Часи, коли на лавандові поля можна було помилуватися лише на фото з Провансу, давно минули. В Україні ледь не в кожній області ентузіасти та підприємці створюють маленькі французькі оазиси — ідеальні локації для селфі. Але лаванда — дещо більше, ніж фон для яскравих світлин, рослина, від якої можна отримувати максимум задоволення та користі. І не обов’язково лише з бізнес-метою. Мрію про лавандове поле здатен втілити кожен, адже засадити велику чи маленьку ділянку лавандою, насправді, зовсім нескладно. Та тієї самої лавандової ідилії можна досягнути, лише не порушуючи базових правил.
Зміст:
Строгий характер і дуже проста, лінійна, бездоганно симетрична система, що лежить в основі будь якого лавандового поля, робить його настільки вражаючим.
Лавандове поле — це завжди прямокутна ділянка, на якій на однаковій відстані розташовані рівні ряди з висадженою на однаковій дистанції лавандою одного сорту та віку. Міжряддя обов’язково мульчують або задернюють, утворюючи м’які доріжки.
Ефект суцільної посадки в рядку — лише ефект. На лавандовому полі рослини фактично не загущені, вони «змикаються» з часом і при правильному догляді. Кущі розташовані на оптимальній посадці для кожного сорту, рівномірно та симетрично.
Однорідність, монотонність, геометрія — обов’язкові для лавандового поля. В одному рядку має рости один сорт. Якщо є бажання змішувати сорти, то можна поєднувати «смуги» різних сортів на одному полі або розбивати загальну площу на окремі поля з різними сортами, за бажанням зміщуючи напрям рядів для посилення контрасту.
Площа лавандового поля нічим не обмежена. Можна розбивати величезні плантації до горизонту. А можна виділити в своєму садку невелику зону, що при дотриманні правил висаджування теж стане невеликим, але не менш чарівним лавандовим полем.
Читайте також нашу статтю Лаванда чи лавандин — що обрати?
Дуже зручне «мірило» для створення власного лавандового поля — 18 кущів на 10 квадратних метрів чи 180 кущів на сотку. Це середнє стандартне значення для будь-якого сорту та виду. Чим вище обраний сорт, тим менше знадобиться і кущів, та все ж для щільної рівномірної посадки зазвичай витрачається саме така кількість рослин.
Для створення лавандового поля не підійдуть варіанти посіву прямо на полі чи надто дорослі рослини. Поле можна формувати лише з сильних, добре розвинутих рослин віком від 1 до 2 років, дворічні саджанці — найкращий варіант. Висадження трьохрічної лаванди вимагає ретельнішого догляду, дає найшвидший ефект повної декоративності, та і вдвічі ризикованіше по втраті саджанців.
Обираючи лаванду — і вирощену самостійно, і в продавця — варто переконатися в стані коріння та пагонів, вибраковувати слабкі рослини, використовувати однорідний посадковий матеріал. Рослини в контейнерах — більш надійний варіант. При покупці лаванди з відкритим кореневищем потрібно переконатися, що рослини викопували не більш ніж за добу до висадження і зберігали з захистом від пересихання коренів.
Лаванду ні в якому разі не можна пересаджувати на стадії бутонізації та цвітіння, лише до чи після, не порушуючи природних циклів. При створенні поля восени після відцвітання за декілька днів, а краще — за тиждень, у рослин потрібно видалити всі суцвіття, даючи саджанцям адаптуватися, «відійти» до пересадки.
Найкращим часом для створення лавандового поля завжди вважалася весна. Зазвичай лаванду висаджують за настання стабільно теплої температури, та до того, як денні показники перевищать 25 градусів тепла (висаджування в спеку майже завжди губить рослини, варто враховувати, що помірні температури повинні триматися і 1,5-2 тижні після посадки).
Якщо можливості забезпечити рослинам додаткові поливи влітку обмежені, допустимо відкласти оформлення лавандового поля на кінець вересня-жовтень, з ретельнішим захистом рослин у першу зиму.
Найкращі розплідники продають саджанці лаванди саме в найоптимальніші періоди, тому можна орієнтуватися й на появу лаванди на «ринку», в каталогах. Лаванда — не та рослина, яку можна заздалегідь купити й прикопати, а потім пересаджувати. Логістику для лавандового поля потрібно ретельно планувати, адже цю рослину оптимально висаджувати лише відразу на постійному місці.
Для посадки рослин потрібно підібрати похмурий, але не дощовий день, в ідеалі — перед опадами.
Читайте також нашу статтю про використання лаванди в дизайні саду.
Ділянку під лавандове поле не виділяють будь-де. Потрібні рівні чи злегка похилі, сонячні місцини. Мінімально допустимий рівень освітлення — 6 годин прямого сонця, навіть легкий напівзатінок не підійде. Для лавандового поля категорично не підходять ділянки з високим рівнем залягання грунтових вод чи ризиком підтоплення, низини, складні рельєфи.
Якість грунту — визначальний фактор. Лаванда потребує надлегкого, повітропроникного грунту. Здатність добре пропускати воду та не ущільнюватися навіть через роки — визначальний фактор. Кам’янисто-піщані, гравійні грунти підходять лаванді краще, ніж звичайні чорноземи.
Ділянку під поле бажано підготувати заздалегідь, за декілька місяців до початку робіт. Глибока перекопка, вибірка коренів, внесення гумусу (перегною чи компосту в кількості відра на квадратний метр), піску, гравію (до піввідра на квадрат) обов’язкові. Ідеальна землесуміш для лаванди — на основі листової землі, компосту (перегною), піску в пропорції 3:2:1, до неї варто наближатися якомога ближче при покращенні землі. Можна сміливо декілька разів засівати майбутнє лавандове поле сидератами для підготовки.
