Старий стіл — викинути чи оновити?

Ольга Дивисенко — постійний автор «Зеленої Садиби» рубрик інтер’єру та декору. Довгий час працювала в рекламі, але її справжнім захопленням завжди був дизайн інтер’єру. Має «навчене око», постійно шукає цікаву інформацію, вчиться та ділиться ідеями із нашими читачами. «Моя мета, щоб якомога більше українців жили в стильних та затишних оселях незалежно від розміру їх бюджету».

Переробка старих меблів — питання контроверсійне. Одні вважають, що легше викинути та купити нове, а інші успішно повертають до життя навіть дуже «втомлені» екземпляри. Останнім часом я була зайнята ремонтом однієї кімнати, де основною задачею було оновити старомодний інтер’єр. Про кімнату більш детально я буду розповідати в майбутніх публікаціях, а сьогодні хочу розповісти про один з предметів з цієї переробки, а саме — про старий радянський письмовий стіл. Я його лагідно назвала «одоробло», адже він досить масивний, трохи пошарпаний від життя та невиразного кольору. Але це не просто стіл, це подарунок важливої людини для власників кімнати та одна з небагатьох матеріальних пам’яток про неї. Ще й з написом від руки всередині шухлядки: «Куплено 1. X. 1985, ДІД ПАНАС». Тому було вирішено поекспериментувати та спробувати оновити стіл своїми руками, щоб все ж залишити його в інтер’єрі.

переробка старих меблів

Старий стіл — викинути чи оновити?

Стіл до переробки

Переробити стіл хотілось як скоріше. Настільки, що його детальні фотографії, на жаль, вийшли розмитими. Але є і гарна новина — ми знайшли фото такого ж на olx. Це та сама модель, один в один, навіть ручки однакові. То ж, знайомтесь, стіл:

старий стіл радянських часів

Старий стіл

Взагалі, у фарбуванні меблів я маю практичний досвід близький до нуля — фарбувала паркани й хвіртки в селі, та й все. Тому сьогодні буде точно не про навчання інших та професійні рекомендації, а більше про ідею, досвід та помилки.

Початкова ідея була зробити світло-жовтий стіл. Цей життєрадісний колір мав додати столу іншого настрою, поєднуватись із сірими елементами та створити акцент на спокійному тлі оновленої кімнати. Я начиталась розумних порад (про половину яких в процесі, звичайно, забула) і узялася до справи. Приклад для натхнення був такий:

жовтий стіл

Приклад жовтого столу

Що в нас було з матеріалів

  • 1,5 л жовтої фарби, а саме«Емаль для підлоги та інших поверхонь SkyLine», RAL 1021, напівглянцева, акрилова (2 банки по 0,75 л);
  • Грунтовка;
  • Кісточка, поролоновий валик;
  • Малярна стрічка;
  • Засіб для миття скла з вмістом спирту — для знежирення;
  • Наждачний папір та шліфувальна машинка (остання — опціонально).

Процес переробки

Зазвичай пишуть приблизно про такі кроки фарбування меблів: миємо, шліфуємо, знімаємо пил і жир, наносимо ґрунт, наносимо потрібну кількість шарів фарби, за бажання/необхідності — покриваємо лаком. Між нанесеними шарами робимо паузи, вказані в рекомендаціях виробника.

Це базово, але краще детальніше почитати про конкретні поверхні та особливості їх обробки. Перед фарбуванням потрібно зняти ручки та інші подібні деталі, висунути ящики. За необхідності — зашпаклювати недоліки поверхні.

Отже, стіл старий і зроблений із ДСП. Поверхня стільниці ще й зверху покрита поліефірною смолою. Останню, як пишуть професіонали, нормально можна зняти тільки будівельним феном. У мене його немає, тому я цю ідею відкинула. Я пройшлась по ній декілька разів шліфувальною машинкою, а іншу площину просто «пошкрябала» вручну наждачкою, для кращого зціплення.

