Костриця, або Вівсяниця — невибагливий і яскравий злак для вашого саду

Сизі, блакитні та темно-зелені розкішні дернинки костриць не залишають байдужими нікого. Один з найбільш охайних і компактних злаків комусь нагадує розкішне хутро, комусь — срібні водограї. Одне безсумнівно: таких текстур, як у простих костриць-вівсяниць, немає навіть у наймоднішого хаконехлоа. Дивує надзвичайна невибагливість цих злаків — простота вирощування і розмноження. Щоправда, вівсяниця — не з тих декоративних трав, які можна посадити й забути. Щоб вона залишалася зіркою квітників і альпінаріїв, вівсяниця має бути доглянута і вчасно обрізана.

Костриця, або Вівсяниця — невибагливий і яскравий злак для вашого саду

Незрівнянна костриця сиза

Костриця, чи вівсяниця (Festuca) — досить великий рід декоративних злаків з родини Злакових (Poaceae), серед яких компактні, мініатюрні та великі види здаються майже несхожими. При висоті від 10-20 см до 1,5 м, костриці можуть створювати суцільні газони, дернинки чи акуратні жмути складених вздовж надвузьких чи широких лінійних листків.

У різних видів корені компактні або повзучі. Незмінними залишаються лише мереживні, напівпрозорі, розкидисті волоті суцвіть з короткими колосками та світлим забарвленням.

У якості садових рослин вирощують заледве більше десятка видів костриць. Абсолютний фаворит ландшафтних дизайнерів — розкішна вівсяниця сиза.

Костриця сиза, або Вівсяниця блакитна (Festuca cinerea, раніше відома як Festuca glauca) загальною улюбленицею стала невипадково. Невисока, з ідеальними сферами щільних дернинок, вона здається бездоганною. При висоті від 30 до 60 см, ця костриця дивує не лише вузьким, лінійним чи круглим у розрізі листям, що здається довгими голками, а й забавленням — найяскравішими відтінками сірого, срібного, блакитного та сизого. В червні та липні над кущами невагомим куполом розгортаються сіро-зелені волоті суцвіть.

Ця унікальна вівсяниця зберігає свою декоративність тільки при своєчасному розділенні — кожні 2-4 роки. Без обрізки і догляду злак швидко втрачає эффект бездоганності. Костриця сиза чутливо реагує на холодне і занадто спекотне літо, може вироджуватись в центрі дернинок чи, навпаки, неочікувано створювати щільні густі групи. Та, незважаючи на всі недоліки, вона залишається незамінною.

Кількість сортів костриці сизої вимірюється десятками. Обирати варто по бажаному забарвленню — між майже синім «Елайджа Блу» (Elijah Blue), блакитно-срібним «Лазурітом» (Azurit) чи сірим «Сайлінг» (Soiling). Є десятки інших сортів з різними відтінками, які варто оцінювати лише за власним смаком.

Костриця сиза, або Вівсяниця блакитна (Festuca cinerea, раніше відома як Festuca glauca)

Інші види декоративних костриць

• Костриця тонколиста (Festuca tenuifolia) — подушковидний надщільний злак з коротким вузьким листям і срібними волотями, ідеальний для кам’янистих гірок.
• Костриця овеча (Festuca ovina) — один з найщільніших злаків, що формує рихлі округлі дернинки зі щільно розташованих, щетинкоподібних, довгих, покручених листків. Волотисті суцвіття розгалужені, пониклі, світло-зелені.
• Костриця колюча (Festuca punctoria) — мініатюрний, щільнодернистий злак висотою до 15 см з дуже жорстким, твердим, загостреним листям і короткими квітконосами, що в червні-липні дивують сяючими китицями суцвіть.
• Костриця льодовикова (Festuca glacialis) — ефектний вид, що росте у вигляді круглої щільної дернинки з темного блакитно-зеленого листя з щільними волотями прямих суцвіть.
• Костриця нитковидна (Festuca filiformis) — жмутковидний, розкидистий злак з темним листям до 15 см в довжину, що стирчить у всі боки і часто полягає. Цей злак здатен утворювати суцільні покриття та газони, надзвичайно приємний на дотик. Зелень здається напівпрозорою під час цвітіння, коли на високих, розкидистих квітконосах піднімаються мереживні волоті світло-салатового відтінку. Костриця нитковидна додає змішаним композиціям повітряної легкості.
• Костриця сибірська (Festuca sibirica) — жмутковидний, повітряний, з світлим салатово-зеленим забарвленням вид з щільними китицями, що ніби подовжують лінії листя.
• Костриця найвища (Festuca altissima) — дивний, неоднорідний, темно-зелений вид с тонким пласким листям, що стирчить в різні боки в неакуратних, рихлих дернинках. Розкидисті широкі волоті здаються дуже масивними.
• Типчак, чи костриця валійська (Festuca valesiaca) — щільно дернистий злак з тонкими пагонами та сизо-зеленим вертикальним листям висотою до 40 см, що здається приємно-матовим і виділяється на будь-якому фоні. Зацвітає рано, ще в травні, ніжними світлими китицями.
• Костриця аметистова (Festuca amethystina) — потужний вічнозелений вид, чиї сферичні куртинки в висоту досягають 60 см і з часом розростаються до 1 м в діаметрі. Округлі в розрізі, тонкі, голковидні листки надзвичайно приємні на дотик і залишаються привабливими всю зиму. Цінують цей вид за сизо-блакитні відтінки тьмяних зелених кольорів та червневе цвітіння з рідкими, короткими, світло-фіолетовими волотями.
• Вівсяниця Мейра (Festuca mairei) — один з найефектніших фонтановидних злаків с круглими, рівномірними жмутами висотою до 80 см. Пласкі сірувате листя сяють на сонці, а волоті суцвіть, куполом нависаючи над куртиною, здаються надвитонченими.

