Вілла «Єва» — продовження історії саду на мільйон

Цей сад, як і його господарі, наче зійшов з картинок модних журналів. Вишуканий і затишний, зрілий і доглянутий, розкішний і елегантний… 7 років назад я знайомила читачів «Зеленої садиби» з садом «Єва» і його творцями — Людмилою і Анатолієм Воропаєвими. Сьогодні ми повернемося до їхньої садиби знову і подивимося, як змінився сад за цей період. А разом поговоримо з Людмилою про помилки, які найчастіше допускають садівники-початківці, створюючи сади, та про новий досвід в житті родини – вони зробили свою садибу відкритою для відвідувачів.

Творці саду “Єва” – подружжя Воропаєвих

Подружжя Воропаєвих не мають освіти ландшафтних дизайнерів і ніколи не зверталися до їх послуг. Сад «Єва» — в прямому значенні слів творіння їхніх власних рук і фантазії. Як все починалося, читайте в статті Сад на мільйон своїми руками.

Оксана Дивисенко: З задоволенням спостерігаю за вашою сторінкою на Фейсбук, а разом і за вашим садом. Він такий само прекрасний, як і 7 років назад, коли я його побачила вперше. Але за цей час точно відбулися якісь зміни або покращення: з’явилися якісь куточки, рослини, композиції…

Людмила Воропаєва: Зробили садові доріжки з гравію в частині саду, що називаємо лісом. Змінили конфігурацію деяких газонів. На другому, північному схилі зробили кам’яні сходи. Цей куточок я тепер частіше показую на фото.

Залюбки додаємо нові місця для відпочинку в саду. Наприклад, в цьому тінистому куточку (ред. – фото внизу) не вистачало всього лише старої лави. І вона чудовим чином знайшлася! Правда, довелося зробити гравійний майданчик і під неї.

До речі, тут завжди росла гортензія, яку нам подарувала подруга. Саме з цього куща і почалося моє захоплення гортензіями.

Всі фото галерей відкриваються у повному розмірі, якщо по ним клікнути!

О.Д.: В минулому інтерв’ю ви казали, що гортензії ваші потребують постійної уваги, бо в саду мало тіні. Як зараз з цим?

Л.В. Дякуючи тому, що в саду за ці роки стало більше тіні (ростуть рослини – «росте» і тінь), у нас стало і більше гортензій. І це, звичайно, не тільки гортензії широколисті, а й деревовидні, і волотисті.

О.Д.: Також в нашій минулій розмові ви казали, що не використовуєте в саду садові фігури, а я днями у вас на сторінці бачила дуже милу черепашку))) Ви змінили свою думку щодо садових фігур?

Л.В.: Ні, моє ставлення до садових фігур не змінилося, їх у нас, як і раніше, дуже обмежена кількість. Цю черепашку я просто не змогла лишити в покинутому саду, вирішила дати їй друге життя. Наші садові фігурки часто «подорожують» по саду, щоб підкреслити чи підсилити якийсь певний його куточок.

О.Д. На сьогодні Вашому саду вже майже 2 десятки років. Як би ви самі оцінили вік свого саду? Він ще і зараз молодий, чи вже дорослий, зрілий? Які, на вашу думку, показники вказують на зрілість саду?

Л.В.: Так, нашому саду майже 20 років. Вважаємо його зрілим. Чим зрілий сад відрізняється від молодого? В молодому саду ми багато саджаємо зайвого, а в зрілому – вже прибираємо все зайве. І хоч, плануючи сад, ми враховували габарити рослин в дорослому віці, вони продовжують рости, зневажаючи всі норми і правила 😊 Ось і доводиться все більше часу виділяти на обрізування і формування дерев, живоплотів, хвойних. Роботи моєму чоловікові додається з кожним роком все більше.

В молодому саду ми багато саджаємо зайвого, а в зрілому – вже прибираємо все зайве, — Людмилла Воропаєва.

О.Д.: Якби починали тільки зараз, але маючи сьогоднішній досвід, чи все б зробили так само в своєму саду, чи, можливо, в якихось питаннях пішли б іншим шляхом?

Л.В.: Чи щось змінили б? Навряд чи. Можливо, зменшили б кількість плодових дерев. Фрукти сьогодні в магазинах цілий рік. Заготовки на зиму поступово відходять на задній план, а зберігати врожай не так просто.

О.Д.: Які основні помилки, на вашу думку, роблять садівники-початківці при створенні своїх садів?

Крім того, що поспішають посадити все і відразу, я вважаю, дуже важливо одразу вибрати стиль саду. Тоді буде набагато простіше зрозуміти, які рослини будуть на своєму місці саме у вашому саду. А якщо одразу обрати ще й колірну гаму, то це допоможе створити гармонійний сад швидше і з найменшою кількістю помилок. Не треба робити вінегрет з усіх рослин, що пропонує сучасний ринок!

