Білі корені та жовті квіточки з доволі декоративним мережевим листям — що ми знаємо про пастернак, окрім незамінності цього кореня у борщі та спорідненості з селерою та петрушкою? Пастернак посівний — унікальна лікарська рослина, багато властивостей якої вже доведені науковою медициною. В цій статті розповім про свою історію знайомства з пастернаком та про те, як використовувати цілющі відвари та настої на основі цієї рослини.
Зміст:
Напевне, спочатку я розповім про рослину, назву якої я шукала десь років п’ять. А діло було так: мені довірили собаку, який мав діагностоване захворювання підшлункової залози. За дотримання дієти все було гаразд. Але біда в тому, що він не гребував красти зі столу, тож час від часу отримував загострення своєї хвороби.
Шкода, та розмовляти вони не вміють, тож пес (який зазвичай був дуже слухняним, але коли болить — чого тільки собі не дозволиш заради полегшення) з усіх можливих сил тягнув мене у хащі якогось бур’яну й починав несамовито його жерти. От прямо як козеня: відривав листя та трохи подрібнюючи ковтав.
Ну гаразд, роблять вони таке, щоб почистити шлунок, але далі мало б відбутися блювання, а тут ні! Наївшись досхочу, він задоволеним йшов домів й забував про те, що треба лежати та стогнати, себто відпускали його неприємні відчуття. Та й рослина дивна, досі я не бачила, щоб пси таке їли…
Одного разу, коли йому було ну дуже зле, я ризикнула сама вийти та насмикати листя отої рослини (бо я взагалі навіть не здогадувалася, що бур’ян, який росте на кожному метрі посеред міста, є смачною та ще й лікарською рослиною) й принести страждальцю, який відмовлявся вже навіть м’ясо їсти.
Ви б бачили, як він те листя смакував! І, так, настало очікуване полегшення, повернувся апетит разом з добрим настроєм до собаки. От з цього місця й почалися мої допити всіх знайомих: «що воно таке, що цвіте схоже на кріп, але точно не він», зі стовідсотковою впевненістю, що рослина не з простих й має дуже позитивний вплив на підшлункову, а як не має, то точно знімає симптоми та біль.
Знайшла назву не зовсім випадково, але ж то скільки часу знадобилося, щоб жити з питанням й бачити кожен рік «невідоме, але лікарське» те зілля, — натрапила на дозріле насіння й потерла у руці. Тут сумнівів не було, ну дуже характерний та не дуже приємний, щоправда, запах. Такий самий, як у насіння пастернаку!
Інтернет-пошук і все вирішилося в одну мить — це був дикий пастернак, або пастернак посівний, або городній, або звичайний (Pastinaca sativa). Я залишу вченим суперечки з приводу етимології назви, бо маємо дві версії. Одна походить від ‘pastino’ й перекладається щось на кшталт «підготувати землю під висадку винограду». Друга, яку я особисто вважаю найімовірнішою, походить від ‘pastus’ — «їжа» (пасти, пасовиська, пастися… от десь поруч). Специфічний же епітет ‘sativa’ означає «посіяний» й додається до багатьох назв рослин.
Чому саме так, чому «їжа»? Бо занадто довго ця рослина слугувала живим істотам (людина теж до них належить) їжею. Простою, готовою, корисною й цілющою. Цьому не суперечить також те, що насіння пастренака знайдено в розкопках доби неоліту на території сучасної Швейцарії, та те, що пізніше монахи вирощували його на своїх аптекарських городах на території сучасної Данії, починаючи з 1172 року.
Про використання кореня пастернаку в кулінарії читайте в нашій статті.
Хоча саме монахам та монахиням не рекомендували до вжитку пастернак, зважаючи на його здатність підвищувати лібідо та потенцію. Лікарі тих часів призначали порошок з коренів при діареї та зубному болю.
Переходимо до лікарських властивостей пастернаку, як дикого, так і звичного городнього. Джерела іноді суперечать одне одному щодо впливу цієї рослини на організм (як от його рекомендують людям з діабетом, але забороняють собакам з таким самим захворюванням). Але сходяться у таких речах:
Та попри все це ви не знайдете його серед біодобавок на полицях аптек, як інші лікарські рослини. А проте доказова медицина використовує препарати на основі плодів пастернаку та його властивостей: «Пастинацин» та «Бероксан».
