Комахи шкідники рослин — знайомимося ближче з ворогами саду

Шкідники садових рослин, як і комахи України загалом, надзвичайно різноманітні. Від найменших і ледь помітних комашок до прекрасних метеликів, вони, здається, невпинно захоплюють все навкруги. І чудово адаптуються і до змін клімату, і до все більш сильних засобів боротьби. Перший і найважливіший крок до боротьби зі шкідниками — їх вчасне розпізнання. Хоч якраз ідентифікувати шкідників не завжди просто. Викопуючи та знімаючи з листочків личинок, помічаючи хмари мошок, милуючись метеликами і досліджуючи липкий наліт чи ходи, варто не забувати, що інколи шкідники трансформуються за лічені дні кардинально. Єдиний спосіб ефективно боротися зі шкідниками — вивчати їх звички та особливості.

Шкідливі комахи України і їх личинки

1. Колорадський жук

Колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata) — найзнаменитіший ворог садівників і головний шкідник картоплі, який вщент з’їдає зелень і на стадії личинок, і в дорослому віці. Жуки шукають рослини за запахом, починають ласувати молодим листям відразу після вильоту, активно перелітають, використовуючи як прихисток і дикі рослини. Спочатку личинки скупчуються і їдять листя знизу, згодом — активно пересуваються, залишаючи від куща одні прожилки і стовбури.

Культури, для яких становить небезпеку колорадський жук: картопля та інші Пасльонові — від томатів до фізаліса.

Яскраві жовті або помаранчеві надкрила з 5-ма тонкими поздовжніми смужками на кожному доповнені передньоспинкою з яскравими крапочками. Потужний, округлий, до 1,2 см довжиною, колорадський жук має дуже міцні крила і може літати на великі відстані. З землі навесні протягом 4-6 тижнів вилітають вразливі, м’які бурі жуки, та лише за кілька годин забарвлення змінюється на типове, тканини стають жорсткими. Живуть імаго до року, але за потреби — до 3 років.

Яйця еліптичні, більше 1 мм, жовто-помаранчеві. Самки майже відразу після вильоту починають відкладати купки яєць на зворотному боці листя — до 80 за раз і до 1000 за сезон.

Личинки з’являються за 4-15 днів і проходять 3 линьки. Протягом першого віку вони дрібні, до 2 мм, бурі, з чорною головою та парою бічних рядів темних плям. Кожні 2-3 дні вони линяють і ростуть, досягаючи 8 мм в довжину і змінюючи колір на помаранчевий. Четвертий вік триває до тижня, після чого личинки падають на землю і починається неактивна стадія передлялечки.

Колорадський жук (Leptinotarsa decemlineata) – три стадії розвитку: жук, личинка, яйця

Уже у землі відбувається власне лялькування, на глибині до 30 см. Дорослі жуки вилітають за кілька тижнів або переходять у тривалу діапаузу.

Період активності: з весни (виліт починається за температури грунту від +13°С та повітря від +15°С, зазвичай після дощу) і до першого приморозку.

За один сезон розвивається до 3 поколінь колорадського жука. Зимують ці шкідники у землі, на глибині до 50 см.

2. Білокрилка капустяна

Білокрилка капустяна (Aleyrodes proletella) — напівтвердокрила комаха, що на стадії личинки і імаго висмоктує сік з листя капусти. Окрім комашок, що хмаринками розлітаються з нижньої сторони листя, на білокрилок вказує поява особливих плям з білим нальотом (висмоктуючи сік, білокрилка виділяє медвяну росу, на якій активно розвивається цвіль та сажові грибки), швидке пожовтіння та опадання листя.

Білокрилка капустяна (Aleyrodes proletella) і її личинки

Культури, для яких капустяна білокрилка становить небезпеку: всі види капусти, особливо кале та брюссельська, часто — суниця; проміжні хазяї — бур’яни, переважно — грицики.

Одночасно на рослині зазвичай перебувають білокрилки на всіх стадіях розвитку. Одне покоління від яйця до смерті імаго розвивається всього за 3-6 тижнів.

