Які квіти посіяти на розсаду в лютому? 
20.02.2023
1640Останній місяць зими — час, коли потрібно встигнути подбати про розсаду рослин, які відзначаються доволі тривалим періодом вегетації. Насамперед мова про квіти, що зацвітають за 75 і більше днів після появи сходів. Ранні посіви дозволяють до середини-кінця травня, коли зникнуть загрози приморозків і прогріється ґрунт, отримати готову до висаджування, здорову, сильну розсаду. Які квіти посіяти на розсаду в лютому, розкажемо в статті.
Які квіти посіяти на розсаду в лютому?
Читайте також нашу статтю, що сіяти на розсаду в січні.
Зміст:
Справжні зірки підвіконь, балконів, терас, такі однорічні квіти вимагають уважного догляду і підкорюють яскравістю квітучих хмаринок і тривалістю цвітіння. Найчастіше їх вирощують в контейнерах, хоча ростуть такі однорічники і в ґрунті.
Чарівна петунія з її лійкоподібними квіточками недаремно є абсолютним лідером за популярністю. Вибір сортів у петуній вражає. Ранні чи пізні, прямі чи сланкі, дрібноквіткові чи, навпаки, з величезними «лійками», прості, гофровані й махрові, однобарвні, обрамлені та рябі, петунії незмінно ефектні. Під сотнями квіточок місяцями майже не видно еліптичного листя.
З 20 лютого стартує посів найбільш вибагливих і «повільних» — ампельних, махрових і великоквіткових — петуній. Карликові та кущові петунії з простими квітами висівають пізніше, навесні.
Петунія (Petunia)
Цій рослині потрібен якісний субстрат для розсади. А ось контейнери — загальні чи індивідуальні — можна обирати на свій смак. Простіше сіяти дражоване чи стрічкове насіння, адже звичайне дуже дрібне, його доведеться змішувати з піском чи клейстером.
Висівають петунію поверхнево, обприскуючи зверху і притрушуючи 1-3 мм піску або субстрату. Для посівів потрібне не лише максимально яскраве освітлення, а й досвічування (в перші тижні після появи сходів — до 11-12 годин світлового дня). Та найскладніше забезпечити розсаді петуній прохолоду — хоча б температуру близько +16°C — відразу після появи сходів.
Про догляд за петунією в другій половині літа читайте в нашій статті.
Синя мереживна королева, що не знає конкуренції, лобелія пропонує додати до ампельних композицій, каскадів та підвіконь, квітників і альпійських гірок унікальні прохолодні відтінки. Цей однорічник славиться барвами індиго й ультрамарину, хоча серед сортів є і рожеві, і білосніжні. Тонкі, від природи розгалужені пагони формують кущики-хмаринки. Дрібних ланцетних листочків лобелії майже не видно під милими двогубими квіточками.
Для лобелії посіви з середини лютого — це лише початок, адже її можна висівати хвилями аж до кінця весни для утворення неперервної естафети цвітіння до морозів.
Лобелія (Lobelia erinus)
Найзручніше працювати з насінням лобелії в гранульованій формі. Звичайне насіння змішують з піском. Контейнери повинні бути неглибокими, з дренажем, ґрунт — легким.
Сіють лобелію поверхнево, по зволоженій землі, забезпечивши максимальне освітлення. Для розсади потрібна стабільна вологість, без переливів. У рослинок пінцерують верхівки,у щойно пагони підростуть до 6 см у висоту (інакше густих кущиків лобелія не утворить).
Уявити літо без цих ароматних красунь з великими суцвіттями на міцних пагонах неможливо. Звичайні зональні чи більші розкішні королівські пеларгонії — обирати садівникам є з чого. Адже класичні біло-рожево-червоні відтінки розширюються новими варіаціями і яскравими сортами, та й за листям пеларгонії стають все різноманітніші.
Пеларгонія (Pelargonium)
Пеларгонії бажано сіяти в першій половині або хоча б у середині лютого. Підійдуть для посівів і індивідуальні стаканчики, і великі контейнери. Субстрат — стандартний, для розсади квітів. Насіння пеларгонії вимагає обов’язкової скарифікації й замочування в теплій воді до набухання.
