Я три рази намагалася спекти класичну італійську чіабату, щоб зробити брускети з руколою і в‘яленими помідорами. І три рази мене чекала невдача. Тоді я псіханула і спекла українську паляницю за мотивами італійської кухні. І щоб не морочитися з брускетами, одразу замісила тісто з руколою і в‘яленими томатами. Боже, як це смачно!!! Половину цієї хлібини (500 г борошна) ми з чоловіком з‘іли вдвох просто з помідорами і олією. Інша половина залишилася на наступний день. Вона буле вже не така запашна, але все-таки м’яка і смачна. Рецептом цілком української паляниці за мотивами італійської чіабати поділюся в цій статті.
«Борошно просіюємо в миску» — так починаються майже всі рецепти хліба чи будь-якої дріжджової випічки. Може, відкрию вам секрет, але від того, просієте ви борошно чи ні, нічого не зміниться. Принаймні, я, може, один раз з десяти його просіюю. Зазвичай, в мене на це немає часу і не бачу в цьому сенсу. Звичайно, якщо борошно якісне, без сміття. До речі, коли я пекла тричі чіабату, вона в мене тричі не вийшла, а я старалася — борошно просіювала 🙂 Але якщо вам подобається, чи ви так звикли, просіюйте, звичайно.
Отже наше борошно в мисці. У мене сьогодні воно двох видів — звичайне пшеничне борошно вищого гатунку з м’яких сортів пшениці і борошно semola (з твердих сортів). Semola відрізняється від звичайного борошна і за кольором (жовта), і за структурою (більше схожа на манну крупу, ніж на борошно). А ще, на відміну від нашого рідного білого борошна, семола багата на клітковину і білок. Колись я напишу про семолу окрему статтю — не повірите, але якось я за два тижні схудла на чотири кілограми тільки через те, що замінила звичайний хліб з магазину на власноруч спечений хліб з семоли. Мабуть, якби я хліба не їла, я б схудла ще більше, але без хліба я не можу 🙂
Але у борошна semola теж є недоліки — дріжджовий хліб, на ній спечений, погано підходить, не такий смачний, як з білого, і швидко черствіє. Крім мене, його ніхто з домашніх їсти не хоче, бо тільки я в нашій родині веду непримиренну боротьбу з зайвими кг 🙂 Тому я, зазвичай, печу хліб з пшеничного борошна 50/50 — одна половина семоли, інша – звичайного борошна. Так і цього разу. Але ви можете спекти таку паляницю зі звичайного білого борошна дрібного помолу — буде ще смачніше!
Щось я забалакалася))) Отже в борошно всипаємо дріжджі, сіль, цукор, гарно розмішуємо. Вливаємо олію, ще раз добре перемішуємо. Поступово, помішуючи ложкою, вливаємо теплу воду. Місимо тісто трохи в мисці ложкою, потім — руками.
Стільницю чи дошку щедро посипаємо борошном, викладаємо наше тісто, трохи розрівнюємо і в центр кладемо подрібнені руколу і в’ялені томати. Загортаючи краї до центру, замішуємо тісто.
Якщо будете використовувати семолу, то вам не раз доведеться досипати борошно, бо тісто буде дуже липнути до рук. Місити доведеться хвилин 5-7. Я, щоб дати менше борошна, змочую руки в олії, тоді тісто менше липне. Добре вимішене тісто буде все-одно липнути до рук, але не залишатиметься на них. Тісто для цієї паляниці, як і для чіабати, має бути рідким. Рідке тісто — запорука пористості і великих дірочок спеченого хліба.
Ставимо тісто на підхід приблизно на дві години. За цей час воно збільшиться візуально рази в три, а в’ялені помідори нададть йому приємного золотистого відтінку.
Обминаємо тісто на дошці, формуємо «колобок» і кладемо на деко, вистелене папером для випікання. «Колобок» у вас не вийде, бо на очах перетвориться на паляницю — тісто рідке, не тримає форму. Так і треба. Накриваємо хліб рушником чи папером для випікання і ще даємо йому 30 хвилин підійти.
Розгріваємо духовку до найвищої температури (в мене 250 °С), ставимо нашу паляницю випікатися. Через 10 хвилин зменшуємо температуру до 200-220 градусів і ще випікаємо хліб десь хвилин 15-20. Рум’яний і запашний, готовий хліб дістаємо з духовки і кладемо вистигати на решітку.
Гарячий свіжий хліб їсти не рекомендується, але, якщо дуже хочеться і не маєте проблем зі шлунком, то можна 🙂
Таку паляницю не треба різати, її, як і чіабату, треба ламати руками і вмочувати в олії…
Спробуйте! Це дуже смачно!
Дивіться також рецепти домашнього хліба:
Наталка Гурман,
ЗЕЛЕНА САДИБА.