Садова класика гладіолуси — зберігання, посадка, умови і догляд

Серед цибулево-бульбових рослин по-справжньому незамінними та надпопулярними стали лише декілька видів. І гладіолус — безумовна класика. Їх однобічні розкішні суцвіття стали не просто символом вересневих букетів, а й справжньою легендою з сотнями унікальних варіацій забарвлення. Не зважаючи на те, що гладіолуси доводиться щороку саджати й викопувати, вирощувати їх зовсім не складно. Головне — правильно обробити бульби, ретельно вибрати місце, подбати про декілька поливів й підживлення. За простий догляд гладіолуси віддячать розкішним і тривалим цвітінням.

Гладіолус — садова класика

Гладіолус — опис рослини

Гладіолуси, чи косарики (Gladiolus), як по-старовинному все ще називають ці особливі квіти (ботанічна назва — від латинського «gladus» — меч) стали справжнім символом наближення осені. Їх щороку доводиться викопувати, зберігати до весни й знову висаджувати. Та це не робить гладіолуси складними у вирощуванні.

Бульбоцибулини гладіолусів легко вирізняються на будь-якому прилавку завдяки сплющеній формі. Діаметром до 8 см, з сухими плівчастими лусочками, вони забарвлені по-різному — від кремового до темно-рожевого (зазвичай, їх відтінок віддалено натякає на колір квітів). Цвісти здатні великі, діаметром від 3 см бульбоцибулинки. Після відцвітання замість материнської рослини формуються 1-2 заміщуючі бульбоцибулинки та від 3 до сотень мініатюрних бульбобруньок, що кріпляться до них вкороченими пагонами й потребують дорощення.

В залежності від сорту, гладіолус виростає до 50-150 см. Стебла нерозгалужені, одиночні, облиснені. Листя ошатне, яскраво-зелене, у деяких сортів оливкове чи сизувате. Пряме чи вигинисте, лінійно-мечевидне, м’ясисте листя росте двобічно, обіймаючи квітконос та підвищуючи його стійкість. Довжина листя — від 50 до 80 см. Одиночні гладіолуси не справляють враження зеленню, та в групі листя дуже яскраве.

Гладіолуси, чи косарики (Gladiolus)

Цвітіння гладіолусів

Сезон гладіолусів стартує у липні з ранніх сортів. Цвітіння може тривати до жовтня при правильному догляді. Суцвіття-колоски до 80 см на верхівках пагонів переважно однобічні, хоча є сорти зі спіральними чи двосторонніми суцвіттями. Середньощільні чи рихлі, вони складаються з великих і елегантних лійкоподібних сидячих квітів. Оцвітина сформована шістьма неоднаковими по формі та розміру долями, що зрослись у основі.

Кольорова палітра гладіолусів стала осінньою класикою. Витончені відтінки абрикосового та лососевого, ніжно-рожевого, яскраво-червоного, вишневого, бузкового, білого, жовтого — кожен сорт забарвлений по-особливому. Однобарвні чи контрастні, з плямками у зіві, рюшами чи грою відтінків, гладіолуси бувають простими, махровими чи гофрованими.

Після відцвітання формуються тристулкові коробочки плодів.

Цвітіння гладіолусів може тривати з липня до жовтня при правильному догляді

Вимоги гладіолусів до умов і місця в саду

Ці бульбоцибулинні вимагають виключно яскравого освітлення. Для них в садку можна відвести лише сонячні ділянки. Та від протягів і вітру вертикальні високі пагони варто захистити. Гладіолуси вирощують на рівних місцях, без нахилу.

Гладіолус потребує особливого вологопроникного, дренованного, свіжого грунту — легких суглинків чи супіщаників з високою чи хоча б середньою родючістю. Оптимальна реакція рН — біля 6,5; вони не люблять ні кислих, ні вапняних грунтів.

Читайте також нашу статтю 10 гібридних сортів флокса волотистого, які ви не зможете забути.

Коли садити гладіолуси?

Готувати ділянку для гладіолусів потрібно з осені, перекопавши на глибину в 30 см та додаючи зрілі органічні добрива (компост чи перегній), мінеральні добрива (50 г повної суміші чи фосфорно-калійних добрив). За потреби коригують текстуру. При високому ризику затримки води краще закласти дренаж.

Садити гладіолуси можна в кінці квітня чи на початку травня (коли земля прогрівається до 10 градусів на глибині висадки). Регулюючи терміни посіву, можна коригувати й терміни цвітіння (ранній потребує укриття рослин для захисту від пізніх заморозків, пізній — більш інтенсивного догляду).

Бульбоцибулинки гладіолусів починають готувати до посадки десь за місяць, очищающи від прикриваючих сухих лусочок, що заважатимуть росту пагонів. Повторний огляд бульб дозволяє виділити,обрізати та знищити всі уражені хворобами рослини.

Після очистки бульбоцибулини в один ряд розкладають в коробках чи ящиках і переносять на світле місце в тепле приміщення з температурою від 22 градусів для пробудження. Безпосередньо перед посадкою бульбоцибулинки замочують у слабкому розчині марганцівки, мідного купоросу чи іншого системного фунгіциду. Допустима й додаткова обробка в стимуляторі росту для прискорення цвітіння.