Згадалося, як під час моєї вагітності лікарі радили жінкам частіше дивитися на красиві речі. Вважалося, що тоді і діти народжуються красивими. Так і при створенні саду – треба побачити якомога більше красивих садів!

Якщо раніше для цього існували тільки книги і журнали, то тепер тільки один товариш-інтернет дозволяє подорожувати по найкращим садам світу.

Важливо накопичувати в собі інформацію, виховувати смак. Це дозволить уникнути багатьох помилок при створенні саду, дасть одразу зрозуміти, який саме сад вам потрібен, — Людмила Воропаєва.

О.Д.: Чи є рослини у вашому саду, які раніше викликали захват, але з часом ви їх «переросли» чи з’явився новий фаворит?

Л.В.: Безумовно, за ці роки змінилося і моє відношення до деяких рослин. Не з усіма я знайшла спільну мову. Не змогла, а потім і не захотіла створювати їм особливі умови. Мені набагато приємніше доглядати за тими рослинами, які відгукуються на мою турботу і любов.

Наприклад, астильба. Ну ніяк у нас не хоче вона рости! Я програла всі спроби з нею подружитися…

Моя донька дуже любить півонії. Тому поступово в саду їх з’являється все більше. Саме півоніям я виділяю найкращі місця, і саме через них скорочується мій город. Хоч не так багато у мене сортів півоній, всього трохи більше 80, всі вони – мої улюблениці також.

Пам’ятаю свою першу півонію. Ділили її у подружки лопатою. Це був сорт «Фестиваль Максима». Пройшло багато років. Тепер до півоній я ставлюся більш обережно, але та перша півонія до цього часу в нашому саду.

О.Д.: Які рослини у вас самі невибагливі? Чи є такі, що ростуть, взагалі, без ніякого догляду?

Л.В. Не буває рослин, які зовсім не потребують догляду. Хіба що безсмертні бур’яни. Але є культурні рослини, які вимагають мінімального догляду. Та і це – до пори до часу. Наприклад, така рослина, як еремурус. Здається, посадив і забув. Але через кілька років його доведеться ділити. А для цього – викопати, поділити, просушити, зберегти, щоб восени знову висадити.

При цьому не треба забувати, що якщо не зрізати квітконоси щороку після цвітіння, то з часом еремурус дасть такий самосів, що не лишиться вільного місця в саду!

Не буває рослин, які зовсім не потребують догляду. Хіба що безсмертні бур’яни. Але є культурні рослини, які вимагають мінімального догляду, — Людмила Воропаєва.

О.Д.: А як щодо троянд? Чи багато їх у вашому саду? Яким сортам віддаєте перевагу?

Л.В.: Троянд у мене небагато, приблизно 70. Не всі троянди вже знайшли своє місце в нашому саду, але я продовжую шукати саме те, де їм буде максимально комфортно.

В нашому саду багато рослин, які подарували нам друзі, зокрема, вже і друзі з інтернет-спільнот. Вдячна їм за щедрі подарунки. В тому числі, і за троянди.

Улюблений сорт, звичайно, «П’єр де Ронсар». А серед груп троянд найбільше люблю флорибунди. Вони мене ніколи не підводять. Обираю троянди за кольором. В основному це рожеві відтінки, іноді – розбавлені білим.

Крім того, віддаю перевагу трояндам, що цвітуть повторно. Вони якось більше гріють душу. Особливо, коли сад починає готуватися до зимового відпочинку. Ось, наприклад, флорибунда ‘Easy Does It’ – як її не любити? Цвіте пишніше і довше за всі інші, бо саме вона закінчує у нас сезон. А в цьому році, взагалі, намагалася квітнути до цих пір.

О.Д.: Чи з’явився за останні роки у вашій садибі якийсь сучасний інструмент, що дуже полегшує роботу по догляду за рослинами?

Л.В.: Звичайно, для догляду за садом сучасний інструмент просто необхідний. Поступово перейшли на акумуляторну техніку. Це і газонокосилка, і секатор, і пилка, кущоріз, оприскувач… В умовах регулярного вимкнення електроенергії акумуляторна техніка дуже виручає. Та і взагалі з таким інструментом набагато простіше і швидше працювати в саду.

О.Д.: Поділіться успіхами на «городній ниві». Чи дуже виріс ваш город за сім останніх років? Які культури вирощуєте постійно, а з чим експериментуєте час від часу?

Л.В.: Практично всі високі грядки нашого городу ми зробили з цегли. І тільки помідори і огірки ростуть на шпалерах. Як і раніше, віддаємо перевагу органічному землеробству. Двічі на рік посів сидератів, мульчування, внесення перегною. Мінімальну кількість мінеральних добрив все-таки додаю на грядки восени.