Пеларгонію сіють неглибоко, на 3-5 мм, у контейнерах залишаючи між насінинами відстань близько 5-6 см. Пеларгонії у догляді невибагливі, але дуже чутливі до перезволоження.
Серед сезонних зірок є чимало рослин, які частіше зустрінеш у квітниках, ніж в горщиках. Якщо ви плануєте висаджувати однорічники у відкритий ґрунт, робіть ставку на витривалі, посухостійкі квіти.
Більш чистих відтінків червоного у садках не зустрінеш, та славиться однорічна шавлія не лише вогняною палітрою. Вона витривала й абсолютно незамінна для сезонних композицій, плям, утворення пишних акцентів, бордюрів чи маскування. На альпійській гірці або у квітнику контраст смарагдового листя та густих верхівкових суцвіть довжиною від 10 см виглядає дуже ефектно. І для різних місць і задач можна знайти свій сорт — компактний, від 25 до 40 см, чи дуже потужний, майже до 1 м.
Шавлія блискуча (Salvia splendens)
Починати сіяти шавлію блискучу можна вже в середині лютого. Оскільки насіння у цієї рослини дуже дрібне, зручніше купувати кристалізоване, дражоване чи у стрічках.
Шавлію можна висівати як з пікіруванням, так і без нього в індивідуальні місткості. Насіння злегка притискають до ґрунту або присипають тонким шаром розсіяного субстрату чи піску. Шавлія вибаглива до яскравості освітлення і надчутлива до перезволоження. Для формування красивих розгалужених кущиків формування верхівок пагонів треба розпочати, як тільки рослина випустить п’ятий листочок.
Напевно, це найбільш посухостійка рослина серед однорічників. І найменш вибаглива до ґрунту. Портулак рясно цвіте і на найбіднішій землі, і на схилах південної орієнтації. Він швидко утворює справжні подушки з густо розгалужених пагонів і дрібного листя. На фоні зелені схожі на невеличкі чашечки, яскраві, прості чи махрові квіточки здаються дивом. Їх сліпуче різнобарв’я допомагає закрити прогалини в присутніх композиціях чи утворити нові квітучі галявинки.
Портулак великоквітковий (Portulaca grandiflora)
Висівати портулак на розсаду краще з 21 лютого — в останню декаду місяця. Насіння портулаку обробляти не обов’язково. Рослини чудово витримують пересадку, тому цей однорічник можна сіяти в загальний контейнер без пікірування.
Насіння портулаку висівають поверхнево, з відстанню у 1-2 см, трошки притискають і потім обприскують. Розсаду поливають обережно. Все, що потрібно портулаку для нормального розвитку — тепло, легка вологість і гарне освітлення.
Гвоздика Шабо (Dianthus caryophyllus var. schabaud), гвоздика бородата (Dianthus barbatus) та ін. однорічні гвоздики мають густі кущики з міцними пагонами та тонкими сизуватими листочками. Вони підкорюють махровими чи простими квітами з великою чашечкою акварельних біло-рожево-бордових відтінків. І хоч однорічники не такі ефектні, як букетні гвоздики, вони не менш чарівні. І дуже витривалі.
Гвоздика бородата (Dianthus barbatus)
Тривалість вегетаційного періоду майже у пів року змушує сіяти гвоздики дуже рано, посів гвоздики Шабо до 20 лютого бажано завершити. А ось турецьку чи бородату гвоздику сіють з 20 лютого.
Обробляти насіння не треба, воно сходить дуже швидко. Сіють гвоздики в спільну місткість, потім пікірують. Субстрат потрібно продезінфікувати. Насіння сіють неглибоко, злегка притрушують стерильним піском. Для гвоздик потрібно забезпечити:
Друга половина лютого вважається оптимальним місяцем для посіву всіх культур, що першого року формують лише розетку листя і радують рясним цвітінням вже наступного сезону. У лютому на розсаду висівають насіння багатьох красиво квітучих багаторічників — весняно квітучих зірок, тих, що повільно зростають та які не встигли посіяти вчасно під зиму.