Дорослі білокрилки капустяні — дрібні, схожі на міль комахи ледь більше 1 мм довжиною, з біло-восковими крильцями з четвіркою сіруватих плямок, темними головою та грудьми, червонуватими очима та жовтуватим черевцем. Їх легко виявити: білокрилки дуже активно розлітаються при будь-якому дотику до ураженої рослини.

Кожна самка відкладає до 150 яєць, починаючи вже за півдоби після вильоту. Видовжені, спочатку прозорі, а потім темні яйця білокрилка відкладає півколом або по колу прямо в тканину листка, закріплюючи їх особливими липкими ферментами.

Личинки вилуплюються до 12 днів. Вони дрібні, до 0,3 мм, на першій стадії — прозоро-зеленуваті, на четвертій — білі, вкриті воском. Личинки білокрилки проходять 4 стадії розвитку по 8-10 днів кожна, активно переміщуються завдяки трьом парам ніжок. Личинка четвертого віку товща, з червоними очима і вусами, перестає харчуватися.

Стадія німфи триває 6 діб, після чого вилітає доросла комаха.

Період активності: з травня по вересень, за температури вище +9°С.

За один теплий сезон встигає розвинутися до 5 поколінь капустяних білокрилок. Зимують самки на нижньому боці листя рослин, переважно — бур’янів.

Як боротися з білокрилкою і іншими шкідниками капусти, читайте в нашій статті.

3. Попелиці

Попелиці (Aphidoidea) — дуже різноманітна група, а точніше надродина шкідників, що налічує близько 4 тисяч видів. Вони живуть колоніями на бутонах і молодих пагонах — найм’якших частинах рослини, живляться соком и так ослаблюють «господаря», що він може загинути. На ураження вказують деформація, скручування, відставання в розвитку, бутони, що не розкриваються, зниження імунітету і вразливість до хвороб.

Колонія попелиць (Aphidoidea) на рослині

Попелицю дуже часто розрізняють за кольором: зелена попелиця вражає плодові дерева, троянди та інші квіти, чорна — бобові та однорічні, та куди простіше орієнтуватися на її улюблений вид. Адже, що вражає бурякова, горохова, баштанна, трояндова, злакова, яблучна, вишнева, кукурудзяна, грушева попелиці здогадатися не важко.

Культури, для яких становить небезпеку попелиця: всі види квіткових, овочевих культур, чагарників та дерев — троянди, смородина, капуста, буряк, яблуня, груша та ін.

Зелені, рожеві, сірі чи чорні попелиці буквально обліплюють пагони рослини великими групами-колоніями. М’які, довжиною до 7 мм, зазвичай овальні, дорослі попелиці бувають і безкрилими, і крилатими. Вони проколюють листя спеціальним потужним колюче-смоктальним хоботком і активно виділяють липку медвяну росу, що рясно вкриває всю рослину. Попелиці діють у симбіозі з мурашками, які оберігають і переносять личинок на інші рослини.

Завдяки здатності розмножуватись і статево, і нестатево (партеногенез), одна самка може за місяць давати сотні тисяч потомства.

Розвиток тлі і спосіб розмноження залежить від пори року. Перші личинки навесні вже після першої линьки починають партеногенез і породжують лише безкрилих самок. Крилаті попелиці з’являються лише після початку здерев’яніння пагонів влітку і починають міграцію і відкладання яєць, за літо породжуючи ще від 10 поколінь як крилатих, так і безкрилих самок. Восени народжуються крилаті самці, а самки відкладають зимуючі яйця. Різностатеве розмноження залежить від розміру колонії, її перенаселеності, потреби в зміні рослин-хазяїв чи наявності природних ворогів-ентомофагів поруч.

Період активності: з весни до осені. У попелиці розвивається до 3 поколінь на місяць впродавж всього сезону. Зимують яйця, рідше — личинки попелиці, що восени відкладають самиці на рослинах-господарях.

Детальніше про попелицю і способи боротьби з нею читайте в нашій статті Попелиці, або тлі — методи профілактики і боротьби.

4. Білан капустяний, чи метелик капустянка

Білан капустяний, чи метелик капустянка (Pieris brassicae) — чарівні білі метелики, що грайливо літають у променях сонця, милі лише на стадії імаго. Адже гусінь білану — найненажерливіша зі шкідників родини Капустяних. І починає пожирати листя у вражаючиому темпі відразу після того, як вилуплюється з яєць.

