Міскантус — найпопулярніший серед декоративних злаків

Декоративні трави цінують за їх текстурність, універсальність і невибагливість. І всі ці епітети якнайкраще підходять до одного з найпопулярніших різновидів злаків — міскантуса. Потужний та великий, чарівно різноманітний, він зберігає свою декоративність навіть взимку і швидко зростає. Щоправда, репутація у нього далеко не завжди ідеальна. У одних садівників міскантуси «сидять» на місці і не хочуть формувати пишні куртини, для інших стають злісним ворогом і майже бур’яном, який неможливо вивести з ділянки.  Річ у тому, що міскантус — злак особливий. А, значить, потребує і особливого підходу.

Міскантус — посадка і догляд

Міскантус — загальний опис рослини

Міскантус виростає від як мінімум 80 см до 3 м і більше у висоту, тому належить до великих дернинних багаторічників з типовими для злаків поверхневими, повзучими, дуже потужними кореневищами. У міскантусів кущі-куртини дуже красиві — фонтановидні. Одні міскантуси ростуть доволі повільно вшир: зберігають форму куртини, не придушують сусідні рослини та зберігають свою роль у композиціях. Інші — агресивні, інвазивні, вимагають контролю і захоплюють все навкруги.

Лінійні або ланцетні, дуже жорсткі листки міскантуса при довжині від 60 см мають ширину від 5 до більш як 18 мм. Пагони прямі, увінчані віялоподібною волоттю, розкидистою та ефектною завдяки подовженим боковим «гілочкам» при вкороченій центральній вісі. Великі, до 30 см суцвіття, здаються шовковими, пухнастими й сяйнистими. Суцвіття міскантусів чарівно виглядають і в букетах, і в сезонному декорі.

Популярні в Україні види міскантусів

Міскантус китайський

Абсолютний фаворит дизайнерів і загальний улюбленець — міскантус китайський (Miscanthus sinensis). Це потужний, густий, текстурний злак висотою до 3 м з фантастичним лінійним, жорстким листям шириною до 1,5 см. Його особливі великі волоті здаються пухнастими і перламутровими.

Саме для міскантуса китайського характерне фантастичне розмаїття: більш ніж сотня сортів пропонує вибір за формою та забарвленням не лише суцвіть, а й листя, не кажучи вже про наявність і гігантів, і карликових сортів.

Білосніжні, рожеві, мідні, вишневі волоті поєднуються з тонким або широким, вигнутим дугами або прямим жовтим, золотавим, зеленим, бронзовим, коричневим листям. У багатьох сортів є білі, жовті або кремові смуги та візерунки. Обирати між пишноцвітним  «Блондо», рожевим «Фламінго», вузьким прямолистим «Ніппоном», смугастим «Зебрінус» та іншими сортами варто на свій смак.

Міскантус китайський (Miscanthus sinensis)

Міскантус гігантський

Міскантус гігантський (Miscanthus longiberbis) формує дивовижно пишні куртини висотою до 3 м, схожі на гігантський, хоч і не дуже акуратний фонтан. Листя широке, до 2,5 см, темно-зелене, прикрашене білою смугою по центру. Рожевуваті волоті суцвіть ближче до зими стають сріблястими.

Міскантус гігантський (Miscanthus longiberbis)

Міскантус цукроцвітний

Міскантус цукроцвітний (Miscanthus sacchariflorus) — злак висотою всього до 2 м з лінійним листям та красивими розкидистими волотями довжиною до 25 см. Але надзвичайно агресивний. Він може поширитися дуже швидко на величезну площу і недаремно порівнюється з бамбуками. Цей вид краще використовувати лише на ділянках, обмежених за площею певними бар’єрами або в композиціях, де потрібно швидке заповнення ґрунту (наприклад, на схилах). Він легко придушує будь-яких партнерів, крім дерев та чагарників.

