Поки справжній жасмин залишається досить вимогливою та складною у вирощуванні мрією для більшості квітникарів, мадагаскарський жасмин стефанотіс завоював небачену популярність. Він приємно виділяється серед квітучих кімнатних ліан своєю сяючою красою і ароматом. Та його чарівним виглядом у квіткових магазинах не варто обманюватися. Це одна з найбільш непростих, вибагливих та різко реагуючих навіть на незначний стрес рослин, яку зберегти й примусити повторно зацвісти далеко не просто. Стефанотісам потрібна постійна увага й дуже обережне ставлення.
Зміст:
Представник сімейства Ластівневих (Asclepiadoideae) стефанотіс — ритуальна рослина, що у себе на батьківщині, в Азії, вважається обов’язковим елементом весільних обрядів. Та зовсім не це, а декоративність листя та витонченість ароматних суцвіть зробила стефанотіс одним з найбільш престижних і дорогих видів. В якості кімнатної декоративної рослини вирощують всього один вид стефанотіса.
Стефанотіс рясноквітучий (Stephanotis floribunda) — одна з наймодніших витких ліан. Але як рослину, здатну видиратися по меблях, стінах, утворювати каскади, її використовують дуже рідко. Переважно в наших оселях стефанотіс росте в компактних формах на невеликих опорах. Довжина пагонів стефанотіса — до 1,5 м. Наявність вусиків, що чіпляються за опору й поверхні, часто майже непомітна. Пагони потужні, товсті, темно-зелені.
Листя у стефанотіса — це справжня кімнатна класика: щільні, блискучі, овально-серцевидні, ідеально рівні, листки стефанотіса вражають насиченим темним відтінком зелені, що видається ще темнішою на фоні інших кімнатних рослин і світлих стін. В довжину листки досягають 12 см при ширині до 8 см.
Елегантні видовжені квіти з довгою трубкою та зірковидним вигином і справді дещо нагадують жасминові. Класична форма, унікальні порцеляново-вершкові відтінки забарвлення квітів, які зібрані в негусті, розкидисті парасольки суцвіть — це щось феєричне!
Стефанотіси починають квітнути з травня або червня, можуть радувати до кінця літа або до середини осені залежно від умов та догляду. Зазвичай, рослини зберігають звичні ритми, якщо їх купують квітучими в інший час, вони і надалі будуть зацвітати в звичні терміни.
Стефанотіси рясноквітучі — світлолюбні рослини. Вони не можуть цвісти і нормально розвиватися навіть у легкому затінку. Від прямого сонця рослину потрібно берегти будь-якої пори року, та все ж краще постаратися знайти найбільш світле місце з розсіяним режимом. З осені стефанотіс потрібно переміщати на більш світле місце чи підсвічувати, підтримуючи комфортну тривалість світлового дня від 12 годин. Навіть на південних вікнах стефанотісу не завжди вистачає освітлення.
Одна з важливих особливостей рослини — повертати та навіть трішки зміщати стефанотіс, що випустив пуп’янки, не можна. Зміщення є головною причиною скидання квітів, і до завершення цвітіння цю рослину не варто чіпати навіть заради гігієнічних процедур. Та й в період спокою різких змін ця ліана не любить.
Нормально розвиватися стефанотіси можуть лише в легкому, вологопроникному, нейтральному субстраті. Їм ідеально підходять суміші для ліан чи красивоквітучих рослин на основі дернового грунту. Краще ровзиваються стефанотіси в керамічних горщиках з висотою, що перевищує діаметр. Дренаж закладають високий, біля 5 см.
В період активної вегетації стефанотіс чудово розвивається в теплі житлових кімнат. Цю рослину не винесеш до садку чи на балкон. Ліана добре розвивається і росте в сталому теплі й спокої, без протягів чи резких змін. Краще, якщо температура повітря не перевищує 23 градуси, адже спеки стефанотіс не любить.
