Ожина — як вирощувати корисну ягоду?

Ожина — рекордсмен по рясності врожаю і дуже декоративний ягідний чагарник. Від лісової ожини, що утворює надколючі хащі, сучасна садова красуня відрізняється кардинально. Колючі сорти майже витіснені безшипними великоплідними гібридами, що можуть здивувати стійкістю до хвороб і смаковими якостями. Солодкі чи з кислинкою, але однаково корисні ягоди можна підібрати собі до смаку. Та й для кожного садку знайдеться своя ожина за розміром чи формою — кущова, розкидиста, сланка, компактна чи більш потужна. Про сучасні сорти ожини ми розповідали в минулій статті, в цій — поговоримо про користь ожини й особливості її вирощування в саду.

Ожина — користь ягід і особливості вирощування кущів

Ожина — користь ягід

М’які плоди лісової ожини дрібні, схожі до морошки та малини, але темні, з сизуватим нальотом на майже чорній м’якоті стиглих ягід. У садової ожини плоди зберігають схожу форму, та набувають в декілька разів більшої маси та розміру, до 12-25 г.

Стиглість ягід, їх солодкість варто оцінювати не по інтенсивно чорному забарвленню. Максимально солодка ожина тоді, коли вкривається блиском, сизим нальотом і стає більш ніжною та м’якою. Смак сортів різний: від солодкого майже без кислинки до пікантного і дуже кислого. Відрізняється і щільність ягід, які бувають більш транспортабельними або дуже водянистими.

Настоянки, вино, варення, фантастичні на колір джеми та конфітюри, соуси та мармеляди — ожину можна заготовляти, не лише заморожуючи чи висушуючи вітамінні ягоди. Та й свіжа ожина з її стійким яскравим кольором, що не змінюється при обробці, все більше приваблює і кондитерів, і любителів поєднання ягід з м’ясними наїдками та сирами.

Ожина псується швидко, не любить «перекладання» з ємності в ємність, її потрібно зберігати в темноті і швидко переробляти. Та цікава ожина не лише смаком і ніжним ароматом, насиченим кольором та врожайністю. Плоди ожини — один з найкорисніших дарів природи. І цінність однакова і у лісової, дикої «драпаки», і у садових сортів.

Серед корисних властивостей ягід ожини:

• зміцнення імунітету,
• захист від застуд і швидше від них одужання,
• сприяння загальному оздоровленню,
• збагачення раціону вітамінами Р, В, С, Е, А, кальцієм, магнієм та фосфором.

Ожина — лікарська рослина. Вона володіє заспокійливими, судинозміцнюючими, антисклеротичними властивостями, корисна при недокрів’ї. При цьому з лікарською метою використовують не тільки ягоди, а й корені та їх сік. Останні вважаються цінним кровоспинним, вяжучим засобом, а листя наділені ще й антисептичними, заживляючими та потогінними властивостями.

Ягоди ожини — корисні у свіжому вигляді, та незамінні для варення, вина, джемів

Вимоги ожини до місця в саду

Якість освітлення напряму корелює з обсягами та якістю, в тому числі солодкістю врожаю ожини. Цей чагарник тіньовитривалий, та у плодоношенні й зимостійкості світлозалежний. Для сортової ожини потрібно підібрати сонячні, яскраві ділянки, без розсіяної тіні від дерев чи інших чагарників.

Вимоги ожини до ґрунту прості: вона задовольняється «середніми» умовами. Свіжі або вологі (але не сирі, з ґрунтовими водами не вище 1,5 м), родючі, повітропроникні, суглинки, легкі або середні — для кущової ожини, та будь-які, навіть важкі, для сланких сортів. Супіщаники потрібно покращувати вологоємними домішками. За реакцією ожині підійде слабкокислий чи нейтральний pH. Ожина не витримує засолення. Для цього чагарнику потрібно заздалегідь вивести бур’яни, а для бідного ґрунту ще й подбати про внесення органіки з осені.

Для корисної ожини важливо обрати захищене від протягів місце, орієнтуючись, в першу чергу, на зимовий період. Сильні вітри зменшують зимостійкість навіть найвитривалішої ожини. Цей чагарник чудово росте на рівнинах та схилах, на західній та південній сторонах.

