Паразитичні гриби нашого саду — трутовики на деревах

Якщо за плодовими деревами правильно не доглядати, забуваючи про елементарну санітарну обрізку й чистку кори, вони швидко стають жертвами не лише шкідників і хвороб, моху і лишайників, а й згубних паразитуючих грибів. До того часу як з’являться перші помітні оку ознаки росту грибниці, трутовики та інші гриби-паразити зруйнують чималеньку частину деревини всередині. Ці колонізатори настільки виснажують дерева, що неминуче викликають їх загибель. І садівники можуть лише відтягнути її, а не відвернути. Ефективно захистити дерево від грибів-паразитів можна тільки одним способом — дбати про нього. Адже саме догляд і уважність є основою всіх профілактичних заходів.

Гриби-паразити на деревах

Як розпізнати паразитичні гриби?

На відміну від смачних лісових грибів чи корисних мікоризоутворюючих, гриби-паразити — це вороги садових дерев, а точніше — ксилотрофні види грибів, які руйнують, переробляють деревину завдяки виділенням спеціальних ферментів. Оселяючись на дереві, гриби-паразити виснажують його, сприяють гниттю та хворобам. Поступово ураження поширюються все далі, до серцевини, і викликають розшарування, трухлявість деревини, ламкість, як наслідок — загибель дерева. Лише коли гриби вже уразили близько половини деревини всередині, вони починають формувати плодові тіла.

Впізнати гриб-паразит можливо лише за не надто привабливими м’ясистими плодовими тілами шириною від 12 до більш як 40 см. Однорічні або багаторічні, такі гриби завжди сидячі, широкі, пласкуваті, дископодібні чи напівкруглі, без ніжки або зі слабо вираженою бічною ніжкою. Текстура брудно-білуватого плодового тіла жорстка, щільна. Найяскравіше і найтемніше забарвлена шапка гриба — бура, сіра чи коричнева, блискуча чи матова, найчастіше — смугаста, хвиляста, вибоїста.

Спори у грибів-паразитів завжди жовті, розташовані з нижньої сторони тіла, дозрівають до серпня, поширюються швидко і різноманітно — від вітру та води до пташок і комах.

Гриби-паразити утворюють групи або яруси, ніби нашаровуючись один над одним. Існувати без дерева-хазяїна, а точніше донора, за рахунок якого харчується гриб, паразитичні види не можуть. І відділити їх від кори складно, іноді практично неможливо: плодові тіла буквально вростають в дерево.

Гриб трутовик — основний паразитуючий гриб саду

Паразитичні гриби надзвичайно різноманітні, вчені виокремлюють і вивчають більш як десять тисяч видів, що вражають різноманітні породи або обмежуються представниками одного-єдиного роду. Та на культурних рослинах зустрічаються лічені різновиди небезпечних грибів-паразитів.

Основну шкоду плодовим, декоративним деревам і великим ягідним чагарникам приносять трутовики (Ganoderma). Це сидячі деревні гриби зі схожим на копито чи наріст твердим плодовим тілом. Трутовики формують великі групи, наростаючи вздовж стовбура, а інколи й на гілках ярусами. І супроводжуються поширенням по кільцях деревини білої, бурої, бактеріальної чи іншої гнилі.

Серед більш ніж 100 різновидів трутовиків на садових рослинах зустрічаються:

• трутовик справжній (Fomes fomentarius) — великий гриб, що може вразити яблуні та груші, старі та ослаблені листяні дерева; вирізняється багаторічним, копитоподібним, корковим, сіруватим з буро-жовтими краями, вкритим бороздками великим плодовим тілом, що порівняно легко відділяється від дерева;
• трутовик несправжній (Phellinus igniarius) — схожий зовнішньо з устрицями, з пласко-круглим, слоїстим, сіруватим, з світлим краєм тілом, цей гриб-паразит сливи та груші дерев’янистий, з дрібнопористим рудим м’якушем;
• трутовик сірчано-жовтий, чи курочка (Laetiporus sulphureus) — їстівний гриб-паразит черешень, запущених фруктових дерев та хвойних, що формує однорічні, водянисті, хвилясті, яскраво-жовті, схожі на будівельну піну плодові тіла, які наростають на деревах одне на одному, як черепиця;
• трутовик сливовий (Phellinus pomaceus) — паразит сливи та груші, що за сприятливих умов поширюється і на слабкі аличу, абрикоси, вишні і навіть глід, зі сплюснуто-копитовидним, оксамитовим ззовні, рудувато-сірим плодовим тілом;
• трутовик плаский (Ganoderma applanatum) — паразит листяних дерев, у садках — переважно груші, яблуні та сливи, з брудно-білим, пласким, хвилястим тілом з вираженими «бортиками» та пласкою коричневою шапинкою, що росте на коренях і біля них. За здатність на дотики до нижньої сторони утворювати чіткі темні візерунки відомий як гриб художників;
• трутовик лускатий (Cerioporus squamosus) — їстівний у молодому віці гриб, паразит груші з невеличкою ніжкою і напівкруглим, плоским зверху тілом бурувато-жовтого кольору з темними коричневими лусочками, що селиться в нижній частині стовбура.

