Попіл як добриво підходить не кожній рослині й піде на користь не всім ґрунтам, але це однозначно дуже цінний органічний матеріал, який ми можемо з успіхом використовувати в саду і на городі. В цій статті розкажемо, які рослини люблять попіл, де його взяти та як правильно використовувати для підживлення та захисту рослин.
В результаті спалювання різних органічних речовин утворюється попіл, який за своїм хімічним складом подібний до вапняних і калійно-фосфорних мінеральних добрив. Найбільш доступним для садівників є деревний попіл. Його можна отримати, спалюючи будь-яку деревину. Попіл з листяних дерев цінніший за своїм складом, ніж попіл з хвойних.
Таке добриво не має азоту, зате може містити до 30 мінеральних компонентів, в тому числі й мікроелементів, які дуже легко засвоюються рослинами, адже попіл саме з рослин і отриманий. Вважається, що найбільш цінним є попіл з твердих порід деревини — дуб, бук, береза, граб. З плодових — попіл з абрикоса, вишні, черешні, яблуні, груші. Аналогів серед мінеральних добрив, навіть комплексних, у попелу немає.
Одразу зазначимо, що фарбоване, лаковане, чи будь-яким іншим чином оброблене дерево та деревоподібні промислові матеріали після спалювання не принесуть ніякої користі вашим рослинам. Їх краще взагалі не спалювати, в іншому випадку — попіл утилізувати, закопавши десь у віддаленому куточку саду.
Там, де опалюють будинки дровами, попіл як добриво завжди в надлишку. А де взяти його тим садівникам, які мають інші системи опалення або, взагалі, не живуть на дачі взимку? Варіанти є.
Спалювання сухого бадилля, ліан, гілок чагарників і дерев після сезонної обрізки може дати попіл, який буде дуже корисним добривом для рослин. Але, як відомо, спалювати рослинні рештки на присадибних ділянках на сьогодні заборонено, бо цей процес несе шкоду для атмосфери та може бути пожежонебезпечним.
Альтернативне джерело попелу — мангал. Під час приготування шашликів, грильованого м’яса або овочів можна отримати попіл, який стане відмінним добривом для рослин. Після використання мангала треба дати час попелу вистигнути (на це може піти багато годин — до доби) і лише потім додати в прикореневу зону рослин, які люблять попіл. Щоб мінімізувати ризики затоплення попелу в мангалі дощем чи вивітрювання, краще зібрати його у металеву місткість і залишити вистигати в захищеному місці.
Іншим джерелом попелу є лазня на дровах. При регулярному відвідуванні своєї лазні чи сауни можна зібрати значну кількість попелу. Але така розкіш є далеко не у всіх садівників. Та і на мангалі ми готуємо не так часто, щоб не відчувати дефіциту попелу. То що залишається, якщо ви не маєте своєї пічки?
Дуже корисно буде подружитися з садівниками, в яких ця пічка є, а в селах вона чи не в кожному будинку. Але чомусь так виходить, що маючи попіл в необмежених кількостях, багато садівників його зовсім не використовують на грядках чи в саду. А дарма!
Попіл від спалювання вугілля малокорисний для рослин, бо містить солі сірчаної кислоти — сульфати. Такий попіл можна вносити як добриво для рослин тільки разом з компостом. Сульфати роблять попіл з кам’яного вугілля таким, що підкисляє ґрунт, в той час, як попіл з усіх інших речовин подібний за реакцією до вапнування грунту.
Увага! Попіл не потрібно вносити в стерильну землю під посів розсади. Так він може нашкодити. Його використовують тільки при висадці розсади!
Згадуючи, які рослини люблять попіл, не можна оминути і всі плодові дерева і кущі, які після зав’язування плодів можна обприскувати настоєм з попелу. Це буде і позакореневе підживлення, і захист від шкідників: тлі, листовійок, пильщиків, совок, п’ядунів. На смородині та аґрусі обприскування настоєм попелу попереджають появу борошнистої роси.
Щоб приготувати такий настій, потрібно 1/3 відра попелу долити гарячою водою доверху, настояти дві доби, процідити, змішати з ложкою рідкого мила. Проводити обприскування можна з періодичністю раз на два тижні.
До речі, компост, при пересипанні шарів органіки попелом, збагатиться корисними макро- і мікроелементами, та й кількість патогенних мікроорганізмів зменшиться.
Восени попіл добре вносити в прикореневу зону багаторічників, чагарників та дерев, як декоративних, так і плодових. Калій сприяє підвищенню зимостійкості рослин. Але буде корисним таке підживлення багатьом рослинам і навесні. Особливо квітучим. Дуже люблять попіл троянди.
При поділі рослин (як осінньому, так і весняному) зрізи кореневищ корисно посипати попелом, щоб зберегти від гниття.
Весною попіл добре вносити в ґрунт при підготовці грядок під посадку овочів — приблизно 2-3 склянки на квадратний метр. Варто врахувати, що з піщаного ґрунту попіл швидко вимивається дощами і водою при поливі. У цьому випадку краще підживлювати рослини розчином по листу, тому що попіл, внесений перед посівом, вимиється ще до того, як рослини відростять корінці та зможуть до нього добратися.
При весняній обрізці дерев зрізи також можна посипати попелом. Під час побілки стовбурів, крім мідного купоросу, непогано додати попіл в робочий розчин (склянку на 5 літрів) — це все захист від грибкових захворювань.
Усе добре в міру. Це стосується і використання попелу. Надлишок калію перешкоджає засвоєнню деяких елементів, у тому числі азоту. Тому зайвого не потрібно, особливо в період активного росту – рослини будуть відставати в розвитку.
Деревний попіл також містить багато кальцію, який при надлишку не дає засвоюватися сполукам заліза і призводить до хлорозу листя.
Використання попелу корисно для рослин на кислих і слабокислих ґрунтах. На лужних краще використовувати попіл в складі компосту, оскільки наявність сполук кальцію ґрунт додатково розкислює.
Використовувати попіл для підживлення рослин-любителів кислих ґрунтів (гортензії, рододендрони, лохина хвойні, щавель, папороть, магнолія), потрібно дуже обережно, і тільки тоді, коли ґрунт реально кислий, а не закислений спеціально на конкретній ділянці.
Попіл не потрібно змішувати з іншими мінеральними добривами. Попіл і азот нейтралізують корисні властивості один одного, а попіл в суміші з фосфатами може навіть знищити рослину.
Найпростіше нашкодити рослинам передозуванням попелу, навіть тим, які його люблять, на ґрунтах, що бідні на мікроорганізми. Зазвичай це земля, яка обробляється традиційними методами — з регулярним внесенням мінеральних добрив і використанням пестицидів. В органічному землеробстві велика кількість грибків, бактерій і найпростіших у ґрунті здатна досить швидко перевести більшість елементів попелу у форму, що швидко засвоїться рослинами.
Натхнення!
ЗЕЛЕНА САДИБА.