Культури, для яких становить небезпеку: всі види капусти.

Білани — красиві метелики з розмахом крил до 6 см і білим забарвленням, борошнисту текстуру якого підкреслює темне запилення по краях та дві чорні плями на передніх крилах (у самки — зверху, у самців — знизу). Метелики активні лише вдень, у безхмарну погоду.

За раз самиці здатні вікласти на нижній стороні листа близько 15-200 яскраво-лимонних, ребристих, ледь більше 1 мм яєць, починаючи з другого тижня після вильоту з лялечок.

Личинки вилуплюються уже за тиждень, дивуючи великою чорною головою і нерухомістю. Лише за декілька днів вони починають харчуватися листям. Личинки першого віку попелясті, сидять на нижньому боці листка і живляться м’якими тканинами, після линьки — жовтувато-зелені, з вираженими темно-коричневими щетинистими щитками, жовтими бічними і білою середньою смужкою. Вони мігрують, повзають по верхній стороні листа, не скупчуються. Розвиток личинок зазвичай займає декілька тижнів.

Лялечка салатово-зелена, з чорними крапочками. Лялькуються личинки завжди неподалік від місця, де харчувалися. Виліт імаго — через 1-2,5 тижні.

Період активності: з весни до жовтня (перші яйця зазвичай з’являються в червні-липні).

За рік розвивається до 4 поколінь білана. Зимують капустянки у вигляді лялечок, прикріплених до субстрату, стін, кори.

Читайте також нашу статтю Кліщі і хвороба Лайма, або Як захистити себе від борреліозу.

5. Яблуневий плодовий пильщик

Яблуневий плодовий пильщик (Hoplocampa testudinea) ошкоджує плоди яблук. Личинки цих перетинчастокрилих на всіх стадіях розвитку масово шкодять врожаю, вражаючи десятки плодів кожна.

Яблуневий плодовий пильщик (Hoplocampa testudinea) – комаха і личинка

Культури, для яких становить небезпеку: яблуні.

Трішки схожі на муху, дорослі пильщики володіють двома парами темножилкових крил, чорним зверху і жовтим знизу черевцем і великими вусиками.

Напівпрозорі, овальні, дрібні яйця пильщик відкладає в сезон цвітіння яблунь по одному і дуже точно – в кишеньку квітколожа і чашолистків, лише в продуктивні квітки, а не пустоцвіт. Одна самка відкладає до 80 яєць.

Личинки зморшкуваті, жовтуваті, з білою головою і сімома парами ніг, при контакті пахнуть неприємно, «клопово». Вони вилуплюються за тиждень-два і прогризають ходи від чашечки до плодоніжки, в одному плоді харчуються до 3 днів, виїдають насіння і залишають бурі червоточини, після чого линяють і перебираються в інший плід, легко прогризаючи шкірку. І так 18-23 доби. Міновані яблука не опадають, пошкодження зарубцьовуються поясками коркоподібної тканини, а з відкритих отворів витікає рудий сік. Через 30-40 днів личинки заглиблюються в грунт і утворюють білі лялечки довжиною до 8 мм.

Період активності: від прогрівання грунту до +12°С, масовий виліт — при температурі вище +16°С, в період розпускання пуп’янків середніх сортів яблунь.

Личинки пильщика зимують в коконах не на деревах, а у грунті, на глибині від 5 до 20 см.

6. Борозняк

Личинки травневого хруща, або борозняки (Melolontha melolontha) — величезні, ненажерливі коренеїди. Борозняк може за якусь хвильку знищити кущ суниці чи томатів, легко підгризає навіть корені дерев. І їсть без упину. Різке в’янення всієї рослини на очах — прямий результат його діяльності.

Травневий хрущ (Melolontha melolontha) і його личинки

Культури, для яких становить небезпеку: будь-які культури незалежно від розмірів, особливо вразливі молоді рослини.