Інші гриби-паразити у наших садках зустрічаються дуже рідко — лише види, що можуть колонізувати хвойні старше 40 років, викликаючи гниття та загибель стареньких вічнозелених красунь. Соснова губка (Phellinus pini) та ялинова губка (Phellinus chrysoloma) вирізняються темним, рудувато-коричневим, хвилястим плодовим тілом.

Які дерева у садку під загрозою?

Колонізувати гриби-паразити можуть умовно будь-яке дерево, але лише за певних передумов. Як і в природі, середовищем життя таких грибів є пошкоджена, мертва деревина. І щоб садове дерево стало потенціальною жертвою трутовиків, на ньому мають бути відповідні ураження. Неочищена кора, необроблені злами, рани, відшарування, морозобоїни та тріщини, сухі, хворі й гнилі гілки — фактори, що підвищують ризик зараження культурних дерев спорами паразитичних грибів.

Трутовики можуть поселитися на будь-якому пеньку або колоді. Серед плодових культур до зараження трутовиками найменш стійкі яблуні, груші, сливи та черешня. Значно рідше зустрічаються гриби-паразити на вишні, абрикосі та аличі. Серед кущів вони найбільш небезпечні для глоду, а серед декоративних рослин — для листяних великомірів та хвойних солідного віку (зазвичай молоді рослини з активним виділенням смоли надійно захищені).

Помітити паразитичні гриби на початку зараження неможливо. Видимі ознаки з’являються лише на пізніх стадіях, коли формуються і розростаються великі плодові тіла. І між потраплянням спор до власне росту зовнішніх тіл проходять роки невидимих процесів розкладання та руйнування дерева зсередини. Поява плодових тіл фактично є свідоцтвом того, що значна частина, зазвичай, як мінімум, половина деревини, вже уражена. Звичайно, є суміжні симптоми, але вони схожі на звичайне ослаблення та малозрозумілі, доки не стає пізно, не з’являються дупла та не підвищується ламкість гілок і навіть стовбурів.

Пошкодження деревини незворотні. Рано чи пізно дерево все одно загине. І вся боротьба, яку можна вести на заражених грибами-паразитами деревах у садку зводиться до зупинки руйнувань та спроби максимально продовжити період збереження хоч якоїсь декоративності та плодоношення. Саме тому всі зусилля потрібно сконцентрувати на недопусканні появи грибів-паразитів у садку — попередженні таких умов і ситуацій, за яких зараження спорами могло б відбутися.

Гриби-паразити і їх профілактика

Усі методи профілактики можна умовно розділити на дві групи:

• загальні заходи з підтримки здоров’я дерев у садку;
• контроль за поширенням грибів-паразитів.

На здорових деревах паразитичні гриби не ростуть. І тут важливий і регулярний догляд, і вчасне реагування на травми, пошкодження та інші проблеми у розвитку рослин, щоб спорам просто не було де «зачепитися». Фактично, основа профілактики — всього лиш звичайний повноцінний догляд за деревами:

• поливи за необхідності, особливо якщо дерево не посухостійке чи потребує вологозарядного поливу;
• своєчасні підживлення, відсутність дефіциту поживних речовин та мікроелементів;
• санітарна обрізка та постійний контроль стану крони, що гарантують своєчасне видалення сухих, пошкоджених гілок;
• обробка всіх, навіть найменших ран, зрізів, тріщин на корі та гілках (спочатку фунгіцидом загальної дії, а після підсихання — садовим варом або професійними замазками, герметиками, шпаклівками);
• вчасна обробка дупел та розколів;
• щорічне очищення кори восени з обов’язковим видаленням всіх відшарувань;
• хоча б осіння побілка дерев;
• проведення профілактичних обприскувань фунгіцидами у період спокою, в кінці осені або ранньою весною (наприклад, мідним чи залізним купоросом у концентрації 5%);
• захист молодих та чутливих дерев від морозобоїн та сонячних опіків.

