Липові алеї, що прикрашають наші міста, зробили це дерево наскільки звичним, що мало хто розглядає його для вирощування на присадибній ділянці. Навіть прихильники цілющого й смачного липового чаю чи меду висаджують у себе саджанці рідко. Та липа не випадково є абсолютним фаворитом в озелененні забрудненого міського середовища. Її переваги — не лише медоносність, а й легкість формування, красива густа крона та довговічність. Липа — наше, витривале та універсальне дерево, що може створити надійний захист і особливу атмосферу.
Зміст:
Серед листопадних дерев, що належать до класу декоративних видів, липа вирізняється своєю універсальністю. Її важко назвати компактним деревом. Якщо для міського озеленення вона є оптимальним варіантом, то для приватних садиб липа — справжній крупномір. Дорослі дерева сягають висоти 20-40 м, лише сорти — нижчі.
Густо розгалужені гілки з темною корою формують щільну округлу крону. Чергові округло-серцевидні, несиметричні листочки з зубчастим краєм в діаметрі сягають 5-10 см і ростуть на довгих черешках. Яскрава зелена верхня сторона поєднується у липового листя з сизою нижньою.
Невеликі, прості, блідо-жовті квіточки липи зібрані в напівпарасольки суцвіть. Суцвіття у липи невеликі, але дуже ароматні. Солодко-медовий запах липи зазвичай відчувається на значній відстані. Цікаві у липи й плоди — акуратні «горішки» на довгих ніжках.
Липовий чай та цілющі властивості знайомі майже кожному. Простий чай з липовим цвітом зміцнює імунітет, допомагає лікувати застуди, проявляє сечогінний ефект, покращує травлення…. Заготовляють липовий цвіт декілька тижнів з усіх видів липи. І таку чисту і надійну сировину, як з власного дерева, знайти важко.
Липи — один із найцінніших і найкорисніших медоносів, біля дерев упродовж всього цвітіння стоїть гул численних бджілок. Овочі і ягідні культури від такого сусідства лише виграють. Що вже й говорити про пасічників!
Та липа цінна не лише як джерело меду чи лікувальної сировини:
А ще липа довговічна, не надто швидко росте, чудово формується (навіть якщо починати в солідному віці), не хворіє, дає густу тінь, адаптується до будь-яких умов, на три тижні ароматизує все навкруги, чарівно-золота восени. А якщо вірити прихильникам фен-шуй та давнім повір’ям, то ще й енергетично позитивна (недаремно ж її вважають деревом щастя та кращим захисником дому від хвороб).
Насправді у липи є лише кілька недоліків. Вагомий — її розміри, що вимагають чималої площі й не підходять для невеликих садиб. Але головний — алергенність, що робить дерево небезпечним для людей з індивідуальною непереносністю її пилку.
За тіньовитривалістю з липою не зможе конкурувати жодне листопадне дерево. Вона буде рости навіть в густому затінку, при цьому не боїться ні прямого сонця, ні південних схилів.
Для липи якнайкраще підходять легкі, дреновані, супіщані, родючі ґрунти. Та адаптуватися це дерево може до будь-якої середньої, обробленої землі, навіть бідної. Уникати потрібно лише екстремальних характеристик — кислотності, лужності, сирості, високого рівня ґрунтових вод і т.п.
Така абсолютна адаптивність робить липу універсальною породою.
Читайте також нашу статтю Липовий цвіт — правильно збираємо, зберігаємо та використовуємо.
Липи люблять осінню посадку. Весняні саджанці потребують рясних поливів і постійного захисту від посухи.
Навіть найкомпактніші сорти липи вимагають чималенької відстані до сусідніх рослин, архітектурних об’єктів, комунікацій — від 3 до 4 м. У живоплотах саджанці висаджують ближче, через 1,5-2 м.
Липу висаджують у лунки глибиною й шириною близько пів метра. Закладка дренажу висотою приблизно 10-15 см на дно дозволить убезпечити дерево від ризику підтоплення. Засипати саджанець краще землесумішшю дернового ґрунту з піском та перегноєм або компостом у рівних частинах, насипавши на дно жменю попелу.
Коренева шийка дерева повинна залишитись над поверхнею ґрунту (заглиблення викликає сильне уповільнення росту). Полив можна проводити як до посадки, заповнивши лунку водою, так і після. Головне, щоб він був рясним, до 2 відер на саджанець, і завершився мульчуванням.
Навіть дорослі липи за умови максимального збереження землі навколо коренів витримують пересаджування.
Обов’язково поливають лише молоді липи, компенсуючи посуху глибоким поливом з частотою 1 раз в 7-10 днів, щоб уникнути зупинки росту, підтримати активне галуження гілок і набір потужної листової маси. Дорослі липи можна не поливати, та для рясного цвітіння і яскравого листя краще захистити дерева від аномальних посух і забезпечити хоча б 2-3 поливи.
Липи краще вирощувати з закритим пристовбуровим колом. Якщо не використовуються ґрунтопокривні рослини, мульчу з будь-яких матеріалів (від компосту до тирси або торфу) потрібно насипати щедро, товщиною до 10-12 см.
Липі можна дозволити рости як вона хоче або сформувати дерево за власним бажанням. Обов’язкові лише дві процедури:
Стрижку проводять у ті ж терміни. Липа витримує обрізку навіть радикальну, чудово формується в штамб і строгі форми або стіни, виживає навіть після зрізання на пень, випускаючи поросль в будь-якому віці.
