Модрина в саду – яку вибрати і як доглядати?

Минулої зими проходила повз двір школи й помітила на квітнику засохлу вже величеньку ялинку. Що з нею трапилося? Ніколи раніше її тут не помічала, а вона вища мене на зріст… І сорт якийсь дивний – такі тонесенькі гілочки і голочки… «Ялинка» була темно-коричневого кольору вся – згори донизу. Таке враження, ніби вона згоріла. Заклопотана, я викинула з голови те дерево, поки десь в травні, прямуючи тим самим маршрутом, не побачила справжню хвойну красуню і не зрозуміла, що це зовсім не ялинка, а… модрина! Не впізнати її я не могла, бо дуже люблю цю породу, але ніколи не бачила на власні очі, як виглядають модрини взимку, тому і не впізнала одразу. І ось тепер думу думаю – чи садити мені модрину в саду, як планувала раніше, зважаючи на її непрезентабельний вигляд взимку? Де посадити, бо дерево немаленьке? Який вибрати сорт і якого догляду потребує модрина в саду? Про це і поговоримо в статті.

Модрина в саду – яку вибрати і як доглядати?

Опис рослини

Модрина (Larix) — хвойне дерево, яке, на відміну від сосен, ялин, ялиць і інших хвойних, не вічнозелене. Восени її хвоя стає золотисто-жовтою, а на зиму опадає, щоб весною відростати знову.

Навесні серед зеленої хвої модрини можна побачити симпатичні рожево-червоні жіночі квітки, схожі на малесенькі трояндочки. Згодом вони перетворюються на шишки. Вони у модрини дуже невеликі (від 1,5 до 3,5 см довжиною), червоні або блідо-жовті, у міру дозрівання стають коричневими та лускатими.

Кора дерева товста, світло-коричнева, хоча деякі різновиди мають рожевий відтінок під коричневим шаром. Складається з тонких пластинок, які легко розщеплюються.

Коренева система — потужна, сильно розгалужена, без вираженого стрижневого кореня. Це досить вітростійка порода. У сприятливих умовах дерево виростає до 80 м (середня висота 25-30 м). Модрина, як і багато хвойних дерев, довгожитель, вона може прожити 300-400 років. На сьогодні відомі модрини віком близько 900 років.

Догляд за модриною в саду

Модрини не вимагають особливого догляду, що мені дуже підходить. Але є в цих дерев ще один недолік, крім засохлого вигляду взимку – вони потребують постійного зволоження ґрунту. В залежності від особливостей виду, стійкість до посухи у модрин — від слабкої до помірної. У посушливі періоди, пишуть, поливати її треба не рідше одного разу на тиждень, щоб ґрунт залишався постійно вологим. Звичайно, підтримувати вологість землі можна за допомогою мульчування, але все-таки без поливу у спеку модрина, особливо молода, не виживе. Для мене при виборі рослин для саду посухостійкість – номер один після декоративності, а модрину до того ж треба висаджувати на сонці. Вона повинна отримувати, як мінімум, шість годин повного сонця в день.

Ґрунти любить кислі й нейтральні, краще — багаті на органіку. Ну і, звичайно, зважаючи на розміри, модрині потрібна достатня площа для нормального росту і розвитку. (З цим у мене проблем як раз поки нема…)

Але і для невеликих ділянок модрина – не під забороною. Її успішно можна стримувати обрізуванням. Обрізають модрину ранньою весною до розпускання хвоїнок. У міру зростання дерева можна видаляти нижні гілки, щоб світло проникало і знизу. Другу більш ніжну обрізку можна провести в середині літа.

Щоб дерево не дуже сильно зростало в висоту, можна обрізати його верхівку на 10 см. Після обрізування пагона-лідера, дерево спробує випустити нову верхівку, але на це піде час.

Обрізати модрину можна на довжину всього молодого приросту, а надто радикальну обрізку старих пагонів модрина переносить погано. При помірному формуванні обрізуванням дерево нарощує більш щільну компактну крону і не виростає аж «до неба».

Кожні два-чотири роки варто удобрювати модрину в середині весни. Детально про підживлення хвойних читайте в нашій статті Як і коли підживлювати хвойні рослини?

Види й сорти модрини

Високі модрини з широкою кроною найкраще підходять для сільських ландшафтів та парків, де у них є достатньо місця для зростання. Але якщо приймається рішення посадити модрину в невеликому саду, то варто приготуватися до регулярної її обрізки два рази на рік. Крім того, для ділянок з обмеженою площею варто звернути увагу на компактні сортові форми, які згадаю нижче.

