Ніжні, навіть у садку трішки дикі, весняні анемони за деякими винятками зникають з композицій ще до середини літа. Та незвична краса цих ранніх килимкових багаторічників додає чималої чарівності першим візитам на присадибні ділянки. Всього за декілька тижнів весняні види анемон встигають випустити дивовижно пишну подушку листя та засяяти десятками ніжних квіточок. На фоні голої землі навколо вони завжди здаються трішки казковими. Найцінніша перевага весняних анемон перед літніми й осінніми видами — їх абсолютна невибагливість. Якщо знайти затишне місце під чагарниками чи деревами, вони будуть утворювати все більші весняні плямки упродовж десятиріч.
Зміст:
Весняно-квітучі анемони зачаровують ніжністю квіточок в тій же мірі, що й подушкою мереживного, дуже привабливого листя. Це рослини з «дикою» зовнішністю для природного, пейзажного стилю, але з різною будовою кореневищ та типом росту, об’єднані за одним-єдиним критерієм — періодом цвітіння. Та є у них і інші спільні риси.
До того ж, весняні анемони завжди пастельні — жовті, білі, ніжно-блакитні, бузкові чи блідо-рожеві.
Такі килимкові анемони висотою 10-30 см прокидаються одними з перших, разом з першоцвітами. І зникають незадовго після цвітіння, не залишаючи і сліду. Анемони-ефемероїди відрізняються довгим, членистим, потужним кореневищем, що розповзається горизонтально.
Анемона дібровна, чи гайова (Anemone nemorosa) формує зарості висотою до 25 см, дуже швидко розростається і дає рясний самосів. Листя тричі-розсічене, квітки до 6 см в діаметрі, з 6-8 яйцевидними пелюстками квіток, які дивують фіалковим відтінком зворотної сторони. Цвіте вітряниця в квітні-травні і відмирає вже до липня. У гайової анемони є декілька цікавих форм і сортів:
Читайте також нашу статтю про проліски.
Анемона жовтецева (Anemone ranunculoides) прокидається раніше первоцвітів і при висоті до 30 см формує мереживну подушку зі смарагдових пальчато-розсічених листків. Сліпуче-жовті, п’ятипелюсткові, мініатюрні квіточки діаметром до 3 см вперше з’являються у віці 10 років, зате ця рослина на одному місці може рости хоч півстоліття. Є цікаві форми з бронзовим листям або махровими квітами.
Анемона блакитна (Anemone caerulea) — тендітний вид висотою до 25 см з дрібними, трішки схожими на ключики, рожево-бузковими травневими квіточками до 2,5 см в діаметрі.
Анемона байкальська (Anemone baicalensis) — вид з довгочерешковим, круглим, трійчатим листям та квітконосами до 25 см висотою з простими білими, п’ятипелюстковими квітами діаметром до 2,5 см. Зацвітає наприкінці квітня і не плодоносить.
Анемона алтайська (Anemone altaica) — красива вітряниця з трироздільним, темним, велико-зубчастим листям і пухнастими квітконосами, що в квітні піднімають на висоту до 15 см білі, з легким бузковим відтінком, доволі великі – до 5 см – квіточки з 8-12 овальними пелюстками.
Анемона лейпцигська середня Зеемана (Anemone х lipsiensis) — мініатюрна рослина з подвійними, глибоко розсіченими листками, що відмирають відразу після завершення цвітіння яскраво-жовтих квіточок діаметром до 2 см.
Чимало видів анемон, що цвітуть навесні, відрізняються від ефемероїдів зовсім іншою будовою й вегетацією до приходу зими.
Анемона лісова (Anemone sylvestris) — тендітна і потужна водночас анемона, що формує зарості за рахунок кореневих відростків. Листя кругленьке, глибоко-розсічене, сріблясте, на довгих черешках, відростає дуже рано. Квітконоси високі, до 50 см, з мутовкою листя та ароматними квітками до 7 см в діаметрі. Махрова та великоквіткова форма цієї анемони значно популярніші за «прості» рослини. Квітнево-травневе цвітіння часто повторюється в серпні-вересні.
Окрему групу складають весняні бульбові анемони:
В Україні інколи квітне весною і наймодніша з бульбових анемон — корончата (Anemone coronaria). В нашому кліматі різнобарвну теплолюбну рослину краще викопувати й зберігати до весни, та у вдалому місті укриті мульчею рослинки іноді зимують, дивуючи травневим, а не літньо-осіннім цвітінням. Але все таки типово весняною ця анемона не є.