Сокирки, цар-зілля або дельфіній — один з кращих вертикальних акцентів та солістів для будь-яких композицій та окраси газону. Великоквіткові сорти пропонують вибір ніжних барв біло-рожево-синьої палітри, а прості видові дельфінії — природні акценти та ніжне цвітіння.
Цар-зілля дельфіній (Delphinium)
Цар-зілля можна висівати в будь-які терміни з лютого по квітень, та ранній висів в середині-кінці лютого дозволяє помилуватися на перші суцвіття вже в кінці поточного сезону.
Дельфінію потрібні індивідуальні місткості, адже ця рослина не любить пересаджування (ідеальний варіант — торф’яні горщики). Субстрат краще продезінфікувати, а саме насіння — протягом доби потримати в стимуляторі росту.
Висівають насіння поверхнево, зверху присипають тонким шаром субстрату. Проростає дельфіній в темряві й холоді, а для цього місткості потрібно накрити чорною плівкою та поставити в холодне місце (близько 0 градусів — оптимально, але допустимі коливання -3…+10°C) на 10-14 днів. У відносне тепло, від +15 до +18°C, посіви переносять вже після появи перших сходів. Підвищення температури до +20°C дельфіній не любить. Розсаді потрібен обережний полив та стабільна вологість ґрунту з яскравим освітленням.
Компактні кущики з невеличкою, але дуже пишною розеткою оксамитового листя та великими, різнобарвними п’ятипелюстковими неправильними квіточками стали справжньою класикою українських садків. Братки дуже люблять за гру переходів кольору та плям з темним «очком» і невибагливість, холодостійкість, простоту догляду.
Фіалки триколірні (Viola tricolor)
Фіалку триколірну висівають з 20 лютого до останніх днів місяця. Рослини можна сіяти в загальні контейнери, вони не бояться пікірування.
Насіння розсівають поверхнево, злегка притиснувши до субстрату, і рясно зволожують зверху. Ємності повністю ізолюють від світла. У теплі сходять віоли доволі швидко. І важливо не пропустити момент, аби швидко перенести розсаду на якомога яскравіше освітлення. У догляді головне — пам’ятати, що фіалка триколірна надзвичайно боїться перезволоження.
Справжні зірки весни і літа, первоцвіти здатні прикрасити і квітники, і бордюри, і альпійські гірки, і навіть водойми. Майже півтисячі видів роблять примули одним із рекордсменів за розмаїттям. Оксамитове, видовжене або кругле листя зібране в розетки, а суцвіття з чистим чи строкатим забарвленням простих за формою квіточок милують око свіжістю та яскравістю.
Примула висока (Primula elatior)
Насіння примули дуже швидко втрачає схожість, тому його й бажано висівати відразу після збору або під зиму. На розсаду примули сіють, намагаючись встигнути до останньої декади лютого.
Гібридні, мілкозубчасті та звичайні примули, а також дражоване чи інше оброблене насіння сіють без попередньої обробки, поверхнево, трішки притискають і виставляють накриті контейнери на максимально яскравому освітленні.
Насінню інших первоцвітів потрібна стратифікація:
Примули дрібнозубчата, висока та Зібольда потребують для проростання повної темряви, решта — яскравого світла.
Всім без винятку примулам потрібна однакова температура близько +16…+18°С. Оскільки молоді рослини розвиваються повільно, поливати первоцвіти треба дуже обережно.
Читайте також нашу статтю про квіти, які розмножуються самосівом.
Обмежуватися лише розсадою згаданих вище квітів зовсім необов’язково. Посів у лютому також підходить для таких культур як:
Наважуючись на посів квітів на розсаду в лютому, потрібно враховувати, що навіть найневибагливіші культури при пасмурній погоді доведеться досвічувати, а для більшості рослин взагалі потрібно доводити тривалість світлового дня до 10-12 годин. І якщо можливості компенсувати нестачу світла немає, то краще відкласти посів, жертвуючи термінами цвітіння на користь здоров’я і сили розсади.
Натхнення!
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.
Троянди
Посівний календар 2022
13.07.2022
22.10.2024
21.11.2019
05.07.2022
07.12.2020
11.03.2020
24.01.2022
07.12.2018
03.06.2021
