От про що вам скаже назва «щириця»? Дайте, вгадаю! Як її позбутися, буде першою думкою. Це ви вже потім згадаєте, що цей невмирущий бур’ян входить у «віники» для закваски огірочків та томатів, бо без нього ті самі огірки можуть стати м’якими наче жабенята. Може, прийде на думку і те, що велетні з зеленими або темно-червоними хвостами у деяких палісадниках — то є теж амаранти, тільки «породні». Але що ця рослина пережила декілька цивілізацій за історію свого існування (мінімальний вік 4 000 років культивування, а скільки до?), була переслідувана інквізицією за релігійною ознакою, ви, взагалі, навряд чи знаєте. Як і про поживні властивості амаранту. А це ж – головне! Саме з годування людей починала свою історію щириця й схоже на те, що має вона такі ж самі плани на майбутнє. Не ми на неї, зауважте, а вона на нас. Пшеницю ще не вирощували, а щириця вже була хлібом. Маємо повагу та нумо знайомитися з цим дивом природи ближче!

Рослина щириця, фото

Амарант, або щириця — рослина, яку варто вирощувати

Амарант — користь і хімічний склад

Назва амарант в перекладі з грецької означає: «а» – не, «марайно» – в’янути, «антхос» – квітка. В Індії та Південній Америці відома під назвою кивіча (Kiwicha). Видів цієї нев’янучої рослини більше ніж 100. Походить вона з Південної Америки, де була хлібом та священною рослиною ацтеків, та звідки розійшлася майже у всі куточки світу завдяки довгим строкам виживання насіння та відносній невибагливості. Ще б пак — насіння амаранту зберігає життєздатність до 40 років. Таке можна у спадок нащадкам залишати, але вивести з присадибної ділянки назавжди — ніколи!

Індіанці дуже практичні у своїх віруваннях, тож не просто так шанували щирицю, а тому, що їжа з неї надавала стільки життєвих сил, що щоденне вживання амаранту було шляхом (звісно за версією індіанців) до стану супер-людини, всесильної та непереможної.

Це зараз ми, спираючись на наукові дослідження, можемо стверджувати: так, вони мали рацію, бо насіння амаранту дуже багате білком, особливо лізином — найважливішою, незамінною амінокислотою для судин та імунітету. Воно не містить глютену, що робить його дієтичним продуктом для людей, хворих на целіакію. Масло амаранту (не більше 10% у насінні), багате на сквален, вітаміни Д та Е, за своєю цінністю перевищує обліпихове та має безліч лікувальних властивостей. У листі багато білку, вітаміну А (бета-каротин), вітамінів групи B (тіамін, рібофлавін, ніацин, пантотенова кислота, піридоксін, фолієва кислота, холін), вітамін С, витамін Е, мікроелементів: калію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, міді, селену та цинку.

Попре все це, сучасні дієтологи не радять людям з проблемами ШКТ  занадто захоплюватися стравами з амаранту. Все добре в міру.

Рослина амарант, фото

Щириця звичайна, або загнута (Amaranthus retroflexus)

Як вирощувати рослину амарант?

В Україні налічується близько 12 видів цієї рослини. Та, з якою ми зазвичай несамовито боремося, має назву щириця звичайна, або загнута (Amaranthus retroflexus). Вона, як і її «племінні» сестри є однорічною рослиною, полюбляє родючі не кислі ґрунти, теплолюбна, сходить за температури +8…+10°C. Найприємнішою для неї є температура повітря +35°C, але перепади між денною та нічною температурою витримує. Молоді сходи бояться приморозків.

Невимоглива щириця до вологи (хоча й красивіша, коли її поливають), стійка до спеки та посухи. Це стосується й умовно декоративних (вже з’ясували, що краса поживній цінності не заважає) видів амаранту:

  • амарант зелений (Amaranthus viridis),
  • амарант хвостатий (Amaranthus caudatus),
  • щириця кривава (Amaranthus cruentus),
  • щириця біла (Amaranthus albus) та ін.

