Молюцелла — чарівні ірландські дзвоники

Яку просту у вирощуванні та водночас екзотичну на вигляд квітку ви знаєте? Я без жодного сумніву відповідаю — молюцелла (Moluccella laevis). Ця рослина, що є родичкою м’яти, назавжди підкорила моє серце своїми яблучно-зеленими дзвониками, схожими на раковини молюсків, що обрамляють маленьку білу або рожеву квіточку. Байдуже, що більшість авторів стверджують відсутність аромату у цієї квітки, він, як на мене, досить відчутний. Тільки от описати тонкий та такий, що лоскоче носа, свіжий з кислинкою запах досить складно. Та й комахи-запилювачі теж визнають його привабливість. Але не аромат, а саме вигляд молюцелли, яку часто називають ірландським дзвоником, приваблює найбільше. Про вирощування ірландських дзвоників в саду читайте в цій статті.

Молюцелла — чарівні ірландські дзвоники. © Tangopaso

Опис рослини

Молюцелла — гілляста однорічна рослина заввишки від 40 до 90 см з округлими зубчастими по краю листками, схожими на листки м’яти. Вшир вона сягає 30 та більше сантиметрів.

Попри назву, ця рослина походить не з Ірландії, а з Західної Азії, Туреччини, Сирії та Кавказу. Культивується молюцелла досить давно (з 16 століття) й, напевно, саме яскравий зелений колір пов’язав квітку з Ірландією та зробив її символом доброї вдачі й заможності.

Ще подейкують, що вирощувана у саду вона є рослиною-оберегом. Тож не дивуйтеся присутності зелених дзвоників у весільних букетах. Це не просто для краси чи оригінальності, це скоріш побажання добробуту та заможного життя мовою квітів.

Цей швидкозростаючий однорічник також чарівний у сухих зимових композиціях, оскільки у засушеному стані чашечки квітів зберігають форму та зелений колір. Тож її використовують у зрізаному вигляді не тільки для «живих» букетів, а і як сухоцвіт для зимових композицій.

Для висушування краще зрізати рослини, які нещодавно розквітли, саме так можна зберегти природній зелений колір дзвоників. Правда,  мені вона найбільше подобається підфарбована сріблястою акриловою фарбою.

Ну як таке не виростити у себе?

Диморфотека — яка вона і як вирощувати в нашому кліматі? Читайте в матеріалі за посиланням.

Де посадити молюцеллу в саду

Ірландський дзвоник — досить велика рослина, яка своїм чарівним зеленим кольором здатна підкреслити більш яскраві квіти або декоративно-листяні рослини з відмінним забарвленням. Тож це скоріше тло, ніж перша лінія клумби. Або центральна рослина. Дуже гарно вона виглядає поряд з фіолетовою лобелією, як на мій смак.

Слід мати на увазі, що, зрізаючи центральний квітконос у букет, ви стимулюєте ріст бокових квітконосів, чим подовжуєте період цвітіння, внаслідок цього рослина стає ширшою.

Повторне цвітіння у ірландського дзвоника відсутнє, тож без обрізки, коли всі гілочки відцвіли, а нові не виросли, можете сміливо його висмикувати.

Примітка. Контактуйте зі стеблами обов’язково у рукавичках, бо вони мають шипи.

Дзвіночки Ірландії не тільки садові рослини, вони також підходять для горщиків і контейнерів, тут слід враховувати стрижневий корінь та обирати ємність за глибиною.

Молюцелла. © salisburygrange.com

Вимоги рослини до умов і догляду

Така однорічна рослина як молюцелла є знахідкою для новачків, але все ж таки вона має свої потреби. Перше — це пухкий, багатий гумусом, добре дренований ґрунт з нейтральним pH (6,5–7,5), рівномірно вологий, але не мокрий.

Про що це говорить? Про те, що полив має бути регулярним, а запобігти пересушуванню (особливо молодих рослин) можна використовуючи мульчу. Крім того, у бідних ґрунтах її доведеться підгодовувати.

Друге. Молюцелла любить сонячні ділянки, витримує напівтінь, але з обов’язковим вранішнім сонцем впродовж не менше 6 годин. Інакше може сильно витягуватися та падати.

Третє. Ірландським дзвоникам дуже не подобається мокнути під водою. Полив слід проводити так, щоб вода не потрапляла на листя. До цього пункту слід додати те, що дощові краплі, які наповнюють її чашечки, можуть перевантажити та зламати рослину, тож у незахищених від дощу та вітру місцях краще зробити їй підпору.

Читайте також про невибагливу нолану у матеріалі за посиланням

Як правильно посіяти ірландські дзвоники

Оскільки молюцелла дуже важко переживає пересадку, то посів краще проводити у відкритий ґрунт перед останніми нічними заморозками. Насінини ірландського дзвоника подібні до гречаного сім’я, тож з ними легко впоратися, висіваючи одразу на постійне місце.

Є один момент, який слід врахувати при посіві — прорости воно може лише за наявності світла. Тож сіють її по поверхні добре розпушеного ґрунту та дуже легко приминають.

Необхідно весь час підтримувати належну вологість, це важливо. Можна притрусити зверху вермикулітом середньої фракції, він вбирає та затримує вологу і не стає на заваді проникненню світла.

Проростає насіння 12-21 день за сприятливих умов (від +13 до +16 °C). Цвісти молюцелла починає через два місяці після сходів.

Довго чекати? Гаразд, спробуємо повозитися з розсадою, щоб зацвіла раніше. Для посіву на розсаду насіння молюцелли потребує стратифікації. Для цього його кладуть в холодильнику на 3-4 тижні.

Потім наповнюють окремі горщики підготованою землею, що дихає та водночас добре зберігає вологу, та притискають насінини до поверхні. Тримати їх краще на добре освітленому місці, або досвічувати, як мінімум, 6 годин на добу.

Я дуже рідко стикалася з проблемою появи сходів, але догляд у перший місяць розвитку розсади молюцелли був, м’яко кажучи, важким у плані забезпечення їй світла та помірної рівномірної вологи — такої, щоб не загнивали корінці та не витягувалися рослинки.

Висаджувати отриману розсаду у відкритий ґрунт слід, коли мине погроза нічних заморозків, обов’язково з грудкою землі, у якій вона виросла.

Перед висадкою бажано «познайомити» рослину з кліматом, виставляючи на відкрите повітря за тиждень до її проведення.

Відстань між квітами у рядку має бути 30 см, не менше.

Молюцелла (Moluccella laevis). © sarowen

Шкідники та хвороби, які можуть спіткати молюцеллу

Загалом, це стійка до хвороб і шкідників рослина, єдиною справжньою бідою її є опіки листя від потрапляння вологи у сонячну та спекотну погоду.

Зі шкідників на неї можуть напасти попелиці та павутинний кліщ. Тут слід максимально екологічно з ними боротися, бо молюцелла дуже приваблює корисних комах, зокрема бджіл.

Часті дощі та занадто мокрий ґрунт можуть викликати гнилі та грибкові ураження. В такому випадку хворі рослини краще утилізувати, якщо пошкодження серйозне.

У деяких регіонах молюцелла може самонасіватися, але вона навряд стане інвазивним видом, зважаючи на нестабільність нашого клімату.

Гарної вам вдачі та красивих ірландських дзвоників!

Читайте також про лікарську та декоративну красолю у матеріалі за посиланням

Оля Юхимівна,

ЗЕЛЕНА САДИБА.