Пастернак посівний — корисні властивості та їх використання

Білі корені та жовті квіточки з доволі декоративним мережевим листям — що ми знаємо про пастернак, окрім незамінності цього кореня у борщі та спорідненості з селерою та петрушкою? Пастернак посівний — унікальна лікарська рослина, багато властивостей якої вже доведені науковою медициною. В цій статті розповім про свою історію знайомства з пастернаком та про те, як використовувати цілющі відвари та настої на основі цієї рослини.

пастернак посівний

Пастернак посівний як лікарська рослина

Моє знайомство з диким пастернаком

Напевне, спочатку я розповім про рослину, назву якої я шукала десь років п’ять. А діло було так: мені довірили собаку, який мав діагностоване захворювання підшлункової залози. За дотримання дієти все було гаразд. Але біда в тому, що він не гребував красти зі столу, тож час від часу отримував загострення своєї хвороби.

Шкода, та розмовляти вони не вміють, тож пес (який зазвичай був дуже слухняним, але коли болить — чого тільки собі не дозволиш заради полегшення) з усіх можливих сил тягнув мене у хащі якогось бур’яну й починав несамовито його жерти. От прямо як козеня: відривав листя та трохи подрібнюючи ковтав.

Ну гаразд, роблять вони таке, щоб почистити шлунок, але далі мало б відбутися блювання, а тут ні! Наївшись досхочу, він задоволеним йшов домів й забував про те, що треба лежати та стогнати, себто відпускали його неприємні відчуття. Та й рослина дивна, досі я не бачила, щоб пси таке їли…

Одного разу, коли йому було ну дуже зле, я ризикнула сама вийти та насмикати листя отої рослини (бо я взагалі навіть не здогадувалася, що бур’ян, який росте на кожному метрі посеред міста, є смачною та ще й лікарською рослиною) й принести страждальцю, який відмовлявся вже навіть м’ясо їсти.

Ви б бачили, як він те листя смакував! І, так, настало очікуване полегшення, повернувся апетит разом з добрим настроєм до собаки. От з цього місця й почалися мої допити всіх знайомих: «що воно таке, що цвіте схоже на кріп, але точно не він», зі стовідсотковою впевненістю, що рослина не з простих й має дуже позитивний вплив на підшлункову, а як не має, то точно знімає симптоми та біль.

Знайшла назву не зовсім випадково, але ж то скільки часу знадобилося, щоб жити з питанням й бачити кожен рік «невідоме, але лікарське» те зілля, — натрапила на дозріле насіння й потерла у руці. Тут сумнівів не було, ну дуже характерний та не дуже приємний, щоправда, запах. Такий самий, як у насіння пастернаку!

Про що говорить назва рослини — пастернак посівний?

Інтернет-пошук і все вирішилося в одну мить — це був дикий пастернак, або пастернак посівний, або городній, або звичайний (Pastinaca sativa). Я залишу вченим суперечки з приводу етимології назви, бо маємо дві версії. Одна походить від ‘pastino’ й перекладається щось на кшталт «підготувати землю під висадку винограду». Друга, яку я особисто вважаю найімовірнішою, походить від ‘pastus’ — «їжа» (пасти, пасовиська, пастися… от десь поруч). Специфічний же епітет ‘sativa’ означає «посіяний» й додається до багатьох назв рослин.

Чому саме так, чому «їжа»? Бо занадто довго ця рослина слугувала живим істотам (людина теж до них належить) їжею. Простою, готовою, корисною й цілющою. Цьому не суперечить також те, що насіння пастренака знайдено в розкопках доби неоліту на території сучасної Швейцарії, та те, що пізніше монахи вирощували його на своїх аптекарських городах на території сучасної Данії, починаючи з 1172 року.

Про використання кореня пастернаку в кулінарії читайте в нашій статті.

Лікарські властивості пастернаку

Хоча саме монахам та монахиням не рекомендували до вжитку пастернак, зважаючи на його здатність підвищувати лібідо та потенцію. Лікарі тих часів призначали порошок з коренів при діареї та зубному болю.

Переходимо до лікарських властивостей пастернаку, як дикого, так і звичного городнього. Джерела іноді суперечать одне одному щодо впливу цієї рослини на організм (як от його рекомендують людям з діабетом, але забороняють собакам з таким самим захворюванням). Але сходяться у таких речах:

  • Пастернак посівний має заспокійливий ефект та знімає коліки (шлункові, печінкові та нирок) та спазми (кишківнику, судин);
  • Позитивно впливає на чоловіче здоров’я;
  • Покращує травлення;
  • Дуже рекомендований при серцево-судинних захворюваннях, гіпертонії та ожирінні (увага! Не промерзлі корені);
  • Має сечогінний ефект та вживається при проблемах з нирками (сечокам’яна хвороба, як приклад);
  • Знеболює (от не дарма ж у давні часи його використовували при зубних болях);
  • Заспокоює та полегшує стан при лихоманці;
  • Має відхаркувальний ефект при кашлю;
  • Насичує організм корисними речовинами.