Вирощування щириці розсадою

Початок квітня — найкращій час сіяти амарант на розсаду. Висівають насіння по поверхні зволоженого ґрунту та притрушують невеликим шаром зверху (не більше 1 мм), накривають плівкою та ставлять у тепле (не менше 10 градусів) без стрибків температури місце. Сходи зазвичай з’являються на 7-11 день, після чого плівку можна поступово (починаючи з провітрювання) знімати.

Як тільки на сходах з’являться перші 1-2 справжніх листка — їх пікірують в окремі горщики. Висадку у відкритий ґрунт можна проводити, коли мине загроза приморозків та земля прогріється вище 10 градусів.

З усією своєю невибагливістю, щириця не любить, коли її пересаджують, тож при висадці у ґрунт будьте уважні та обережні, краще виймати та саджати з грудкою землі, у якій вона росла.

Посів амаранту у відкритий грунт

Другий варіант завести у себе амарант — посіяти одразу до відкритого ґрунту. Тут слід дочекатися, поки мине загроза приморозків та земля прогріється хоча б до 8 градусів тепла. Насінини заглиблюють не більше, ніж на 1,5 см, відстань між ними залежить від запланованого використання: щоб отримати молоду зелень, саджаємо на відстані між рослинами та рядками від 15 до 20 см, або від 50 до 70 см, коли ви плануєте збирати насіння та квіти.

Найвідповідальнішим у догляді є перший місяць. У цей час рослина потребує вологи, пухкого поживного (можна додавати добрива) ґрунту та відсутності бур’янів. Далі щириця почне активно рости й потребуватиме лише своєчасного поливу.

Для збору насіння суцвіття зрізають за тиждень до повної стиглості та досушують вдома (в іншому випадку вони просто повисипаються самі).

Не раджу свіже зібране насіння сіяти одразу ж наступного року, краще витримати два роки (воно проходить стан спокою упродовж 8 місяців й може не зійти або мати слабку енергетику схожості).

Сходи амаранту

Сходи амаранту

Що приготувати з амаранту?

Навряд у когось виникнуть проблеми з вирощуванням амаранту, тож час переходити до смачного та корисного. Що можна приготувати з амаранту? Зелень — супи, салати та все те, що ви за звичаєм робите зі шпинату. Насіння — каша, закуски та борошно, з якого вже хоч торти, хоч хліб або коржики. До речі, амарантове борошно не містить глютену, тож за відсутності протипоказань щодо вживання цього білка та для «звичності» тіста в нього додають пшеничне борошно. Але як дієтичний продукт воно теж самодостатнє.

Багато джерел радять для покращення смакових якостей насіння щириці перед вживанням трохи обсмажити. Чесно скажу — не куштувала обсмаженого. Необсмажене, воно має трохи горіховий присмак (може здалося, але й солодкуватий також), як на мене, схожий зі шпинатовим.

Читайте також нашу статтю 8 нових корисних продуктів на моїй кухні.

Рецепт каші з насіння щириці

Пропорції: 1 частина насіння на 2 частини води. Сіль, спеції, масло та інше — собі до смаку. Амарант промити під проточною водою (беріть дуже дрібне сито, щоб насінинки не проскакували крізь отвори). Залити водою та варити близько пів години після закипання під кришкою, помішуючи. За потреби можна додати потроху гарячої води. Відставити з вогню та дати настоятися впродовж 5-10 хвилин. Все — готово. Далі можна як звичайну кашу вживати, або додавати до салатів (як рис), або все, на що вистачить уяви та фантазії.

Рецепт каші з амаранту

Каша з насіння амаранту — чудовий початок дня

Хліб з амарантового борошна

Нам знадобляться наступні інгредієнти:

  • амарантове борошно 100-150 грамів (співвідношення з пшеничним можна змінювати),
  • висівки — 30-50 грамів,
  • пшеничне борошно — приблизно 300-350 грамів,
  • вода — 350 мл,
  • дріжджі сухі — 2-3 ч. ложки,
  • олія рослинна — 2-3 столових ложки.

