Сенполія, або узамбарська фіалка — довгоквітуча і невибаглива

Фаворитки декількох поколінь квіткарів, домашні віоли-сенполії — особливі крихітні прикраси для інтер’єру. Сенполія — романтична, ніжна та, головне, — надійна. Її легко вирощувати навіть без особливого досвіду. А надпросте розмноження дозволяє швидко зібрати цілу колекцію кімнатних фіалок. Чарівні маленькі букетики в симпатичних горщиках сьогодні можуть похизуватися надзвичайно багатою палеткою сортів. Та всі сенполії були й залишаються скромними й дуже милими довгоквітучими рослинами, до краси яких важко залишатися байдужим.

Сенполія, або узамбарська фіалка — довгоквітуча і невибаглива

Кімнатні фіалки, віоли, узамбарські віоли чи сенполії — які вони?

У цієї чарівної рослини — безліч прізвищ і милих імен. Та одне не підлягає сумніву: домашня фіалка чи сенполія ніколи не вийде з моди. Фіалками «хворіють», з них створюють колекції, від них тимчасово відмовляються, щоб знову повернутися до колекціонування під чарами розкішних сортів, побачених на виставках. Байдужими вони не лишають нікого.

Сучасні кімнатні сенполії — гібридні сорти виду сенполія фіалкоцвітна (Saintpaulia ionantha), раніше відомої як африканська, узамбарська чи домашня фіалка. Сенполії розвиваються у вигляді охайних, симетричних розеток. Їх висота — від 5 до 20 см, є мініатюрні різновиди й справжні рясноквітучі гіганти. Нижні, найстаріші, листки щороку відмирають, нові листки ростуть тими ж темпами, внаслідок чого з часом прихований під землею короткий стовбур припіднімається, а розетка втрачає стійкість. Сенполії швидко старіють — коли «шийка» витягується вище 3 см, починає вкриватися коричневою кірочкою, вони потребують омолодження чи заміни. В середньому, сенполії старіють через 2-5 років.

Закруглено-овальне, з асиметрично-серцевидною основою, темно-зелене листя віол на коротких мясистих черешках з охайним зубчастим краєм легко впізнається. Ледь пурпурові черешки, вигнуті зверху та випуклі знизу жилки, як і м’ясистість, ламкість та приємна м’яка, оксамитова, довговолосиста опушка характерні для всіх фіалок. А форма і розміри листків можуть змінюватися у сортів. Серед сенполій не рідкість сорти з екстравагантним листям та незвичними барвами. Є й чудернацькі фіалки, які доречніше віднести до класу декоративно-листяних.

Нещільні парасольки суцвіть сенполій не даремно вважаються зразком тендітності. Ламкі, ніжні, та все ж типово м’ясисті квітконіжки розгалуджуються, дивуючи ніжною округлістю бутонів та сяючою, перламутровою красою квітів. П’ять пелюсток відгину — дві на верхній половині й три на нижній — утворюють чарівну асиметрію. Прості чи махрові, великі чи маленькі, квітки сенполій забарвленні у всі відтінки від білого до темно-фіолетового через блакитні, бузкові, пурпурові, рожеві барви. І це вже не кажучи про двокольорові, багатобарвні, напівмахрові та махрові різновиди з прямими, пониклими, щільними чи розгалуженими суцвіттями. Обирати сорт варто собі до смаку, адже навіть у категорії класичних блакитних фіалок є сотні варіантів з деталями, що здивують.

Сенполії здатні цвісти майже весь рік. Якщо вони і роблять паузу, то тоді, коли світловий день закороткий. Вважається, що фіалки без квітів — рідкість, що вказує на недбалий догляд. Та окремі сорти цвітуть в менші проміжки, керуючись своїми власними циклами. І до сенполій в цьому плані варто поставитися індивідуально.

Плоди сенполій — закруглені, пухнасті коробочки — утворюються рідко, адже декоративність рослини залежить від своєчасного видалення зів’ялих квітів.

Сенполія фіалкоцвітна (Saintpaulia ionantha) відома як африканська, узамбарська чи домашня фіалка

Особливості рослини

• Важко знайти кімнатну рослину, що було б настільки легко розмножити. Навіть випадково відламаний листочок подарує красиву квітучу розетку, та ще й не одну.
• Сенполії дуже люблять бути «на вітрині» — коли їх виставляють у спеціальних стеллажах чи вітринах з штучним освітленням.
• Рясність цвітіння залежить від чистоти: на опушенних листках не варто давати скупчуватися пилу, регулярно обережно здмухуючи забруднення чи використовуючи м’який пензель.
• Не дивлячись на опушеність, сенполії не боятся «купання». При сильному забрудненні або ознаках зараження павутинними кліщами густа мильна піна й тепла вода — кращі лікарі.
• Зайвий раз чіпати рослину, гладити приємне листя й перевіряти, яка ж сенполія оксамитова на дотик, не варто: обмеживши контакти до мінімально необхідних, ви захистите рослину навіть від мікротравм.
• Фіалку потрібно регулярно обертати, інакше рівномірної, симетричної розетки не отримаєш, адже сенполія легко деформується в сторону світла.
• Про всі проблеми рослина сигналізує відсутністю цвітіння або скиданням бутонів, зупинкою росту й виглядом молодого листя. Регулярний огляд — кращий помічник.