Бульбоцибулинки гладіолусів висаджують на глибину, що в 3 рази перевищує діаметр самих бульб (стандарт — від 10 до 15 см). Їх можна висаджувати в рядки чи бороздки, великі ямки — для розташування міні-груп. На дно потрібно засипати декілька сантиметрів піску. Бульбоцибулини встановлюють рівно, без нахилів. донцем вниз, не торкаючись бруньки, спочатку присипають піском, а вже потім — субстратом. Між рядками доцільно відразу зробити борозди для поливу.

Високі гладіолуси часто вимагають опори чи підв’язування

Особливості догляду за гладіолусами

Щоб рослина повноцінно зацвіла, потрібно вчасно дбати про зволоження в посуху та підживлення. Для гладіолусів достатньо простих процедур:

• В посуху проводять глибокий, на 30-35 см полив (приблизно 1-1,5 відра води на кожний квадратний метр).
• Підживлюють гладіолуси лише в рідкій формі. Перше підживлення проводять, коли почне рости третій листок, використовуючи по 30-40 г азотних та фосфорних добрив та 15-20 г калійних. Друге підживлення вносять на стадії шостого листка (по 10-20 г всіх трьох добрив чи 30-40 г комплексної суміші). Втретє гладіолуси підживлюють калійно-фосфорними добривами (по 15-20 г кожного компоненту чи 30-40 г осінньої суміші).

Після кожного поливу чи рясних опадів землю краще розпушити, злегка окучуючи гладіолуси та відновлюючи борони для поливу. Частота розпушення — хоча б кожні 10 днів. Виполювати бур’яни потрібно регулярно. Для спрощення догляду допустиме мульчування легкою органікою після початку росту.

Зів’ялі суцвіття варто оперативно видаляти не стільки для продовження періоду декоративності, скільки для захисту рослин і попередження розповсюдження шкідників та збудників хвороб.

При виявленні ознак ураження на листі, квітах, пагонах, відставанні в рості, уражені рослини варто викопувати та знищувати, а решту гладіолусів профілактично обробляти інсектицидами чи фунгіцидами.

Складні моменти в вирощуванні гладіолусів:

• Для високих сортів часто потрібна опора.
• Гладіолуси дуже вразливі для сірої гнилі та ботритісу. Рослини чи бульби з найменшими слідами ураження потрібно негайно видалити, при неможливості провести обрізку до здорових тканин — знищувати.

Ранні сорти гладіолусів починають викопувати з середини вересня, пізні — з жовтня

Коли викопувати гладіолуси?

Ранні сорти гладіолусів починають викопувати з середини вересня, пізні — з жовтня (зручно відміряти термін визрівання після цвітіння, який повинен складати близько 40-45 днів). Обрізавши стебла, гладіолуси обережно викопують «з запасом», намагаючись не пошкодити й не загубити дочірні рослинки. Корені та стебла зрізають до основи, обережно обтрушують землю. Після обмивання бульбоцибулини варто відразу обробити у розчині фунгіцидів, посортувати й оглянути на сліди пошкоджень. Просушка (в ящиках чи коробках з якісною вентиляцією) має тривати 30-40 днів при кімнатній температурі (в перші дні бажана спека).

Детальніше про те, коли викопувати гладіолуси на зиму, читайте в нашій статті.

Просушені бульбоцибулини обдивляються й очищають лише від брудних верхніх лусочок. На зберігання гладіолуси розкладають, підписуючи сорт, по ящиках, пакетам чи мішечкам з паперу і тканини, де вони будуть вільно «дихати» та не будуть пересихати.

Зимувати гладіолуси можуть у прохолодному, непромерзаючому місці — сухому, з добрим провітрюванням, темному. Якщо немає інших варіантів (погребу, підвалу, балкону) підійде і холодильник. Оптимальна температура — від 2 до 6 градусів, вологість — близько 75% (якщо приміщення занадто сухе, можна пересипати бульбоцибулини вологим сфагнумом чи стружкою).

Гладіолуси в дизайні саду

Гладіолуси в дизайні саду

Не раз доводилося зустрічати твердження, що кращі партнери для гладіолусів — самі гладіолуси. Комбінація різних сортів цього осіннього фаворита і справді завжди виглядає виграшно, а барвисті плямки та квітники з гладіолусів на газоні додають садку неповторного шарму. Та боятися вводити гладіолуси в складні композиції чи комбінувати з іншими сезонними рослинами не варто.

Гладіолусам можна знайти місце на квітниках для однорічників. Їх замість звичних трав’янистих квітів доречно висаджувати на пусті плямки у квітниках, рокаріях і рабатках, використовуючи як тимчасовий акцент (або навіть спеціально залишити невелику галявинку на квітнику для введення гладіолусів). Гладіолуси можуть замінити тимчасовий бордюр, замаскувати великі залишкові смуги землі чи прогалини, ввести вертикальні акценти.

Гладіолуси можно доповнювати петуніями, портулаком, кальцеоляріями, колеусом, тимофіллою, остеоспермумом, пеларгонією. Вони непогано поєднуються з жоржинами. А серед багаторічників ідеальним фоном для гладіолусів завжди вважалися флокси, шавлії, королиця та декоративні злаки. Головне — не «заповзати» при посадці партнерів на територію самих гладіолусів і висаджувати однорічні та інші рослини на достатньому віддаленні, навкруги, на передньому чи задньому плані.

Гладіолуси — цінні зрізочні рослини. В букетах вони стоять тим довше, чим менше квіток розпустилось у суцвітті до зрізки. Не варто ігнорувати й медоносні таланти рослини, що додає особливих нот до пізнього меду. До того ж, суцвіття гладіолусів приваблюють метеликів та інших корисних комах.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.