Та попри все це ви не знайдете його серед біодобавок на полицях аптек, як інші лікарські рослини. А проте доказова медицина використовує препарати на основі плодів пастернаку та його властивостей: «Пастинацин» та «Бероксан».

«Пастинацин» (суміш однометоксильних та ізомерних фурокумаринів) розширює периферичні судини й вінцеві судини серця, знімає спазми бронхів і гладеньких м’язів черевної порожнини, виявляє помірну седативну дію. Рекомендують при стенокардії, кардіоневрозах і неврозах з явищами спазму судин, а також при спазмах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, нирок і сечоводів.

«Бероксан» (суміш двох фурокумаринів — бергаптену та ксантотоксину) має фотосенсибілізаційні властивості, стимулює ріст волосся та в поєднанні з дозованим ультрафіолетовим опроміненням використовується для лікування псоріазу, вітиліго й гніздової плішивості.

Важливо! Слід мати на увазі той факт, що препарати та «народні» ліки з пастернаку роблять вашу шкіру чутливішою до сонячного опромінення, тож при використанні у денні години захищайте очі та відкриті ділянки шкіри від сонячних променів.

Також з обережністю пастернак посівний слід використовувати в лікуванні дітей до 5 років та вагітних жінок.

пастернак посівний, або городній — квіти, листя і коренеплід

Щоб приготувати ліки, використовують всі частини пастернаку

Збір сировини

Щоб приготувати ліки, використовують всі частини рослини, на відміну від кулінарного використання, де вживають виключно корінь.

Збір трави пастернаку посівного проводять у суху погоду (захистіть шкіру та очі від потрапляння соку рослини!) під час цвітіння. Її вживають як у свіжому вигляді (відвар), так і в сушеному. Щоб висушити, траву розміщують в один шар на папері або мішковині та сушать у затінку добре провітрюваного приміщення або на відкритому повітрі.

Збір насіння пастернаку посівного проводять після його дозрівання. Обережно зрізають зонтики, обмолочують та підсушують, зберігають у сухому приміщенні, термін зберігання властивостей насіння пастернаку приблизно 3 роки, але схожість воно втрачає менше ніж за рік.

Збір коріння пастернаку проводять пізно восени, але до того, як промерзне ґрунт. Зберігають або у свіжому вигляді, або сушать, подрібнивши на малі шматочки (1,5х1,5-3 мм) у духовці при температурі від 40 до 50 градусів. Зазвичай я досушую до стану, в якому сировину можна перетерти на не дуже тонке борошно.

Як і будь-які рослинні ліки, пастернак потребує тривалого застосування (приблизно від 1-го до 2-х місяців), але може бути використаний, як симптоматичний засіб (як от при коліках, діареї чи зубному болю).

Читайте також наші статті:

Відвари та настої пастернаку звичайного

Настій готують з сушеної трави. Одну столову ложку подрібненої сировини заливають двома склянками окропу та варять 10 хвилин, далі дають настоятися близько 2 годин. Приймають по 50 мл за пів години до вживання їжі тричі на день.

Відвар готують зі свіжої сировини (зелена частина рослини), півтори-дві ложки подрібненої трави пастернаку заливають склянкою окропу та варять протягом 15 хвилин, приймають по 25 мл до вживання їжі 3-4 рази на день.

Відвар плодів (насіння) пастернаку готується так само як і свіжої трави. Вживають по 25 мл 3-4 рази на день

Настій сушених коренеплодів готують, заливши 1 десертну ложку сировини двома склянками окропу, варять 15 хвилин та охолоджують. Такий настій слід приймати по одній столовій ложці кожні чотири години.

Настій зі свіжих коренів (отут буде смачне): у суміш з 2 столових ложок тертого пастернаку та 3 столових ложок цукру додають склянку окропу та варять 15 хвилин, далі дають настоятися протягом 8 годин. Вживають по 1 столовій ложці чотири рази на день за пів години до вживання їжі.

Борошно з кореня сушеного пастернаку (так би мовити, «авторський варіант») приймають по 0,5 г три рази на добу до прийому їжі. Зручніше його розфасувати заздалегідь.

Дорогі читачі! Достеменно відомо, що корінь пастернака є абсолютно безпечним для вживання внутрішньо, але завжди пам’ятайте, що все потребує міри. Гарного вам самопочуття та Перемоги нам всім!

P.S. Статтю присвячую Євфрату, мисливському спанієлю, який познайомив мене з цією корисною рослиною та її властивостями.

Оля Юхимівна,

ЗЕЛЕНА САДИБА.