Ожину можна формувати практично як завгодно

Посадка й пересадка ожини

Для ожини варто вибрати весняну посадку в класичні терміни — від прогрівання ґрунту на глибині 50 см до розпуску бруньок на самих рослинах (орієнтовно — у квітні). Осінні насадження гірше вкорінюються і частіше вимерзають.

Краще купувати цей чагарник в контейнерах. Корені у нього потужні, легко пересихають і травмуються, зазвичай з оголеними коренями продають лише сумнівні саджанці на базарах та стихійних точках. Найкраще приживаються однорічні саджанці ожини з двома стеблами діаметром близько 5 мм. За кілька годин до висаджування (або з вечора) саджанці потрібно рясно полити.

Ожину висаджують в індивідуальні лунки глибиною до 60 і шириною до 50 см. На дно бажано насипати стакан попелу та щедру порцію зрілого компосту чи перегною — по 8-10 кг на кущ, прикриваючи добрива шаром землі. Якщо ви використовуєте мінеральні добрива, то можна вдвічі зменшити кількість органіки і додати 100-120 г суперфосфату і 45-50 г калійних добрив на рослину.

Будь-яку ожину з-поміж напівкущових чи сланких сортів бажано вирощувати на опорі, встановивши її до посадки саджанців. Потужні пагони довжиною до 3 м без формування та підтримки можуть розкинутися на величезну площу. Ожині підходять і індивідуальні опори (наприклад, V-подібні), та найчастіше її вирощують на простій шпалері висотою до 2 м з натягнутим між кілками у 3-4 ряди дротом. Кущові сорти ожини висотою до 2 м опори не потребують.

Відстань між кущами ожини визначають для кожного окремого сорту: найкомпактніші кущові культивари розташовують в 1 м до «сусідів», а сланку ожину — через 2 м. Міжряддя для ожини має складати від 2 до 3 м. Скорочувати дистанції не варто, ожина розростається потужно і швидко.

Ожина потребує посадки на рівень кореневої шийки, боїться і піднятого, і заглибленого розташування (при першому вимерзає, при другому «стоїть» на місці роками, дуже повільно росте). Висаджені кущі поливають по пів відра на кущ, мульчуючи ґрунт навколо рослин і в міжряддях будь-якими зрілими органічними добривами.

Обрізка пагонів щойно посадженої ожини — важливий крок для повноцінного врожаю вже наступного року. Вкоротивши гілки, стимулюють не лише швидше вкорінення, а й ріст нових пагонів і активне галуження.

Протягом 5-6 тижнів у посуху кущі висадженої ожини потрібно додатково поливати.

Ожина зазвичай родить на пагонах минулого року

Догляд за ожиною

Ожина потребує мінімального догляду, але не терпить і недбальства. Якщо про кущі взагалі забути, не обрізаючи сухі пагони, навіть найкращі сорти можуть перетворитися на хащі.

Мульчування

Мульчування — найкращий друг ожини. Захисний шар органічних добрив чи будь-яких інших матеріалів стабілізує вологість, пом’якшує стрибки температури, підтримує повітропроникність ґрунту. Без мульчі доведеться не лише часто поливати ожину, а й постійно боротися з бур’янами і розпушувати землю після кожного дощу.

Полив

Потреба в поливі залежить від характеристик ґрунту. Ожина більш посухостійка ніж малина. На вологих суглинках додатковий полив зазвичай потрібен лише на початку плодоношення. На сухих ґрунтах поливати ожину доведеться частіше, компенсуючи нестачу опадів. Та і в цьому випадку достатньо рясного поливу з частотою близько 1 разу в тиждень з глибоким просоченням землі.

Підживлення

Підживлення ожини — дуже суперечливий момент догляду. Прихильники органічного землеробства давно переконалися, що якісна органіка у вигляді мульчі та склянка попелу на рослину на початку осені — все, що необхідно для рекордних врожаїв. При застосуванні мінеральних добрив азотне підживлення проводять на початку активної вегетації (20 г на м²), а комплексні добрива, із підвищеним вмістом калію або калійно-фосфорні, вносять влітку (35-40 г суміші на м²).

Обрізка ожини

Без обрізки ожина швидко захаращується і втрачає врожайність. І мова не лише про видалення сухих гілок, що відплодоносили восени, чи санітарної чистки навесні. Основну обрізку проводять після зимівлі, перед прив’язуванням до опор.

