На моїй кухні в листопаді-грудні штолен панує відносно недавно — цього року лише шосте Різдво, яке ми зустрічатимемо зі штоленом. І я завжди з особливою теплотою згадуватиму Людмилу Воропаєву, яка у 2018 році поділилася з читачами «Зеленої садиби» своїм рецептом штолена. Він потрапив мені прямо в серце і став обов’язковою різдвяною традицією нашої сім’ї. Мало того, вже вкотре я випікатиму штолени для близьких друзів і даруватиму напередодні Різдва особисто чи висилатиму поштою.
Кожен штолен, який народився в моїй духовці та визрів кілька тижнів в холодильнику, просочився не тільки ароматом сухофруктів, кардамону і ванілі, які входять до його складу. Він увібрав в себе частинку мого оптимізму, любові й віри у завтрашній день.
Він зберігає пам’ять про затишок мого дому. І я радо ділюся цими скарбами з близькими, бо напередодні Різдва, як ніколи, відчуваю необхідність ділитися щастям, щоб його більшало по всьому Світу. Звичайно, весь Світ я не ощасливлю, але Різдво близьких друзів зроблю трошки смачнішим і приємнішим.
З кожним роком я печу все більше штоленів, і це мене тішить, бо значить — в моєму Світі стало більше близьких мені людей. З деякими, як от з постійним автором «Зеленої садиби» Вікторією Кононенко, я навіть ніколи не бачилася, але вже котре мій штолен поїде на Сумщину, щоб стати маленькою частинкою щасливого Різдва її родини.
Минулого року, коли нам вперше довелося готуватися до Різдва під час війни, мої штолени поїхали на передову з листом від мене і новорічною іграшкою від сина. Так буде і цього року. І не подумайте, що це з мого боку благодійність. Ні в якому разі! Це щира подяка і любов. Бо наші захисники – близькі й дорогі мені люди. Хіба ж можуть чужі стати щитом між мною і темрявою? І дуже хочеться, щоб Різдво українських воїнів також було світлим і радісним.
Минулого року я зробила 5 підходів до випікання штоленів. Щоб було зрозумілішим, це як 5 разів за місяць пекти паски 😊 І коли на третій-п’ятий «сеанс штолена» на кухні чоловік запитує: «Воно тобі треба? Не простіше купити готові подарунки?» Я завжди відповідаю: «Не заважай! Я кайфую від цього!»
Детально, як випікати штоллен, читайте за посиланням. Далі — короткий опис процесу від мене.
Це така щаслива можливість — створювати й дарувати! Штолен – це, в першу чергу, процес, а не різдвяна випічка.
Зазвичай коли штолени вже готові, на годиннику близько півночі, я дуже хочу спати, але зовсім не втомлена – ЩАСЛИВА. Лягаю спочивати з думкою, що, прокинувшись завтра зранку, треба в першу чергу замотати штолени у пергамент, а потім у фольгу і покласти в холодильник. Ну а прикраси з цитрусових для пакування можна зробити й пізніше. О! Виготовлення різдвяних прикрас з апельсинів і грейпфрутів на моїй кухні – окрема щаслива різдвяна історія…
Читайте також чому моє Різдво 25-го Грудня, а в новорічну ніч я солодко спатиму.
Свято наближається!
Люблю всіх!