Видовжено-еліптичні, чорні чи бурі жуки з овальними п’ятиреберними надкрилами, потужними ніжками і «булавами», травневі хрущі літають і розмножуються з кінця квітня, проявляючи активність переважно вночі та в сутінках. Після спарювання вони відразу зариваються в грунт і відкладають 2-3 «партії» по 20-30 білих кулястих яєць на глибині до 15 см, після чого гинуть.

Розміри товстої, вигнутої, білої личинки з бурою головою вражають: борозняки сягають 6 см в довжину. Личинки вилуплюються за 25-30 діб, починають живитися гумусом та дрібними корінчиками, а згодом прокладають і горизонтальні, і вертикальні ходи, активно поїдаючи будь-яке коріння. Заглиблюються в землю нехолодостійкі личинки уже в вересні, зимують на глибині близько 1 м.

Личинки розвиваються 4 роки, переходячи в новий вік з потеплінням і підніманням ближче до поверхні. В середині літа після третьої линьки формуються жовтувато-білі лялечки на глибині до півметра та розвиваються до 40 днів, але дорослі жуки вилітають аж навесні.

Період активності: при прогріванні грунту до +9…+14°С, з кінця квітня і травня до середини-кінця вересня. У грунті зимують і личинки, і лялечки.

Читайте також нашу статтю Як боротися з личинками хруща, або борозняком?

7. Дротяник

Дротяники, або личинки жуків-коваликів (Elateridae) стали причиною зіпсованості не одного врожаю. З другого року життя дротяники починають харчуватися бульбами, коренеплодами, корінням, сходами і навіть насінням, пробурюючи в них особливі ходи. Боротися з дротяниками дуже важко, адже лише личинка розвивається впродовж 4 років, а весь цикл розвитку охоплює довгі 5 років.

Жук-ковалик (Elateridae) і його личинка дротяник

Культури, для яких становить небезпеку: будь-які городні та кормові культури.

Є 7 тисяч видів жуків-коваликів. Це невеликі, до 3 см, чорні, сірі і бурі жуки з еліптичним опуклим тілом, прикритою передньоспинкою головою і особливим виростом на передньогрудях, що співпадає з жолобком на середньогрудях — механізмом, що видає особливе клацання і використовується коваликами для підстрибування та перевертання в небезпеці.

Личинки нагадують шматки мідного дроту — довжиною 1-5 см, тонкі, блискучі, дуже тверді, бурі черв’ячки. Вони дуже жорсткі, їх неможливо розчавити. В перший рік вони харчуються мало і живуть на коренях непоміченими. А з другого до четвертого року активно прогризають вузькі ходи, живлячись усім. що їм трапиться, мігруючи, легко пересуваючись під землею вертикально. Личинки проходять до 12 віків, після чого утворюють жовтуваті зимуючи лялечки, до 1,6 см довжиною, схожі на жуків. Після вильоту самиці відкладають у землю кремові, кулясті, до 0,5 мм діаметром яйця, що поступово збільшуються у розмірах.

Період активності: при температурі вище +9°С (ціпеніють при 0°С). Зимують дротяники у грунті, на глибині до 35 см, змінюють швидкість міграції та руху залежно від температури грунту та його вологості.

8. Стеблова нематода

Викривлення, вкорочення стебел, порушення розвитку листя і квітів, блідий колір і поступове почорніння і відмирання серед улюблених красивоквітучих культур часто вказують на поширення всередині стеблової нематоди (Ditylenchus) – дуже дрібні, до 1,7 мм, хробаки. При ретельному огляді на ураження вказують потовщення, загрубіння. Шкодять нематоди і цибулинам, і бульбам, адже проникають через корені і на шляху до жаданих пагонів і листя спричиняють чималенькі пошкодження. Нематоди пристосовуються до певного виду рослин.

Часник уражений стебловою нематодою (Ditylenchus)

Культури, для яких становить небезпеку: всі бульбоцибулинні квіти від тюльпанів до бегоній, а також флокси, гвоздики, часник, цибуля, картопля та інші коренеплоди.

Ниткоподібні хробаки довжиною менше 2 мм діють «з середини», розвиток одного покоління триває до 26 днів, відбуваючись в тканинах рослин і грунті. У рослини через коріння проникають личинки четвертого віку, линяють, починають розмножуватися і відкладати яйця, мігрувати в грунт і на інші рослини. Перша линька личинок відбуваються в яйцях, друга і третя зазвичай в рослині чи грунті.

