Хвойні дерева і кущі давно стали незамінними і для маленьких, і для великих садків. Їх стабільна декоративність та незворушна краса, насолоджуватися якою можна незалежно від пори року, вражають. Хвойні прикрашають садки десятиліттями, формують основу ландшафту, що майже не потребує догляду (за винятком кількох базових процедур). Та є в них суттєвий недолік — повільний розвиток, що вимагає або вибору дуже дорогих дорослих рослин, або очікування досягнення оптимальних розмірів десятиріччями. Винятків — здатних справді швидко рости видів і сортів — не так вже й багато. Але вони є! В цій статті розкажу про ті види і сорти хвойних дерев і кущів, які ростуть найшвидше. При цьому вони продаються і в Україні.
Швидкозростаючі різновиди хвойних рослин — такі, що в рік здатні вирости на 25-30 см і більше в висоту чи ширину. Зазвичай такий приріст характерний лише до досягнення певного віку.
З ялівців до швидкозростаючих приписують майже всі сланкі види, але справді швидко ростуть лише деякі види, культивари і форми.
Абсолютний лідер за річним приростом — ялівець горизонтальний «Голден Карпет» (Juniperus horizontalis Golden Carpet). Це повзучий, висотою до 30 см при ширині до 2 м, красивий щільно-килимковий сорт з жовтувато-зеленими, взимку — бронзовими голками. За рік вшир він додає 50 см, але потребує піщаного чи кам’янистого грунту і сонця.
Дещо поступається йому «Принц Уельський» (Prince of Wales) — сорт з довгими пагонами довжиною до 1,5 м, що утворюють майже пласке мереживо з густих дрібно розгалужених гілочок і короткої хвої з особливим срібно-смарагдовим відтінком.
Ялівець козацький «Рокері Джем» (Juniperus sabina Rockery Gem) при висоті до 60 см в ширину може не обмежитися і 2,5 м. Висхідні гілки лягають ярусами під власною вагою, а колюча хвоя забарвлена в сліпуче смарагдовий колір. Річний приріст — до 40 см. Цей сорт росте найшвидше, хоча й інші сорти ялівців козацьких досить потужні (недаремно ж ці ялівці в природі створюють малопрохідні зарості).
Ялівець середній, чи Пфітцера «Голд Кіссен» (Juniperus x pfitzeriana Gold Kissen) — потужний, швидкоростучий чагарник висотою до 1 м при вдвічі більшому діаметрі і з приростом біля 25 см в рік. Молоді гілки висхідні, дорослі — пониклі, створюють каскади. Розлого-ярусні, пишні пагони здаються ще яскравішими завдяки жовто-золотистим молодим голочкам.
Ялівець лускатий «Хольгер» (Juniperus squamata Holger) — яскравий сорт з білими плямами на світлій хвої та сіро-срібними пагонами. Він не змінює колір зимою. При висоті до 80 см і вдвоє більшій площі, сорт виглядає розлого й ошатно.
♥ Клікніть на фото, щоб подивитися у повному розмірі!
З колоновидних ялівців найшвидше, на 20-25 см, росте блакитний ялівець скельний «Мунглоу» (Juniperus scopulorum Moonglow) та ялівець віргінський «Канаерті» (Juniperus virginiana Canaertii) — потужний, стрункий, з м’якою хвоєю, витонченими, густими вертикальними гілочками та темним забарвленням, сонцелюбний.
Всім ялівцям для швидкого росту потрібні поливи у спеку та посуху. За бажання їх можна стригти та стримувати. Гілки сланких видів вкорінюються в місцях контакту з землею.
Про хвойні рослини, які прикрашають італійські села і сади, читайте в статті нашого головного редактора Оксани Дивисенко за посиланням.
Всі модрини прославилися здатністю прибавляти по 40 см за рік, та модрина європейська (Larix decidua) — взагалі, рекордсмен серед хвойних. Її щорічний приріст — від 50 см. Величезні розміри базової рослини — до 50 м — підійдуть не для кожного садку. Саме тому щорічно в продажі з’являються все нові декоративні форми і сорти.