Як розмножити вівсяницю?

Розкішні блакитні, срібні та сизі сорти костриць вважаються придатними лише для вегетативного розмноження. Самостійно зібране насіння не дає бажаного результату, та у продажу можно зустріти безліч варіацій забарвлення у десятків сортів і видів. Для створення великої колекції костриць простішого способу розмноження, ніж насінням, немає.

Насіння костриці можно сіяти під зиму, після того як підмерзне грунт, на окремій грядці або відразу на постійному місці, стараючись не присипати грунтом занадто сильно і якнайшвидше прикриваючи посіви прошарком снігу.

Весною кострицю можна сіяти і в грунт — з початку квітня в невеликі лунки по 3-4 насінинки — або на розсаду. Посів проводять як зручно — у великі контейнери чи маленькі стаканчики, в кінці лютого або в першій третині березня, в легкий грунт, в який додали хоча б половину піску. Розсівають насіння негусто, поверхнево. Обережний полив проводять до підростання на висоту в 3 см, після чого сіянці можна пікірувати в маленькі окремі ємкості або групками в більший контейнер на відстані в 5-6 см. Після загартування у травні можна сміливо висаджувати кострицю на постійне місце.

Можна для розмноження розділити дорослі кущі. Весною, як тільки з’являються ознаки росту, дернинки акуратно відкопують, видаляють сухі частини в центрі і розділяють на декілька частин з хорошим пучком коренів, висаджуючи на нових місцях.

Вівсяниця з легкістю дає самосів, особливо густо розсипаючи насіння по периметру груп. Такі неочікувані рослини можна вільно пересаджувати навіть у дуже молодому віці.

Читайте також наші статті:

• Декоративні трави і злаки — топ-10 «Зеленої Садиби»
• Міскантус — найпопулярніший серед декоративних злаків

Умови і догляд, необхідні кострицям

Вівсяниця не розкриє всю красу унікальних відтінків без яскравого світла. І чудово пристосована до сухих, спекотних або теплих ділянок. Вони яскраво квітнуть навіть на південних схилах. Якщо уникати вологих, сирих місць з щільним грунтом, проблем з кострицями не виникне.

Підбираючи місце, варто віддати перевагу легким грунтам або додатково закласти дренаж і внести пісок (чи інші розрихлюючі домішки). Надлишок добрив кострицям не підходить, вони краще розвиваються на бідному ґрунті.

Вся турбота, необхідна кострицям — не забувати про чистку та омолодження. Сухі, старі листки у вівсяниць просто вичесують грабельками весною. Якщо кущі втрачають декоративність чи їх забули почистити, то обрізка влітку стимулює ріст нової зелені, що швидко приховає недоліки. Та головне — вчасно, не допускаючи відмирання центру дернинок, пересаджувати вівсяницю на нові місця і омолоджувати.

Костриці не підживлюють. Їх можно не поливати, та молодим рослинам у спеку та затяжну посуху 1-2 поливи не завадять.

Використання костриць в дизайні саду

Багато видів з числа костриц належать до газонних трав і часто зустрічаються в сумішах. Та декоративні види куди більш розмаїті за можливостями використання. Високі види можна використовувати одиночно, для прикраси газону чи як акцент. Низькі частіше використовують як грунтопокривні рослини. Та будь-яка вівсяниця з легкістю впишеться в складні композиції.

Костриці — абсолютні фаворити сучасного дизайну і мінімалістичних стилів, де їх використовують:

• на альпійських гірках та в рокаріях;
• на передньому плані квітників;
• в садах прерій та композиціях зі злаків;
• в якості бордюрної рослини;
• для обрамлення кущів;
• на газоні;
• в композиціях з хвойними;
• на квітниках з декоративною мульчею і одиночними акцентами;
• в міксбордерах;
• в композиціях зі складними візерунками та імітаціями;
• як єдиний злак для килимових композицій;
• як контейнерну рослину.

Костриці — чудові текстурні акценти, контрастні вкраплення для відтіннення декоративних кущів та квітучих багаторічників, один з унікальних інструментів гри з ілюзіями та додавання повітряності, легкості, об’єму, гармонії. Найкращими партнерами для костриць вважаються вероніки, ясколки, дзвоники, гейхери, хости, традесканції, медуниці, молінії, манжетки.

Тетяна Шумовська,

ЗЕЛЕНА САДИБА.