З другим компонентом профілактики не все так просто. Адже повністю захистити садок від поширення спор паразитичних грибів неможливо фізично: їх здалеку приносять і птахи, і комахи, і вітер. Але дещо все ж можна зробити.

По-перше, потрібно вчасно прибирати залишки деревини, не допускати, щоб у садку гнили зламані гілки, спили, колоди. Корчування хворих, старих рослин, пеньків кущів та дерев, що загинули краще не відкладати.

По-друге, потрібна наша власна уважність — регулярний огляд саду та сусідніх територій (особливо якщо сад межує з лісом чи запущеними ділянками). Якщо вчасно, до повного дозрівання спор і початку їх розповсюдження, яке зазвичай починається в серпні, видалити шапинки грибів-паразитів, ризик зараження дерев на вашій ділянці буде зведений до мінімуму.

Читайте також нашу статтю про обрізку дерев, адже це один з основних пунктів правильного догляду за плодовими.

На здорових деревах паразитичні гриби не ростуть. І тут важливий і регулярний догляд

Як врятувати дерево, уражене трутовиком?

Скільки уражене грибами дерево буде радувати вас своїм виглядом, цвітінням або плодоношенням, залежить безпосередньо від ступеня пошкодження деревини та швидкості заходів з порятунку. Штамбові колоновидні або інші невеликі дерева після обробки можуть протягнути ще 3-4 роки. А ось великі плодові дерева можуть продовжувати обмежено родити ще до 6-10 років.

Щоб максимально продовжити життя дерева, період його декоративності й плодоношення, мінімізувати і обмежити шкоду від грибів-паразитів, потрібно якнайшвидше видалити плодові тіла. Та зробити це не завжди просто.

Робочу зону під ураженим деревом потрібно обов’язково захистити, щоб уникнути ризику попадання навіть найменших частинок, а тим більше спор на землю. Щільна тканина, агроволокно або плівка — обирати варто те, що є під рукою. Головне, ретельно закрити всю пристовбурову зону, «проекцію» крони дерева.

Обстеживши грибницю, краще спочатку оцінити, з якої сторони зручніше буде працювати. Починати потрібно з верхніх плодових тіл, рухаючись по стовбуру вниз.

Якщо грибниці розвиваються навіть на гілках, починають саме з них. Гілку просто зрізають чи спилюють нижче плодового тіла, повторюючи зрізку до здорових тканин, за сильного ураження — видаляючи гілку на кільце.

Гриби на стовбурі потрібно зрізати гострим садовим інструментом. Найзручніше користуватися ножем, та інколи тверді здерев’янілі трутовики та щільність кори вимагають використання навіть пилок чи невеликої сокири, тому варто пробувати різні варіанти, щоб зняти не окреме тіло гриба, а всю ділянку кори та гнилої деревини під ним.

Рани потрібно оглянути та зачистити до здорових тканин — настільки, наскільки це можливо (ножем, сталевою щіткою, скребком).

Зачищені рани обробляють фунгіцидом (системні препарати, біозасоби, розчин мідного купоросу у концентрації 5% тощо). Зрізи до наступного етапу підсушують.

На всю поверхню ран, обробляючи їх ретельно і без поспіху, потрібно нанести садовий вар, суміш глини з гноєм, шпаклівку для дерев або спеціальну пасту, замазку для заживлення ран на деревах. Для дуже великих пошкоджень краще закріплювати пасти бавовняною тканиною. За поверхнею ран, їх загоєнням потрібно слідкувати, за потреби повторюючи обробку.

Щорічно, восени, після настання холодів дерева доведеться обприскувати системними фунгіцидами для попередження повторного зараження.

Залишки гриба та пошкодженої деревини, навіть найменші лусочки та пил, потрібно знищити, спаливши.

Натхнення!

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.