Плакуча «Пендула», майже водоспадна, з дуже довгими і тонкими гілочками «Пулі» (Puli), чудернацький, з гілками, що стирчать у всі сторони «Варієд Дірекшн» (Varied Direction), з направленими догори гілочками «Корнік» (Kornik), звивистий штопорний «Хорстмен Рекурвд» (Horstmann Recurved) — всі ці сорти нарощують по 30-40 см в рік. І чудово формуються у штамб і навіть бонсай.
Пірамідальна крона, сірувата кора, тупа, коротка хвоя до 4 см в довжину з дуже приємною на дотик м’якою текстурою, перефарбовування з світло-зеленого на золотистий колір восени, вертикальні, цікаві круглі шишки з великими лусочками — у модрини є на що помилуватися.
Скидання листя — єдиний недолік модрини європейської. Вона світлолюбна, невибаглива до грунту, морозостійка, влітку потребує поливу.
Абсолютний фаворит для формування живоплотів та топіаріїв, туя західна «Брабант» (Thuja occidentalis Brabant) — багатостеблова, густа навіть унизу туя. Вона дивує не лише красою зелені, а й своєю пластичністю. При максимальній висоті для українських умов в 8 м, «Брабант» можна як завгодно стримувати стрижками. Кора червонувато-коричнева, майже непомітна за насичено-зеленою хвоєю, іноді з золотими кінчиками. Навідміну від інших туй, цей сорт практично не змінює колір взимку і справді є вічнозеленим. Дрібні шишки до 1 см в довжину малопомітні.
Туя західна «Брабант» дивує здатністю за рік вирости на 30-40 см в висоту. Темпи нарощування діаметру менші, всього до 15 см.
Ця туя чудово росте на світлих ділянках і в напівзатінку, в будь-якому універсальному грунті, стійка до хвороб, потребує помірного поливу і стандартних підживлень.
Підростаючи в рік на 30 см, ялиця бальзамічна (Abies balsamea)— фаворитка серед класики — стійка майже до всіх несприятливих факторів, чудово витримує сильні морози, затінок, росте на будь-якому грунті. І при цьому дивує пишністю крони та красою насиченого, темного кольору хвої. Ідеально-щільні казкові конуси — це саме про неї. Щоправда, щоб насолодитися швидким ростом, треба шукати не популярні карликові форми, а звичайну видову рослину.
Для швидкого росту потрібно забезпечити перш за все гарний полив.
Яскрава ялиця одноколірна «Віолацеа» (Abies concolor Violacea) з дуже щільною, шаруватою конусовидною формою, яка зберігається довгі роки, приваблює, в першу чергу, красою блакитних відтінків, майже срібних на гарному освітленні. Та й припідняті, розгалужені гілочки з великими пласкими хвоїнками і лимонним ароматом, і цікаві фіолетові довгі вертикальні шишки теж додають шарму найблакитнішому сорту ялиць.
Щорічний приріст у 30-40 см навіть у дорослих рослин і до 60 см у молоденьких дерев натякає, що дерево може дорости до кількох десятків метрів.
Цей різновид ялиці сонцелюбний, чудово витримує вітряні місця і посухи, практично не потребує догляду.
Не дивлячись на те, що кипарисовики загалом ростуть не надто швидко, кипарисовик Лавсона «Івонн» (Chamaecyparis lawsoniana Ivonne) здатен підростати на 25-30 см в висоту щорічно. Висота в 10 років — біля 3 м. Привабливим його робить не лише швидкий ріст, але й крона — найяскравіша серед всіх конусовидних кипарисовиків. Гілки вертикальні, віялоподібно розгалужені. Червонуватої кори не видно за жовтою чи золотистою лусковидною хвоєю. Стійкість забарвлення навіть взимку унікальна. Як і яйцевидні шишки — рожеві чоловічі та зелені жіночі.