Ідеальні умови для сенполій

Для того, щоб з сенполіями не виникло складнощів, варто знайти для них затишне, «спокійне» місце з м’якими умовами й захистити рослинки від протягів, різких змін та переохолодження.

Потрібно уникати сильного притінку та яскравого сонця, що легко обпалює ніжне листя. Пересвіт, надмірно яскраве світло викликає ту ж деформацію, що й затінок. Все, що посередині, фіалкам підійде. Сенполії чудово ростуть в напівтіні та на м’якому розсіяному світлі, аналогічному східним та північним підвіконням. Можуть рости на повністю штучному освітленні, підсвічування продовжує цвітіння. Оптимальна довжина світлового дня — 12-15 годин.

Температура повітря не повинна опускатися нижче 18 градусів. Чим стабільніше й стриманіше вона буде, тим краще. Ідеальне середовище — 18-23 градусів тепла. Спека вимагає підвищеної вологості повітря.

Для сенполій потрібен спеціальний субстрат — готова землесуміш для фіалок з рН від 5,5 до 6,5, легка, пухка, повітропроникна, з вмістом торфу та піску. Горщики використовують найменші, при надлишку простору розетки не цвітуть. Стандарт — 8-12 см з великими отворами для відводу води.

Ця тендітна рослина вважається ідеальною прикрасою північних підвіконь, та все ж світлі місця всередині інтер’єру личать фіалкам більше. Не надто віддаляючись від вікон, схожі на живі букетики сенполії можна розмістити на столі, столику, комоді — як маленький чарівний акцент. Це жіночна й романтична рослина, що ідеально вписується у вітальні, інтер’єри в ностальгічному та класичному стилі, доречна в спальні. При розміщенні краще керуватися потребами сенполії в рівномірному освітленні, стриманих температурах, а не лише естетикою.

Для того, щоб з сенполіями не виникло складнощів, варто знайти для них затишне, «спокійне» місце без прямих сонячних променів

Як доглядати за домашніми віолами?

Сенполії потребують рівномірно зволоженого субстрату без сирості. Поливати їх варто настільки обережно, щоб навіть краплі не потрапляли на листки, бутони, а тим більше черешки та основу розетки. Через листя, що часто виходить за межі горщиків, поливати по краю важко. Саме тому більшість квіткарів воліє обрати безпечний варіант з нижнім поливом або використанням гноту, який поміщають в субстрат як провідник для вологи.

Зазвичай сенполії поливають двічі на тиждень. На зиму поливи скорочують. Вода застоюватися в піддонах не має. Сенполії підливають злегка теплою водою з м’якими характеристиками — добре відстояною, фільтрованою, талою, кип’яченою.

Підживлюють сенполії спеціальними добривами з особливим балансом мікроелементів. Своє добриво для фіалок є у кожного виробника. Вносити добрива варто в рекомендованій кількості, та не частіше 1 разу на 3-4 тижні навесні та влітку, а якщо цвітіння продовжується і взимку — 1 раз на 2 місяці. Якщо сенполії пересаджують кожні півроку, в підживленні немає потреби.

Травмоване, пожовкле, зів’яле листя та квітконоси потрібно обережно вищипувати чи відламувати, а не зрізати.

Пересаджувати сенполії можна коли завгодно, хоч зимою, та краще обирати весну та літо. Рослину пересаджують кожні півроку чи хоча б 1 раз на рік, обережно встановлюючи розетку до нижнього листя, та не занурюючи черешки. Дренаж обов’язковий.

Сенполії не можна обприскувати. Та якщо рослина знаходиться в занадто жарких умовах чи показники падають нижче 50%, вологість повітря треба підвищити піддоном з вологою галькою чи зволожувачами.

Сенполія може стати справжньою родзинкою інтер’єру

Чим хворіє сенполія?

Найбільший ворог сенполій — гнилі, що легко розповсюджуються при переливі та намоканні. Та не варто недооцінювати й небезпеку від щитовок, павутинних кліщів, трипсів, червеців, які також можуть погубити рослину. Завмирання росту, деформація молодих листків та квітконосів, пожовтіння та відмирання листя — головні сигнали про негаразди.

оротися з будь якими проблемами потрібно комбінуючи корекцію умов та догляду з обробкою інсектицидами. При загниванні сенполії важко врятувати — можна лише переукорінити чи розмножити з листків.

Читайте також нашу статтю Бегонія Елатіор — найкрасивіша серед кімнатних.

Як розмножити сенполію?

Старі кущики сенполій розмножують і омолоджують перевкоріненням — зрізанням розетки зі стовбуром довжиною близько 2 см. Укорінити рослину можна у воді чи посадивши в легкую землесуміш для сенполій, заглиблюючи до черешків нижнього листя.

Та все ж частіше сенполії розмножують:

• Укоріненням листових живців. Достатньо поставити дорослий, сильний листок, зламаний з черешком біля 3-3,5 см в довжину у воду чи заглибити під кутом в субстрат на 1,5-2 см в невеличкій ємності, і він швидко випустить сильні розгалужені корінці. Після висадки поступово розвиваються численні дочірні розетки. Їх відділяють тільки тоді, коли з’явиться 4-6 листків і власні корені.
• Частиною листка, відділяючи нижню третину з черешком, а верхню розрізаючи по жилкам на чотири трикутники і вкорінюючи як листкові живці.
• Розділенням. Більшість сенполій утворює дочірні розетки, що при формуванні 4-6 листків можна сміливо відсаджувати під час пересадки.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.