Міскантус цукроцвітний (Miscanthus sacchariflorus)

Міскантус в дизайні саду

Міскантуси — абсолютно універсальний злак. Вони привабливі весь рік. Якщо ви шукаєте вид, що виглядав би привабливо навіть взимку, то міскантус — саме для вас. З нього можна зробити ефектні снопи або залишити куртини вільно тріпотіти й разом з суцвіттями грати з вітерцем, вкриватися снігом, оживляти, здавалось би, пусті квітники та пейзажі. Суцвіття міскантусів не ламаються навіть під час мокрих снігопадів.

Що вже й казати про міскантуси, які чарують пишністю влітку, а згодом виправдовують свій статус королів осені: у серпні вони починають цвісти й перефарбовуватися в непередбачувану комбінацію відтінків від рудого, вишневого, коричневого, жовтого до міді й золота, що утворюють справжню симфонію осінніх барв.

Завдяки невибагливості до умов використати міскантуси в озелененні можна як завгодно — будь-де і в будь-якій ролі. Він прикрасить і маленькі, і великі композиції, впишеться в будь-який стиль. Міскантуси можна висаджувати:

• на газонах;
• у бордюрах;
• на альпійських гірках і в рокаріях;
• біля водойм і інших водних об’єктів;
• в міксбордерах, на квітниках;
• як маскувальну лінію, екран, кулісу, фон;
• в пейзажних групах, плямах і для створення масивів;
• у садках прерій, тематичному східному дизайні тощо.

Міскантусам часто приписують втрату декоративності низу куртин наприкінці літа. Та насправді непривабливо виглядають з серпня нижні листки лише у міскантусів цукроцвітного та гігантського, та й то, якщо вони страждають від посухи і спеки, не отримують мінімального поливу.

Обрати для міскантуса гідних партнерів доволі легко. Він поєднується як з іншими злаками, так і з багаторічниками, в тому числі схильними до агресивного розростання. Від шавлії та гераней до гейхер, астильб, приворотня, дзвоників, ехінацеї, роджерсії, плакуна, седумів, деревія, хост, вербозілля — обирати варто по декоративній меті.

Міскантуси в зимовому саду — фантастичне видовище

Умови, що підходять для міскантуса

Світлолюбність міскантусів не варто ігнорувати. Цей злак не цвіте у затінку, але привабливість куртини збереже (звісно, якщо мова не йде про ряболисті чи інші оригінально забарвлені сорти, що вирізняються більшою залежністю від сонця).

Міскантуси — злаки високі, їх краще висаджувати в місцях, захищених від протягів (інакше їх куртини розвалюються, полягають, знижується зимостійкість).

До ґрунту цей декоративний злак невибагливий, може розвиватись практично в будь-якій землі окрім чистого піску і дуже важкої глини. Найкращі варіанти — супіщаники чи суглинки, родючі, свіжі або вологі, пухкі.

Міскантуси вологолюбні, добре ростуть біля водойм, але не в замуленій зоні. І при цьому, як не дивно, добре витримують посухи. На зволожених ділянках міскантуси ростуть швидко, на сухих — дуже повільно. Ці дві несумісні риси розширюють можливості використання міскантусів і допомагають їх контролювати.

Читайте також наші статті:

• Декоративні трави і злаки — топ-10 «Зеленої Садиби»
• Костриця, або Вівсяниця — невибагливий і яскравий злак для вашого саду

Посадка міскантуса

Цей злак починає вегетувати досить пізно, коли температура підіймається до позначки вище +20°C, тому з висаджуванням міскантусів навесні можна не поспішати і відкласти процедуру до травня. Восени міскантус висаджувати ризиковано, адже, якщо заморозки почнуться достатньо рано, він просто не встигне прижитися.

Міскантуси не люблять травм коренів, їх краще купувати в контейнерах. Звичайні поділки з оголеними коренями допустимі лише в тому випадку, якщо є впевненість у їх свіжості.