«Пастинацин» (суміш однометоксильних та ізомерних фурокумаринів) розширює периферичні судини й вінцеві судини серця, знімає спазми бронхів і гладеньких м’язів черевної порожнини, виявляє помірну седативну дію. Рекомендують при стенокардії, кардіоневрозах і неврозах з явищами спазму судин, а також при спазмах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, нирок і сечоводів.
«Бероксан» (суміш двох фурокумаринів — бергаптену та ксантотоксину) має фотосенсибілізаційні властивості, стимулює ріст волосся та в поєднанні з дозованим ультрафіолетовим опроміненням використовується для лікування псоріазу, вітиліго й гніздової плішивості.
Важливо! Слід мати на увазі той факт, що препарати та «народні» ліки з пастернаку роблять вашу шкіру чутливішою до сонячного опромінення, тож при використанні у денні години захищайте очі та відкриті ділянки шкіри від сонячних променів.
Також з обережністю пастернак посівний слід використовувати в лікуванні дітей до 5 років та вагітних жінок.
Щоб приготувати ліки, використовують всі частини рослини, на відміну від кулінарного використання, де вживають виключно корінь.
Збір трави пастернаку посівного проводять у суху погоду (захистіть шкіру та очі від потрапляння соку рослини!) під час цвітіння. Її вживають як у свіжому вигляді (відвар), так і в сушеному. Щоб висушити, траву розміщують в один шар на папері або мішковині та сушать у затінку добре провітрюваного приміщення або на відкритому повітрі.
Збір насіння пастернаку посівного проводять після його дозрівання. Обережно зрізають зонтики, обмолочують та підсушують, зберігають у сухому приміщенні, термін зберігання властивостей насіння пастернаку приблизно 3 роки, але схожість воно втрачає менше ніж за рік.
Збір коріння пастернаку проводять пізно восени, але до того, як промерзне ґрунт. Зберігають або у свіжому вигляді, або сушать, подрібнивши на малі шматочки (1,5х1,5-3 мм) у духовці при температурі від 40 до 50 градусів. Зазвичай я досушую до стану, в якому сировину можна перетерти на не дуже тонке борошно.
Як і будь-які рослинні ліки, пастернак потребує тривалого застосування (приблизно від 1-го до 2-х місяців), але може бути використаний, як симптоматичний засіб (як от при коліках, діареї чи зубному болю).
Читайте також наші статті:
Настій готують з сушеної трави. Одну столову ложку подрібненої сировини заливають двома склянками окропу та варять 10 хвилин, далі дають настоятися близько 2 годин. Приймають по 50 мл за пів години до вживання їжі тричі на день.
Відвар готують зі свіжої сировини (зелена частина рослини), півтори-дві ложки подрібненої трави пастернаку заливають склянкою окропу та варять протягом 15 хвилин, приймають по 25 мл до вживання їжі 3-4 рази на день.
Відвар плодів (насіння) пастернаку готується так само як і свіжої трави. Вживають по 25 мл 3-4 рази на день
Настій сушених коренеплодів готують, заливши 1 десертну ложку сировини двома склянками окропу, варять 15 хвилин та охолоджують. Такий настій слід приймати по одній столовій ложці кожні чотири години.
Настій зі свіжих коренів (отут буде смачне): у суміш з 2 столових ложок тертого пастернаку та 3 столових ложок цукру додають склянку окропу та варять 15 хвилин, далі дають настоятися протягом 8 годин. Вживають по 1 столовій ложці чотири рази на день за пів години до вживання їжі.
Борошно з кореня сушеного пастернаку (так би мовити, «авторський варіант») приймають по 0,5 г три рази на добу до прийому їжі. Зручніше його розфасувати заздалегідь.
Дорогі читачі! Достеменно відомо, що корінь пастернака є абсолютно безпечним для вживання внутрішньо, але завжди пам’ятайте, що все потребує міри. Гарного вам самопочуття та Перемоги нам всім!
P.S. Статтю присвячую Євфрату, мисливському спанієлю, який познайомив мене з цією корисною рослиною та її властивостями.
Оля Юхимівна,
ЗЕЛЕНА САДИБА.