Винахідливість дачників-городників не знає кордонів. Вони придумують все нові і нові варіанти картопляних грядок. Як правило, найцікавіші ідеї народжуються в процесі вирішення якого-небудь конкретного завдання. Наприклад, навесні комусь дісталась ділянка на цілині, а свою картоплю хочеться спробувати вже в цьому сезоні. Або місця на дачі замало, а хочеться вмістити все і відразу. І звичайно ж, основна причина нововведень — це наше постійне прагнення до спрощення і полегшення роботи на присадибній ділянці. Цікаво розібратися, які переваги й недоліки у альтернативних способів вирощування картоплі. Чи дійсно вони спрощують життя землероба?
Картоплю в траншеях вирощують вже давно, цей спосіб дає добрі результати на невеликих ділянках. Знавці стверджують, що врожай картоплі в траншеях може бути вдвічі більше, ніж при використанні традиційної технології. Однак цей метод досить трудомісткий, і, мабуть, тому він по цей час не отримав широкого поширення серед городників.
Підготовка до посадки таким способом починається ще з осені. По всій довжині грядки викопують траншею глибиною близько 50 см. Її наповнюють органікою — сумішшю торфу, перегною, тирси, опалого листя, соломи та ін. В такому вигляді грядку залишають до весни, а з настанням перших теплих днів вкривають чорною поліетиленовою плівкою для кращого прогрівання.
Для великої кількості посадкового матеріалу буде потрібна не одна, а кілька траншей. Роблять їх, відступаючи на відстань до 70 см. Невикористаний ґрунт залишають в міжряддях, він протягом сезону може ще знадобитися.
Пророщені бульби картоплі можна висаджувати в траншею, коли температура субстрату досягне +6… +8 °C. Зверху картоплю присипають шаром землі або компосту і вкривають плівкою. Коли з’являться сходи, в плівковому укритті прорізають отвори, щоб стебла могли вільно рости вгору. Цей прийом дозволяє зберегти вологу навколо кущів і попутно позбутися від бур’янів. Можна й не використовувати плівку, а просто присипати підрослі стебла землею, що залишилася з боків траншеї.
Посадка картоплі в траншеях абсолютно не підходить для ділянок з високим рівнем підземних вод. Є висока ймовірність, що в умовах підвищеної вологості картопля може задихнутися і згнити. В цьому випадку потрібно не заривати в землю, а навпаки, підіймати грядки вище.
Навіть на самих нікчемних ґрунтах можна виростити відмінний врожай картоплі, висаджуючи її в високі грядки. Для цієї мети споруджують короби висотою до 30 см і шириною близько 1 м. Довжина коробів залежить від бажаного розміру грядок. Дно заповнюють дрібними гілками, бадиллям та іншими рослинними залишками, а зверху додають родючий ґрунт. Картоплю висаджують в шаховому порядку на відстані 30 см і присипають шаром ґрунту товщиною 5-7 см.
У міру того, як кущі будуть підростати, в короб потрібно досипати землю. Цей прийом дозволяє виростити картоплю без зайвого прополювання і підгортання. Всі рослини в коробі добре освітлюються сонцем, доглядати за ними дуже зручно. Можна приплюсувати до переваг методу також і легкість поливу.
Найбільший мінус полягає в тому, що потрібно чимало сил і часу, щоб зробити короби. Також потрібно знайти відповідні матеріали. Проте надалі така грядка може служити не один рік.
Обидва вищеописані способи працюють за принципом «теплих грядок», в яких, як відомо, використовується органічний наповнювач. Протягом сезону органіка поступово перегниває, виділяючи тепло і стимулюючи зростання картопляних кущів. Завдяки такому підігріву, посадку картоплі в грядки можна починати на пару тижнів раніше, ніж звичайно. Отже, і перші бульби з’являться швидше, і врожайність буде вище.
Цьому способу скоро виповниться сто років, він був вперше випробуваний агрономом М. В. Ритовим. Останнім часом такі посадки знову набули популярності, адже можна висаджувати картоплю під солому навіть по цілині, без попередньої обробки ґрунту.
Пророщену картоплю розкладають в невеликі лунки, борозни або просто на землю і вкривають шаром вологої подрібненої соломи товщиною 15-20 см. У міру росту пагонів солому додають, збільшуючи висоту укриття до 50 см.
