Цвіте акація… Ну те, що ми звикли називати акація біла, хоча насправді це ароматне та надзвичайно декоративне дерево нічого спільного з акаціями не має й належить до сімейства Бобових, рід якого Робінія, вид — робінія звичайна. Але то все наукова проза. Сьогодні я розкажу про своє стихійне знайомство зі смачнючим варенням з пелюсток акації й навчу читачів робити штучний мед з пелюсток квітів різних рослин, який власне і є варенням, але за свої цілющі властивості цілком заслуговує називатися медом.
Якось 10 років тому ми зі знайомою йшли містом біля молодих квітучих акацій. Таких малих, що навіть я зі своїм невеликим зростом легко діставала верхівок тих дерев, на яких квітів було більше ніж листя. Подруга спитала, чи я колись їла варення з акації? А я навіть не знала, що таке можливо! Тож ми швиденько понабирали ароматних щойно розквітлих китиць (заготовляють напіврозквітлі або такі, що щойно розкрилися) та пішли куховарити.
Рецепт виявився простим, за виключенням одного «але» — оцвітини треба було порозбирати на запчастини, точніше повідокремлювати від квітолож, плодоніжок з супутніми зеленими частинами, залишаючи тільки білі пелюстки. Наскільки б корисною не була робінія, але «все є ліки, та все є отрута», й зелені частинки отруйні, хоч і не такі як кора та корені.
Тож, не зважаючи на кількість фото в Інтернеті, що супроводжують безліч рецептів типу «покроково» й на яких часто зображені квітки робінії для варення цілком — порозбирайте обовʼязково, не лінуйтеся. Цей процес найскладніший, далі ж все просто і з задоволенням.
Результат приємно здивував — це був майже мед з легкою кислинкою від додавання лимонного соку! Взимку він неодноразово рятував в якості жарознижувального та протизапального, хоч до такого смаколика складно було ставитися як до ліків. Часто я його використовувала у кондитерських цілях, у випічці, загалом там, де був потрібен яскравий медовий смак та аромат, іноді — у поєднанні з липовим медом-варенням (от тут влучно — «липовий» в сенсі «несправжній»).
На цьому мої експерименти не закінчилися. Тож далі було зварене майже все, що розквітало слідом за акацією. Ну, варення з пелюсток троянди, певна, що знають всі, трохи менше знають про варення з квітів липи. Тут треба зауважити, що беруть для варки безпосередньо квітки, ніжку з доволі грубим листочком можна залишити для інших цілей, як приклад — косметичних (як складову ополіскувача для волосся та для масок або примочок для сухої шкіри).
А от про лікувальне варення з квіток бузку я дізналася завдяки гостям з півдня. Виявляється, що таке теж існує, й вони в курсі, що бузок отруйний (але ж яке багатоцільове знеболювальне й протизапальне!), тож вживають по ділу та обережно при гарячках та лихоманках. Але потрібен не декоративний, а простий несхрещений бузок. Про лікувальні властивості бузку і його використання в народній медицині читайте в нашій статті.
Загалом, не експериментувала я хіба що з пелюстками півонії, бо не було вдосталь сировини. Може, цьогоріч спробую, бо дуже зацінила її заспокійливі властивості (тут обережно людям з підвищеною кислотністю шлунка).
Для початку — перелік рослин, з пелюсток квітів яких варять варення, або штучний мед:
Та навіть з квітів кінського каштана (є особливість приготування — квіти додають порційно, щоб зберегти аромат) роблять варення, або штучний мед.
Ну і поволі ми дійшли до головного — рецепти приготування. Я вже писала, що для переважної більшості пелюсток вони однакові, то ж починаємо.
Трохи загальних правил:
Читайте також що приготувати з кульбаби у матеріалі за посиланням.
Вимочити пелюстки у холодній воді (так, щоб перекривала) з додаванням лимонної кислоти (пів чайної ложки на літр має вистачити) — це потрібно для збереження кольору готового варення. Паралельно варите сироп з цукру та води до повного розчинення цукру + ще 5 хвилин.
Зливаєте воду з пелюсток, трохи витрушуєте краплі з них та поміщаєте до сиропу. Варите на невеличкому вогні, обережно помішуючи 30-40 хвилин (квіти стануть прозорими), десь за 2-3 хвилини до кінця додаєте сік лимона (собі до смаку або з вищевказаного розрахунку).
Розливаєте варення з пелюсток гарячим по заздалегідь стерилізованим банкам та закручуєте. Ставите під декілька ковдр повільно охолоджувати.
Зберігається такий штучний мед (до 25 градусів у темному сухому місці) один, максимум (!) 2 роки.
Пелюстки перетерти з половиною цукру та дати постояти до часу, коли вони стануть напівпрозорими.
Додати цукор, що залишився, та воду з соком лимона або невеликою кількістю лимонної кислоти. На повільному вогні довести до кипіння та варити 25-30 хвилин. Гарячим розлити по стерилізованим банкам, закрутити. Укутати та залишити повільно охолоджуватися.
Строк придатності за умови зберігання в прохолодному, темному та сухому місці — 1, максимум, 2 роки.
Варите сироп одразу з цукром та соком лимона або лимонною кислотою. Охолоджуєте, поміщаєте пелюстки в сироп та доводите до кипіння на повільному вогні. Не забувайте перемішувати. Варите так само як і в попередніх рецептах — 25-30 хвилин. Розливаєте по банках, закручуєте, укутуєте та залишаєте повільно охолоджуватись.
Це найулюбленіший з моїх рецептів, який має сподобатись тим, хто любить цукати у варенні. Умови зберігання та строк придатності такі самі, один, максимум, два роки.
Смачного та корисного вам «меду»!
Оля Юхимівна,
ЗЕЛЕНА САДИБА.