Якщо пам’ятати про походження весняних анемон — широколистяні ліси — складнощів не виникне. Абсолютно всі весняні анемони краще розвиваються у затінку і не витримують прямого сонця, та є і деякі відмінності:
Весняні анемони чудово ростуть у практично будь-яких грунтах, не терплячи лише лужної реакції. Найактивніше вони ростуть і цвітуть на нейтральних чи злегка кислих за показниками рН, свіжих, родючих, повітропроникних, гумусно-структурованих грунтах. Ефемероїди добре ростуть і на вологому грунті біля водойм за умови закладки дренажу. Бульбові анемони бояться будь-якого перезволоження взимку, але потребують стабільної вологості навесні. Лісова анемона може розвиватися навіть у піщаній або торф’яній, але не у перезволоженій землі.
Для анемон грунт бажано покращити — перекопати і внести в нього зрілі органічні добрива, попіл, для лісової анемони — пісок.
Читайте аткож нашу статтю Перші весняні квіти – топ-10 цибулинних.
Ефемероїди можна пересаджувати лише влітку, незадовго до повного відмирання листя, коли ще є їх сліди. Інші весняні анемони зазвичай висаджуються навесні, на початку відростання.
Анемони у стадії спокою висаджують на глибину в 2-5 см, після висаджування не поливають, лише мульчують всю поверхню навколо листям. Рослини з листям висаджують на звичну глибину з обов’язковим поливом і мульчуванням землі.
Розділяють й пересаджують весняні анемони тоді, коли вони занадто розростаються, стають агресивними або за бажанням. Не обов’язково викопувати всю групу, діленку хоча б з декількома точками росту можна просто підкопати, максимально зберігаючи грунт навколо коренів. Анемони не дуже люблять зміну місця, часто гинуть і «завмирають», а іноді й майже зникають на декілька років, перш ніж почати відростати.
Завдяки вкороченій вегетації весняні анемони зазвичай не потребують поливу. До посухи стійка навіть анемона лісова, але її здатність до повторного осіннього цвітіння напряму пов’язана з вологістю грунту, тому у найбільшу спеку її краще все ж поливати 1 раз на 1-2 тижні.
Для всіх анемон краще підтримувати постійний шар мульчі, що близька за структурою до лісової — з сухого листя листопадних дерев (в тому числі плодових), в крайньому разі — з компосту. Для ефемероїдів мульча повністю замінює добрива. Лише для видів, що зберігають листя, для підсилення цвітіння за бажанням можна додатково провести одне підживлення настоєм будь-якої органіки.
Весняні види анемон невразливі до шкідників та хвороб, але листя неефемероїдних видів часто поїдають слимаки.
Жодного укриття на зиму весняні анемони зазвичай не потребують.
Всі види анемон, крім гладкої, можна виростити з насіння через розсаду. У анемони гайової насіння дуже швидко втрачає здатність прорости, тому краще сіяти його свіжим, у інших анемон зберігає схожість декілька років. Та куди простіше — розділити групи, залишаючи діленки з добрим запасом коренів.
Читайте також нашу статтю 9 найяскравіших першоцвітів в саду.
Як яскраві акценти початку сезону для найбільш похмурих ділянок саду, анемони весняного цвітіння вирощують лише групами (або плямами) і розглядають як рослину для пейзажного, природного озеленення.
Ранні весняні анемони — зникаючий до середини літа весняний елемент в узліссях, масивах, плямах, підліску, обрамленні кущів. Їх можна комбінувати з рослинами, що прокидаються пізніше — наприклад, хостами, медунками, калюжницями, печіночницами, примулами, вербозіллям, горлянкою, папороттю. У килимки анемон можна сміливо «вклинювати» групки цибулинних для акцентів (мускарі, проліски, хіонодокси, підсніжники, білоцвіти). Цікаве рішення — відразу висаджувати осінню «заміну» анемонам — цикламени або тирлич.
Інші весняні анемони, що зберігають листя до зими, можна використовувати як постійний елемент пейзажних квітників, груп, узлісся, килимів з будь-якими тіньолюбними і вологолюбними пейзажними партнерами, в тому числі — зі дзвониками і журавцями.
Всі весняні анемони — цікаве рішення для рокаріїв та альпінаріїв, де їх можна комбінувати з папороттю.
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.