Іноді використовую і хімічні засоби захисту рослин від хвороб і шкідників, коли біологічні препарати не допомагають. На жаль, поряд з нашою ділянкою – багато покинутих садів.

Поступово прийшли до розуміння того, що треба скорочувати площу городу не тільки через півонії. Вирішили, що город має забезпечувати нас овочами тільки в період літнього споживання в свіжому вигляді. Заготовки, заморозки поступово скорочуємо.

Безумовно, різного роду зелень, спаржа і перець, помідори і огірки, цибуля і буряк будуть рости у нас і цього сезону. Трохи малини, ожини, лохини, смородини лишили для задоволення.

Минулий сезон приніс суцільне розчарування з помідорами. Як кажуть, такого ніколи не було! Не допомогли ні біопрепарати, ні «хімія».

О.Д.: Очевидно, що для вашої сім’ї сад – це могутній об’єднуючий фактор. Хто у вашому саду «головний?»

Л.В.: Цікаве питання)) «Посади» у нас з чоловіком розподілені вже давно. Я придумую, він мене підтримує і реалізовує технічну частину ідеї. А так як ідей у мене досить багато, то часто вони чекають свого часу, вдалого моменту і фінансів.

Коли не можу знайти правильне рішення сама, питаю поради у чоловіка. В процесі обговорення і знаходимо правильне рішення. В основному, все, що стосується рослин в саду – моя парафія. А ось архітектура будинку, будівництво, ремонт – тут він головний.

В саду мій чоловік сам стриже газони, живоплоти, топіарить. А все, до чого треба нахилитися, його мало цікавить. Та весною, коли починають прокидатися перші квіти, він завжди просить їх показати. Пробудження природи захоплює всіх!

О.Д.: Минулого разу ви ділилися фото неймовірних віночків з живих квітів, які робите власноруч. Чи лишилося це захоплення і зараз з вами? Можливо з’явилося якесь нове хобі?

Л.В.: Віночки я роблю, як і раніше, але значно менше – для самих близьких людей. Як почалася війна, два роки не могла себе змусити сісти за плетіння. Не було натхнення…

З’явилася за цей час у нас і нова традиція – разом з друзями періодично влаштовуємо у нас сімейні вечері. Разом готуємо або якусь нову страву, або ту, що вже оцінили раніше. Кожен раз обираємо нового шеф-кухаря. І щоразу це море позитиву! Ну і смачно, звичайно.

О.Д. Ви відкрили двері саду «Єва» для відвідувачів. Це дуже цікавий і малопоширений досвід для українських реалій, хоча в Європі така практика є традиційною, і європейські садівники часто отримують непоганий дохід, пускаючи відвідувачів в сад. Розкажіть трохи про ваш досвід в цьому напрямку.

Л.В.: Так, ми зробили свій сад відкритим для відвідувачів. Як завжди, випадково. Одна туристична компанія, побачивши фото нашого саду в інтернеті, запропонувала додати його в свій туристичний маршрут по регіону. Ми погодилися. Так з’явилася ще одна сторінка в житті нашої садиби.

Кожен раз це знайомство з новими людьми. Як правило, ми розповідаємо історію створення саду, знайомимо гостей з рослинами. А буває, люди просто хочуть посидіти на галявині, пройтися босоніж газоном, випити горнятко чаю чи кави в тиші…

Так само неочікувано вілла «Єва» стала цікавити професійних фотографів. І тепер наш сад часто і для нас самих відкривається з іншого боку – очима фотографа.

Ну і разом з весільними зйомками з’явилися пропозиції щодо проведення урочистих заходів у нашому саду. Справа ця для нас, звичайно, дуже копітка. Але цікава!

До речі, найпопулярніше питання, яке нам задають гості саду: «А хто доглядає ваш сад?» Відповідаю, залежно від ситуації. Бувають такі люди, яким простіше сказати, що у нас є садівник, бо вони не повірять, що цей сад доглядаємо ми з чоловіком власними руками. В таких випадках я кажу: «У нас є садівник.» «Передайте йому, що він дуже хороший садівник». Я скромно опускаю очі і кажу: «Передам». 😊

Підписуйтеся на сторінку Вілла «Єва» на Фейсбук і дивіться більше святквих фото з подій, що відбуваються в цьому прекрасному саду.

О.Д. Ваша внучка Єва попри молоді роки створює вражаюче красиві кондитерські вироби, а чи передалася їй ваша любов до землі? Чи любить вона доглядати рослини?

Л.В.: Звичайно, ми з чоловіком, як і усі люди, ставимо собі питання: «А що далі? Хто прийме естафету?» На що наша внучка Єва якось відповіла: «Не хвилюйся, бабусю! Ми що-небудь придумаємо! Потім.»

Над інтерв’ю працювала

Оксана Дивисенко,

ЗЕЛЕНА САДИБА.