Кизильник — найкращі види для саду, посадка і догляд

Орнаментальні малюнки, блискуче дрібне листя, яскраві червоні ягоди, що сяють серед зими — у кизильників стільки дивовижних рис, що всіх і не перерахуєш! Це один з найдекоративніших чагарників-універсалів, здатних прикрасити будь-який сад і композицію. І при цьому дивовижно стійкий, невибагливий і довговічний. Як вирощувати кизильник в саду та про найпопулярніші його види, піде мова в статті.

Кизильник — вирощування в саду, популярні види

Кизильники — вічнозелені та листопадні чагарники родини Трояндових (Rosaceae), що вирізняються симетрією тонких гілок, дрібним листям, мереживним цвітінням і дуже яскравими неїстівними ягодами в формі мініатюрних яблучок. Кизильники доречні в будь-якому садку, незалежно від розміру та стилю. Це скелетні, орнаментальні, привабливі протягом десятиріч, декоративно-ягідні, надійні універсали.

Кращі види кизильників для саду

Серед декоративних кизильників умовно виділяють 2 групи рослин з різним характером росту.

Розпростерті чи сланкі кизильники

Кущі таких кизильників ростуть вшир, гілки притиснуті до землі, створюють цікаві візерунки ліній. Восени темно-смарагдове листя перефарбовується у багряні відтінки. Незліченні ягоди тримаються переважно до весни.

Кизильник горизонтальний (Cotoneaster horizontalis) — розпростертий вид діаметром до 2 м при висоті до 1 м, зі скелетною симетрією гілок, дрібними суцвіттями і яскравими, стійкими плодами.

Кизильник притиснутий (Cotoneaster adpressus) — сланкий, до 1 м в ширину і до 50 см у висоту чагарник з дрібними листочками, притиснутими пагонами, рожевими суцвіттями та темно-червоними ягодами.

Кизильник Даммера (Cotoneaster dammeri) — вічнозелений кизильник висотою до 30 см при діаметрі крони до 1,5 м, з ярусними, здатними укорінюватися пагонами. Одиночні квіточки змінюють коралові плоди.

Кизильник дрібнолистий (Cotoneaster microphyllus) — відносно швидкорослий, густий, з дрібним, до 1 см довжиною, листям чагарник висотою до 1 м і діаметром до 1,5 м.

Кизильник верболистий (Cotoneaster salicifolius) — вічнозелений вид з аркоподібними, щільно розташованими гілками та загостреним листям, що дивує досить великими білими квітами.

Фаворити серед розпростертих кизильників — гібридні сорти з покращеними характеристиками, такі як яскраві «Корал Б’юті» (Coral Beauty), «Стокгольм» (Skogholm), «Квін оф Карпетс» (Queen of Carpets) та ін.

Читайте також про інші рослини, які здатні прикрасити сад своїми плодами взимку

Пряморослі кизильники

Це листопадні зірки груп та живоплотів висотою близько 2 м. Їх перевага — у густоті й щільності крони, придатності до частої стрижки.

Кизильник блискучий (Cotoneaster lucidus) — дуже густий, до 2 м у висоту вид з загостреним листям, рожевими суцвіттями та кулястими плодами.

Кизильник звичайний (Cotoneaster integerrimus) — стійкий до загазованості, до 2 м у висоту кизильник з круглою кроною, прямими пагонами, ніжно-рожевими суцвіттями і яскравими яблучками червоних плодів.

Кизильник пухирчастий (Cotoneaster bullatus) — листопадний, розлогий, густий, до 4 м у висоту кизильник. Кора червонувата, квіти з рожевою облямівкою, помаранчеві ягоди сидять в маленьких пучках.

Як обрати правильне місце для кизильника в садку

Всі без винятку кизильники повільно, але невпинно розростаються з часом. І можуть прикрашати садок хоч 50 років. Тому розміщення кущів варто ретельно прорахувати.

