паралельно кущ дає нові базальні (ті, що йдуть від основи куща).
В подальшому при обрізуванні слід видаляти все непродуктивне, дрібре знизу (але вже не настільки прискіпливо, як у перші роки), хворе, пошкоджене. Це основні моменти при обрізуванні, які застосовуються до всіх троянд. Далі процес звужується і подальші дії будуть залежати від групи, до якої належить троянда (виткі троянди, шраби, флорибунди, чайно-гібридні, грунтопокривні, мініатюрні).
Важливо: досвідчені садівники радять обрізати троянди навесні. Саме тоді видно, як перезимувала троянда, які гілочки збереглися, які підмерзли — більше поле для дій і вибір. Але досвідчений садівник може обрізати свої троянди і під зиму — для зручнішого укриття. Якщо троянд багато, а зараз в нього вивільнився час, а троянди вже дорослі, витривалі — стерплять. Це буде такий собі «чорновичок», бо навесні знову обхід, секатор і «хірургічне втручання».
Хоча на вітчизняних просторах широкому загалу популярний у світі метод формування троянд замку Сісінгхерста маловідомий, а україномовної інформації в доступі, взагалі, як кажуть, ніц, все ж процеси інтеграції і глобалізації властиві і садівництву. Натхненні цікавим і незвичним підходом українські трояндарі вже пробують «скрутити в бублики» свої трояндові кущі.
Правда, процес цей не надто швидкий, але воно того варте. Надавши цьому процесу українського колориту, підспівуючи хто «Черемшину», хто «Ой, у лузі», ми кинулися в бій за щедре, вибухове квітування троянд. Що з того вийде побачимо: прем’єра відбудеться вже незабаром! А поки прошу, ми старались!
Перші висновки про ефективність методу замку Сісінгхерст щодо формування троянд дивіться в нашій статті Гнути чи ні? Перші висновки про альтернативний метод формування троянд.
«Spirit of Freedom виявилася однією із самих покірних», — Анна Лучик.
Тетяна Михайлюк — про свою троянду Baron Giraud de L`Ain: «На Польці я порізала бічні пагони на дві-три бруньки. На Бароні Жіро де Л‘Ені я собі не можу таке дозволити, тому тим «бубликом» можна лякати естетів і доводити до сказу перфекціоністів».
Покажу і свою троянду Polka (клаймбер). Як я її розібрала мене влаштовує – з палками треба щось робити…
День роботи з перервами на дрімоту – і моє перше мереживо з Dorothy Perkins (рамблер) готове 🙂
«Її (троянду Souvenir du Docteur Jamain ) обов’язково потрібно дугою розкладати для рясного цвітіння і зберігати минулорічні пагони», — Оксана Гайова.
P.S. Відомий своєю красою та різноманітністю сад Сісінгхерст є одним із найкрасивіших садів Англії . Складне та інтригуюче минуле також внесло свою долю до незгасаючої уваги навколо замку, саду та володарів Сісінгхерста. Фільми, книги, долі попадають в його орбіту…
Захопишись всім, що пов’язано з цим місцем, дізнаюсь, що є фільм «Віта і Вірджинія» про романтичні відносини між господинею замку і її… подругою! А ще деякі джерела стверджують, що в кожного з членів подружжя був щонайменше один одностатевий зв’язок. Але при цьому вони були створені один для одного і жили своєю родиною, синами і садом… В мене теж піднялися брови… Така дружна сім’я. І, о, доля!
Дзвонить мені днями книжковий інтернет-магазин повідомити, що сьогодні останній день для замовлення. Я питаю чи є Вірджинія Вульф «Орландо». Є. Ура! Я буду читати роман, списаний з життя сім’ї Віти і Гарольда Вірджинією (коханкою Віти)!
А ми з вами говорили про обрізування троянд і можливість взяти з них максимум, зробивши для них свій мінімум.
Троянд вам, садів, книг, затишку і здорових відносин! До зустрічі в Сісінгхерсті. Ми ще сюди обов’язково прийдемо: ми ж тут ще не походили!
Вікторія Кононенко,
ЗЕЛЕНА САДИБА.