Оптимальна відстань між кущами для міскантуса — близько 70 см. Та її потрібно коригувати в залежності від потенційних розмірів сорту і його схильності до розростання або, навпаки, компактності.

Якщо ви хочете обмежити розвиток куртини, особливо в агресивних видів міскантусів, екран по периметру місця посадки потрібно вкопати заздалегідь. Для міскантусів достатньо бар’єру глибиною в 10-15 см, але край обмежувальної лінії повинен підійматися над поверхнею ґрунту (приблизно на долоню). Адже міскантус може «перестрибувати» коренями через високі огорожі. Бар’єри повинні бути суцільними, бо потужні корені пробиваються і скрізь проріхи.

Саджанці висаджують у звичайні посадкові лунки, викопані по розміру кореневища, ретельно ущільнюючи ґрунт, зберігаючи заглиблення і рясно поливаючи рослини. Відразу після посадки краще замульчувати поверхню ґрунту.

Для першої зимівлі будь-якому міскантусу потрібно забезпечити додатковий захист — у вигляді мульчування, засипання сухими матеріалами або повітряно-сухого укриття.

Міскантуси розкривають всю свою декоративність з серпня

Догляд за міскантусом

Потреба в поливі напряму залежить від обраного місця посадки. У звичайному ґрунті квітника чи міксбордера міскантуси доведеться поливати, захищаючи від тривалої посухи і підтримуючи легку вологість ґрунту. Біля водойм ця проблема сама собою зникає.

Міскантуси добре ростуть, але не дуже рясно цвітуть на бідному ґрунті. І дуже бояться надлишку азоту. Їх підживлюють обережно, компенсуючи виснаження землі з третього року після посадки. Оптимальний варіант — замульчувати поверхню ґрунту восени чи напровесні після обрізки органічним добривом (зрілим або ферментованим). Для більш рясного цвітіння, особливо для зрізки волотей, можна вносити додаткове підживлення в середині літа — порцію калійно-фосфорних добрив (30 г на м²).

Обрізку міскантусів восени проводити не варто, адже він краще зимує з цілими куртинами, та й дуже красиво виглядає взимку. Навесні злак зрізають, звільняючи простір для росту молодого листя та стебел.

Про необхідність омолодження цей злак просигналізує сам: у міскантусів починає відмирати центр. Як тільки з’являться залисини, сухі ділянки, потрібно запланувати на найближчу весну розділення. І заздалегідь підготувати нові місця для висаджування поділок.

Поверхневе коріння не завжди дозволяє міскантусу добре зимувати. Сортові міскантуси, особливо з незвичайним забарвленням або рябими візерунками, майже завжди потрібно додатково захищати. Та й обирати сорти треба, перевіряючи, чи підходять вони для вашої області. На щастя, нічого складного в підготовці до зими немає: землю навколо куртини потрібно замульчувати, закрити товстим шаром будь-яких сухих матеріалів.

Обрізка міскантуса

Розмноження міскантуса

Як і всі декоративні трави, міскантус чудово ділиться. Щоправда, для вегетативного розмноження варто уважно обирати терміни і пам’ятати про потребу дбайливо берегти коріння. Міскантуси розділяють переважно навесні, на самому початку відростання, на 2-4 частини. Підкопують куртини зі значним запасом землі і дуже обережно розрізають лопатою чи іншим гострим інструментом на поділки. Струшувати землю з коренів не варто. Щойно посадженим рослинам потрібен посилений полив до відновлення росту.

Неважко вирощувати міскантус і з насіння, та так не зберігаються сортові характеристики і до нормальних розмірів рослини треба чекати не менше 3-4 років. Найкращий варіант — посіяти насіння під зиму з дорощуванням протягом 2-3 років до перенесення на постійне місце. При посіві на розсаду в березні потрібно відразу використовувати індивідуальні місткості і обережно переносити рослини на постійне місце, забезпечивши ретельний догляд і захист від посухи.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.