Кизильники не бояться затінку, та все ж краще ростуть на сонячних ділянках. На недостатнє освітлення реагують погіршенням цвітіння і плодоношення, тому обмежтеся варіантами яскравого сонця та напівтіні. До протягів, загазованості, засолення кизильники стійкі.

Ґрунт для кизильника підійде будь-який, за винятком сирого та надто ущільненого. Цей чагарник чудово росте на суглинках та супіщаниках.

Кизильник в дизайні саду

Як абсолютно універсальний чагарник, кизильник однаково підходить і на роль солітера, і для груп, і для огорож, в тому числі стрижених живоплотів. Кущі кизильника можна сміливо вводити в складні композиції з багаторічниками, іншими чагарниками та деревами. Низькі розпростерті кизильники використовують і як ґрунтопокривні рослини — для міксбордерів, альпійських гірок та рокаріїв.

Всі кизильники належать до грунтозакріплюючих видів і підходять для схилів та складного рельєфу.

Як створити казково прекрасний зимовий сад, читайте в нашій статті за посиланням.

Посадка кизильника

Кизильники погано витримують травми чи пересихання коренів, їх за можливості краще купувати в контейнерах.

З термінами посадки кизильника визначитися просто: кущі можна «турбувати» лише в період спокою. Навесні потрібно встигнути до наливання бруньок, а восени — дочекатися падолисту.

Оскільки кизильники невибагливі до ґрунту, заздалегідь готувати місця для посадки кущів не обов’язково.

Кизильники висаджують у посадкові ями, а для живоплотів — у траншеї з незмінною глибиною та шириною близько 50 см. На дно обов’язково закладіть дренаж з будь-яких доступних матеріалів. До якісного ґрунту додайте торф, пісок та перегній у рівних частинах для покращення текстури та родючості. А якщо земля бідна чи надто важка, просто замініть її землесумішшю з дернової землі, торфу, піску та компосту в пропорції 2:1:1:1.

Висаджуючи кизильник, простежте за тим, щоб коренева шийка після осідання землі залишилася на одному рівні з ґрунтом. Обов’язково рясно полийте кущі, подбайте про мульчування торфом і підтримуйте стабільну вологість для якісного укорінення.

Догляд за кизильниками

Кизильники чудово адаптуються і майже не вимагають уваги. Поливати кизильники потреби немає, за винятком першого року після посадки, коли краще подбати про захист від тривалих посух. З другого року буде достатньо при екстремально тривалих посухах глибоко просочити землю водою 1 раз на 15-20 днів.

Перші декілька років кизильники можуть рости без підживлень, та згодом виснаження ґрунту бажано компенсувати. Добрива для кизильника можна вносити:

• роздільно, стимулюючи цвітіння та збільшуючи кількість плодів: на початку активного росту азотними добривами (25 г) чи зрілою органікою (пів відра), а на стадії бутонізації в травні — калійними і фосфорними добривами (15 та 60 г) чи попелом (1 склянка);
• одноразово, навесні комплексними добривами (40 г) чи зрілою органікою (пів відра на кущ).

Кизильники всіх видів добре відновлюються, легко контролюються, за потреби формуються у будь-які контури і масиви. Для надання густини і форми обрізають гілочки до третини довжини напровесні, до сокоруху. Обов’язковою для кизильника по суті є лише санітарна обрізка — видалення сухих, пошкоджених гілок. Чистити кущі можна і напровесні, і за потребою впродовж сезону.

Мульчування торфом, компостом чи перегноєм навколо кущів дозволяє відмовитись від частого розпушення та виполювання бур’янів, часто ускладнених у сланких кизильників. Якщо мульчі немає, потрібно постійно підтримувати пухкість землі, орієнтуючись на поливи та опади.

Кизильники дуже стійкі. Кущі страждають від гнилей, фузаріозу, борошнистої роси у сирості, при порушенні правил підбору місця. Із шкідників зустрічаються павутинні кліщі, яблунева попелиця і щитівки. При виявленні ознак зараження краще відразу застосовувати системні фунгіциди та інсектициди.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.