Коли я читаю в соціальних мережах коментарі під постом «Люди добрі, як знищити портулак?», де радять поливати землю сумішшю гербіцидів, мені хочеться і плакати, і сміятися одночасно. Плакати, бо використовувати такі засоби заради того, щоб викорінити бур’ян, це злочин. В першу чергу, перед самим собою і своїм садом-городом. Я вже мовчу про екологію в цілому, бо хіба таких коментаторів це хвилює? Сміюся, бо скільки ж зусиль ті самі «порадники» докладають, щоб виростити бализік, кінзу, шпинат, салат… Та будь-яку іншу, так звану, культурну зелень. Посіяти, поливати, прополювати… А портулак, який не менш смачний і корисний «звичайної» зелені (а в більшості випадках – і більше), росте сам по собі. А ви його – гербіцидами! В цій статті розкажу, чому можна і треба їсти портулак городній (рецепти, якими поділюся, вже стали постійними на моїй «літній» кухні).
Зміст:
Правду кажучи, я тільки цього року почала їсти портулак городній (Portulaca oleracea). Не тому, що раніше не вірила в доцільність його вживання, просто на попередній ділянці його у мене не було. Зовсім. Ну, а на базарі чи в супермаркеті цю рослину у нас, звичайно, не купиш. Думаю, поки. Бо портулак вже давно вирощується як овочева культура в Європі (у Франції та Італії його полюбляють особливо), на Кавказі і в Середній Азії. То ж коли на новій ділянці я звернула увагу на його появу, «ужас-ужас» в моїй голові не проскочило, бо я вже була підкована теоретично.
Почав рости портулак не в плодовому саду, де ґрунт – під дерниною із пирію, щавлю і осоки, а на оброблених мною грядках. До того, як він проявився, я вже була близько знайома з вище перерахованими бур’янами. І сьогодні, коли вже знаю особисто і портулак, можу стверджувати, що, порівняно з щавлем, осокою і пирієм, портулак – «невинний хлопчик». М’якенький, кучерявий, виривати з землі – саме задоволення, бо скільки там того корінчика…
А тепер згадайте, яких зусиль треба докласти, щоб витягнути з землі коріння пирію? А осоки? А ви бачили, яке коріння у щавлю кислого (Rumex acetosa)? Та витягнути його з землі за раз не у кожного здорового дядька вийде! Власне, де ростуть ці бур’яни (та, мабуть, і багато інших, я назвала тільки ті, що панують на моїй ділянці), у портулака немає ніяких шансів. І надземна, і коренева частина більш агресивних бур’янів просто не дадуть йому розвиватися.
Зате якщо ви турботливо почистили землю від всіх бур’янів і засіяли грядку культурними рослинами, надзвичайно живуче насіння портулаку, яке «спало» до цього під шаром ґрунту, отримає шанс на життя. І, як правило, раніше за посіяні культури на поверхні почнуть з’являтися красиві малюсінькі листочки портулаку.
Так було і в моєму випадку. Посіяні рукола, салат і кінза росли дуже неохоче, але, випереджаючи їх, почав розвиватися портулак. Треба зізнатися, що весною мені було зовсім не до городини – нова мало засаджена ділянка змушувала вирішувати глобальні задачі по її озелененню. А всередині червня ми всією родиною поїхали на відпочинок до моря. На два тижні. Повернувшись в перших числах липня я зрозуміла, що літо в розпалі, а з корисної зелені в мене на городі тільки… портулак. Бо все посіяне і пару разів прополоте від портулаку за нашу відпустку благополучно засохло.
Перш ніж посмажити свою першу яєшню з портулаком, детально розібралася, чому цей бур’ян такий корисний і як краще його з’їсти. Тепер можу своїм досвідом споживання портулаку поділитися.
Почну з того, що портулак – рослинне і безкоштовне джерело Омега-3 жирних кислот. Вміст альфа-лінолевої кислоти в свіжій зелені портулаку більше, ніж у морепродуктах!
Крім того:
І це далеко не повний список цілющих властивостей «страшного бур’яну». Рослина багата на вітаміни С, РР, А і бета-каротин, клітковину і рослинний білок. Цинк, селен, залізо і калій також входять до його складу.
А як же «ложка дьогтю»? Є вона і в портулака. Обережно вживати цю рослину треба людям з високим тиском і схильністю до судом. Обережно – не значить, не їсти зовсім! Просто пробувати обережно — не кілограмами! Врешті-решт, практично всі рослинні продукти мають ті чи інші протипоказання.
Читайте також про надзвичайні лікувальні властивості пирію повзучого.
Про те, чому треба їсти, розказала. Тепер – рецепти страв з використанням зелені портулака городнього.
Взагалі, найкорисніше їсти портулак у свіжому вигляді. Спочатку я попробувала його пожувати прямо на грядці. Кислуватий. В міру. Соковита м’ясиста текстура. Запах? Портулак – не ароматна зелень. Це овоч. Практично не пахне. Загалом жувати його було якось незвично. Тому я нарвала добрий пучок і пішла смажити яєшню.
Все дуже просто – підсмажуєте дрібно порізану цибулю разом з подрібненим портулаком на сковорідці, заливаєте цю зажарку двома яйцями (я розмішала їх до однорідної маси) і смажите кілька хвилин під кришкою.
