Поки алісуми морські залишаються найулюбленішими медовими однорічниками, їх багаторічні родичі тільки набирають популярність. І недаремно. Бурачок гірський та інші довговічні алісуми — одні з найнадійніших і стабільно декоративних килимкових багаторічників, що під час цвітіння перетворюються на яскраво-лимонне мереживо. Дрібне листя дивовижно гармонійно поєднується з щільними жовтими суцвіттями. На альпійських гірках, схилах, в бордюрах чи квітниках, багаторічний бурачок дивує яскравістю і простотою догляду. Хоча недоліки є і у нього. Як вирощувати багаторічні квіти алісум, і поговоримо в цій статті.
Зміст:
Довговічні види бурачка, або бородавника, в першу чергу, об’єднує майже однакова палітра, але й відмінності в будові й текстурах знайти не так просто.
Якщо вам трапиться багаторічний алісум, це швидше за все буде бурачок гірський (Alyssum montanum) — трав’янистий багаторічник висотою до 30 см, що зустрічається по всій Європі не лише в садках, але й в дикій природі. Напівздерев’янілі пагони висотою до 20 см стеляться по землі й припіднімаються на кінчиках. Діаметр кущиків, що повільно утворюють подушки й легко контролюються, зазвичай в 1,5-2 рази перевищує висоту. Листя дрібне, його форма змінюється зі зворотно-яйцевидної на ланцетну на верхівках. Вся рослина вкрита зірочковими волосинками, що надає сріблястих чи бурих відтінків зелені.
Аромат у всіх багаторічних бурачків типово медовий. Цвітіння охоплює всю другу половину весни, починаються у квітні й не стихає до першої спеки. Квіточки дрібні, зате щільних верхівкових суцвіть-китиць так багато, що кущики здаються сонячним маревом.
Після відцвітання кущі бурачка зазвичай розвалюються, доки на кінцях пагонів формуються кругленькі опушені стручки плодів до 0,4 см в діаметрі, що містять тисячі наддрібних пласких насінин.
Інші багаторічні види алісумів від гірського відрізняються лише деталями:
Сьогодні в продажу можна зустріти насіння білих, бузкових, рожевих сортів бурачка, позначених як сорти алісума гірського і багаторічні рослини. Та на практиці вони найчастіше виявляються незимостійкими або малодекоративними, при придбанні такого насіння потрібно бути готовими до розчарування.
Як багаторічний алісум, чи бурачок скельний (Alyssum saxatilis) у нас досі продають рослину з роду Ауринія — ауринію скельну (Aurinia saxatilis). При загальній схожості, розрізнити їх неважко. Ауринія менш зимостійка, здатна цвісти двічі, формує щільні сферовидні кущики з виражено повстяним, сірим листям, якого майже не видно під дуже щільними суцвіттями. Дрібні лимонно-жовті квіточки зблизька вирізняються виїмкою на пелюстках. У догляді рослини схожі, але ауринію потрібно після відцвітання обрізати сильніше — на третину чи половину висоти.
Про однорічний білий алісум читайте в нашій статті.
Розділити кущі бурачка на декілька частин навесні, на початку відростання — задача нескладна. Головне — залишати потужні поділки з сильним корінням.
Всі різновиди багаторічних алісумів добре живцюються. Протягом червня можна сміливо нарізати верхівки пагонів і вкорінювати під ковпаком в контейнерах або тепличках в будь-якому легкому ґрунті.
Як і однорічні бурачки, багаторічні дуже просто виростити з насіння. Його можна сіяти і на розсаду з першими квітами, і відразу в ґрунт після прогрівання навесні, і під зиму. Якщо температура не буде нижчою за +10 °C, сходи з’являться вже за місяць.
Аліссум гірський — рекордсмен по розмноженню самосівом. Посадіть весною пару кущиків, не зрізайте квіти, що відцвіли, і наступного року побачите по садку десятки їх родичів. Незвані гості при цьому легко за бажання видаляються. При цьому весною їх можна просто пересадити в інше місце. Про інші квіти, що легко розмножуються самосівом, читайте в нашій статті 13 кращих однорічників для самосіву.
