Сизі, блакитні та темно-зелені розкішні дернинки костриць не залишають байдужими нікого. Один з найбільш охайних і компактних злаків комусь нагадує розкішне хутро, комусь — срібні водограї. Одне безсумнівно: таких текстур, як у простих костриць-вівсяниць, немає навіть у наймоднішого хаконехлоа. Дивує надзвичайна невибагливість цих злаків — простота вирощування і розмноження. Щоправда, вівсяниця — не з тих декоративних трав, які можна посадити й забути. Щоб вона залишалася зіркою квітників і альпінаріїв, вівсяниця має бути доглянута і вчасно обрізана.
Зміст:
Костриця, чи вівсяниця (Festuca) — досить великий рід декоративних злаків з родини Злакових (Poaceae), серед яких компактні, мініатюрні та великі види здаються майже несхожими. При висоті від 10-20 см до 1,5 м, костриці можуть створювати суцільні газони, дернинки чи акуратні жмути складених вздовж надвузьких чи широких лінійних листків.
У різних видів корені компактні або повзучі. Незмінними залишаються лише мереживні, напівпрозорі, розкидисті волоті суцвіть з короткими колосками та світлим забарвленням.
У якості садових рослин вирощують заледве більше десятка видів костриць. Абсолютний фаворит ландшафтних дизайнерів — розкішна вівсяниця сиза.
Костриця сиза, або Вівсяниця блакитна (Festuca cinerea, раніше відома як Festuca glauca) загальною улюбленицею стала невипадково. Невисока, з ідеальними сферами щільних дернинок, вона здається бездоганною. При висоті від 30 до 60 см, ця костриця дивує не лише вузьким, лінійним чи круглим у розрізі листям, що здається довгими голками, а й забавленням — найяскравішими відтінками сірого, срібного, блакитного та сизого. В червні та липні над кущами невагомим куполом розгортаються сіро-зелені волоті суцвіть.
Ця унікальна вівсяниця зберігає свою декоративність тільки при своєчасному розділенні — кожні 2-4 роки. Без обрізки і догляду злак швидко втрачає эффект бездоганності. Костриця сиза чутливо реагує на холодне і занадто спекотне літо, може вироджуватись в центрі дернинок чи, навпаки, неочікувано створювати щільні густі групи. Та, незважаючи на всі недоліки, вона залишається незамінною.
Кількість сортів костриці сизої вимірюється десятками. Обирати варто по бажаному забарвленню — між майже синім «Елайджа Блу» (Elijah Blue), блакитно-срібним «Лазурітом» (Azurit) чи сірим «Сайлінг» (Soiling). Є десятки інших сортів з різними відтінками, які варто оцінювати лише за власним смаком.
Розкішні блакитні, срібні та сизі сорти костриць вважаються придатними лише для вегетативного розмноження. Самостійно зібране насіння не дає бажаного результату, та у продажу можно зустріти безліч варіацій забарвлення у десятків сортів і видів. Для створення великої колекції костриць простішого способу розмноження, ніж насінням, немає.
Насіння костриці можно сіяти під зиму, після того як підмерзне грунт, на окремій грядці або відразу на постійному місці, стараючись не присипати грунтом занадто сильно і якнайшвидше прикриваючи посіви прошарком снігу.
Весною кострицю можна сіяти і в грунт — з початку квітня в невеликі лунки по 3-4 насінинки — або на розсаду. Посів проводять як зручно — у великі контейнери чи маленькі стаканчики, в кінці лютого або в першій третині березня, в легкий грунт, в який додали хоча б половину піску. Розсівають насіння негусто, поверхнево. Обережний полив проводять до підростання на висоту в 3 см, після чого сіянці можна пікірувати в маленькі окремі ємкості або групками в більший контейнер на відстані в 5-6 см. Після загартування у травні можна сміливо висаджувати кострицю на постійне місце.
Можна для розмноження розділити дорослі кущі. Весною, як тільки з’являються ознаки росту, дернинки акуратно відкопують, видаляють сухі частини в центрі і розділяють на декілька частин з хорошим пучком коренів, висаджуючи на нових місцях.
Вівсяниця з легкістю дає самосів, особливо густо розсипаючи насіння по периметру груп. Такі неочікувані рослини можна вільно пересаджувати навіть у дуже молодому віці.
Читайте також наші статті:
Вівсяниця не розкриє всю красу унікальних відтінків без яскравого світла. І чудово пристосована до сухих, спекотних або теплих ділянок. Вони яскраво квітнуть навіть на південних схилах. Якщо уникати вологих, сирих місць з щільним грунтом, проблем з кострицями не виникне.
Підбираючи місце, варто віддати перевагу легким грунтам або додатково закласти дренаж і внести пісок (чи інші розрихлюючі домішки). Надлишок добрив кострицям не підходить, вони краще розвиваються на бідному ґрунті.
Вся турбота, необхідна кострицям — не забувати про чистку та омолодження. Сухі, старі листки у вівсяниць просто вичесують грабельками весною. Якщо кущі втрачають декоративність чи їх забули почистити, то обрізка влітку стимулює ріст нової зелені, що швидко приховає недоліки. Та головне — вчасно, не допускаючи відмирання центру дернинок, пересаджувати вівсяницю на нові місця і омолоджувати.
Костриці не підживлюють. Їх можно не поливати, та молодим рослинам у спеку та затяжну посуху 1-2 поливи не завадять.
Багато видів з числа костриц належать до газонних трав і часто зустрічаються в сумішах. Та декоративні види куди більш розмаїті за можливостями використання. Високі види можна використовувати одиночно, для прикраси газону чи як акцент. Низькі частіше використовують як грунтопокривні рослини. Та будь-яка вівсяниця з легкістю впишеться в складні композиції.
Костриці — абсолютні фаворити сучасного дизайну і мінімалістичних стилів, де їх використовують:
Костриці — чудові текстурні акценти, контрастні вкраплення для відтіннення декоративних кущів та квітучих багаторічників, один з унікальних інструментів гри з ілюзіями та додавання повітряності, легкості, об’єму, гармонії. Найкращими партнерами для костриць вважаються вероніки, ясколки, дзвоники, гейхери, хости, традесканції, медуниці, молінії, манжетки.
Тетяна Шумовська,
ЗЕЛЕНА САДИБА.