Через товстий шар мульчі майже не проростають бур’яни, крім того, протягом сезону структура ґрунту помітно поліпшується. Також солома добре захищає картоплю від заморозків і перегріву. Бульби на «солом’яних» грядках виходять великі і чисті, їх легко прибирати.
Але у цього способу вирощування є і свої мінуси. В соломі часто заводяться миші, вони можуть знищити частину врожаю. Крім того, в посушливий період буде потрібний додатковий полив, адже солома погано тримає вологу.
Віктор Прокопчик, відомий городник-любитель з білоруського міста Бобруйськ, запропонував ще один незвичайний спосіб вирощування картоплі в курганах (конусах). За відгуками городників, які випробували метод на практиці, врожайність картоплі при такій посадці може досягати до 1,3 т з однієї сотки.
Висаджують картоплю в конуси наступним чином:
При вирощуванні в конусах картопля розвиває потужну кореневу систему, на якій утворюється безліч бульб. Однак протягом сезону доводиться не один раз підсипати ґрунт, щоб коріння не оголювалося, а всередині конуса зберігався сприятливий температурний режим. Цей спосіб може дати хороший ефект лише на невеликих площах, де застосувати малу механізацію досить важко.
Цей метод не вимагає підгортання і, як стверджують його прихильники, дозволяє отримати перший врожай картоплі набагато раніше, ніж звичайно. Суть методу полягає в наступному:
І все, більше ніякого прополювання і розпушування не потрібно, потрібно лише вчасно захистити картоплю від колорадського жука. Чорний покривний матеріал не дозволить рости бур’янам і буде акумулювати тепло, сприяючи швидкому збільшенню зеленої маси і розвитку коренів.
Але і у цього способу є зворотна сторона — якщо літо видасться спекотним, бульби під плівкою будуть перегріватися, а при великій кількості опадів, навпаки, буде затримуватися волога. Можливо, плівкове укриття — це непоганий варіант для отримання раннього врожаю в регіонах з прохолодним літом. Але доведеться постійно стежити за станом ґрунту під плівкою, щоб уникнути перегріву і грибкових захворювань.
Якщо місця на ділянці зовсім мало і влаштовувати грядки ніде, цілком можна обмежитися великими поліетиленовими мішками, залізними бочками і навіть відрами. Таким способом деякі любителі-городники вирощують картоплю не тільки на дачі, але й на балконі міської квартири.
Поліетиленові мішки наповнюють легким родючим ґрунтом, роблять в них прорізи і висаджують пророщені бульби. Мішки можна розмістити по краях ділянки, на задньому дворі будинку або в будь-якому іншому відповідному місці. Головне, щоб рослини добре освітлювалися сонцем.
Доглядають за такими картопляними посадками, як зазвичай — поливають, роблять підгодівлі, захищають від хвороб і шкідників. А щоб отримати врожай, потрібно всього лише витрусити вміст з мішка або іншої ємності і зібрати бульби.
При висаджуванні в бочку або відро рекомендують розкладати картоплю на невеликий шар ґрунту, а потім поступово додавати землю, доводячи висоту до 1 м. Дехто стверджує, що з однієї бочки при гарному догляді можна зібрати майже мішок картоплі. Але слід пам’ятати, що бульби картоплі утворюються лише на початку росту кущів, до цвітіння. І на яку б висоту ви не засипали землею рослину, це не призведе до утворення нових підземних пагонів.
У цього методу є один серйозний недолік — невеликі ємності сильно прогріваються сонцем. А якщо розміщувати мішки або бочки в тіні, то кущам буде бракувати сонячного світла, що позначиться на кількості врожаю.
Цей спосіб схожий на попередній, відмінність його лише в тому, що ємністю для вирощування картоплі є яма. Розмір посадкової ями може бути довільним, глибина — не менше 40 см. На дно насипають шар компосту, зверху на нього викладають бульби, їх злегка прикривають ще одним шаром компосту. Далі ґрунт досипають таким же чином, як і при вирощуванні картоплі в бочках.
Посадка в ямі можлива лише в тому випадку, якщо ґрунтові води залягають глибоко. Інакше картопля може погано рости або зовсім згнити.
Всі альтернативні способи посадки картоплі дають хороший ефект на невеликих ділянках. Однак для висаджування бульб на 10-20 сотках, і, тим більше, для вирощування культури в промислових масштабах нетрадиційні способи не підходять. Витрати праці при цьому будуть набагато більшими, ніж при звичайній посадці.