Лаванда не терпить кислої землі, тому реакцію грунту до нейтральної чи слабко лужної коригувати потрібно завчасно.
Лавандове поле завжди розташовують рівними рядками. Та як їх направити — питання не лише смаку. Оптимальним залишається направленість зі сходу на захід. Напрямок з півночі на південь часто призводить до нерівномірного розвитку та поганої зимівлі частини кущів. Якщо лавандове поле розміщують на схилі, бажано прокладати рядки не горизонтально, а вертикально, поперек схилу.
Створення лавандового поля завжди починається з чіткого зонування території. Навіть якщо ви не будете створювати додаткову огорожу, окресліть периметр і прокладіть широкі доріжки. З навітряної сторони, з півночі на відкритому незахищеному місці, продумайте додатковий захист: якщо залишити лавандові рядки на протягах зимою, кущі з північного боку, швидше за все, постраждають й розвиватимуться гірше. Проста огорожа, група чи ряд чагарників чи ягідників, альтанка, лавка в обрамленні пишних рослин, з якої буде відкриватися чудовий вигляд на лавандове поле, — підійде будь-який варіант.
Стандартні 120-140 см між рядами не даремно стали еталоном для створення лавандових полів. Це відстань, що дозволяє зручно пересуватися на полі, кущам — вільно розростатися навсібіч, а повітрю — нормально циркулювати в посадках. Якщо у вас є бажана ширина доріжки, наприклад, ви хочете зробити її мінімальною, в 20-30 см, щоб зачіпати кущі й купатися в ароматах, можна розрахувати відстань, додавши до максимальної ширини куща обраного сорту дистанцію доріжки.
Лаванда ідеально підходить для бідних піщаних грунтів. Які ще багаторічні рослини полюбляють бідну землю, читайте в нашій статі.
На відміну від всієї «території», рядки для висаджування лаванди потрібно готувати безпосередньо перед посадкою, якщо попередня підготовка не проводилася — за 2-3 тижні з заміною грунту в рядку на землесуміш, яка підходить для вирощування лаванди (нагадаю, лаванда любить піщані кам’янисті грунти).
Лаванду висаджують в ідеально прямі рядки, які спочатку розмічають, потім перекопують чи розрихлюють. Якщо є ризик застою води — рядки потрібно робити з підвищенням, насипом і дренажем. Землю виймають, заглиблюючись приблизно на штик лопати, на дно рядка закладають прошарок каміння, черепків, щебню чи піску, зверху насипають без ущільнення бурт-насип висотою в 25-30 см і шириною близько 40 см.
Повні мінеральні добрива можна відразу вносити по всьому рядку чи додавати в землесуміш, та зручніше внести добрива безпосередньо у посадкові ями, по 15-20 г на кожний кущ лаванди.
Читайте також нашу статтю Лаванда в саду — догляд і розмноження.
Підготовка кущиків лаванди до посадки включає замочування на декілька годин саджанців з відкритими коренями або рясний полив для контейнерної лаванди за добу чи хоча б за 5-6 годин. Додавання стимулятору росту або укорінювача, мікробіологічних препаратів, антистресорів не зашкодить.
Безпосередньо перед висаджуванням рослини підрізають. У лаванди в контейнерах обрізають лише наземну частину, зістригаючи рівномірну напівсферу для базової форми і вкорочуючи пагони на 3-5 см з корекцією на розмір рослинок. У лаванди з відкритими коренями вкорочують і надземну частину, і корені — теж на 3-5 см, по рівній лінії.
Кущі розміщують на лавандовому полі на звичайній відстані чи з легким загущенням. Зазвичай між рослинами середньорослого сорту залишають дистанцію в 40-45 см. Та зручніше розрахувати ідеальну дистанцію по формулі «висота сорту мінус 10 см».
Лаванду не висаджують в траншеї чи рядки навіть на найбільшій площі. Індивідуальні ямки за розміром кореневої системи саджанця викопують безпосередньо перед посадкою, орієнтуючись на глибину в 30 см як стандарт. Так набагато легше проконтролювати заглиблення: шийка повинна розташовуватися нижче лінії грунту приблизно на 3-4 см (два пальці). Землю несильно обтискають навколо рослинки. Рясний полив після посадки на всю глибину залягання коренів — обов’язковий, зручніше воду лити і до встановлення саджанця, і після посадки.
Землю і в рядках, і в міжряддях потрібно замульчувати відразу після посадки. Між рослинами краще використовувати компост, скошену траву, в міжряддях можна використовувати більш декоративні матеріали — гравій, кору, солому чи посіяти грунтопокривники, газон для задернення.
У перший рік після посадки бажано захистити лаванду від сильної посухи. Якщо цього не зробити, рослини довше будуть розростатися, розвиватися нерівномірно і пізніше зацвітуть, а можуть так і не досягти бажаної декоративності. Занадто захоплюватися поливом не варто: лавандове поле поливають тільки тоді, коли стоїть дійсно сильна посуха, земля просихає повністю. Навіть у середині липня зазвичай достатньо 1 полива в тиждень для молодих рослин.
Головні зусилля варто направити на подолання бур’янів. Мульча захищає рослини, та до достатнього розростання кущів варто стежити за тим, щоб жодна небажана рослинка на територію лавандового поля не потрапляла. Підживлення проводять лише з другого року, як і обрізки.
У першу зиму навіть для найперевіреніших сортів додатковий захист обов’язковий. Покладатися на сніжне укриття, особливо з урахуванням тенденцій останніх років, не варто. Лаванду потрібно прикрити хвойними гілками або підвищити рівень мульчі компостом, хвоєю, субстратом. Використовувати для укриття сухе листя і інші підпріваючі матеріали категорично заборонено.
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.