Підживлення лише на користь молодим деревам, які активно ростуть та набирають листяну масу, але не нашкодить і дорослим липам. Добрива вносять навесні, використовуючи якісну органіку (5-8 кг на дерево).
Липи хворіють рідко, зазвичай при сусідстві з занедбаними і старими деревами.
Здатні рости в майже будь-яких умовах, ґрунтах та освітленні, липи — невибагливі, адаптивні й морозостійкі універсали. Але все ж — крупноміри, що вимагають уважного розміщення, і у маленькому садку доречні лише в стриженій і штамбовій формі. Навіть висота сортів від 10 до 20 м вимагає чималенького простору і відповідної відстані до комунікацій, мереж, сусідніх ділянок, фундаментів.
Липа — чудовий кандидат для ролі сімейного дерева, та може подарувати таку бажану в спеку тінь. Але висаджувати її лише як окремо розташовану солістку не обов’язково. Липу можна вводити в великі групи та навіть саджати в живих огорожах. І формувати як завгодно — в строгі кулі чи куби на штамбах, шпалери, перголи, арки, галереї. З липи можна навіть утворити зелені альтанки. А для великих садиб все ще актуальні легендарні липові алеї.
Кращі партнери й доповнення для липи — не лише ясени, клени, буки чи дуби, в компанії яких липа росте в міських скверах та алеях. Біля липи можна розташувати чагарники — скумпію, горобину, калину, глід, іргу, чубушник, самшит, туї — і композиції з тіньовитривалими багаторічниками і грунтопокривниками, наприклад, хостами, гейхерами, папоротями.
Абсолютний фаворит міського озеленення та великих приватних садиб — липа серцелиста, або дрібнолиста (Tilia cordata). Пластична до умов, витривала, висока (до 20-40 м), але придатна до формування, ця красуня з красивими серцеподібними листками славиться ароматними напівпарасольками суцвіть, що занурюють все навкруги в солодке марево на декілька тижнів в кінці червня чи липні.
Найцікавіші сорти липи серцелистої, що чудово ростуть в Україні:
Варто пам’ятати, що липа серцелиста, або дрібнолиста — медонос з лікувальним цвітом, але ще й один з найбільших алергенів. Перед тим, як обирати липу серцелисту для власного саду, потрібно врахувати ризики для здоров’я та індивідуальну переносимість.
Інші види лип не менш привабливі, з аналогічними лікувальними і медоносними властивостями, але не мають статусу настільки ж сильних алергенів.
Всі фото відкриваються в повному розмірі. Клікніть на них!
Липа повстиста, або срібляста (Tilia tomentosa) — найстрункіша з усіх лип, овальна чи пірамідальна, тіньовитривала, повільно зростаюча красуня висотою до 20 м. Підкорює блискучим кругленьким листям, що влітку вигинається зворотною білуватою опушеною стороною догори і робить дерево сріблястим. Цвіте пізно, в другій половині липня, надзвичайно ароматна і дивовижно витривала як до тіні, так і забруднень або посухи. Надкомпактні, до 10 м форми і сорти:
Липа американська, або каролінська (Tilia americana) — дуже яскрава восени, світлолюбна, щільна, парасолькоподібна, великолиста, рясноквітуча липа висотою до 20 метрів. Росте повільно. Є дуже цікава декоративна срібнолиста форма арджентеа (argentea) та сильнорозгалужений сорт «Нова» (Nova).
Липа маньчжурська (Tilia mandshurica) — багатостовбурний широкорозкидистий, густий вид з максимальною висотою в 15-20 м, що дуже повільно росте. Сіра кора стовбура поєднується з жовтуватою на молодих пагонах.
Липа кримська (Tilia euchlora) — сферичне, повільнозростаюче дерево висотою 12-16 м з дуже щільною кроною, пониклими до землі гілками, сірою корою, округлим листям та липневими запашними жовтуватими напівпарасольками суцвіть.
Липа європейська (Tilia europaea) — один з кращих різновидів липи для ролі солітера з конусоподібною кроною та круглими темними листочками. В Україні зустрічається в основному симетричний сорт «Палліда» (Pallida) висотою 20-30 м.
Липа великолиста, чи широколиста (Tilia platyphyllos) — витривала навіть в екстремальних умовах липа висотою до 40 м росте швидко, на 50 см щороку. Цінують великолисту липу за травнево-червневе цвітіння, великі кремові квіти, велике листя до 14 см довжиною, сліпучо-жовті осінні барви, щільну крону, неалергенність, медоносність. Найкомпактніші форми висотою до 20 м:
Для південних регіонів України підійде і надзвичайно приваблива пізньоквітуча липа Генрі (Tilia henryana) — акуратне дерево до 12 м висотою з яйцевидним яскравим листям та дуже ароматними суцвіттями, що розпускаються аж у серпні.
Майже всі сорти липи розплідники пропонують не лише в звичайній формі, а й на штамбі або сформовані для живоплотів «дахи», «екрани», «шпалери».
Липи недаремно частіше купують «готовими». До 5 років ці дерева розвиваються вкрай повільно, до досягнення розмірів й декоративності потрібні ледь не десятиліття дбайливого догляду. Тому самостійно липи розмножують лише ентузіасти, вкорінюють з обробкою стимуляторами росту літні живці або сіють насіння (воно вимагає стратифікації і може зійти аж на 2-3 рік).
Розплідники сьогодні майже всі сорти липи пропонують не лише в звичайній формі, а й на штамбі або сформовані для живоплотів «дахи», «екрани», «шпалери».
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.