Період активності: при температурі від +5 до +34°С.

За сезон розвивається до 9 поколінь нематоди. Зимують вони зазвичай на стадії яєць, хоча за несприятливих умов і загрозах можуть впасти в діапаузу в будь-якому віці, виживаючи в насінні, посадковому матеріалі і навіть в грунті до 5 років.

9. Цибулева муха

Личинки цибулевої мухи (Delia antigua) буквально виїдають цибулини зсередини, живляться та пересуваються групами, проникаючи через шийку чи денце. Від першої ознаки — зів’ялості центрального листка — починається загальний процес в’янення, пожовтіння та засихання листя, що свідчить про сильне пошкодження цибулин, їх трухлявість, водянистість, гниття.

Цибулева муха (Delia antigua) і її личинки

Культури, для яких становить небезпеку: ріпчаста цибуля (особливо сіянка), часник.

Дорослі цибулеві мухи — невеликі, до 0,7 см довжиною, сірі або жовтуваті, з вираженою поздовжньою смугою на середньоспинці та черевці. Очі та ноги чорні, крила — прозорі, а вусики — пухнасті. Живлячись нектаром, вони літають до 40 днів.

Витягнуто-еліптичні, ледь довше 1 мм яйця важко розгледіти. Їх самиці відкладають купками, до 12 шт за раз і 40 за сезон, під грудочками чи в тріщинах землі, в пазухах листя молодих цибулин.

Брудно-білі личинки довжиною до 1 см вилуплюються за 3-8 днів залежно від температури. Маленька завужена голова з зубоподібними відростками навколо дихальця дозволяє їм швидко прогризати тканини. Личинки линяють двічі, через 12-20 діб у третьому віці завершують живлення і заглиблюються в грунт.

В землі личинки формують невелику, до 0,7 см рудувату псевдолялечку, з якої дорослі мухи вилітають за 10-20 днів.

Період активності: з початку травня до жовтня.

Зазвичай цибулева муха дає 2 покоління за сезон, з другим вильотом у червні-липні. Зимує шкідник у лялечках в землі (глибина – до 20 см).

10. Медведка

Медведка, земледух або капустянка (Gryllotalpidae)— огидна, небезпечна і живуча, ранньою весною одна за одною нищить молоді рослини, перегризаючи їх корені, влітку додає у своє «меню» коренеплоди і не перестає харчуватися рослинами і у вересні. Живе виключно у землі, взимку — на вражаючій метровій глибині.

Медведка, земледух або капустянка (Gryllotalpidae) – стадії розвитку, яйця, личинки, комаха

Культури, для яких становить небезпеку: майже всі культурні види, в тому числі буряк, морква, суниця, томати, огірки, гарбузи, капуста, бобові, злаки, молоді кущі та дерева.

Жовтуваті знизу і коричневі зверху, медведки — представники прямокрилих багатоїдних шкідників довжиною до 5 см. У них є не лише оснащені шпичками задні гомілки, але й потужні копальні передні ноги з сильними зубцями, завдяки яким вони риють ходи, дупла та нори. Розвинені прозорі крила скручені в жгутики і виступають за черевце, прикриті шкірястими короткими надкрилами. Літають медведки зрідка і недалеко, лише вночі. Зате чудово плавають.

Схожі на просо, зеленувато-коричневі яйця діаметром близько 3 мм медведка відкладає навесні сотнями в спеціальні земляні камери на глибині до 20 см.

Личинки схожі на дорослих особин і линяють 6 разів, збільшуються від 1,5 до 3,5 см. Зачатки крил з’являються в четвертому віці.

Період активності: за температури грунту до +8…+10°С, масовий вихід імаго — від +12°С, личинок — в червні-липні.

Весь цикл розвитку у медведки триває до 2 років, у грунті постійно присутні личинки на різній стадії розвитку і дорослі особини. Зимують личинки, німфи і дорослі медведки у ходах глибиною до 1 м в землі та місцях зберігання компосту чи перегною.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.