Стіл під час підготовки до фарбування

Мої основні помилки

  1. Я помилилась з вибором ґрунту. В такій ситуації потрібна ґрунтувальна фарба або ґрунт універсальний у вигляді фарби, зазвичай він білого кольору. Обирати вид ґрунту треба в залежності від виду фарби — на алкідній або акриловій основі. Ну і звичайно, це має бути ґрунт для внутрішніх робіт, для типу конкретної поверхні та призначений як база саме під фарбування. В результаті у мене все вийшло, але процес міг би бути набагато легше і з меншими витратами фарби. На жаль, відсутність досвіду у мене, маленький вибір та таке ж бажання консультантів щось підказати в будівельних магазинах мого містечка, створили ідеальне підґрунтя для зайвих витрат та переробок).
  2. Не той відтінок жовтого. Фарбу я купляла в інтернет-магазині і бачила одразу, що відтінок заяскравий, але чомусь вирішила спробувати. Мабуть, сподівалась, що на саму поверхню він ляже світлішим. Знайти потрібний готовий відтінок — складніше і дорожче. Я ж обрала бюджетний варіант із лінійки українського виробника, варіант жовтого там був один. Наступного разу я б краще одразу затонувала фарбу під потрібний відтінок.

Фарбування — перша спроба

Отже, я почала виконувати свій план перефарбування стола в жовтий і нанесла поступово два шари. Як я вказала вище, ґрунт я вибрала неправильний, тому фарбі було досить важко лягати, хоча вона дуже старалась. До фарби претензій взагалі немає. При цьому колір почав проявлятись і я бачила, що пофарбувати поверхню в результаті я зможу, але виходить зовсім не те що я хотіла. Я зробила паузу і почала думати.

Хотілось отримати інший колір, але й не втратити яскраву пляму із запланованого інтер’єру. А от витрачати при цьому гроші на нову фарбу, чекати та платити за доставку дуже не хотілось. Саме в таких ситуаціях зазвичай вмикається креатив.

Вирішую — треба брати другу повну банку жовтої фарби (0,75 л), яка в мене є, і тонувати її. Розумію, що цієї кількості мені на весь стіл скоріше за все вже не вистачить, тому фарбую далі цим відтінком зовнішню частину столу і комбіную її з іншими кольорами — вони в мене залишились від фарбування інших елементів кімнати. На стиках використовую малярну стрічку.

Для основного відтінку обираю теракотовий — він яскравий, але не занадто, гарно поєднується з сірим в запланованому інтер’єрі і його можна отримати з жовтого. Те, що мені потрібно! Купила звичайний червоний колорант в місцевому магазині і прямо в банку потрошки додавала, постійно розмішуючи. Довела до потрібного відтінку і перевірила на невеликій площині — підходить.

Фарбування — друга спроба

Далі пофарбувала «рамки» в графітовий і низ сіро-бежевим, як підлога. Рішення із сіро-бежевим низом в тон підлоги мені особливо сподобалось, адже таким чином ця важка частина столу ніби зливається з підлогою і стає візуально легшою.

Результат мене вже влаштовував, але чогось не вистачало. На цьому етапі я знайшла в інтернеті милі керамічні ручки червоного кольору, які ідеально вписались та додали стилю.

Результат

Читайте також статті:

Як висновок — чи вартувало воно того? Так, бо таким чином старий письмовий стіл через випробування, але отримав нове життя, а ми — цікавий предмет в інтер’єрі та досвід. Варіант викинути ми розглядати не хотіли, це і пам’ять, і небажання створювати зайве сміття. Та й викинути його не так вже просто — його ще потрібно було б розібрати (а це важко, ми навіть тумбу не змогли зняти) і заплатити за вивіз такого сміття.

Розумію, що досвідчені люди зробили б це набагато майстерніше, але якщо ви такий самий початківець в фарбуванні меблів як я — сподіваюсь цей приклад додасть вам сміливості на власне перетворення.

А тим, в кого є досвід, пропоную поділитись своїми експериментами в оновленні старих меблів — вдалими та не дуже. Нумо вчитись разом!