Багаторічні алісуми звикли до піщаного, вапнякового, сухого ґрунту з лужним або нейтральним рН. Саме тому вони так добре розвиваються в композиціях з каменем. Ці види не виживають у землі з занадто кислою реакцією або щільною текстурою, в сирості. Дренованість, повітрепроникність важливіші родючості, та краще не забути не лише про пісок або мілкий щебінь, а й про зрілі органічні добрива при підготовці місця для посадки.
Для алісума повзучого підійде лише сонячне місце, решта багаторічних видів бурачка добре розвиваються і на сонці, і в легкій напівтіні, хоч дещо і втрачають інтенсивність цвітіння. Алісуми стійкі до спеки, здатні рости на південній стороні (за винятком півдня України).
Читайте також наші статті:
Алісуми висаджують навесні, у квітні, даючи рослинам достатньо часу на укорінення до першої зимівлі. Посадка восени можлива, але на зиму кущики доведеться утеплювати листям і лапником або агроволокном.
Оптимальна дистанція між рослинами та до сусідніх культур — від 30 до 40 см. Лунки викопують за розміром саджанця. Не варто занадто ущільнювати ґрунт, обтискаючи його навколо рослини. Рясний полив та мульчування — все, що потрібно цим квітам після посадки.
Розділяти алісуми часто, як правило, немає потреби, адже ростуть вони досить повільно. Втрату декоративності або вихід за межі відведеної території легко «виправити» навесні, розділивши кущі й пересадивши у нові місця.
Багаторічні бурачки краще не поливати зовсім, ніж перелити. Якщо їм і потрібне додаткове зволоження, то виключно під час цвітіння і тоді, коли стоїть завдання максимально прискорити ріст. Але й у таких випадках підливають алісум лише в тривалу посуху, обмежуючись 1 разом на тиждень.
Підживлення для бурачків вносять лише раз на рік, з метою посилення цвітіння та темпів росту. Найпростіший варіант — замульчувати землю під кущем напровесні органічними добривами (компост чи перегній, по 3-4 кг на м²) або використати настій органіки, наприклад, пташиного посліду (1 л на відро води на м²). Можна натомість використати і повні мінеральні добрива — 35-40 г на м².
Для підтримання легкої текстури та повітрепроникності землі краще не забувати про регулярне розпушення. При використанні мульчі кількість процедур можна значно зменшити.
Головний секрет не стільки тривалого цвітіння бурачків, як збереження щільної форми кущиків — вчасна обрізка після відцвітання. Якщо не стоїть задача збору насіння, краще відразу вкоротити верхівки пагонів на 5-8 см — як тільки почнуть дозрівати перші стручки. Сильної обрізки багаторічні бурачки не люблять, влітку відростають дуже погано. «Чистити» подушки від старого листя, пошкоджених чи сухих пагонів краще не восени, а напровесні.
Бурачкам зазвичай загрожує лише один ворог — гниль. Боротися з нею практично неможливо, потрібно відновлювати кущики з живців чи спробувати врятувати, розділивши і обираючи непошкоджені частини. Зрідка, при зараженні рослин-родичів на ділянці, зустрічаються на рослині і борошниста роса, і в’янення, і вірусні мозаїки, і навіть шкідники хрестоцвітих — білан, капустяна міль, блішки. З цими шкідниками та хворобами можна успішно боротися системними біо- та хімзасобами.
Зимують всі бурачки у наших садках добре, в жодному укритті потреби немає. Та, враховуючи малосніжжя останніх років, поновити мульчу перед зимою буде не зайвим.
Яскраво-жовті багаторічні алісуми — надійні, стабільні, неагресивні грунтопокривні рослини. Через любов до легкої землі їх найдоречніше використовувати на кам’янистих гірках, в рокаріях, парадних квітниках з гравійною мульчею, при озелененні схилів. Пагони алісума гірського і його родичів легко звішуються зі сходинок, валунів, перепадів, підпірних стінок. За умови комбінації з іншими посухостійкими рослинами і достатньої дренованості землі, можна використовувати алісум і в міксбордерах, рабатках, бордюрах.
Кращі партнери для алісума очевидні — інші килимкові багаторічники з контрастними текстурами, листям і забарвленням. Чудово бурачок комбінується з грунтопокривними флоксами, обрієтою, молодилом, седумами, скелеткою.
Обмежуватися лише килимками не обов’язково. Бурачки можна поєднувати з плямками цибулевих рослин, розквітчуючи композиції акцентами. Нарциси, тюльпани, лілії — обирати краще потужні види.
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.