Гіпсофіла в саду — особливості вирощування і використання в дизайні

Я настільки звикла сприймати гіпсофілу, як частину букетних композицій, що кілька років назад була трохи здивована, зрозумівши, що цей невибагливий багаторічник можна запросто вирощувати у своєму саду. При цьому зовсім не для букетів (хоча сухоцвіти виходять з неї надзвичайні!), а, в першу чергу, для краси саду і квітників. Ніжна, невагома, мереживна гіпсофіла приносить світло в будь-який куточок саду, надає витонченості квітникам з багаторічниками, а особливо мені імпонує в партнерстві з трояндами. Про гіпсофілу в саду і буде ця стаття.

Гіпсофіла в саду — особливості вирощування і використання в дизайні

Види гіпсофіли

Лещиця, лищиця, перекотиполе — традиційні українські назви цієї рослини. Ми будемо в цій статті називати її гіпсофілою (Gypsophila), згідно з її ботанічною латинською назвою.

Як каже Вікіпедіє, є близько 150 видів роду Гіпсофіла. В цій статті згадаємо тільки найпопулярніші.

Гіпсофілу повзучу (Gypsophila repens) ще називають альпійською гіпсофілою. Приблизно 20 см висотою в ширину вона розростається до 30-50 см. Це ефектний грунтопокривний багаторічний вид, який до того ж дуже невибагливий.

Найбільш відомий серед однорічних гіпсофіл – гіпсофіла морова, або лищиця польова (Gypsophila muralis). «Гіпсі» — популярний сорт цього виду часто використовується для контейнерного озеленення, а на Заході його дуже полюбляють флористи для створення весільних букетів. Ця гіпсофіла має розгалужені стебла висотою до 15 см, які рясно цвітуть дрібненькими білими квітами все літо.

Але найбільше в пошані у флористів багаторічна гіпсофіла волотиста (Gypsophila paniculata), яка в дорослому віці може вирости до 1,2 м в ширину і висоту та утворити величезний пухнастий шар з білих дрібних квіточок. При цьому її стрижневий корінь заглиблюється в землю на кілька метрів. Про що це говорить? Правильно – доросла гіпсофіла не принесе клопотів у вигляді регулярного поливу. Вона забезпечить себе вологою сама навіть у дуже посушливі періоди.

Всі види та сорти і багаторічної, і однорічної гіпсофіли мають скромне дрібне і рідке листя, яке розташоване переважно біля основи рослини. В деяких сортів листки мають фіолетове чи пурпурове забарвлення. Та і квіти гіпсофіли насправді не дуже ефектні самі по собі – дрібні, біленькі, а в деяких сортів рожеві або світло-фіолетові, простої чи махрової форми, вони справляють враження тільки тому, що їх багато. Дуже багато! Це як лаванда – одне суцвіття дуже скромне на вигляд, але букет чи лавандове поле – це вже щось надзвичайне!

Квіточки гіпсофіли мають приємний аромат, тому їх полюбляють комахи.

Читайте також нашу статтю про вирощування вербени бонарської. Це настільки графічна і структурна рослина, що в неї неможливо не закохатися!

Читайте також про однорічну гіпсофілу в статті Однорічні квіти в моєму саду минулого сезону.

Гіпсофіла в дизайні саду

Якщо ви поселите цю рослину у своєму саду, ви матимете чудового партнера для багаторічників, що цвітуть весною, або недовго влітку, бо гіпсофіла цвіте з початку літа до осені й своїм пишним святковим виглядом відтягне на себе всю увагу.

Крім того, її варто посадити поряд з ехінацеєю, півоніями, трояндами… Всі рослини з великими квітами дрібна, повітряна і мереживна гіпсофіла буде вигідно підкреслювати.

Гіпсофіла швидко розростається і здатна утворити, якщо ви їй дозволите, пишні килими чи ефектні зарості в сонячних ділянках саду.

Відомо, що в Північну Америку гіпсофіла потрапила в 1800 році, як декоративна рослина. Згодом вона перетворилася на бур’ян, бо швидко заселила дикі ландшафти. На сьогодні приблизно 80% рослинності дикої природи на північному заході штату Мічіган – це виключно перекотиполе. Але для України – це «рідна» рослина, має своїх шкідників і хвороби, і легко контролюється в саду.

Гіпсофіла – чудовий партнер для квітучих і трав’янисто-листяних багаторічників

Як вирощувати гіпсофілу?

Цій рослині сподобаються найсонячніші місця вашого саду. Гіпсофіла не любить кислі ґрунти, то ж при посадці саджанців у цьому випадку треба обов’язково додавати попіл або доломітове борошно в лунку і вносити ці речовини кілька разів за сезон в прикореневу зону рослини. На важких і багатих на органіку ґрунтах гіпсофіла теж росте погано, а часто взимку гине від вимокання.

Гіпсофіла схожа в агротехніці з лавандою – не любить надлишок добрив і води, тому підживлювати гіпсофілу краще тільки попелом (максимум, 2-3 рази за сезон), який разом буде і розкислювати ґрунт.

Якщо пагони рослини всередині літа починають рости в різні боки, і перекотиполе втрачає елегантний вигляд, квітку можна обрізати. Такий прийом ще й пришвидшить другу хвилю цвітіння, яка триватиме до осені.

Високорослі сорти гіпсофіли можуть вимагати підв’язки.

Багаторічна гіпсофіла не вимагає поділу дорослих кущів. Її коренева система легко пошкоджується, тому поділки приживаються дуже важко і часто гинуть. Розміри рослини краще контролювати обрізуванням лишніх пагонів.

Перекотиполе – невибаглива рослина, але її можуть атакувати шкідники та хвороби. Так, наприклад, їй приносить неприємності борошниста роса. Але якщо посадити рослини так, щоб повітря легко обдувало їх з усіх боків, і поливати за необхідності тільки під корінь, цього можна уникнути.

Поселити гіпсофілу у своєму саду найпростіше, придбавши готові саджанці, які зацвітуть в рік посадки, або, в крайньому разі, на наступний рік. Посіяні насінням гіпсофіли зацвітають лише через кілька років.

Натхнення!

Оксана Дивисенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.