Вирощуватися в садах можуть як природні форми, так і декоративні сорти.

Європейська модрина (Larix decidua) — найбільший вид, відомий також своїм яскравим осіннім забарвленням. Крона пірамідальна, хвоя зелена. Для вирощування потребує постійного зволоження ґрунту.

На основі модрини європейської створено багато сортів, наприклад:

• «Корнік» (Kornik) — куляста крона, як правило, на штамбі, висота 1 м в 10 років;
• карликовий сорт «Літтл Буглі» (Little Bogle), який до 10 років досягне висоти всього лише 30-40 см;
• «Пендула» (Pendula) з плакучою кроною нерегулярної форми (висота залежить від штамба, максимально дерево може досягати 10 м);
• «Пулі» (Puli) — плакучий карликовий сорт з вузьким габітусом і пагонами, що звисають до землі, середня висота деревця 1,5 м, діаметр 50 см;
• «Репенс» (Repens) — сорт з довгими, практично не розгалуженими повзучими пагонами, що, як правило, прищеплюється на штамб. Хвоя яскраво-зелена, висота дерева 1-1,5 м.

Модрина японська (Larix kaempferi) дуже схожа на європейську, але має більше пониклих гілок, а також хвою блакитного відтінку. Подібно своїм побратимам, модрина японська не переносить лужних або сухих ґрунтів. Це, як на мене, сама декоративна з модрин для ландшафтного дизайну.

Як і у випадку з іншими модринами, існують сорти японської модрини, що можуть підійти для невеликих ландшафтів:

• «Блу дварф» (Blue Dwarf) — компактна карликова форма з синьо-блакитною хвоєю. Крона густа сферична. Як правило, буває в штамбовій формі. Висота до 1,5 м;
• «Діана» (Diana) — один з найбільш декоративних сортів. Відрізняється спіралевидними химерно звитими гілками, що спадають на кінцях. Висота до 10 м, крона пірамідальна.
• «Якобсен» (Jacobsen) — карликове деревце з вузько-конічною кроною. Хвоя з легким сизим відтінком. Виростає до 2,5-3 м.
• «Стіф Віпер» (Stiff Weeper) — сорт з плакучими гілками, що стеляться по землі. Хвоїнки довгі, блакитного відтінку. Вирощують в штамбової формі, висота 1,5-2 м.
• «Пендула» (Pendula) — плакуча розлога форма з широкою кроною 3-6 м в діаметрі, висота до 10 м. Хвоя яскраво-зелена, крона нерегулярна.

Модрина сибірська (Larix sibirica) — дерево висотою 25-45 м з широкою пірамідальною кроною. Має вражаючу зимостійкість і витримує до -70 градусів морозу. У нас, правда, стільки не буває. І не треба))) У ландшафтному дизайні використовуються природні форми цього виду.

Модрина сибірська (Larix sibirica)

Модрина американська, або східна (Larix laricina) — корінний американський вид. Дерево найкраще підходить для великих ландшафтів, досяягає висоти близько 23 м. Переносить високий рівень грунтових вод.

Існує кілька сортів цього виду невеликого розміру, які можна вирощувати в малих садах і альпінаріях:

• «Аретуза Бог» (Arethusa Bog) — карликовий сорт до 1 м висотою з округлою кроною. Гілки горизонтальні, зі спадаючими кінчиками.
• «Ньюпорт Бьюті» (Newport Beauty) — мініатюрний сорт, який має в 10 років висоту менш як 30 см. Крона округла і щільна. Хвоя блакитна. Зазвичай прищеплюється на штамб.
• «Дебора Ваксмен» (Deborah Waxman) — карликовий сорт, що виростає до 2-х метрів у висоту. Крона акуратна, широко пірамідальної форми. Хвоя блакитнувата. Молоді шишки рожевого кольору, активно родить.

Дорогі читачі! Буду вдячна, якщо в коментарях ви поділитеся своїм досвідом вирощування модрини в саду. Якому сорту ви віддали перевагу і як ви миритеся з її не дуже привабливим виглядом взимку? Хоча насправді поки працювала над цим матеріалом, вже вирішила — модрині в моєму саду бути! Вже навіть і з сортом, і з місцем визначилася. Ну, подумаєш, взимку не зелена. Так, а інші листопадні що — кращі?

Натхнення!

Оксана Дивисенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.