Яєшня з портулаком на смак… як яєшня) Можна подумати, що вона зі шпинатом. Бо зелень якась є, а що за воно – незрозуміло. Портулак, взагалі, ідеально поєднується зі смаженою цибулею. Запам’ятайте це! Бо його можна використовувати практично у всіх стравах, де є смажена цибулька. Смажите їх разом і маєте собі щастя!
Запіканка з зелені — рецепт, де в якості начинки можна використати і портулак.
Читайте також про ще один «надокучливий бур’ян» і користь його споживання — про рослину амарант, або щирицю.
Якщо жувати портулак просто так якось незвично, то у салатах зі свіжих овочів – це цілком нормально і смачно! Я експериментувала по-всякому. На фото — салат зі свіжих помідорів, перцю болгарського, зеленої цибулі, базиліку і портулаку городнього (рецепт цього салату містить в інгредієнтах сметанку для заправки, але можна використати для цього і йогурт, і олію).
Коли їси салат зі свіжим портулаком, відчуваєш нотку чогось нового, але не розумієш, що це. Мені його смак в свіжому вигляді у салатах нагадує трохи кінзу. Ледь-ледь… Бо здається, що її поклали в салат замало, але вона там є.
До речі, з заправками з олії, сметани, йогурту (та навіть майонезу!) вітаміни Е, К і каротиноїди, яких повно в портулаку, засвоюються в рази краще.
Запікаємо в духовці чи мультиварці пару баклажанів і перчин. Зелену цибулю, портулак і базилік (пропорції – довільні, я беру портулаку і цибулі приблизно однакову кількість, базиліку – в два рази менше) миємо і подрібнюємо ножем. Фету ріжемо невеликими кубиками.
Всі інгредієнти перемішуємо і додаємо відварений попередньо… булгур! Це може бути і рис, і гречка, і будь-яка крупа, що залишилася, наприклад, з минулої вечері. Солимо, перчимо, заправляємо оливковою олією і соєвим соусом. Можна додати часник, за бажання.
Такий рецепт салату з портулаку городнього може стати повноцінною вечерею для тих, хто худне. І корисною! Інгредієнти можна замінювати і доповнювати на свій смак. Портулак – не чіпати!))
Відмінне поєднання смаженої цибулі з портулаком дозволяє готувати з ним безліч улюблених страв. Я все літо робила з ним сочевицю за цим рецептом. Єдина відмінність – додавала при смаженні цибулі і моркви подрібнений портулак.
А далі все за стандартним рецептом: обсмажуємо овочі з портулаком, додаємо сочевицю, заливаємо водою і варимо хвилин 10. Потім додаємо спеції, часник і сметанку – ще 5 хвилин томимо на невеликому вогні.
Читайте також що приготувати з кульбаби у статті за посиланням.
Смажити будь-які гриби можна не тільки з цибулькою, а й з портулаком. Миємо і подрібнюємо його зелень (занадто товсті стебла можна прибрати), підсмажуємо з цибулькою, додаємо гриби, наприклад, печериці, і тушимо в сметані…
Дорогі читачі! Повірте, коли ви почнете ставитися до портулаку як до їжі, його раптом стане у вас в садку і на городі зовсім небагато. І ви побачите його у всій красі! В цій статті я описала ті рецепти страв з портулаку городнього, які особисто використовувала впродовж цього літа. Насправді, рецептів з ним безліч! Так, наприклад, в Італії популярний соус з портулаком на кшталт песто, в кавказській кухні — маринований портулак (дандур). До речі, можливо, ви вже портулак і куштували. Наприклад, на відпочинку в Туреччині, де його подають в тушеному вигляді.
Сьогодні сортовий портулак продається на прилавках магазинів багатьох країн поряд зі звичними нам салатами, руколою і Ко. Вірю, що незабаром і в наших супермаркетах можна буде придбати дбайливо вирощений фермерами портулак. А у вас він сам по собі росте на городі!
При цьому, науково доведений факт – всі дикороси в рази корисніші за культурні рослини. Вирощений в культурі портулак городній, рецепти з яким ви тепер знаєте, ніколи не буде таким корисним, як той, що пробивається через асфальт біля вашої альтанки. До речі, я прекрасно уживаюся з щавлем по всій ділянці. Мабуть, мені б більше подобалося, якби його не було, але це я поселилася там, де він завжди ріс. Зате у мене тепер є щавель на борщ і вареники, а для гортензій і лохини – безкоштовна і надзвичайно потрібна мульча. Ну, хіба можна на нього сердитися? Не подумайте, що наш сад заріс щавлем, чоловік вправно раз на два тижні влітку косить всю територію. Щавель це стримує, але він не ображається, росте знову…
Сподіваюся, що ця стаття хоч трошки змінить негативне ставлення до бур’янів, що живуть у вашому саду. Скільки б ви не виривали і не травили портулак, він знову виросте, або його замінять інші, більш агресивні бур’яни. Бо, знаєте що? Це не вони у вас ростуть, а ви разом зі своїми рослинами захопили їх землю! І поки ви не навчитеся з ними уживатися, не буде вам спокою! Бо вони – природа! А природа завжди повертається туди, звідки її вигнала людина, в поті чола окультурюючи «свою територію»… Залиште хоч на один сезон свій сад без нагляду і переконаєтеся, що він — не ваш. Ви були тут в гостях…
Оксана Дивисенко,
ЗЕЛЕНА САДИБА.