З’єднати борошно, висівки, сіль, цукор та дріжджі, додати воду та олію. Замісити однорідне тісто. Поставити під рушником підходити у тепле місце, час від часу обминати. Через 3 години тісто буде готове до випікання. Перекладаємо у змащену олією форму та даємо ще раз піднятися (приблизно 20-30 хвилин), ставимо до розігрітої до 220 градусів духовки та випікаємо 35 хвилин. Намагайтеся не робити великі хлібини, щоб хліб з амарантом мав змогу добре пропектися всередині.

Хліб з амаранту, фото

Хліб з амарантового борошна

Торт з амаранту

Торт з амаранту може вживатися людьми з непереносимістю глютену.

Інгредієнти для основи:

  • 200-250 грамів темного (чорного) шоколаду,
  • 200-250 грамів вершкового масла,
  • 1+ склянка цукру,
  • 1 склянка амарантового борошна,
  • 6 яєць,
  • ванілін,
  • сіль.

Розігріти духовку до 150 градусів, розтопити шоколад та масло, перемішуючи до отримання однорідної маси, дати їй трохи охолонути. Окремо збити цукор з яйцями так, щоб об’єм піни збільшився вдвічі. Додати ванілін та сіль. Далі змішати отриману яєчно-цукрову масу з шоколадною, додати амарантове борошно та вимішати до однорідності. Влити до змащенної олією форми та випікати протягом 40-45 хвилин (можна під час випікання струшувати форму. Перед розрізанням коржу треба дати охолонути. Далі — крем за вашим смаком.

Читайте також нашу статтю Портулак — реабілітація. Як і для чого їсти?

Споживання насіння амаранту

Також споживають пророщене насіння: подрібнюють блендером паростки до стану пасти, додають трохи меду й вживають у якості «вітамінки».

Ще з насіння роблять міні поп-корн: на протерту серветкою з олією пательню кидають невеликими порціями насіння, тримають до повного розривання. Далі змішують з медом та молоком. Виходить непоганий сніданок.

Насіння амаранту, фото

Насіння амаранту

Як їсти зелень щириці?

Зелень щириці присутня майже у всіх світових кухнях: грецькій, азійській, італійській та інших. Її додають до страв з сиром та омлетів, вживають у салатах свіжими та варять у супах, вона добре поєднується зі стравами з риби.

До супів зелень амаранту додають за 15-20 хвилин до кінця варки. До омлетів можна додавати як бланшований у підсоленій воді так і дрібно різаний свіжий амарант. Смачним буде також тушкований амарант, для чого його ненадовго занурюють у окріп, потім ріжуть та додають до вже обсмаженої у олії цибулі з вершками або сметаною, доводять до готовності 10 хвилин, кладуть спеції або свіжі пряно-ароматичні трави за смаком. Смажена та тушкована зелень за рецептом звичайної тушкованої капусти дуже непогано виглядає у пиріжках.

Ну й на сам кінець популярний та швидкий у приготуванні грецький салат Вліта ( Bλήτα — «щириця») з зелені щириці. Пів кілограма найсвіжішої зелені амаранту, половина свіжої дрібно порізаної цибулини, трохи соку лимона та оливкової олії, сіль та свіжий перець.

Листя амаранту разом з стеблами помістити до киплячої води на 10 хвилин, вийняти, дати стекти воді та охолодити. Нарізати, викласти на тарілку, посипати подрібненою цибулею, полити соком лимону та, не шкодуючи, оливковою олією, додати сіль та свіжий перець.

Ну й те, з чого я починала — додавання щириці до консервації значно покращує смак останньої, але про це, мабуть, і так всі знали.

Тож фантазуйте та діліться власними рецептами з щириці-амаранту та додатковим досвідом використання.

Смачного вам та корисного!

Оля Юхимівна,

ЗЕЛЕНА САДИБА.