Кизильник — найкращі види для саду, посадка і догляд

Орнаментальні малюнки, блискуче дрібне листя, яскраві червоні ягоди, що сяють серед зими — у кизильників стільки дивовижних рис, що всіх і не перерахуєш! Це один з найдекоративніших чагарників-універсалів, здатних прикрасити будь-який сад і композицію. І при цьому дивовижно стійкий, невибагливий і довговічний. Як вирощувати кизильник в саду та про найпопулярніші його види, піде мова в статті.

Кизильник — вирощування в саду, популярні види

Кизильники — вічнозелені та листопадні чагарники родини Трояндових (Rosaceae), що вирізняються симетрією тонких гілок, дрібним листям, мереживним цвітінням і дуже яскравими неїстівними ягодами в формі мініатюрних яблучок. Кизильники доречні в будь-якому садку, незалежно від розміру та стилю. Це скелетні, орнаментальні, привабливі протягом десятиріч, декоративно-ягідні, надійні універсали.

Кращі види кизильників для саду

Серед декоративних кизильників умовно виділяють 2 групи рослин з різним характером росту.

Розпростерті чи сланкі кизильники

Кущі таких кизильників ростуть вшир, гілки притиснуті до землі, створюють цікаві візерунки ліній. Восени темно-смарагдове листя перефарбовується у багряні відтінки. Незліченні ягоди тримаються переважно до весни.

Кизильник горизонтальний (Cotoneaster horizontalis) — розпростертий вид діаметром до 2 м при висоті до 1 м, зі скелетною симетрією гілок, дрібними суцвіттями і яскравими, стійкими плодами.

Кизильник притиснутий (Cotoneaster adpressus) — сланкий, до 1 м в ширину і до 50 см у висоту чагарник з дрібними листочками, притиснутими пагонами, рожевими суцвіттями та темно-червоними ягодами.

Кизильник Даммера (Cotoneaster dammeri) — вічнозелений кизильник висотою до 30 см при діаметрі крони до 1,5 м, з ярусними, здатними укорінюватися пагонами. Одиночні квіточки змінюють коралові плоди.

Кизильник дрібнолистий (Cotoneaster microphyllus) — відносно швидкорослий, густий, з дрібним, до 1 см довжиною, листям чагарник висотою до 1 м і діаметром до 1,5 м.

Кизильник верболистий (Cotoneaster salicifolius) — вічнозелений вид з аркоподібними, щільно розташованими гілками та загостреним листям, що дивує досить великими білими квітами.

Фаворити серед розпростертих кизильників — гібридні сорти з покращеними характеристиками, такі як яскраві «Корал Б’юті» (Coral Beauty), «Стокгольм» (Skogholm), «Квін оф Карпетс» (Queen of Carpets) та ін.

Всі види кизильників можна розмножувати здерев’яніли живцями взимку і на початку весни. Подробиці — в нашій статті за посиланням.

Читайте також про інші рослини, які здатні прикрасити сад своїми плодами взимку

Пряморослі кизильники

Це листопадні зірки груп та живоплотів висотою близько 2 м. Їх перевага — у густоті й щільності крони, придатності до частої стрижки.

Кизильник блискучий (Cotoneaster lucidus) — дуже густий, до 2 м у висоту вид з загостреним листям, рожевими суцвіттями та кулястими плодами.

Кизильник звичайний (Cotoneaster integerrimus) — стійкий до загазованості, до 2 м у висоту кизильник з круглою кроною, прямими пагонами, ніжно-рожевими суцвіттями і яскравими яблучками червоних плодів.

Кизильник пухирчастий (Cotoneaster bullatus) — листопадний, розлогий, густий, до 4 м у висоту кизильник. Кора червонувата, квіти з рожевою облямівкою, помаранчеві ягоди сидять в маленьких пучках.

Як обрати правильне місце для кизильника в садку

Всі без винятку кизильники повільно, але невпинно розростаються з часом. І можуть прикрашати садок хоч 50 років. Тому розміщення кущів варто ретельно прорахувати.