Світлолюбний сорт дещо втрачає яскравість у напівзатінку, та росте там ще швидше. Головне — підібрати місце на супіщаниках чи суглинках, не забувати про поливи. За бажанням розміри можна стримувати стрижкою. Це один з кращих видів для топіаріїв.
Читайте також нашу статтю Хвойні рослини в ландшафтному дизайні – 50 фото-схем.
Ялина сербська (Picea omorika) «Карел», «Цукерхут» та інші популярні сорти — повільноʼзростаючі, з приростом не більше 5 см, тому варто шукати в продажу прості сербські ялини без назви сорту. На відміну від багатьох родичів, сербська ялинка може за рік підрости не на 30, а на всі 50 см! Це поважний вид з дуже цікавою, завуженою конусовидною кроною з ідеальними дугами гілок та особливим сіруватим відтінком густої хвої, якій додають блакитного ефекту білі смужки. Особливо красиво рослина виглядає, коли починаються формуватися пурпурові, висячі шишки.
Цей вид ялини потрібно садити на відкритій ділянці. Вона не терпить перезволоження, зате чудово справляється зі спекою і майже не потребує догляду.
Якою б ординарною не здавалася б звичайна ялинка, і в неї є дивовижні сорти. Прямі стовбури та фантасмагорійна форма ялини звичайної «Віргата» (Picea abies Virgata) — у змієвидно звивистих пагонах, що стирчать у всі боки, то вертикально, то прямо, то вниз — створює екстравагантні силуети. Хвоя сидить радіально, товста, темна. Максимальна висота — 12 м, та найчастіше сорт обмежується 3-5 м. Річний приріст сорту — від 35 см.
Щоб милуватися цією красунею, потрібно багато світла, свіжий родючий грунт і регулярний догляд — декілька підживлень на рік та поливи у спеку.
Красуня, що здається зимовою казкою — блакитна ялиця Дугласа, чи псевдотсуга Мендеса «Глаука» (Pseudotsuga menziesii Glauca) — середньо-щільна, до 10 м в висоту, ідеально-пірамідальна блакитна красуня. Звичайна «Глаука» підкорює спрямованими вгору, пендула (Glauca Pendula) — повислими, незмінно стрункими гілками з гострою, голковидною сіруватою хвоєю, що пахне цитрусовими. Кулясті в основі та загострені на верхівці шишки змінюють фіолетовий колір на коричневий.
Щорічний приріст дерева — до 45 см — зберігається досить довго, поступово сповільнюючись після 6-7 років.
Цей вид хвойних не росте в затінку, зате чудово витримує посухи, вітер та забруднення. І может рости майже на будь-якій землі. Полив тільки прискорює ріст.
Знайдуться свої фаворити, що ростуть дуже швидко, і серед сосен. Пірамідальна крона у сосни веймутова «Торулоза» (Pinus strobus Torulosa) швидко змінюється на нерівномірну, а от хутряна текстура залишається незмінною. Всю увагу перехоплюють довгі голки, що стирчать в різні боки й створюють ефект неоднорідної скрученості. Блакитні відтінки з двома білими рисочками надають сосні розкішний холодно-сріблястий ефект.
Щорічний приріст до метра в висоту дозволяє досягти декоративної задачі дуже швидко. В 10 років висота — біля 4-5 м.
За сосною веймутовою доведеться доглядати ретельніше, ніж за іншими видами. Вона дуже вимоглива до постійної вологості та потребує рясного поливу. Та й добре росте не в будь-якій землі, надаючи перевагу родючим дренованим суглинкам. І яскравому сонечку.
Теж відзначаються гарним ростом і інші форми та сорти сосни веймутової чагарникова «Фастігіата» (Fastigiata), плакуча «Пендула» (Pendula), срібляста пірамідальна «Блу Кловерс» (Blue Clovers).
Приємний бонус вибору швидкозростаючих видів хвойних — простота догляду. Саме такі рослини значно стійкіші і до несприятливих температур, і до догляду. Єдине, що їм протипоказано — перезволоження. Вони задовольняються скромним поливом і можуть обійтися і без нього, щоправда, рости будуть повільніше.
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.