На жаль, поки ніколи не була в Італії, але дуже люблю італійську кухню! Вона підкорила мене стравами, які готуються швидко і просто з мінімального набору продуктів. В шафі моєї кухні завжди є оливкова олія, в холодильнику – шматочок пармезану і лимон, різноманітну зелень я вирощую на дачі, морозильна камера дозволяє завжди мати заморожені морепродукти… До речі, якщо ви думаєте, що пармезан — це дуже дорого і вам не по кишені, я вас заспокою. Так, кілограм цього сиру коштує, як мінімум, 600 грн. Але ви можете купити його 50 г (а це всього 30 грн!), завернути в харчовий папір і покласти в холодильник. Цей шматочок сиру може лежати в холодильнику місяцями і не псуватися. А ви з 50 г пармезану зможете приготувати салат «Цезар», наприклад, як мінімум, 2 рази. Бо пармезан в італійській кухні — це більше приправа, ніж сир.
Спробуйте приготувати також нові салати до столу, рецепти яких ми збирали на іноземних сайтах. Прості, корисні і смачні.
Салат «Цезар» в італійській кухні — це як червоний борщ в українській. Ніби класика, але варіантів приготування безліч! В основному, цезарі відрізняються між собою складом інгредієнтів для соусу, але і курка є зовсім не обов’язковою в деяких рецептах. Більше того, перший в історії салат «Цезар» був приготований якраз зовсім без курки.
Кухар, який його придумав в далекому 1924 році в Мексиці (!), італієць Цезар Кардіні просто натер часником тарілку, як-небудь виклав на неї листя салату ромен, крупно порізані варені яйця, грінки, зверху посипав тертим пармезаном, додав вустерський соус (в склад входять анчоуси) і поприскав все лимонним соком. Гості його ресторану були в захваті! А Кардіні незабаром запатентував свій винахід.
До речі, Кардіні додумався до цезаря не від добра. Він не розрахував запас продуктів на кухні ресторану, і на День незалежності США своїх численних відвідувачів йому просто не стало чим годувати! Довелося видумувати щось з того, що було. (Чому американці святкували День незалежності в Мексиці? Та тому шо в США в ті часи був сухий закон!)
Читайте також:
В цій статті я запропоную рецепт салату «Цезар», який, зазвичай, готую сама. Є в мене стара книжка «Італійська кухня», звідки я його «поцупила». Правда, в книжці соус для салату готується без анчоусів і пармезану, зате пармезан треться на тертку і додається в салат. Я, замість пармезану, тру в салат моцареллу (тверду), а соус роблю з пармезаном. Так виходить економніше, але не менш смачно 🙂
Соус для салату «Цезар» №2 (тоді в салат треба додати пармезан, а не моцарелу):
Ріжемо хліб кубиками, викладаємо їх на пергаментний папір, виливаємо прямо на папір оливкову олію (1-2 столові ложки), перемішуємо (шматочки хліба мають отримати свою порцію олії). Запікаємо в духовці при 180 °С до рум’яної скоринки, періодично помішуючи.
Куряче філе ріжемо на шматочки і обсмажуємо з усіх боків на невеликій кількості оливкової олії.
Готуємо соус №1. Подрібнюємо часник. Філе анчоусів (продаються в олії в маленьких баночках, зберігаються довго) промиваємо, сушимо серветкою і дрібно ріжемо. В ту ж ємність додаємо всі інші інгредієнти, крім пармезану (олію, гірчицю, лимонний сік, жовток). В мене не знайшлося звичайної гірчиці, в хід пішла французська в зернах (нічого страшного).
Спочатку все перемішуємо виделкою, потім збиваємо соус для цезаря блендером. Солимо і додаємо пармезан. Соус має вийти, як густа сметана.
Готуємо соус №2. Інший варіант приготування соусу для салату «Цезар»: подрібнюємо часник і змішуємо його до однорідності з оливковою олією, гірчицею, лимонним соком. Все.
Складаємо салат до купи. Листки салату рвемо руками на невеликі частини, кладемо в глибоку миску. Туди ж – грінки, курку, томати, потертий на тертушку сир. Солимо, перчимо, розмішуємо. Додаємо соус і ще раз обережно перемішуємо.
Дно порційних тарілок викладаємо цілими листками салату (вистачить і двох), зверху — салат «Цезар». Подаємо до столу і насолоджуємося смаком!
Якщо любите італійську кухню, приготуйте також ризото. Такий смачний рис ви ще не їли! А канелоні здивує вас ще більше!
Смачного!
Наталка Гурман,
ЗЕЛЕНА САДИБА.