Кизильники не бояться затінку, та все ж краще ростуть на сонячних ділянках. На недостатнє освітлення реагують погіршенням цвітіння і плодоношення, тому обмежтеся варіантами яскравого сонця та напівтіні. До протягів, загазованості, засолення кизильники стійкі.

Ґрунт для кизильника підійде будь-який, за винятком сирого та надто ущільненого. Цей чагарник чудово росте на суглинках та супіщаниках.

Кизильник в дизайні саду

Як абсолютно універсальний чагарник, кизильник однаково підходить і на роль солітера, і для груп, і для огорож, в тому числі стрижених живоплотів. Кущі кизильника можна сміливо вводити в складні композиції з багаторічниками, іншими чагарниками та деревами. Низькі розпростерті кизильники використовують і як ґрунтопокривні рослини — для міксбордерів, альпійських гірок та рокаріїв.

Всі кизильники належать до грунтозакріплюючих видів і підходять для схилів та складного рельєфу.

Як створити казково прекрасний зимовий сад, читайте в нашій статті за посиланням.

Посадка кизильника

Кизильники погано витримують травми чи пересихання коренів, їх за можливості краще купувати в контейнерах.

З термінами посадки кизильника визначитися просто: кущі можна «турбувати» лише в період спокою. Навесні потрібно встигнути до наливання бруньок, а восени — дочекатися падолисту.

Оскільки кизильники невибагливі до ґрунту, заздалегідь готувати місця для посадки кущів не обов’язково.

Кизильники висаджують у посадкові ями, а для живоплотів — у траншеї з незмінною глибиною та шириною близько 50 см. На дно обов’язково закладіть дренаж з будь-яких доступних матеріалів. До якісного ґрунту додайте торф, пісок та перегній у рівних частинах для покращення текстури та родючості. А якщо земля бідна чи надто важка, просто замініть її землесумішшю з дернової землі, торфу, піску та компосту в пропорції 2:1:1:1.

Висаджуючи кизильник, простежте за тим, щоб коренева шийка після осідання землі залишилася на одному рівні з ґрунтом. Обов’язково рясно полийте кущі, подбайте про мульчування торфом і підтримуйте стабільну вологість для якісного укорінення.

Догляд за кизильниками

Кизильники чудово адаптуються і майже не вимагають уваги. Поливати кизильники потреби немає, за винятком першого року після посадки, коли краще подбати про захист від тривалих посух. З другого року буде достатньо при екстремально тривалих посухах глибоко просочити землю водою 1 раз на 15-20 днів.

Перші декілька років кизильники можуть рости без підживлень, та згодом виснаження ґрунту бажано компенсувати. Добрива для кизильника можна вносити:

• роздільно, стимулюючи цвітіння та збільшуючи кількість плодів: на початку активного росту азотними добривами (25 г) чи зрілою органікою (пів відра), а на стадії бутонізації в травні — калійними і фосфорними добривами (15 та 60 г) чи попелом (1 склянка);
• одноразово, навесні комплексними добривами (40 г) чи зрілою органікою (пів відра на кущ).

Кизильники всіх видів добре відновлюються, легко контролюються, за потреби формуються у будь-які контури і масиви. Для надання густини і форми обрізають гілочки до третини довжини напровесні, до сокоруху. Обов’язковою для кизильника по суті є лише санітарна обрізка — видалення сухих, пошкоджених гілок. Чистити кущі можна і напровесні, і за потребою впродовж сезону.

Мульчування торфом, компостом чи перегноєм навколо кущів дозволяє відмовитись від частого розпушення та виполювання бур’янів, часто ускладнених у сланких кизильників. Якщо мульчі немає, потрібно постійно підтримувати пухкість землі, орієнтуючись на поливи та опади.

Кизильники дуже стійкі. Кущі страждають від гнилей, фузаріозу, борошнистої роси у сирості, при порушенні правил підбору місця. Із шкідників зустрічаються павутинні кліщі, яблунева попелиця і щитівки. При виявленні ознак зараження краще відразу застосовувати системні фунгіциди та інсектициди.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.