Прохолода взимку — єдиний варіант, що дозволить ще раз подивитися на розкішне цвітіння стефанотісу. Максимальні показники, допустимі з листопада до березня – 16 градусів. Та краще, якщо зимувати стефанотіс буде при температурі біля 12 градусів. Перепади температури в період спокою небажані так само, як і влітку.
Рослина обожнює свіже повітря. При провітрюванні кімнат варто бути обережними з протягами. Стефанотіс дуже чутливий до диму та забрудненого повітря.
Перш ніж купувати стефанотіс, варто оцінити, чи зможете ви знайти для нього гідне місце. Любов до прохолоди та яскравого освітлення — справжній виклик. Добре ростуть стефанотіси у вестибюлях, на східцях і в зимових садах, у прохолодних приміщеннях. Але знайти комфортний варіант можна й вдома, якщо є утеплений балкон чи лоджія, де температура не падає взимку нижче 10 градусів. Зазвичай, цю ліану розміщують на східних чи західних підвіконнях, та підійдуть і яскраво освітленні місця неподалік від південно орієнтованих вікон в інтер’єрі.
Рясні поливи з березня й до серпня — гарантія того, що стефанотісу вистачить сил на достатньо активний ріст та цвітіння. Та прагнучи створити ідеальні умови, не варто залишати воду в піддонах чи створювати ризик перезволоження. Краще за все між поливами давати підсохнути кільком сантиметрам субстрату. З вересня поливи скорочують поступово, просушуючи землю трішки сильніше, на зимівлі поливають так, щоб підтримувалась легка вологість без повного пересихання. Вода повинна бути кімнатної температури й не жорсткою.
Підживлювати стефанотіс потрібно лише весною та влітку, вводячи добрива поступово, з невеликих порцій. Так само поступово зупиняють підживлення з кінця серпня. Стефанотіси не надто люблять надлишок добрив, тому варто не перевищувати рекомендовану виробником дозу та вносити добрива з частотою 1 раз на 2 тижні. Якщо є час, можна зробити підживлення щотижневими, пропорційно зменшеною кількістю добрив. Для рослини підбирають комплексні органо-мінеральні препарати чи чергують мінеральні та органічні добрива, призначені для квітучих рослин (зі зниженим вмістом азоту). Можна спростити догляд, використовуючи палички чи інші добрива пролонгованої дії.
Стефанотіси краще ростуть при підвищенній вологості повітря. Обприскування по листкам — зручний варіант, але з ним можуть виникнути проблеми в розпал літа, адже бутони та квітки обприскувати не можна. Тому оптимальний спосіб зволоження — встановлення ємностей з водою чи піддонів з вологим камінням.
Пересаджувати стефанотіс варто з початком росту, в березні. Та поспішати не треба: зміну ємностей проводять лише тоді, коли корінці з’являються в дренажних отворах. Стефанотіси обережно перевалюють, не контактуючи з коренями.
Читайте також наші статті:
Як розмножити стефанотіс? У домашніх умовах стефанотіс зручно розмножувати живцюванням. Верхівка чи відрізок пагона з однією парою листя вкорінюється лише при нижньому підігріві в теплому, легкому субстраті під ковпаком.
В оптимальних умовах ліана хворіє рідко. Зазвичай, ця рослина втрачає стійкість при комбінації надмірно високих температур, сухого повітря та недостатнього освітлення. На останнє вказує витягування гілочок та дуже слабке цвітіння.
Скидання листя, зміна кольору, деформація, швидше за все, сигналізує про шкідників чи хвороби. Для стефанотіса небезпечні павутинні кліщі, щитовки, тля, трипси. Потрібно вживати заходів якнайшвидше, починаючи обробку системними інсектицидами.
При перезволоженні стефанотис швидко загниває. Просушування субстрату, полив фунгіцидами, обережний догляд можуть врятувати ліану, та найчастіше без екстреної пересадки, що суттєво позначається на стані стефанотіса, не обійтись.