У ожини потрібно контролювати ріст пагонів у довжину, прищипуючи верхівки і стимулюючи ріст бічних відгалужень, на яких і відбувається основне плодоношення. Зазвичай гілки вкорочують на 6-10 см, та дуже довгі пагони можна обрізати на ⅓-½ довжини.

Кущі ожини для максимального врожаю формують з 4-10 сильних гілок, вкорочуючи бічні відгалуження до 8-12 бруньок і також обмежуючи їх кількість до 6-8 пагонів на стебло (особливо на молодих кущах). Влітку бажано видаляти нові кореневі пагони, продовжувати прищипувати верхівки та контролювати бічні відгалуження.

Зазвичай гілки вкорочують на 6-10 см, та дуже довгі пагони можна обрізати на ⅓-½ довжини

Прив’язування до опори

Підв’язування ожини до опор суміщають з весняним формуванням. Ожина потребує розділення — розміщення молодих та родючих пагонів окремо — в різні боки. Їй якнайкраще підходить формування «віялом», що дозволяє раціонально розподілити світло, полегшити обрізку та збір врожаю. Ожину підв’язують м’яким шпагатом, зазвичай починаючи з верхнього ярусу і найстарших пагонів.

Після початку дозрівання ягід ожину при температурі вище +30°C бажано захистити притіняючою сіткою: ягоди припікаються на сонці, втрачаючи «товарність».

Захворювання і шкідники

Захворювання та шкідники у ожини спільні з малиною. Борошниста роса, іржа, плямистості, гнилі, малинові довгоносик, попелиця та жук, нематоди та кліщі — типові джерела проблем. Сучасні сорти ожини надстійкі й хворіють винятково рідко, вразливі лише ослаблені, недоглянуті рослини в затінку та в непідходящому грунті.

Єдина профілактика потрібна ожині — хоча б мінімальний догляд, вчасна обрізка, гарне освітлення. Хвороби легко долаються осінніми обробками розчином простих фунгіцидів («Фітонцид», мідний купорос і ін.) При ураженні шкідниками краще застосовувати біопрепарати («Бітоксибацилін», «Актарофіт» та ін.) або інсектициди («Актеллік» і ін.)

Для хорошого врожаю ожина потребує мульчування і опори

Зимівля ожини

Поширені в Україні сорти ожини зазвичай зимостійкі на рівні -25…-35°С. Якщо обирати місцеві розплідники, проблем з зимівлею не виникне при мінімальній підготовці кущів — обрізці, вологозарядці, високому мульчуванні (зимостійкість коренів у ожини завжди нижча зимостійкості надземних частин).

При купівлі саджанців з невідомою чи низькою зимостійкістю, а також при вирощуванні на вітряних ділянках доречно додатково вкривати рослини — зняти пагони з опори, пригнути кущ до землі або утворити навколо куща каркас. Укриття створюють пізно, коли температура повітря опуститься до -3…-4°С. Найпростіший варіант укриття — накрити гілки агротекстилем і гілляччям або лапником. Та ожині підійде й будь-яке інше повітряно-сухе укриття, комбінація сухих матеріалів з агротекстилем чи коробом, засипання гілок торфом у заглибленні і т.д).

Для ожини укриття навесні потрібно знімати рано, до прокидання бруньок.

Читайте також нашу статтю 5 переваг жовтої малини і її найкращі сорти.

Розмноження корисної ожини

Нові кущі ожини з’являються навіть з ягід гібридів, що стихійно розносяться пташками. Та насіннєвий спосіб розмноження не даремно використовується лише в селекції. З насіння ростуть потужні, але дуже колючі, «дикі» кущі, що швидко утворюють непролазно-нездоланні хащі. Культурну ожину розмножують лише вегетативно.

Вегетативні способи розмноження ожини зберігають сортові характеристики повністю:

• не всі, але більшість кущових сортів ожини утворюють кореневу поросль;
• сланкі та напівкущові сорти ожини легко розмножуються відводками та вкоріненням верхівок пагонів: достатньо прикопати гілочку по периметру куща й не забути про полив;
• сортова ожина живцюється зеленими пагонами, які можна нарізати в червні-липні та вкорінити в парничках після обов’язкової обробки стимуляторами вкорінення.

Розмножуючи ожину самостійно, потрібно обирати потужні, здорові, не уражені хворобами чи шкідниками кущі.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.