Прованські трави — вирощування на грядках

Кухарі всього світу використовують прованські трави, додаючи їх до м‘яса, риби та перших страв. Суміш прованських трав підходить також до овочевих салатів, соусів, її часто кладуть у випічку. Всі ми звикли купувати суміш прованських трав в магазині. Але в самому Провансі для приготування їжі використовують не висушені, а виключно свіжі ароматичні трави. А чим ми гірші за французів? Нехай в Україні не такий м’який клімат, як в прибережних районах Франції, та виростити будь-яку складову суміші на своїй грядці зможе кожен. Тим більше, що деякі з цих трав нам давно відомі, хоча й під іншими назвами.

Прованські трави — вирощування на грядках

Незважаючи на чітко визначений склад суміші, співвідношення може бути довільним. Все залежить від смаку того, хто готує страву.

До класичного набору прованських трав входять:

• розмарин;
• майоран;
• чебрець;
• чабер;
• орегано;
• м’ята;
• базилік;
• шавлія.

Як виростити прованські трави на грядці

Розмарин – спеція з доволі сильним смаком і ароматом, тому її треба правильно дозувати. Трава розмарин в середземноморському кліматі може виростати до 2 м у висоту. Але, звичайно, в наших умовах рослини мають більш скромні розміри. Розмарин любить сонце, легкий ґрунт з домішкою вапна. Можна вирощувати молоді кущики з розсади, можна також розмножувати живцями. На зиму рослини потрібно укривати, але для перестраховки краще пересадити кущ розмарину в горщик, а потім з настанням тепла висадити в відкритий ґрунт.

Чебрець (він же тим’ян, чепчик) давно відомий в Україні. Росте на сухих схилах та лісових галявинах, здавна застосовується як лікарський засіб та входить до складу різноманітних трав’яних чаїв. Рослина легко розмножується зеленими живцями, які заготовляють ще до початку цвітіння. Крім того, чебрець можна виростити з насіння, висіявши його в розсадні горщики в середині березня. Слід пам’ятати, що чебрець звик до аскетичного способу життя, він зовсім не терпить перезволоження та занадто удобреного ґрунту.

Можна висадити цю рослину до альпінарію, розмістити на передньому плані в міксбордері, або ж прикрасити ним куточок саду в середземноморському стилі. Навіть в щілинах між плитами садової доріжки чебрець буде почуватися прекрасно, головне, щоб місце гарно освітлювалося сонцем.

Майоран, на відміну від чебрецю, не здатен тривалий час зберігати аромат, тому його краще використовувати в свіжому вигляді. Це багаторічна рослина, але в нас вирощується, як однорічна, з розсади. Майоран любить достатньо удобрений ґрунт, гарно росте на сонячних ділянках, захищених від вітру та протягів.

Орегано – близький родич майорану, у Франції цю траву іноді називають диким майораном. На перший погляд, начебто трава заморська, та насправді це всім відома материнка. Материнка – трава невибаглива і морозостійка, може рости в будь-якому місці саду. Але в стеблах, що виросли на сонці, накопичується більше ефірних олій та інших корисних речовин. Материнку можна вирощувати з розсади або сіяти прямо на грядку, а також розмножувати живцями, відводками та поділом кореневища.

Чабер садовий і чебрець звичайний – не близнюки, хоча обоє належать до родини губоцвітих. Чабер-приправа вирізняється більш сильним перцевим ароматом, ніж у чебрецю (цей аромат ще більш підсилюється вкупі з майораном). Чабер — однорічна рослина, вирощується з розсади або посівом у відкритий ґрунт, також її можна висівати на грядки під зиму. Любить сонце і легкі поживні ґрунти.

М’ята перцева – наша давня знайома. Приписалася в садках ще кілька століть тому, найчастіше використовується для приготування ароматних напоїв та чаю. Розмножувати м’яту неважко. Навесні, в період відростання наземної частини, кореневища ділять і розсаджують на відстані 45-50 см одне від одного. М’ята добре росте на родючих ґрунтах, любить напівтінь, дуже вимоглива до вологості. Найкраще вирощувати її на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод.

Базилік. Без цієї приправи неможливо уявити страви середземноморської чи кавказької кухні. У нас же васильки (українська назва базиліку) з давніх-давен використовуються в різних народних обрядах. Базилік –  однорічна рослина, вирощується з розсади або посівом безпосередньо на грядку. Рослина надає перевагу легким, поживним ґрунтам, любить сонце. Сорти з листям різного кольору можна використовувати як декоративний елемент ландшафтного дизайну.

Шавлія –  багаторічна рослина, на одному місці може рости до 8 років. Любить родючі, добре освітлені сонцем ділянки, легко переносить засуху. Але для того, щоб листя було соковитим та ніжним, кущики шавлії потрібно поливати частіше. Вирощують прямим посівом в ґрунт рано навесні або ж під зиму.

Прованські трави про запас

Звичайно ж, всі ці пряні рослини заготовлюють на зиму. Можна трохи проекспериментувати з пропорціями, можливо, відмовитися від трав, які не подобаються. Але в основі суміші обов’язково повинні бути три класичні інгредієнти – розмарин, майоран та чебрець.

Пучечки трав потрібно добре підсушити в затінку, а потім подрібнити. Змішати все в бажаній пропорції, додати трохи солі, далі викласти суміш в чисті сухі баночки і закрити кришками. В такому вигляді прованські трави можуть зберігатися до 6 місяців, не втрачаючи своїх ароматичних якостей. Щоб «оживити» аромат сушених прянощів, можна прогріти їх протягом кількох секунд на сухій пательні чи деку.

А якщо вам дуже хочеться продовжити чудове літо в стилі Провансу, спробуйте виростити ароматні трави в горщиках. Адже більшість прованських трав непогано почуваються взимку на підвіконні. То чому не подружитися з контейнерним садівництвом? Ще один плюс не тільки прованських, а й будь-яких пряних трав – вони сприяють покращенню якості грунту, коли ростуть поряд з овочевими культурами.

Щедрих вам урожаїв!

Наталія Волкова,

ЗЕЛЕНА САДИБА.

Сохранить

Сохранить